Грошово-кредитна система України

gn="justify">II етап - (1993-1998 рр.) - етап стагнації та зростання банківської кризи. 

Негативні наслідки 1-го етапу. 

• реформування банківської системи випереджало  реформування економіки і як наслідок - тіньові обороти капіталу, відплив  капіталу за кордон;

• призупинено  створення законодавчої бази щодо банківської системи;

• Національний банк України не створив системи  страхування депозитів і кредитів. 

Негативні наслідки ІІ-го етапу — етапу  стагнації і кризи.

• скорочення кількості банків;

• гальмування  зростання банківського капіталу;

• погіршення фінансового стану банків. 

Причини кризових явищ банківської системи.

• криза  реальної економіки;

• грошово-кредитна політика Національного банку України;

• внутрішньобанківські фактори. 

 

Потужна банківська система є необхідною умовою стабільного, збалансованого розвитку економіки України та її інтеграції у світове господарство. Перш за все, це зумовлено тим, що за умов слабкого розвитку фондового ринку та небанківських фінансових установ банківська система України є найбільшим офіційним фінансовим посередником, що задовольняє потреби реального сектору економіки та населення країни у фінансових ресурсах. 

Зважаючи  на те,що банківська система фактично є гарантом фінансової безпеки держави, а її залежність від кон’юнктури  на світових ринках робить її вразливішою до глобальних фінансових криз, все більш нагально постають завдання забезпечення її стійкості та конкурентоспроможності.

У зв’язку  з цим особливої актуальності набуває детальний аналіз проблем  та перспектив розвитку національної банківської системи в аспекті глобалізаційних процесів на фінансових ринках та визначення шляхів забезпечення її стабільного розвитку в сучасних умовах. 

 

Проблеми  банківської системи України в умовах євроінтеграційних та глобалізаційних процесів на сучасному етапі її розвитку є предметом активних наукових досліджень. 

  Вивчення  стану та аналізу тенденцій розвитку банківської системи України дають підстави стверджувати, що донедавна для неї було характерним значне випередження темпів зростання загальноекономічної динаміки, і це, перш за все, зумовлене тим, що її реформування було розпочато раніше за інші сектори економіки і більшою мірою відповідало потребам перехідного періоду.

  Зокрема, за роки економічного зростання (з 2001 до 2008 рр.) середньорічний приріст балансового  капіталу становив 26%, активів – 34%, зобов’язань – 50%. Одночасно прибуток зріс у 12 разів, сягнувши 6,3 млрд гривень.

  Чисті активи банківської системи за період з 2001 до 2008 рр. збільшились майже у чотирнадцять разів (з 37,129 млрд грн до 599,4 млрд грн), а кредитний портфель банків – на 462 млрд грн (у 20,5 разу), сягнувши за станом на 01.01.2008 р. 485,5 млрд грн. При цьому зростання кредитів, наданих фізичним особам протягом цього періоду, збільшилось у 163 рази.

Водночас  тривала тенденція до збільшення ресурсної бази українських банків. Так, загальний обсяг зобов’язань банків збільшився в 17 разів – до 529,8 млрд грн. При цьому середньорічні темпи приросту внесків

населення (58,9%) випереджали темпи приросту депозитів юридичних осіб (36,4%) . 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Проблеми  банківської системи України.

Аналіз  стану банківської справи в Україні  дає можливість виявити декілька проблем, вирішення яких сприятиме виходу із кризи комерційних банків і створенню в Україні банківської системи ринкового зразка.

Проблеми  банківської системи України.

• нераціональна  територіальна структура;

• однорідні  структури комерційних банків ринкового зразка;

• недостатня загальна кількість комерційних  банків;

• існування  збиткових банків, які мають "негативний" кредитний портфель;

• тенденції  до звуження клієнтури внаслідок  спаду виробництва;

• низький  рівень капіталізації банків;

• брак досвіду банківського персоналу;

• відсутність  законодавчого забезпечення спектру  банківських операцій;

• недосконала  конкуренція в банківській справі;

• відсутність  диверсифікації банківської структури;

• слабка диверсифікація діапазону продуктів  та послуг;

• загальноекономічні проблеми. 

У цілому розвиток банківської системи України  в умовах кризових явищ, його цілі й  обмеження, а також прийняття  адекватних заходів, спрямованих на стабілізацію банківської системи. 

Вклади  до запитання (депозитні гроші) ¾  це вклади фізичних і юридичних осіб на депозитних рахунках у комерційних банках, кошти з яких можуть бути передані іншим особам у вигляді відповідних платежів, що здійснюються за допомогою чеків або електронних грошових переказів; плата за них мінімальна або зовсім відсутня, в будь-який час вони можуть бути використані як купівельний чи платіжний засіб. За своїм обсягом депозитні гроші, що забезпечують безготівковий обіг, є найпоширенішими. З допомогою депозитних грошей у країнах Заходу здійснюється понад 90 відсотків усіх видів оплат. Це ще раз свідчить про високу ліквідність депозитних грошей. 

