Реформування міжбюджетних відносин в Україні

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему: «Реформування  міжбюджетних відносин в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

РОЗДІЛ 1       ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ        МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН

1. Основні етапи розвитку міжбюджетних відносин в Україні
2. Структура міжбюджетних відносин
3. Законодавча база формування міжбюджетних відносин в Україні

РОЗДІЛ 2       РЕГУЛЮВАННЯ  МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН

                 2.1  Проблеми системи міжбюджетних відносин в Україні

                 2.2  Реформування міжбюджетних відносин в Україні

2.3. Заходи вирішення проблем міжбюджетних відносин

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН

 

Міжбюджетні відносини є внутрішніми  бюджетними потоками, які відображають перерозподіл доходів і видатків місцевих бюджетів. З іншої точки  зору, міжбюджетні відносини включають:

- поділ і правове закріплення між диференційованими рівнями відповідальності за виконання окремих соціальних і економічних функцій;

- визначення величини видатків, що забезпечують виконання повноважень, закріплених за кожним рівнем бюджетної системи;

-  встановлення і правове закріплення джерел доходів бюджетів усіх рівнів;

- усі форми підтримки регіонів.

Щодо України, то міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням  щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними  для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між  повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати  виконання цих повноважень.

Однією з важливих функцій міжбюджетних відносин є також виконання ними ролі провідника державної стратегії  в регіонах країни та, певною мірою, налагодження зворотного зв'язку щодо ефективності запровадження цієї стратегії.

На макроекономічному рівні  система міжбюджетних відносин впливає  на:

- стабільність надходжень до бюджетів всіх рівнів;

- темпи економічного зростання.

На мікроекономічному рівні  міжбюджетні відносини визначають:

- ефективність використання місцевих  ресурсів;

- якість та обсяг надання  соціальних послуг;

- розвиток приватного сектора;

- поліпшення інвестиційного клімату  в регіонах.

 

1. Основні етапи розвитку міжбюджетних відносин в Україні

 

Власна модель міжбюджетних відносин на Україні почала формуватися з  прийняття Конституції України 1996 року, яка створила передумови для  розвитку принципів децентралізму, запровадження так званого бюджетного федералізму, оскільки конституційні  положення передбачають розмежування і самостійність державного і  місцевих бюджетів.

В Україні до недавніх пір міжбюджетним відносинам приділялася недостатня увага. Так, в законі "Про бюджетну систему України" міжбюджетні  відносини не були визначені, а сама бюджетна система розглядалась як простий  перелік бюджетів - Державного, республіканського, бюджету АР Крим та місцевих бюджетів.

До прийняття Бюджетного кодексу існувало три рівні бюджетної системи відповідно до системи адміністративно-територіальної підпорядкованості: центральний, обласний та районний з містами обласного значення. Тобто, місцеві бюджети не були самостійними бюджетними одиницями, а значною мірою залежали від волі обласної та районної влади, що, звичайно, аж ніяк не сприяло реалізації принципів місцевого самоврядування в Україні.

Законодавча невизначеність міжбюджетних відносин мала своїм наслідком нестабільність переліку податків, які закріплювалися за місцевими бюджетами. За такої  схеми майже повністю виключалася  можливість середньострокового планування, не кажучи вже про довгострокове, що призводило до невизначеності цілей  і пріоритетів регіонального  розвитку.

Бюджет 2000 року ознаменував початок  структурної реформи бюджетної  системи та міжбюджетних відносин. Суттю нової політики міжбюджетних відносин стало різке збільшення частки коштів, що розподіляються через  Державний бюджет, за рахунок зменшення  частки коштів, що розподіляються через  місцеві бюджети. Протягом 2000 року в Україні було введено систему казначейського виконання бюджетів. Завдяки цьому вдалося значно покращити прозорість формування і виконання як центрального, так і місцевих бюджетів.

Державний бюджет 2001 року носив ще в більший мірі мобілізаційний характер. Закон про Держбюджет на 2001 рік  запровадив нову систему розрахунку місцевих бюджетів на основі формульного  підходу до визначення витрат на всі  види соціального захисту.

Вирішальним етапом розвитку міжбюджетних відносин стало прийняття Верховною  Радою у 2001 році Бюджетного кодексу.

Прийняття Бюджетного кодексу спричинило фундаментальні зміни всієї бюджетної  системи України, а саме:

-   проведено впорядкування бюджетного устрою;

- встановлено принципи побудови та функціонування бюджетної системи;

- регламентовано стадії бюджетного процесу;

-  закладено підвалини реформування міжбюджетних відносин;

- закріплено концептуальні засади  казначейського обслуговування  коштів бюджетів;

- визначено засади створення  системи бюджетного контролю;

- уніфіковано бюджетну термінологію.

 

1.2 Структура  міжбюджетних відносин

 

Згідно з Бюджетним Кодексом України, Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Будь-який бюджет складається з:

- видатків, перелік яких встановлено у Бюджетному Кодексі в залежності від переліку повноважень, покладених на орган влади, до якого належить цей бюджет;

- доходів, перелік яких встановлено відповідно до переліку видатків цього бюджету.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові  надходження;

2) неподаткові  надходження;

3) доходи  від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві  податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та  підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі,  доходи від некомерційного та  побічного продажу;

3) надходження від штрафів та  фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження.

