Поляризація доходів. Вартість життя

Таблиця 5.3

Динаміка споживання  
продуктів харчування населенням України

Вказаний процес зміни структури асортименту  споживаних продуктів за рахунок  зростання споживання картоплі та хлібу (що є загальновизнаним критерієм  бідності) продовжувався і у 2000 р. Це свідчить про те, що оголошене  зростання реальних доходів населення  у 2000 р. не торкнулося більшості громадян країни.

Із погіршенням  рівня життя знизилася самозбережна поведінка населення, ступінь піклування про своє здоров’я. Економічна скрута унеможливлює раціонально організувати витратну частину сімейного та особистого бюджету громадян.

За даними проведеного  у жовтні 2000 р. Держкомстатом дослідження  з питань, пов’язаних із доступністю  для населення послуг охорони  здоров’я та лікарських препаратів, третина  сімей, члени яких потребували медичної допомоги, не змогла задовольнити ці потреби. Основною причиною цього переважна  більшість вказала занадто високу вартість ліків, виробів медичного  призначення, послуг охорони здоров’я. Висока вартість виробів медичного  призначення, протезування, відвідування стоматолога, проведення медичних обстежень, отримання лікувальних процедур змусила відмовитися від цих  видів медичної допомоги переважну  частину (88—95 %) членів господарств, які  її потребували.

Адама Сміта "Дослідження  про природу і причини багатства  народів" створив той унікальний стан суспільних відносин в англійському суспільстві, основою якого стала  демократизація політичної системи  Сполученого Королівства. Саме демократія дала поштовх появі у ХVІІІ  столітті теорії ринкової економіки, з  одного боку, заклавши її основи на практиці, а з іншого - створивши унікальні  умови для розвитку творчого потенціалу, формування нових механізмів функціонування суспільства. Отже, сама поява теорії ринкової економіки безпосередньо  пов'язана з демократією.

Сьогодні зв'язок між демократією і ринковою економікою стає все більш очевидним. Особливо яскраво він виявляється у  розвитку модернізаційних процесів в Африці, Азії, Латинській Америці, а в останнє десятиріччя - і на Євразійському просторі. Незважаючи на те, що й до сьогоднішнього дня ще ведуться гострі дискусії стосовно того, чи можна запровадити принципи ринкової економіки без демократизації політичної системи загалом, практика переконливо свідчить: рано чи пізно ринкова організація економічного життя викличе необхідність змін механізмів функціонування політичної системи у напрямку її демократизації.

Цікавим у даному відношенні видається дослідження  проблеми взаємозв'язку демократії і  ринкової економіки відомого сучасного  економіста Пітера Л. Бергера. У своїй праці "Капіталістична революція. 50 пропозицій щодо процвітання, рівності та свободи" він, зокрема, стверджує, що коли демократія не може існувати без ринкової економіки, то зворотної залежності не існує. Тобто, ринок за певних умов "може розвиватись і за недемократичних режимів, які будуть скоріше авторитарного, аніж тоталітарного ґатунку". Проте далі, з огляду на реалії, Бергер вносить у свою тезу суттєву поправку: хоча капіталізм не приводить обов'язково до встановлення демократичного режиму, ринкові сили все ж сприяють виникненню демократії.

Наведені твердження спонукають до думки, що ринкова економіка, якщо й може існувати при недемократичному устрої, то лише певний період часу. Адже сам факт, що даний режим дозволив запровадження ринкових відносин, уже  є кроком до демократизації політичної сфери життя суспільства (хай  не безпосередньо, а опосередковано, через її складові), є доказом  того, що відносини між поняттями "демократія" - "ринкова економіка" є відносинами системи і елемента, де елементом є ринок. А це означає, що демократія - значно ширше поняття, яке серед інших містить у  собі й поняття ринкової економіки  як однієї з необхідних умов для  свого існування. Тому рано чи пізно  ринкові відносини створять деякі  з необхідних умов, і система дістане  поштовх для подальшої своєї  демократизації. З іншого боку, наявність  ринкових відносин у країні ще не дає  підстав стверджувати, що дане суспільство  є демократичним, у деяких випадках це є тільки один з етапів на шляху  демократизації даної політичної системи.

Прикладом цього  можуть бути авторитарні режими 60-70 років минулого століття у Чилі, Іспанії, Південній Кореї та інших  країнах, які розпочали ринкові  перетворення. Усі вони тією чи іншою  мірою після декількох років  функціонування економік з ринковими  механізмами змушені були демократизувати  свої політичні системи. Згадаймо хоча б Південну Корею, де фактично з 60-х  років був встановлений авторитарний режим з елементами ринкової економіки. За період 60 - 70-х років країна досягла  значних економічних успіхів, однак  уже на початку 70-х років у країні почали поширюватися опозиційні правлячому режиму настрої, розпочалися гострі дискусії щодо недоцільності існування  авторитарного режиму правління  та необхідності проведення вільних  всезагальних виборів. Однак уряд генерала Пака чинив супротив тенденціям демократизації, жорстоко придушуючи будь-які опозиційні виступи (зокрема, студентські демонстрації). Протистояння мало завершитись або  демократизацією, або ще більшою  авторитаризацією політичної системи. Як відомо з історії, на президентських виборах 29 червня 1979 року перемогу здобули опозиційні режимові сили.

Такий розвиток подій, власне, і зумовлений тісним взаємозв'язком  ринкової економіки і демократії. Адже, як відомо, саме ринкова економіка  передбачає наявність приватної  власності, яка і забезпечує можливості для існування політичної опозиції та інтелектуальної свободи. Доказом  особливої ролі приватної власності  у процесі демократизації політичної системи є приклад реформ на території  пострадянського простору, зокрема  в Україні, Росії, де головною перешкодою для їх успішного здійснення стало  фактичне утвердження у політико-економічній  практиці принципу тотожності влади  і власності.

Ще одним беззаперечним  доказом взаємозв'язку і взаємовпливу ринкової економіки і демократії є те, що однією з необхідних умов існування демократичного режиму є  наявність розвинутої економіки, високий  рівень якої переважно забезпечується саме ринковим механізмом. "Існує  надзвичайно висока залежність між  рівнем демократії та рівнем економіки", - пише Семюель Гантінгтон. Цей висновок яскраво підтверджують і дані огляду "Незалежні держави: порівняльне обмеження свободи", який щорічно проводиться Будинком свободи. Зокрема, чітко простежується така закономірність: найбагатші країни мають найвищий рівень політичних прав та громадянських свобод, що є чи не найяскравішою рисою сучасних розвинених демократій. За цим критерієм, найбагатші країни, за винятком Сингапуру, є демократичними, а майже усі найбідніші, за винятком Індії, є недемократичними. Виняток також становлять країни, багаті на нафту.

Існує багато пояснень такої взаємозалежності, зокрема, той  же Семюель Гантінгтон виділяє три основні причини:

. розвиток економіки  зумовлює високий рівень урбанізації,  грамотності та освіти (що допомагає  людям організовувати профспілки, партії та різні громадські  об'єднання);

. розвиток економіки  забезпечує суспільство більшими  суспільними та приватними ресурсами  (що зменшує кількість незадоволених  status quo і перетворює їх на прихильників існуючої демократії);

. розвиток економіки  призводить до ускладнення економічної  системи, яку повністю контролювати  державі стає все важче (відбувається  децентралізація економіки, власності,  що є необхідним для розвитку  ринкових відносин, а також політичної  децентралізації).