Сучасний стан та проблеми готівково

УДК 657 

В. Ю. Чеботарь, магістр гр.ОА-06-1м

Кіровоградський національний технічний  університет 

Сучасний стан та проблеми готівково - безготівкового обороту в Україні 

     У статті досліджено сучасний стан готівково - безготівкового обороту в Україні, узагальнено переваги та недоліки платіжних інструментів, обґрунтовано систему заходів щодо поліпшення організації роботи з готівкою в системі Національного банку та банківських установ України.

платіжний оборот, гроші, готівкові  розрахунки, безготівкові розрахунки, готівка, комерційні банки 

     Сьогодні  економіка України потребує швидких  структурних та технологічних перетворень  при одночасному вдосконаленні  готівково-безготівкового грошового  обороту, так як сучасний її стан характеризується розладом платіжно-розрахункової системи та платіжною кризою. Від стану готівкових та безготівкових розрахунків, своєчасного і повного надходження від платників коштів залежить стан грошового обігу, ціноутворення, кредитні відносини, фінансовий стан підприємств і, як підсумок, соціальний стан населення. В період економічної кризи порушується система готівково-безготівкових розрахунків, невиправдано збільшується попит на готівку та кредит банків. Зважаючи на це, їх оптимальна організація є одним із першочергових завдань діяльності центральних банків.

     У вітчизняній та зарубіжній економічній  літературі проблеми організації готівково-грошового  обігу знайшли висвітлення в  наукових працях А.С. Гальчинського, В.М. Геєця, А.А. Гриценка, Б.С. Івасіва, Н.В. Дорофєєвої, Р.В. Кисельова, В.Д. Лагутіна, В.І. Міщенка, А.М. Мороза, М.І. Савлука, Т.С. Смовженко, В.С. Стельмаха, С.А. Циганова, А.А. Чухно та інших науковців і практиків. Проблеми безготівкових розрахунків досліджувалися українськими та зарубіжними вченими, такими як Дубенко Н.С., Євремов О.М., Міняйло О.В., Мороз А.М., Савлук А.І., Пуховкіна М.Ф., Ніконова М.В, Фищенко Н.Н. та ін.

     Метою статті є дослідження сучасного  стану готівкового та безготівкового обігу в Україні, визначення основних напрямків його вдосконалення та обґрунтування системи заходів щодо поліпшення організації роботи з готівкою в системі Національного банку та банківських установ України.

     Платіжний оборот пронизує всі сфери економічного життя країни і основні стадії відтворення, включаючи виробництво, розподіл, обмін і споживання. Підйоми, процвітання, кризи і депресії - всі злети і падіння економіки втілені в ньому. Цей оборот використовується в якості бази кругообігу і обороту капіталу, розподілу і перерозподілу доходів, функціонування грошового обігу, кредиту, фінансового ринку.

     Завдяки платіжним обороту здійснюється взаємозв'язок підприємств всередині  галузей і між галузями, а також  взаємозв'язок регіонів країни в єдиний платіжний простір. Фінансове здоров'я  будь-якого підприємства, галузі та регіону вирішальним чином залежить від пропорцій між потоками платежів і надходжень коштів у платіжному обороті.

     Щоденно мільйони людей у світі мають  справу з грошима. Грошові суми, якщо вони записані у вигляді цифрових даних, відображають дебіторську заборгованість, кредиторські вимоги або боргові зобов'язання.

     Гроші - один із чинників, що регулює економіку. Коли їх недостатньо - господарський  механізм дає збої. Але й надто  великий обсяг грошей в обігу  не сприяє економічному розвитку. Отже, держава повинна слідкувати за тим, щоб функціонування грошей у країні здійснювалось у прямій залежності від економічного зростання.

     Сукупність  грошових розрахунків, у яких гроші  виступають як засіб платежу, за своєю  суттю є грошовим, або платіжним, оборотом.

     Платіжний оборот може бути у двох формах:

     - готівковий - оборот грошей готівкою (що надходять до банків або  ними видаються);

     - безготівковий - відбувається шляхом  записів на рахунках у кредитних  установах.

     У розвинутих країнах готівка становить  незначну частину грошової маси: 5-7%. В нашій країні за даними НБУ станом на 1 лютого 2011 року готівковий оборот займає близько 32% усього грошового обороту.

     Обидві  форми можуть трансформуватися. Так, при вкладенні готівки на рахунок, готівка стає безготівковими коштами. Відповідно, при видачі грошей кошти на рахунках перетворюються на готівку. Отже, кошти, які є на рахунках, можна в будь-який момент обміняти на готівку.

