Проблеми фінансування охорони здоров’я

Рік	Приватні витрати на охорону  здоров'я, у % від ВВП	Приватні витрати на охорону  здоров'я, у % від загальних затрат на охорону здоров'я	Грошові виплати сімей на охорону  здоров'я, у % від приватних затрат на охорону здоров'я
2007	2,42	38,16	90,82
2008	2,82	42,34	93,16
2009	3,52	44,98	93,34
2010	3,36	43,38	93,4
2011	3,43	44,9	93,76

Джерело: Всесвітня організація охорони здоров'я .[27]

Медичне страхування, як джерело фінансування сфери охорони здоров'я, не відіграє значної ролі у загальних обсягах  видатків, оскільки у населення існує  велика недовіра до страхових компаній. Варто також відмітити, що медичне страхування наразі розвивається досить швидкими темпами і в найближчому майбутньому може стати реальним джерелом надходжень у охорону здоров'я. Так за період з 2008 по 2012 рік, страхові премії як за договорами страхування життя, так і договорами страхування медичних ризиків зросли у 2 рази(враховуючи прогнозні показники на кінець 2012р) (табл. 2.4).

Діяльність на ринку медичних послуг недержавних структур, таких як добровільні  страхові організації, обмежена і не відіграє істотної ролі у фінансуванні охорони здоров’я. Частина коштів населення, що витрачається на лікування і становить не менше 10% загальних витрат, є тіньовими платежами. На сьогодні це становить більше, ніж 700 млн. грн. на рік.

 

Таблиця 2.4

Ринок медичного страхування  у 2008-2012 рр, млн. грн.

Рік		2008	2009	2010	2011	30.06.2012
Медичне страхування	Чисті страхові премії	636,3	724,1	809,4	1 087,70	614,3
	Чисті страхові виплати	461	550,7	632,9	752,4	443,6
	Рівень виплат,%	72,5%	76,1%	78,2%	69,2%	72,2%
Страхування медичних ризиків	Чисті страхові премії	142,6	167,8	213,9	288,1	161,7
	Чисті страхові виплати	44,8	72,7	83,8	102,7	60,3
	Рівень виплат,%	31,4%	43,3%	39,2%	35,6%	37,3%

Джерело: Державна комісія, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг.[28]

Фінансування охорони здоров’я з недержавних фондів має гарні перспективи для розвитку

3. Оцінка надходжень інвестицій у сферу охорони здоров’я

 

Сталий і ефективний розвиток системи  охорони здоров’я можливий за умови  інвестиційного типу розвитку на основі взаємодії державного й приватного секторів економіки, основними критеріями якого вважаються такі:

- обсяг інвестицій (рівень капіталізації)  повинен складати 20-25% від галузевого  обороту;

- частка прямих іноземних інвестицій  складає не менше 15-17% від обсягу  внутрішніх інвестицій;

- ступінь зношування основних  фондів не повинен перевищувати 30-35%.

Проаналізувавши структуру інвестицій в основний капітал за видами економічної  діяльності, треба зауважити, що частка інвестицій в охорону здоров’я в  розрізі інших видів економічної діяльності не перевищує 2% (1,6%) (табл. 2.5)

Таблиця 2.5

Інвестиції в основний капітал у сфері охорони здоров'я

Рік	2007	2008	2009	2010	2011
Сума інвестицій в охорону здоров'я, млн. грн.	2518,1	3530,6	1931,6	2753,9	3451,5
% до загальної суми інвестицій	1,4%	1,5%	1,3%	1,6%	1,4%
Інвестиції у соціальну сферу, млн. грн.	7063,2	9906,5	7058,3	7946,1	12740
% у інвестиціях у соціальну сферу	35,7%	35,6%	27,4%	34,7%	27,1%

Джерело: Державний комітет статистики.[30]

Загалом варто відмітити, що інвестиції в охорону здоров'я у 2011 році не досягли докризового рівня на 2,25%  і становлять 3451,5 млн. грн. У 2011 темп приросту інвестицій складав +25,33%, а у 2010 - +42,57%. (рис. 2.5) У той же час відбулося зниження частки інвестицій у охорону здоров'я у загальних інвестиціях в соціальну сферу до 27,1%(-7,6%).

Рис. 2.5 Сума інвестицій в охорону здоров'я

Аналізуючи надходження інвестицій за період з січня по вересень 2007-2012 років можна дійти висновку, що відновлення інвестиційної привабливості  галузі відбувається не дуже швидкими темпами (табл. 2.6) Різке зниження інвестиційних надходжень у 2009 році під час світової фінансової кризи (в 1,64 рази) і досі  залишає розрив між рівнем фінансового забезпечення галузі.

