Фінансування кінематографії України та Європи

Державний вищий навчальний заклад

“Київський  національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана”

 
 
 
 
 
 

ДОПОВІДЬ

 

з дисципліни: «Бюджетна система»

 

на тему «Фінансування кінематографії України та Європи»

 
 
 
 
 
 
 
 

      студентки 4 курсу,

14 групи, спеціальності 6508

фінансово-економічного факультету

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ-2011

 

      Формування основних засад ефективного  функціонування національної кінематографії та створення необхідних умов для  гармонійного розвитку вітчизняної  кіноіндустрії на сьогодні є одним  із найактуальніших питань культурної політики.

     Реалізація  державної політики в галузі кінематографії, створення умов для розвитку національного  кіномистецтва, здійснення державного управління і контролю у сфері  кінематографії покладено на Міністерство культури і туризму. Йому підпорядковані державні кіностудії та Національний центр Олександра Довженка. Управління кіноорганізаціями, що перебувають у комунальній власності (кіновідеопрокатні підприємства, районні дирекції кіновідеомережі, кінотеатри), здійснюють місцеві органи управління кінематографією.

     Вітчизняна  кінематографія підтримується державою шляхом фінансування кіновиробництва  за державним замовленням та часткового — дотування з місцевих бюджетів кінопрокату й кінообслуговування населення.

     Державна  політика в кінематографії полягає у визнанні кінематографії галуззю культури, а національного фільму – надбанням культури Українського народу і здійснюється шляхом державної підтримки суб'єктів кінематографії України.

     Фінансова підтримка галузі кінематографії здійснюється за рахунок:

• видатків загального та спеціального фондів Державного бюджету України на державні програми розвитку кінематографії;
• видатків місцевих бюджетів на програми підтримки кінематографії;
• кредитів банків;
• благодійних внесків і пожертвувань;
• інших джерел, що не суперечать законодавству України.

     Для аналізу фінансування кінематографії України доцільно розглянути видатки  Державного бюджету України на 2011 рік та видатки обласного бюджета  міста Києва.

 

 

      Щоб зрозуміти катастрофічність нинішнього стану вітчизняної кіноіндустрії, достатньо порівняти кінобюджети України і деяких країн Європи на 2010 рік. У Франції це 535 млн. євро, у Росії – 283 млн. доларів, у Німеччині – 140 млн. євро, у Польщі – 45 млн. євро, в Україні – 5 млн. грн. За кількістю фільмів, запущених цього року у виробництво, контраст не менш разючий: у Франції – 240 фільмів, Німеччині – 120, Росії – 70, в Україні – 2. До того ж, за словами голови Національної спілки кінематографістів України С.Тримбача, навіть ті жалюгідні крихти, які держава виділяє на кіно, розподіляються без урахування думок учасників кінопроцесу. Незрозуміло, куди йдуть гроші, незрозумілий механізм прийняття рішень – чому одним дають, іншим не дають. Сьогодні спеціалісти кіно в масовому порядку розлучаються з професією без надії на повернення.

     На  мою думку , сприяти виходу з цієї ситуації могла б саме Національна спілка кінематографістів України. Одне з головних завдань сьогоднішнього керівництва НСК України відродити вплив Спілки на формування кінополітики в Україні. На порядку денному – запрошення до Спілки талановитої молоді та відомих кіножурналістів, серія ініціатив, що стосуються більш тісної співпраці з Міністерством культури і туризму України, і більш активна участь НСК України в подальшому вдосконаленні законодавства про кіно.

     Взагалі, як свідчить світовий досвід, передові позиції у розвитку кіноіндустрії займають ті держави, в яких створені належні правові, організаційні, фінансові та технологічні умови, що активно використовуються для розвитку національного кіновиробництва, розбудови кіномережі, забезпечення доступу глядачів до споживання національних мистецьких вартостей. У європейських країнах та Росії розвинута кіноіндустрія сприяє зростанню кількості вироблюваних фільмів, збільшенню їх присутності в інформаційному просторі, зростанню валових надходжень від кінопоказів. Зокрема, законодавством Росії, Польщі, Франції, Німеччини, Італії, Іспанії та багатьох інших країн передбачено наступні форми протекціонізму: бюджетна дотація виробництва фільмів та збереження спадщини, субсидування кіновиробничих компаній з метою стимулювання розвитку національного кіно (Іспанія), дотація, державна фінансова підтримка та податкові пільги при створенні національного фільму [Росія, Франція, Німеччина], спеціальний додатковий податок з прибутків, отриманих від продажу квитків, обов’язкові збори та оподаткування діяльності телевізійних каналів, які складають прибутки телевізійних підприємств на підтримку кіновиробництва (Франція)

     З огляду на тенденції, що спостерігалися протягом останніх років стратегічними  пріоритетами в галузі кінематографії на найближчі роки повинні стати:

       • забезпечення стабільних джерел  фінансування вітчизняного кіновиробництва;

       • забезпечення присутності вітчизняних  фільмів на світовому ринку  кіно;

       • створення належних правових  та економічних засад для розвитку  національного кіномистецтва в ринкових умовах;

       • модернізація кіно-виробничих  потужностей;

       • забезпечення доступу населення до творів кіномистецтва, задоволення попиту на українську кіно-продукцію.

     Пріоритетами  державної підтримки кінематографії на найближчі роки залишаться:

     • запровадження ефективної продюсерської  системи організації та фінансування кіновиробництва;

     • доведення виробництва вітчизняних  фільмів (за рахунок різних джерел фінансування) до обсягів, передбачених Загальнодержавною  програмою розвитку національної кіноіндустрії;

     • внесення змін до Бюджетного кодексу  України щодо включення видатків на державні та регіональні програми підтримки кінематографії до складу видатків, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів;

     • забезпечення фінансування з місцевих бюджетів усіх рівнів заходів регіональних програм з кінообслуговування населення;

     • створення сучасної ефективної системи  підготовки кінофахівців.

     Отже, хоча обсяги фінансування кінематографії за останні роки не значні, але це справа майбутньго.