Митне право

ХАРКІВСЬКИЙ МВС  УКРАЇНИ

Навчально-науковий інститут права економіки та соціології

НКП у м. Полтаві

 

 

 

 

 

 

                               Реферат

з дисципліни: «Митне право»

Тема № 1

 

 

 

 

 

                                                                         Виконав: студент ІІІ курсу

                      групи ПЗ зер 10-12П

                      Гранько Іван Олександрович

                      м. Полтава, вул. Гончарова,21/7

 

 

 

 

 

 

                          Полтава 2013

План.

 

Вступ.

Розділ І. Поняття та предмет митного права.

1.1. Митне право як  галузь права.

1.2. Предмет митного  права.

Розділ ІІ. Співвідношення митного права з іншими галузями права.

Висновки.

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Кожна галузь права має свій предмет і метод регулювання. Митне право — явище відносно нове, тому хоча митна справа існує з давніх часів, її правовий аспект мало досліджений та недостатньо розроблений. Серед юристів-науковців є різні погляди не тільки щодо формулювання предмета митного права, але й відносно того, чи є це самостійна галузь правової науки взагалі.

Деякі вчені вважають, що мова може йти тільки відносно митного  законодавства як сукупності законів, що регулюють митну справу. На думку  інших спеціалістів, митне право  треба розглядати як окреме право або як галузь, підгалузь чи окремий інститут адміністративного права.

Такі погляди цілком мають право на існування, як і  концепція митного права, відповідно до якої воно розглядається як галузі права. Саме ця концепція лежить в  основі аналізу даної проблеми. Узяте без необхідних роз'яснень поняття митного права кілька умовно і далеко не безперечно. Приступаючи до його аналізу, варто зауважити, що аналогічний підхід до розгляду галузі права вже був розглянутий в юридичній літературі.

Разом з тим доцільно підкреслити, що при визначенні питання  щодо права на існування окремої  науки завжди треба визначити  фундаментальні категорії і поняття, що її характеризують. Серед інших  категорій такими є предмет і  метод правового регулювання. Інакше кажучи, в основу розподілу галузей права наука здавна покладає предмет правового регулювання, тобто коло суспільних відносин, що регулюються нормами окремого права (галузі, підгалузі). Митне право як і кожне право має свій специфічний предмет правового регулювання, який ми розглянемо.

 

 

 

 

 

Розіл І. Поняття та предмет митного права.