     Для банків ці дві форми грошей мають  велике значення. У щоденних операціях  беруть участь готівкові гроші: при  виплатах і внесенні сум, при обмінних операціях з іноземною валютою та ін. Готівкові гроші вимагають витрат, пов'язаних з придбанням, транспортуванням, охороною. Також причиною великих витрат стає зберігання грошей.

     Однією  з найважливіших сфер банківської  діяльності, від якої залежить ефективність функціонування економіки в цілому і кожного суб’єкта, є організація безготівкових розрахунків.

     Під час здійснення безготівкових розрахунків  у різних країнах використовуються різні платіжні інструменти і в різному обсязі, що залежить від історичних та соціальних особливостей цієї країни, від розвитку потреб у безготівкових розрахунках. Крім того, в кожній країні для кожного засобу платежу діють свої законодавчі чи нормативні обмеження, «приховані витрати», пов'язані з прийнятністю, і відкриті тарифи, що вилучаються банками на задані послуги. Цим також пояснюється різниця в частоті використання тих чи інших засобів платежу в різних країнах.

     Проведені дослідження  дають можливість розділити  всі країни на дві великі групи: країни, де широко розповсюдженні чеки, - це США, Великобританія, Канада, Франція та Італія, і країни, де розповсюджені платежі за переказами, - Нідерланди, Німеччина, Бельгія.

     Безготівкові  розрахунки в Україні становлять приблизно 68 %  усіх розрахунків у  господарському обороті. Найбільша питома вага безготівкових розрахунків здійснюється платіжними дорученнями (81 %), значно меншу вагу в безготівкових розрахунках займають розрахунки чеками (8 %), акредитивами (1 %) платіжними вимогами-дорученнями (6 %), інші (4 %).

     Кожна з форм безготівкових розрахунків має свої переваги і проблеми. Розрахунки платіжними дорученнями завжди прості, зручні і забезпечують швидке здійснення платежу. Але, вони мають і недолік - не гарантують платіж постачальнику. Щоб подолати цей недолік в банківській практиці використовуються розрахунки акцептованими банком платіжними дорученнями. Також в останній час дуже широко стала використовуватися попередня оплата поставок.

     Відносно  новою, мало розповсюдженою формою розрахунків  є розрахунки платіжними вимогами-дорученнями. Такі розрахунки дозволяють закріпити договірну дисципліну, дозволить ширше упровадити акцепт матеріальних цінностей та визволити установи банків, обслуговуючих постачальника та покупця від формального контролю за правильністю оформлення документів і документообігу. Але вони потребують вдосконалення в напрямку збільшення відповідальності платника, прискорення документообігу, використання фінансових санкцій.

     Для мінімізації ризику виникнення кредиторської  та дебіторської заборгованості між  клієнтами банку (суб’єктами господарської діяльності) у процесі здійснення оплати чи надання послуг використовується акредитив. Це сама найбезпечніша та найдійніша форма розрахунків, при якій більша доля відповідності лягає на банки. Ця форма розрахунків більш вигідна для постачальника, ніж для покупця, тому що останній несе видатки по відкриттю акредитиву, крім того, сума, на яку відкритий акредитив, вилучається з обороту до виплати по ньому, що є негативним для підприємства.

     Сьогодні, в часи економічної кризи розв'язати назрівші проблеми здатний унікальний фінансовий інструмент - вексель, як проста форма кредитних грошей для оплати товарів та послуг, надання позик, гарантій міжбанківських кредитів

     Особливого  значення у практиці передачі боргів набувають векселі у разі простроченої кредиторської заборгованості, погашенні остаточної частини заборгованості за розрахунками під час заліку взаємозаборгованості. Вексель може забезпечити значно інтенсивнішу систему боротьби з неплатежами та заборгованістю. Крім того, вексель можна застосовувати в міжнародних кредитних відносинах, тому необхідно налагодити функціонування вексельного обігу на основі сучасного міжнародного вексельного права.

     Чековий обіг може успішно розвиватися лише в країні з розвинутою банківською  системою, де банки мають постійних  клієнтів. Адже отримувач чека (чекодержатель) повинен бути впевненим, що одержаний  ним чек буде сплачено (а в деяких випадках — сплачено негайно). Лише за такої впевненості він прийматиме чеки в оплату за належними йому платежами.

