Фінансування видатків бюджету

      Відомо  два методи фінансування з бюджету:

      — відкриття кредитів;

      — перерахування коштів з рахунка  бюджету на рахунки розпорядників  коштів.

      Різні методи надання бюджетних коштів обумовлені особливостями виконання  бюджетів у різних ланках бюджетної  системи.

      Метод відкриття кредитів полягає в  тому, що фінансовий орган через  спеціальні документи — видаткові  розписи — повідомляє відповідну установу банку про встановлені  суми та терміни видання коштів з  рахунків бюджету головним розпорядникам  кредитів.

      У практичній діяльності використовуються три типи видаткових розписів:

      1) видатковий розпис для фінансування  установ, які перебувають на  бюджеті;

      2) видатковий розпис для фінансування  суб'єктів господарської діяльності;

      3) план фінансування (для фінансування капітальних вкладень або геологорозвідувальних робіт).

      При відкритті кредитів бюджетним організаціям у видатковому розписі наводиться розподіл кредитів у розрізі параграфів (що характеризують типи установ), а  також за деякими статтями видатків (заробітна плата, стипендії, придбання медикаментів, придбання обладнання) відповідно до бюджетної класифікації.

      Для підприємств і господарських  організацій кредити відкриваються  окремо видатковим розписом за кожною статтею видатків -— цільовому  призначенню коштів.

      Відкриття кредитів не означає перерахування  грошових коштів на видатки головним розпорядникам кредитів. Це — дозвіл фінансового органу на видачу коштів, яка потім здійснюється установами банків у межах визначених видатковим розписом асигнувань. Підставою для відкриття кредитів є річний розпис бюджету з поквартальним розподілом, де вказується сума затверджених на певний квартал асигнувань.

      Сума  відкритих кредитів зараховується  на рахунки головних розпорядників  кредитів, що означає збільшення їх грошових коштів у банку. При видачі коштів готівкою розпорядникам кредитів або оплаті їхніх видатків безготівковим шляхом зменшуються і грошові кошти на рахунках бюджету в банку.

      Протягом  строку, на який відкриті кредити, фінансовий орган може вносити відповідні зміни  у встановлені суми фінансування, а за необхідності і закривати кредити.

      Збільшення  кредитів у кожному випадку здійснюється тільки за рішенням відповідних органів  влади або ж виходячи із бюджетних  прав, наданих чинним законодавством фінансовим органам і головним розпорядникам кредитів (переміщення кредитів у встановлених сумах з кварталу на квартал або з одного параграфа на інший). Необхідність у кредитах уточнюється з урахуванням перебігу виконання плану за відповідними показниками у разі наявності бюджетних резервів і невикористаних кредитів, а також можливостей для мобілізації внутрішніх ресурсів. З урахуванням цих факторів визначається фактична необхідність у кредитах, які треба відкрити їх головним розпорядникам.

      Фінансові органи мають право зменшувати відповідно до плану розміри кредитів, які відкривають у випадках: недокомп-лектованості чисельності працівників бюджетних установ порівняно із затвердженим штатом; невиконання плану по мережі, по контингентах бюджетних установ, перевиконання плану надходження коштів батьків за перебування дітей у дошкільних закладах, наявності в бюджетних установах понаднормативних запасів матеріальних цінностей на початок року та ін.

      У процесі здійснення бюджетного фінансування допускається переміщення кредитів. Воно означає зміну цільового призначення бюджетних коштів через збільшення асигнувань за одними видами видатків або розпорядникам кредитів за рахунок їх зменшення за іншими видами видатків або розпорядникам кредитів. Правом переміщення кредитів наділяються розпорядники кредитів у межах, установлених чинним законодавством.

      Сутність  другого методу фінансування полягає  в перерахуванні грошових коштів з рахунка бюджету на рахунки  головних розпорядників коштів. Воно здійснюється лише за наявності коштів на відповідному рахунку в цей момент. Підставою для переказування на рахунки головних розпорядників коштів е затверджені в бюджеті суми видатків (призначень) — асигнування на певний квартал, передбачені у річному розписі бюджету.

      Перерахування грошових коштів здійснюється не більше трьох разів на місяць. У разі необхідності фінансовий орган може вносити зміни в помісячний розподіл асигнувань: переказувати кошти за рахунок асигнувань наступних місяців або надавати право використовувати перераховані кошти в наступному місяці. Допускаються також деякі зміни у цільовому (за статтями) призначенні перерахованих коштів.

      Фінансування  капітальних вкладень здійснюється на основі зазначених вище методів  бюджетного фінансування. Кошти перераховуються  відповідно до обсягів робіт, що фінансуються, як правило, один раз на місяць.

      До 1 липня 1993 р. в Україні використовувались  обидва методи бюджетного фінансування:

      — відкриття кредитів — при фінансуванні з Державного бюджету;

      — перерахування коштів з рахунка  бюджету на рахунки розпорядників  коштів — по місцевих бюджетах.

      Застосування  різних методів щодо Державного і  місцевих бюджетів пов'язане з відмінностями  в організації касового виконання  бюджету.

      Грошові кошти Державного бюджету не перебували на одному рахунку в Національному  банку, а були розосереджені по території всієї країни. При цьому обсяг мобілізованих на певній території доходів не збігався із сумою фінансованих з Державного бюджету видатків. В одному районі (місті) могло надійти більше доходів у відповідний бюджет, ніж передбачається видатків, в іншому — навпаки, суми фінансованих видатків з Державного бюджету перевищували доходи, які надійшли. У зв'язку з цим фінансування з Державного бюджету здійснювалося шляхом відкриття кредитів щоквартально, а на фінансування капітальних вкладень — один раз на рік з поквартальною розбивкою.