Депозитні гроші ¾ це також неповноцінні знаки вартості, але на відміну  від готівкових не мають речового виразу й існують лише у вигляді  депозитів на рахунках у банках ¾ “абстрактні гроші”. На основі чеків виникла система безготівкових розрахунків, які проводяться без участі грошей готівкою, тобто шляхом переказу або списання банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача, або заліком взаємних вимог суб¢єктів господарської діяльності. 

Така  форма грошей стала можливою лише за високого рівня розвитку банківської  справи, коли кожний суб¢єкт грошового  обігу може вільно вкласти гроші  в банк (депозит), взяти звідти гроші  готівкою, або переказати в будь-який пункт ринку і йому гарантується повне їх збереження. 

Потреба в такій формі грошей об¢єктивно зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового  обігу за умов, коли його обсяги і  суми окремих платежів досягли величезних розмірів. Здійснення таких платежів з допомогою готівки призвело б до істотного збільшення готівкової маси в обігу, до зростання витрат на її друкування, створило б значні незручності для учасників платіжних операцій, погіршило керованість грошового обороту тощо. Всіх цих недоліків позбавлені депозитні гроші. 

Разом з вказаними перевагами депозитних грошей з’явилися й певні недоліки цієї форми грошей. Зокрема, вона несе в собі певні незручності при  здійсненні платежів. Для виконання  кожного платежу потрібно оформляти  цілий пакет документів і пред’являти кожний раз їх в банк, щоб відобразити відповідні операції в бухгалтерських книгах банку. Особливо гостро ці недоліки проявляються в сфері роздрібного обороту, куди доступ традиційних депозитних грошей виявився закритим. Тому життя спричинило появу нової форми грошей ¾ електронної. 
 

Грошово-кредитна політика в Україні в різні  періоди розвитку її

економіки здійснювалась  адекватно до тих процесів, які  відбувалися в

сферах макроекономіки, фіскальної і структурної реформ. Вона сприяла

економічному зростанню, зупиненню галопуючої інфляції, а також

спрямовувалася  на забезпечення стабільності національної валюти. 

Зараз в Україні  продовжує діяти різноплановий  монетарний устрій

(визначається  декілька цілей проведення грошово-кредитної  політики, які

пов'язані з  рівнем обмінного курсу, рівнем інфляції, обсягами окремих

монетарних агрегатів). Реалізація грошово-кредитної політики

забезпечується  змішаним методом (частково з використанням  ринкових

інструментів, частково -  адміністративних). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Перспективи розвитку кредитної системи України.

Побудова майбутньої стратегії грошово-кредитної політики України повинна базуватися на адекватній оцінці стану економіки, її об'єктивних тенденцій, ступенях розвитку банківської системи, фондового ринку, інституційного забезпечення монетарної політики, розвинутості її інструментів, характеру взаємозв'язків макроекономічних і монетарних параметрів тощо. Слід також враховувати чинне законодавство і не намагатися його змінити лише з метою ефективного запровадження стратегії, оскільки практика свідчить, що в умовах України законодавчі зміни - це дуже складний, занадто політизований, довготривалий процес, наслідки якого можуть суттєво відрізнятися від початкових намірів. З світового досвіду відомо, що існує можливість врегулювання всіх питань, пов'язаних із монетарною стратегією, на рівні нормативно-правових актів

і неформальних угод. Тому у майбутньому Національному  банку та уряду України слід частіше звертатися саме до цих методів. 

Враховуючи специфіку України щодо розподілу повноважень у сфері грошової влади,  в процесі розроблення грошово кредитних стратегій  необхідна тісна взаємодія уряду і Національного банку України, а якщо точніше - взаємодія Ради та Правління НБУ, Кабінету Міністрів, Міністерства економіки та Міністерства фінансів України. 

Майбутня монетарна  стратегія має сприяти підвищенню рівня довіри до

національної  грошової одиниці, інститутів її забезпечення, створити умови для довгострокової стабільності. Важливою передумовою  її

ефективної реалізації є незалежність Національного банку. НБУ у процесі взаємодії з іншими органами монетарної влади, політичними силами і суспільством мусить знову і знову доводити спроможність приймати професійні рішення, що відповідають завданням підтримання стабільності грошової одиниці незалежно від впливу політичних сил, вчасно і кваліфіковано справлятися з дедалі складнішими і відповідальнішими завданнями, що є однією із запорук і передумов стабільного розвитку фінансової сфери та економіки. Також займатися  створенням достатньої наукової бази для вироблення і проведення монетарної політики, оволодіти всіма досягненнями у відповідній сфері світової науки і практики, здійснювати підготовку наукових кадрів, здатних провадити власні дослідження з урахуванням умов України, створювати центри, спроможні координувати в масштабах суспільства цю роботу, створити надійну систему комунікації Національного банку з громадськістю, підвищувати рівень монетарних знань журналістів, широких верств населення, змістовий рівен фахових і науково-популярних публікацій, формувати навички зваженого і відповідального підходу політиків до виголошення різного роду заяв