Проте, за 3 роки, інвестиційні надходження  поступово і стабільно збільшувались, з середнім темпом приросту – 14,4%, і вже у наступному році є не примарна можливість перевищити рівень інвестиційних надходжень 2008 року (рис. 2.6)

Таблиця 2.6

Інвестиції в основний капітал у сфері охорони здоров'я  за період січень-вересень відповідного року

Рік	2007	2008	2009	2010	2011	30.09.2012
Сума інвестицій, млн.. грн..	1057,1	1486,4	907,2	1029,2	1245,1	1352,6
% до загального обсягу інвестицій	1	1,1	1	1,1	0,9	0,76

Рис. 2.6 Сума інвестицій в основний капітал сфери охорони здоровя за пріод січень-вересень відповідного року

 Інвестування галузі медицини  України є не дуже привабливим  через високі ризики неприбутковості. Саме тому частка інвестиційних надходжень в охорону здоров'я у загальному обсязі інвестицій залишається на рівні 1%. Перспективним у світі є венчурне інвестування, тобто вкладення коштів у інноваційний розвиток галузі. За підтримки державою досліджень у сфері медицини цей напрямок діяльності може значно збільшити приток інвестицій у охорону здоров'я України.

 

 

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ В УКРАЇНІ

3.1 Досвід європейських країн у фінансуванні охорони здоров’я

 

Основним завданням держави  в галузі охорони здоров'я є  створення умов для ефективного  функціонування цієї системи за допомогою інструментів фінансування, що забезпечували б доступність якісних медичних послуг для усіх громадян. Це означає, що держава як основний суб'єкт економічної політики, не обов'язково повинна брати всі витрати на себе, але може залучати й інші джерела фінансування, наприклад такі як фонди приватного медичного страхування. Проблема недостатнього фінансування системи охорони здоров'я з боку держави особливо яскраво проявляється у трансформаційних економіках. Тому досвід розвинених країн у формуванні обсягів та структури фінансування набуває особливого значення для України.[16, с. 218]

У США, Канаді та країнах Західної Європи давно утвердилася соціальна  система медичного страхування. На відміну від державної, її фінансування здійснюється на тристоронній основі – за рахунок бюджетних надходжень, внесків роботодавців і самих працівників. При цьому люди з низьким рівнем доходів страхових внесків не сплачують (Австрія, Бельгія, Нідерланди, Німеччина, Франція, Японія). Основний принцип соціальної системи медстрахування в цих країнах – це так звана «соціальна солідарність»: здоровий платить за хворого, молодий – за старого, багатий – за бідного.

В багатих країнах є і такі соціальні схеми, що не базуються  на солідарності, і не гарантують захисту  для всіх. Найкращим прикладом є США, але є також і інші країни з подібними схемами. В США на принципі солідарності базується тільки основна пенсійна схема, схема медичного забезпечення для літніх людей Медікейр та деякі схеми на рівні окремих штатів. Головний принцип всієї системи соціального страхування та інших видів допомоги є захист тих, хто здатен за нього платити. На практиці, основний соціальний захист базується на приватному страхуванні. Приватне ж страхування базується не на солідарності, а на принципах страхування. Захист для всіх відсутній як такий і, по суті, сама ідея захисту для всіх невідома суспільству або не приймається ним.

Політика ЄС у сфері охорони  здоров’я є надзвичайно складним феноменом, оскільки передбачає наявність  двох рівнів формування політики охорони здоров’я – національного та наднаціонального. Згідно з принципом субсидіарності саме на національному рівні відбувається формування основних засад  політики, приймаються рішення щодо моделі організації та фінансування систем охорони здоров’я. З одного боку, це ускладнює імплементацію програм та рішень, які приймаються органами Європейського Союзу, оскільки обов’язковою вимогою є їх схвалення усіма 27-ма державами-членами. З другого боку, національні уряди залишаються основними відповідальними за додержанням соціальних стандартів з урахуванням специфічних потреб та інтересів населення країни.(Додаток 2)

В ході вирішення проблеми скорочення видатків бюджету (в середньому 7-10% від ВВП по ЄС) аналітики віднесли всі системи охорони здоров’я ЄС, враховуючи форму організації та фінансування, до двох основних моделей: модель Бісмарка і модель Беверіджа.