      Другий  метод — перерахування коштів з рахунка бюджету на рахунки  розпорядників коштів — застосовувався при виконанні місцевих бюджетів. Можливість використання такого методу визначалася тим, що грошові кошти  місцевих бюджетів були зосереджені на рахунках в одній установі банку. Фінансування здійснювалося з поточного рахунка (основного) місцевого бюджету і тільки за наявності коштів на відповідному рахунку в цей час.

      З 1 липня 1993 р. відповідно до Указу Президента України «Про порядок виконання Державного бюджету України» від 18 червня 1993 р. № 219/93 з метою забезпечення ефективного управління доходами і видатками Державного бюджету України, введення касового порядку його виконання, посилення контролю за надходженням, цільовим і економним використанням державних коштів Міністерство фінансів України одержало право фінансувати видатки в межах наявних фінансових ресурсів у Державному бюджеті України.

      Для концентрації бюджетних коштів і  здійснення видатків Міністерству фінансів України було відкрито в Національному банку України рахунок «Кошти Державного бюджету України». Це означало, що з 1 липня 1993 р. в Україні почав застосовуватися єдиний метод бюджетного фінансування — перерахування коштів з рахунка бюджету на рахунки розпорядників коштів.

      У 1995 р. на виконання Указу Президента України «Про Державне казначейство України» від 27 квітня 1995 р. було утворено Державне казначейство України. З цього  часу почалося поступове впровадження виконання бюджету через органи Державного казначейства.

      За  існуючої організації виконання  видаткової частини Державного бюджету  України перерахування коштів здійснюється з казначейського рахунка Державного казначейства на рахунки (особові, реєстраційні, спеціальні реєстраційні), які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам коштів. Перерахування бюджетних коштів через органи Державного казначейства включає організацію роботи з фінансування видатків у:

      — центральному апараті Державного казначейства України;

      — територіальних органах Державного казначейства.

      Державне  казначейство України здійснює фінансування видатків Державного бюджету шляхом переказування коштів територіальним управлінням державного казначейства. Для цього органи казначейства повинні  мати інформацію про територіальне розташування підприємств, організацій, установ, а також показники кошторисів доходів і видатків розпорядників коштів відповідного рівня.

      Державне  казначейство України доводить до головних розпорядників коштів (ГРК) затверджені  обсяги асигнувань. Головні розпорядники коштів готують розподіл бюджетних коштів по областях у розрізі підвідомчих установ, підприємств, організацій і подають до центральної ланки органів казначейства. На підставі розподілу бюджетних коштів Державне казначейство готує реєстри на здійснення видатків з єдиного казначейського рахунка по відповідній території і розпорядження на перерахування коштів. Потім готують платіжне доручення на переказування коштів територіальним управлінням органів казначейства та розпорядникам коштів. Територіальні управління Державного казначейства на своєму рівні доводять до розпорядників коштів отриману суму асигнувань. Вони можуть здійснювати (фінансувати) видатки в межах коштів, отриманих від розпорядника коштів вищого рівня. У свою чергу, територіальні управління Державного казначейства так само працюють із відділеннями Державного казначейства.

      Перерахування бюджетних коштів з бюджету розпорядникам  коштів здійснюється через оплату витрат: оплату рахунків і видачу готівки.

      Оплата  рахунків здійснюється Державним казначейством шляхом безготівкового перерахування бюджетних коштів з єдиного казначейського рахунка на користь суб'єктів господарської діяльності, що виконали роботи та надали послуги розпорядникам коштів, про що буде зроблено запис у реєстраційному рахунку цього розпорядника.

      Оплата  рахунків розпорядників коштів бюджету  здійснюється лише за наявності в  обліку органів казначейства їхніх  зобов'язань та залишків коштів на рахунках розпорядників. Підставою для оплати рахунків є платіжні доручення розпорядників коштів та документи, які підтверджують цільове направлення коштів: рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт (крім договорів на оплату комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони, оренди приміщень), акти виконаних робіт, тендерна документація, акцепти тендерних пропозицій, договори про закупівлю тощо. Для оформлення документів на отримання заробітної плати, стипендії, допомоги, видатків на службові відрядження та інших коштів, що видаються на видатки, які не можуть бути проведені безготівковою оплатою, розпорядники коштів подають до органів казначейства заявку на видачу готівки. Заявки подаються в двох примірниках, один з яких після видачі готівки повертається розпорядникам бюджетних коштів з відповідним відбитком штампа казначея.

      Заявки  на видачу готівки виписуються розпорядниками бюджетних коштів на осіб, з якими  в них укладені договори про повну  матеріальну відповідальність і  які мають право отримувати і  видавати кошти. У заявках на видачу готівки вказуються суми податку на доходи фізичних осіб, суми нарахувань до фондів соціального страхування та суми страхових внесків до Пенсійного фонду України, інші податки й обов'язкові платежі, які утримуються із заробітної плати.

      У заявках на видачу готівки розпорядники бюджетних коштів відмічають наявність чи відсутність заборгованості зі сплати податків.

      На  підставі перевіреної заявки органи Державного казначейства України виписують  на осіб, указаних у заявці, грошові  чеки на отримання готівки.