     Застосуванню  чеків як платіжного механізму в  нашій країні здебільшого перешкоджає  незнання природи та порядку їх використання, а також брак позитивного досвіду. Проте ці перешкоди можна подолати за умови серйозного, державного підходу до цього платіжного механізму, усвідомлення переваги чекових розрахунків.

     Також сучасний платіжний оборот неможливо  уявити без використання пластикових  карток. Самі по собі вони не є грішми і не здійснюють обігу, а лише підтверджують те, що їх власники мають на своїх рахунках певну суму грошей. За допомогою карток кошти приводяться в рух. Тому емісія карток не збільшує загальної суми грошей в обігу, проте вона може прискорити їх обіг та збільшити залучення готівки в банківський оборот.

     Зараз ринок платіжних карток після  бурхливого, і трохи хаотичного, початкового етапу розвитку проходить  стадію стійкого зростання. Визначились  банки-лідери, такі як Приватбанк, Промінвестбанк, Райффайзен Банк Аваль та ВАТ «Ощадбанк». Найактивнішим учасником серед банків є Приватбанк, доля якого на ринку дорівнює 40 %. Обсяг емісії міжнародних карток банку становить 16 млн., кількість POS-терміналів складає близько 47 тис.

     Великою проблемою з якою стикнулися українські банки в процесі розвитку карткового ринку — втрати від шахрайства, які зростають пропорційно зростанню кількості карток.

     Якщо  розрахунки між господарюючими суб’єктами відбуваються переважно в безготівковій  формі, то розрахунки за участю фізичних осіб в Україні здійснюються в основному за допомогою готівки.

     Протягом  останніх років у всьому світі  спостерігається стала тенденція  до зростання обсягів готівки  в грошовому обігу національних валют. Найвищими темпами обсяги готівки зростали в 2007-2010 рр. Так, за зазначений період вони збільшилися в Англії в 1,3 раза, в Китаї та в країнах Єврозони – в 1,7 раза, в Росії – в 5,3 раза, в Україні – в 4,7 раза.

     Подібна тенденція обумовлена домінуючим становищем готівки у структурі платіжних  інструментів, що використовуються населенням безпосередньо при здійсненні розрахунків за придбані у роздрібній торгівлі товари та надані послуги. В економічно розвинутих країнах, незважаючи на розвинену систему електронних платежів, частка готівки залишається дуже високою. Наприклад, у США вона становить біля 75 %, у країнах Європи – 76-86 %, в Японії – близько 90 %. Незалежні експерти прогнозують, що в 2012 р. готівка обслуговуватиме 2/3 роздрібних платежів у світі.

     Надходження готівки до банків України за останні  три роки свідчать, що основним джерелом надходження до кас банків залишаються надходження торговельної виручки, питома вага якої зросла з 35,3 % у 2008 р.  до – 38,2 % у 2010 р. Підвищення питомої ваги даної статті надходження готівки обумовлено зростанням цін, насамперед на продукти харчування, а також високими інфляційними очікуваннями населення.

     Зростання обсягів готівки пояснюється  рядом об’єктивних причин, серед  яких найвагомішими можна вважати  такі: високий рівень тіньової економіки  і велика кількість неконтрольованих стихійних ринків, для яких, власне, і характерне здійснення розрахунків готівкою поза банківською системою; нерозвиненість фінансових ринків; недовіра населення до фінансової системи держави і, як наслідок, осідання значних обсягів грошових коштів на руках у населення; надто високий податковий тиск на виробників; низька платіжна дисципліна суб’єктів господарювання; незначна частка безготівкових форм розрахунків за придбані товари і надані послуги, що призводить до зростання обсягів готівки, яка витрачається на такі цілі.

     З метою докорінного виправлення  тодішнього стану і оперативного вирішення назрілих питань, з урахуванням  світового досвіду, Правлінням Національного  банку України було схвалено Концепцію  вдосконалення організації роботи з готівкою в системі Національного банку України на 2008-2012 роки, мета якої – визначення оптимальних обсягів готівки, необхідних для потреб економіки, потоків готівки та впровадження новітніх технологій у роботі з готівкою шляхом оптимізації готівкових потоків, маючи на увазі максимально повне включення готівки в економічний оборот держави через банківську систему; створення в системі Національного банку найсучаснішої матеріально-технічної бази, яка надасть можливість якісного обслуговування потреб економіки і населення в готівці; централізації оброблення готівки через мережу створених регіональних касових центрів зі зберігання та обробки готівки, її доставки з максимальним наближенням безпосередньо до споживачів; поліпшення якості готівки в обігу, скорочення витрат на його організацію.