Видатки бюджету класифікуються за:

1) функціями, з виконанням яких  пов'язані видатки (функціональна  класифікація видатків);

2) економічною характеристикою  операцій, при проведенні яких  здійснюються ці видатки (економічна  класифікація видатків - видатки  бюджету поділяються на поточні  видатки, капітальні видатки та  кредитування за вирахуванням  погашення, склад яких визначається  Міністром фінансів України);

3) ознакою головного розпорядника  бюджетних коштів (відомча класифікація  видатків - визначає перелік головних  розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство  України та місцеві фінансові  органи ведуть реєстр усіх  розпорядників бюджетних коштів);

4) за бюджетними програмами (програмна  класифікація видатків - застосовується  при формуванні бюджету за  програмно-цільовим методом).

Основні статті доходів та видатків України зображені в зведеному  бюджеті України 

Таблиця 1 - Зведений бюджет України

 

1.3 Законодавча база формування міжбюджетних відносин в Україні

 

Міжбюджетні відносини на Україні  регулюються такими нормативними актами:

- Конституцією України;

- Бюджетний кодексом України;

- Законом України «Про місцеве самоврядування»;

- Законом України «Про державний бюджет України»;

- Постановою КМУ „Про затвердження Порядку розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів та нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів;

- Європейською Хартією місцевого самоврядування.

Прийняття Бюджетного кодексу стало  першим кроком до реформування бюджетної  системи згідно з Конституцією України  та нормами і стандартами відповідного законодавства Європейського Союзу.

Основним завданням Бюджетного Кодексу було впорядкування бюджетного устрою відповідно до чинних законодавчих положень про закріплення бюджетної  самостійності за органами місцевого  самоврядування.

Для реалізації цього завдання Бюджетний  кодекс забезпечив прямі взаємовідносини  між державним бюджетом і 171 бюджетами  міст обласного значення, 488 бюджетами районів, 24 обласними бюджетами, бюджетом АРК, бюджетами міст Києва та Севастополя.

Кодекс уперше визначає суть міжбюджетних відносин як відносин між державою та органами місцевого самоврядування щодо забезпечення ресурсами, необхідними  для виконання ними функцій, передбачених Конституцією України та законодавством. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності  між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених за бюджетами законодавством України, та бюджетними ресурсами, які  повинні забезпечувати виконання  цих повноважень. Згідно з новим  підходом обласні і районні бюджети  та бюджети міст і селищ діють  паралельно і незалежно один від  одного.

Для досягнення основної мети регулювання  міжбюджетних відносин щодо вимоги забезпечення бюджетними ресурсами встановлених видаткових повноважень видатки  місцевих бюджетів розподілені на видатки, що враховуються при визначенні трансфертів, і видатки, що при цьому не враховуються. Таке розмежування видатків здійснюється тільки на стадії формування бюджетів та застосовується лише для обрахунку  обсягу міжбюджетних трансфертів, що передаються  з одного бюджету іншому відповідно до положень Бюджетного кодексу.

Основні положення міжбюджетного  компоненту Бюджетного кодексу

Запровадження формульного порядку  розподілу міжбюджетних трансфертів  сприяє поліпшенню процесу підготовки місцевих бюджетів, підвищенню прозорості бюджетних рішень, забезпеченню автономності місцевих видатків, справедливому розподілу  бюджетних ресурсів і стимулюванню економії місцевих видатків та мобілізації  доходів.

Положення Бюджетного кодексу щодо розподілу міжбюджетних трансфертів  між державним і місцевими  бюджетами спрямовано на забезпечення таких основних вимог:

• механізм розподілу міжбюджетних трансфертів має виконувати порівняльну та стимулюючу функції;
• розподіл міжбюджетних трансфертів слід проводити за єдиною методикою на основі прозорих формул (для можливості перевірки розрахунків) та на підставі об'єктивних критеріїв бюджетної забезпеченості;
• у розрахунках бюджетної забезпеченості не можуть використовуватися звітні показники фактичних видатків місцевих бюджетів: необхідна об'єктивна і прозора оцінка відносного рівня видаткових потреб у розрахунку на одного мешканця чи отримувача бюджетної послуги;
• встановлення обсягів міжбюджетних трансфертів до рівня бюджетів місцевого самоврядування у законі про державний бюджет на наступний рік (в абсолютних сумах);
• додержання стабільності в обсягах і принципах розподілу міжбюджетних трансфертів, що має забезпечити максимальний рівень передбачуваності прогнозування в місцевих бюджетах обсягів міжбюджетних трансфертів на середньострокову перспективу.

У Бюджетному кодексі міжбюджетні  трансферти поділені на три групи.

До першої групи належать трансферти, що здійснюються в порядку вирівнювання бюджетної спроможності на безоплатній  і безповоротній основі для покриття поточних видатків:

- дотація вирівнювання доходної спроможності бюджету;

- трансферти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.

До другої групи належать трансферти, що надаються для використання на певну мету в порядку, визначеному  тим органом, який прийняв рішення  про надання субвенції:

- субвенція на здійснення програм соціального захисту, що надається з державного бюджету;

- субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою (надається з державного бюджету);