Принципи Бюджету Європейського Союзу

    Проте закріплену в бюджетній стратегії  структуру видатків не можна розцінювати як остаточний план видатків на зазначений період, оскільки щорічна процедура прийняття бюджету залишається єдиним механізмом затвердження бюджету ЄС. її мета — встановити граничні рамки видатків за основними напрямами з метою надання бюджетній політиці ЄС прогнозованості та виваженості. Необхідність такого механізму полягає у складності в межах щорічної бюджетної процедури досягти балансу між джерелами фінансування бюджету ЄС та бюджетними витратами, з одного боку, а з іншого — багатовекторними пріоритетами щодо цього з боку різних держав. Саме перманентність криз бюджетного процесу в попередні роки з приводу складності пошуку компромісу спонукала інституції ЄС наперед домовлятися про стратегічні рамки, щоб покращити дієвість бюджетної процедури при збереженні гарантії бюджетної дисципліни.

    Бюджетна  структура встановлює максимальні  межі для кожного розділу видатків упродовж прогнозованого періоду, а  також визначає правила й процедури  для того, щоб управляти структурою на підставі щорічної процедури перегляду для спрощення бюджетного процесу й зниження конфліктності.

    У затвердженій бюджетній стратегії  передбачено концентрацію пріоритетів  бюджету за наступні сім років  на трьох головних напрямах:

    1) об'єднання єдиного ринку в  систему, що динамічно зростає та оптимально поєднує й реалізує економічну, соціальну й екологічну складові;

    2) розвиток концепції європейського  громадянства, підтримка прав і  свобод громадянина, безпеки та  доступу до основних суспільних  товарів і послуг;

    3) посилення ролі Європейського Союзу в загальносвітових економічних та суспільно-політичних процесах, просування європейських цінностей, розвиток регіональних зв'язків та допомоги іншим державам.

    Відповідно, щорічний бюджетний процес у ЄС на сучасному етапі визначається двома складовими:

— пріоритетами щодо пропорцій формування бюджету  на тривалу перспективу в рамках загальних прогнозів та бюджетної  стратегії, попередньо досягнутих політичних та процедурних домовленостей;

— безпосередніми процедурами щорічного бюджетного планування та погодження щодо конкретних програм та показників у рамках етапів щорічно здійснюваного бюджетного процесу.

    Щорічний  бюджетний процес у Європейському  Союзі включає певні послідовні етапи. Відповідно до Маастрихтської угоди  він відбувається у результаті взаємодії органів управління ЄС, головним чином Європейської Комісії, Ради міністрів ЄС і Європарламенту. У найбільш загальному вимірі функції та повноваження інститутів ЄС у рамках бюджетного процесу розподілені у такий спосіб: Європейська Комісія пропонує проект бюджету, Європарламент здійснює його розгляд, вносить поправки та спільно з Радою ЄС виносить остаточне рішення.

    Проект  бюджету розробляє Європейська  Комісія відповідно до економічних  реалій та затвердженої бюджетної стратегії  ЄС. Рішення Європейської Комісії приймаються більшістю голосів, а її члени голосують персонально. Після цього проект бюджету ЄС подається в Раду міністрів ЄС для розгляду й затвердження. Рада ЄС щодо бюджету збирається, як правило, два рази на рік, щоб розглянути проект бюджету, представлений Європейською Комісією, у частині обов'язкових видатків і після затвердження направляє його в Європейський Парламент.

    Європарламент розглядає проект протягом 45 днів. Повноваження щодо ухвалення остаточного рішення  спільно розподіляються між Радою ЄС і Євро-парламентом, оскільки всі видатки поділяються на обов'язкові й необов'язкові. Якщо Європейський Парламент схвалює проект бюджету або не вносить жодних виправлень, то бюджет вважається остаточно прийнятим. Якщо протягом цього строку Європарламент внесе виправлення, то змінений проект бюджету передається Раді ЄС з метою здійснення досить складної процедури узгодження позицій.

    Бюджет  проходить у Європейському Парламенті два читання. Проект розглядається  не тільки в бюджетному комітеті, айв інших комітетах. На першій стадії кожний депутат може висунути пропозиції щодо внесення змін до проекту бюджету. Для цього потрібно отримати підтримку більшості голосів. Особливість полягає у тому, що поправки, які передбачають перевищення видатків, приймаються кваліфікованою більшістю (3/5 голосів).

