Фундаменталізація та індивідуалізація підготовки у фахівців з вищою освітою

Тема 2. Фундаменталізація та індивідуалізація підготовки у фахівців з вищою  освітою. Тема 3. Організація навчального  процесу в університеті

1. Фундаменталізація вищої освіти.

Приєднання України до Болонського  процесу актуалізує проблему підвищення якості підготовки фахівців, відповідності їх європейському рівню. Одним з найважливіших напрямів реформування системи вищої освіти справедливо вважають її фундаменталізацію. Спрямованість на фундаменталізацію професійної підготовки необхідна для того, щоб майбутній фахівець у процесі навчання зміг набути необхідні фундаментальні базові знання, сформовані в єдину світоглядну наукову. Даний підхід дасть можливість одержувати необхідні знання не тільки з обраної спеціальності, а й з усього комплексу пов’язаних з нею наук.

Фундаменталізація - суттєве підвищення якості освіти і рівня компетентності фахівців шляхом модернізації змісту навчальних дисциплін.

Завданням фундаментальної  університетської освіти є:

• створення умов для виховання,
• формування сучасного наукового мислення,
• внутрішньої потреби у саморозвитку,
• самоосвіті упродовж життя людини.

* Фундаментальні знання —цілісні, глибинні, змістовні уявлення про навколишній світ, закономірності його функціонування та розвитку.

Складові процесу фундаменталізації  освіти:

o Пріоритетним є формування у майбутніх фахівців наукових засад системного мислення, загальної культури молоді.

o Основну увагу слід зосередити на вивченні фундаментальних законів розвитку природи та суспільства, формуванні цілісних уявлень про глобальний світ, його проблеми та шляхи їх подолання.

o Забезпечення пріоритетності інформаційних, інтелектуальних, науково-природничих компонент у системі освіти.

Фундаменталізація вищої освіти –  це органічна єдність професійної  та фундаментальної підготовки спеціалістів вищої кваліфікації. В умовах ринкової економіки вже неможливо орієнтуватися лише на формально одержану освіту. Необхідний дійсно високий рівень професійної кваліфікації фахівця, його фундаментальної компетентності.

Саме фундаменталізація покликана  забезпечити професійну мобільність сучасного фахівця, що стає все більш актуальною в умовах зростаючої конкуренції на ринку праці. А забезпечення мобільності сучасних фахівців – одна із цілей Болонського процесу. Професійна мобільність – це готовність і здатність робітника до швидкої зміни виконуваних виробничих завдань, робочих місць і спеціальностей в рамках однієї професії чи галузі, здатність швидко освоювати нові спеціальності чи зміни в них, які виникають під впливом технічних перетворень.

2. Гуманізація як важливий фактор процесу підвищення якості освіти.

Насамперед гуманізація  освіти являє собою процес, спрямований  на розвиток особистості як суб'єкта творчої праці, пізнання й спілкування. Гуманізація становить найважливішу характеристику способу життя педагогів і вихованців, вона припускає, справді, людські (гуманні) відносини між ними в педагогічному процесі. Нарешті, гуманізація – ключовий елемент нового педагогічного мислення, що змінює погляд

на характер і суть навчально-виховного процесу, в якому і педагоги, і вихованці – суб'єкти розвитку своєї творчої індивідуальності.

Провідна ідея гуманізації  освіти – розвиток активно-творчих  можливостей людини, її інтелектуально-моральної  волі. Вона обумовлює мету як загальної, так і професійної освіти, а її реалізація вимагає умов для розвитку й збагачення пізнавального, емоційно-вольового і морального потенціалу особистості.

Важливими елементами гуманізації вищої освіти є:

· забезпечення здатності вищої освіти формувати інтелектуальний потенціал нації з урахуванням змін у виробництві, науці, техніці, інформаційній і комп’ютерній технології;

· формування і стимулювання запиту на інтелектуальний товар з урахуванням багатоступеневої форми підготовки бакалаврів, спеціалістів, магістрів;

· створення системи освіти, відповідної потребам ХХІ століття.

Гуманізацію вищої освіти необхідно розглядати, на наш погляд, як створення умов для самоствердження, самовираження і саморегуляції  людини, для оптимізації відносин між особистістю і соціумом, забезпечення їх всебічного й різноманітного розвитку.

Завдання викладача гуманітарних дисциплін у вищому навчальному  закладі –орієнтувати його на людські  цінності. Вища школа повинна давати таку освіту, яка б надалі дала можливість учитися самостійно, стимулювати у студента потребу в самоосвіті й самовдосконаленні для власного духовно-інтелектуального росту, для підвищення освіченості й становлення інтелігентності.

Надзвичайний динамізм сучасної цивілізації (стрімка зміна техніки й технології), процес поглиблення інтелектуальної творчості диктують необхідність формувати не вузівського фахівця, а всебічно розвинену особистість. При гуманізації вищої освіти акцент переноситься на особистість студента, що обумовлюється індивідуалізацією навчання, чи так званим особистісним підходом, оскільки навіть оволодівши досить великим багажем знань у певній галузі, оцінити їх значущість здатна лише особистість розвинена, орієнтована на високі цінності й ідеали. Особистісний підхід передбачає повагу до гідності студента, розуміння і прийняття його цілей, установок, “створення максимально сприятливих умов для розкриття особистості в її всебічному самовизначенні й саморозвитку”.

Під гуманізацією розуміються  процеси:

- гармонізації, удосконалення, олюднення всієї системи відносин (студент – студент, студент – викладач, студент – адміністрація, викладач – викладач, викладач – адміністрація), формування системи відносин на основі солідарності й співробітництва;

- створення сприятливого морально-психологічного клімату в макро- і мікро колективах;

- демократизації навчального процесу; 

- демонтажу адміністративно-командної  системи управління життям вищого  навчального закладу і заміни  авторитарних методів управління  демократичними;

- оволодіння викладачами й співробітниками формами й методами педагогіки “співробітництва”.

Для гуманізації освіти важливе  чітке усвідомлення цілей освіти. Освіта - процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.