Модель Бісмарка фінансується за рахунок  системи соціального страхування. Обов’язковою при цьому є наявність  великої кількості конкуруючих  між собою страхових компаній, що організаційно є відокремленими від постачальників медичних послуг. Модель Беверіджа передбачає, що фінансування і управління системами охорони здоров’я повинно бути повністю або частково централізованим, за зразком Національної Служби Здоров’я у Великобританії.

Згідно з об’єктивними оцінками рейтингу найбільш ефективних систем охорони здоров’я (Euro Health Consumer Index Report), що публікує шведська компанія Health Consumer Powerhouse з 2005 по 2012 рр., верхні щаблі в  ньому стабільно посідають переважно ті системи охорони здоров’я, що відповідають моделі Бісмарка. Лише декілька північних країни, що запровадили модель Беверіджа, посіли досить високі місця в рейтингу, за рахунок невеликої кількості населення та відповідно досить легкої керованості системи. Натомість великі країни виявляють неспроможність забезпечувати достатньо високий рівень медичних послуг. Так Великобританія та Італія з 2005 по 2012 рр. опиняються в середині рейтингової таблиці за рахунок неприпустимо довгих листів очікування, значного нормування обсягу та виду послуг, що надаються населенню, вагомих відрахувань з державного бюджету, складності впровадження медичних інновацій.

Серед лідерів-реформаторів систем охорони  здоров’я аналітики називають Чеську Республіку та Словаччину, що досягли значного скорочення бюджетних витрат на охорону здоров’я, відійшовши від загальнодержавного планування розподілу ресурсів у галузі на користь ринкових важелів. Загалом Чеська Республіка завжди була лідером серед країн Центральної та Східної Європи у рейтингу ефективності систем охорони здоров’я EHCI15. Не виключенням став і звіт EHCI за 2012 р., в якому країна посіла 15 місце (рейтинг включає 27 країн ЄС, а також Норвегію, Швейцарію, Албанію, Македонію, Ісландію та Сербію), поступившись лише однією сходинкою Німеччині. Також ефективними слід вважати реформи у Словаччини, яка у 2012 р. піднялася в рейтингу з 28-го на 16 місце, запровадивши систему відкритого бенчмаркінгу між лікарнями.

В Литві все більшої ваги набирають  неурядові організації щодо захисту прав пацієнтів. В Угорщині розроблено сервіс Doctor Info (реєстр лікарів), каталог лікарень, фармакопею та інші джерела спеціалізованої інформації, що дозволяють пацієнтам робити самостійне інформоване рішення щодо постачальника медичних послуг. Варто також зазначити, що саме нові держави-члени ЄС є лідерами з розвитку так званого E-Health, що включає в себе телемедицину, повний відхід медичних закладів від ведення записів на паперових носіях інформації і їх зміна на електронні, що сприяє обміну досвідом між лікарями на міжнародному рівні.[20]

На сьогоднішній день Україна в  рамках Угоди про Поглиблену зону вільної торгівлі(ПЗВТ) з ЄС долучається до формування абсолютно нового способу творення політики охорони здоров’я, що має поліструктурний характер. В майбутньому розподіл сфер відповідальності між різними рівнями та мобілізація ресурсів, сприятимуть не лише покращенню стану здоров’я населення в межах ЄС та України, а й ефективному реформуванню національної системи охорони здоров’я.

Перевага України, яка прийняла тверде рішення щодо започаткування широкомасштабної реформи охорони здоров’я у 2011-2013 рр., полягає в тому, що вона може скористатися досвідом 15-20 років успіхів та помилкових кроків в інших країнах регіону.

 Останнє видання ВООЗ Implementing Health Financing Reform: Lessons from Countries in Transition (Впровадження реформ фінансування системи охорони здоров’я: Уроки країн у перехідному періоді), за редакцією Джозефа Куцина (Joseph Kutzin), Шерил Кашин (Cheryl Cashin) та Мелітти Джакаб (Melitta Jakab) є чудово виконаною роботою з узагальнення того, чому інші країни навчилися з точки зору фактичної реалізації реформи фінансування охорони здоров’я, включаючи значення послідовності заходів для фінансування системи охорони здоров’я. [31, с. 115]

Використання досвіду сусідніх країн, які впроваджували подібні  реформи (коли успішно, коли ні) допоможе спрямовувати Україну так, щоб і  уникнути пасток, і краще забезпечити  неминучість успішної реалізації. Цей  отриманий практичний досвід можна зібрати як при перегляді документів, за допомогою технічних консультацій, навчання та підвищення кваліфікації з питань реформування системи охорони здоров’я та іі фінансування, спрямованого на реформування тих, хто буде реалізовувати цю реформу, так і за допомогою навчальних поїздок або обміну досвідом з іншими країнами.