    Європейський  Парламент має вирішальне право  при розгляді необов'язкових видатків, які прямо не затверджені законодавством ЄС. Він може не тільки перерозподіляти  фінансові ресурси, а й у певних межах збільшувати їхній загальний обсяг. Максимальна норма збільшення розраховується Європейською Комісією на основі різних макроекономічних показників і може бути перевищена, тільки якщо з цією пропозицією погоджується Рада міністрів ЄС.

    Обов'язкові видатки становлять основну частину бюджету. Європейський Парламент може пропонувати зміни цієї категорії видатків без збільшення загальної суми видатків. Вони приймаються, якщо Рада ЄС не відхиляє їх кваліфікованою більшістю.

    Друга стадія розгляду бюджету в Європейському Парламенті проходить так. Якщо Рада ЄС протягом 15 днів змінює яку-небудь пропозицію, то проект бюджету знову направляється у відповідний спеціалізований комітет. Одночасно кожний депутат і кожний комітет можуть також пропонувати виправлення до проекту бюджету, представленого Радою ЄС. Як і на першій стадії, загальна доповідь готується відповідним спеціалізованим комітетом, а Європейський Парламент приймає рішення кваліфікованою більшістю. Якщо виправлення Ради ЄС приймаються, то відповідна частина бюджету в редакції Ради ЄС вважається прийнятою, в іншому випадку — відхиленою. Європейський Парламент кваліфікованою більшістю може відхилити проект бюджету в цілому. Він декілька разів використовував це право.

    Бюджетний рік у Європейському Союзі  починається 1 січня і закінчується 31 грудня, тобто збігається із календарним роком. Безпосереднім виконанням бюджету займається Європейська Комісія. Контрольна функція Європейської Комісії проявляється в тому, що вона аналізує стан справ у ЄС, для чого збирає інформацію та проводить перевірки, у тому числі перевірки виконання бюджету, її огляди й доповіді, систематизовані у звіті про виконання бюджету, направляються до Європейського Парламенту, Ради міністрів ЄС, інших інститутів ЄС і урядів держав — членів ЄС.

    Рада міністрів ЄС також наділена важливими контрольними функціями, які виконує як самостійно, так і співрацюючи з іншими інститутами. Рада міністрів ЄС направляє Європарламенту свої рекомендації щодо виконання бюджету й разом із цим перевіряє рахунки й фінансові декларації, щорічний звіт і будь-які інші спеціальні доповіді Палати аудиторів. За пропозицією Європейської Комісії й після консультацій з Європарламентом, а також одержання висновку Палати аудиторів Рада міністрів ЄС вчиняє такі дії:

— розробляє  фінансові регламенти, визначаючи процедури складання й виконання бюджету, а також подання й перевірки звітності;

— визначає методи й процедури надання доходів  бюджету (передбачених домовленостями про власні ресурси ЄС) у розпорядження  Європейської комісії й визначає заходи, до яких необхідно буде вдатися, щоб задовольнити її потреби в наявних коштах;

— визначає правила стосовно відповідальності фінансових контролерів, розпорядників  кредитів, бухгалтерів, а також належної організації інспекцій.

    Європейський  Парламент контролює і розглядає проблеми, що виникають у процесі виконання бюджету. За його дорученням цим займається Комітет з контролю за бюджетом, а в окремих випадках й інші комітети. Зовнішні ревізії використання ресурсів бюджету ЄС проводяться Палатою аудиторів і Європейським Парламентом. Палата аудиторів перевіряє дотримання порядку одержання бюджетних ресурсів і їхнього використання, дає висновки про стан управління фінансовими ресурсами. Європейський Парламент контролює реалізацію політики ЄС Європейською Комісією, орієнтуючись у питаннях виконання бюджету на доповіді, підготовлені Палатою аудиторів. Після вивчення доповідей Палати аудиторів Європейський Парламент, керуючись рекомендаціями Ради ЄС, робить висновок про роботу Європейської Комісії щодо реалізації бюджету.

    Європейський  Парламент використовує можливості Палати аудиторів проводити розслідування, давати висновки й робити щорічні  доповіді для посилення парламентського  контролю над видатками ЄС, приділяючи особливу увагу щорічно прийнятому рішенню про виконання бюджету.