Поняття митного права  виводиться із загальнотеоретичних  підходів до права як галузі, законодавства, науки та навчальної дисципліни. Об'єктивний поділ права на публічне та приватне привело до появи двох надгалузей, чи, ще як їх називають, супергалузей. Це приватне право та публічне, в рамках яких є декілька галузей права України, що відзначаються стабільними предметом та методами правового регулювання. На перетині публічних та приватних інтересів виникають гібридні галузі права, що вбирають у себе елементи базових галузей права, але мають відносно самостійний аспект прояву предмета правового регулювання. У рамках других та третіх прийнято розрізняти правові інститути  чи підгалузі законодавства. Саме до таких і належить митне право України. Питання про місце митного права в правовій системі є суперечливим. Одні обґрунтовують можливість виділення митного права в самостійну комплексну галузь права, другі визначають митне право як підгалузь адміністративного права, треті — як інститут адміністративного права. Цієї позиції дотримується й більшість вчених у галузі адміністративного права України. Автори, що відносять  митне право до галузі адміністративного  права, повинні, за логікою речей, іменувати цю підгалузь чи інститут «адміністративним правом у митній сфері». Але вони цього не роблять, і не випадково. Такий підхід є виправданим і виваженим з позиції архітектоніки права та правових настанов. Міняти щось кардинально без достатніх потреб практики навряд чи доцільно. Зацікавленість у створенні митного права як самостійної галузі права, а не тільки законодавства повинна мати достатні аргументи. Інтерес щодо реалізації фіскальної політики, забезпечення безпеки зумовлює системне визначення правових, економічних і організаційних основ митної справи. Без створення всеосяжної системи митного регулювання всього комплексу митних відносин неможливо забезпечити захист митного суверенітету й економічної безпеки країни, активізацію зв'язку економіки зі світовим господарством, захист прав та охоронюваних інтересів громадян, суб'єктів підприємництва і державних органів, а також дотримання обов'язків у сфері митної справи. Тим більше, що реалізація гуманітарних та економічних програм, намагання віднайти зарубіжні ринки збуту товару активізували увагу до митного права. По суті за короткий час фактично заново на суверенній основі створено нову галузь законодавства — митне право і позначилася тенденція до виділення самостійних предмета та методу правового регулювання. Відстоюється позиція, що митне право має бути виділене в самостійну галузь права тому, що має самостійний специфічний предмет регулювання — широке коло суспільних відносин у суспільній сфері та метод. У зв'язку з цим цей аспект заслуговує на більш детальну увагу. Прийнято вважати, що предмет права складають відносини, які ним регулюються. З огляду на обмеженість предметів правового регулювання в науці виділяються речові (майнові), немайнові, організаційні, управлінські та інші відносини. До останніх відносять такі, що пов'язані з реалізацією прав людини, наприклад природних, прав інтелектуальної власності, права на прояв своєї особистості. Вони прив'язуються до сфери діяльності, особливості правового режиму та правового становища суб'єктів. Більшою мірою самостійність галузі права проявляється через метод правового регулювання — способи впливу на поведінку суб'єктів. В основному предмет митного права складають управлінські відносини, але митне право й охоплює собою надання митних послуг, що стосується предмета цивільного права. Виділяти останні з комплексу митної справи недоцільно. Хоча в структурі цих відносин і переважають управлінські рішення, але вони не вичерпують усього предмета митного правового регулювання. До його складу входять і багато інших якісно необхідних суспільних відносин, що регулюються нормами різних галузей права: конституційного, адміністративного, трудового, банківського, міжнародного права й інших. Будучи різнорідними за своїм складом та приналежністю, усі ці відносини інтегровані у певну специфічну спільність — митні відносини за однією спільною для всіх ознакою, що систематизує: переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон. Митні відносини, будучи комплексними за галузевою приналежністю, все ж таки складають єдине ціле і виділяються як самостійний предмет комплексної галузі митного права. Я погоджуюся з тими представниками науки адміністративного права, що відносять митні відносини до адміністративних.  Відносна самостійність правовідносин визначається й через такий їх елемент, як суб'єктний склад. Учасниками регульованих митним правом суспільних відносин є широке коло осіб, що беруть участь у переміщені товарів і транспортних засобів через митний кордон, та митні органи, які легалізують це переміщення. До них належать митні органи, особи, що переміщають товари, — їхні власники, покупці, інші особи, що причетні до здійснення дій по ввезенню і (чи) вивезенню товарів, декларанти, брокери, власники складів тимчасового зберігання, перевізники й ін. Центральною ланкою регулювання митних відносин є саме відносини з митними органами. У більшій мірі ці відносини мають свій об'єкт: товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон. Комплексний характер митних правовідносин об'єктивно зумовлює й застосування різних методів їх правового регулювання. Для кожного виду суспільних відносин, охоплюваних поняттям митних, застосовуються властиві їм способи впливу. Комплексному характеру митних відносин відповідає «комплексний метод» митного права — комбінаційне застосування правових способів впливу на суб'єктів в аспекті забезпечення митних режимів і реалізації інших засобів митної політики. Вагомою підставою виділення митного права в самостійну галузь права вважається наявність кодифікаційних актів — у даному випадку МК України й Закону України «Про єдиний митний тариф» від 21 грудня 2000 р. Той факт, що деякі норми МК України одночасно входять до складу інших галузей права, анітрохи не спростовує висновку про їхню незмінну приналежність митному праву. Норми з подвійною приналежністю, з тим самим предметом, тим самим способом впливу входять в інші галузі права. Вони функціонально поєднуються в системі митного права. Порівняння показує, що МК України містить самостійне нормативне регулювання, більш повне, детальне і чітке як за складом адміністративних правопорушень у митній сфері (митні правопорушення), так і за провадженням по них (митний процес). Митне право — не вторинне утворення в системі права, а  напрям первинного правового утворення, саме адміністративного права. Але присутність норм із «подвійним громадянством» додає митному праву характер комплексної галузі права, поряд, наприклад, з підприємницьким, морським, повітряним, банківським, екологічним правом і ін.  Таким чином, з'ясувавши всі об'єктивні умови виникнення й становлення митного права в правовій системі, можна сформулювати поняття митного права. Митне право — це комплексна галузь права, система встановлених (санкціонованих) державою правових норм різної галузевої  приналежності, що регулюють суспільні  відносини у сфері митної справи і митної політики. Системність митного законодавства вказує на його ієрархію і неможливість підзаконним нормативним актом установлювати інші правила, ніж це встановив закон. В останні роки системність із наданням ратифікованим Україною міжнародним конвенціям і договорам статусу національного закону одночасно означає узгодженість внутрішнього законодавства із загальними тенденціями розвитку світового гуманітарного та економічного законодавства. Митне право не допускає інших джерел: звичаєвого права, договорів, судових прецедентів. Це пояснюється тим, що при реалізації митної політики митні органи та їх посадові особи повинні керуватися виключно нормами права і за їх межі виходити не можуть. Це стосується й розв'язання суперечливих питань. У той же час митне право може розглядатися як наука — система поглядів, теорій та уявлень про урегульовані митним законодавством відносини. Варто відзначити, що в Україні разом із становленням митного законодавства виросла когорта науковців, що спеціалізуються на вивчені, аналізі та розробці теоретичних засад митного права. Митне право також стало повноправною навчальною дисципліною у ВЗО юридичного та економічного профілю. Його концепція та зміст ще далекі від ідеалу, часом переплітаються, але безумовно стає зрозумілим необхідність загальної консолідуючої ланки для уніфікації змісту. Як навчальна дисципліна митне право — сукупність необхідних знань та вмінь для тих, хто його вивчає, та методів навчання.

   Отже, митне право – це формирующаяся галузева юридична наука, що вивчає сукупність норм права (законів та інших правових актів), регулюючих митні відносини у суспільстві і містять розпорядження, що відносяться до всіх напрямах митної діяльності.

Предмет митного права — суспільні  організаційні відносини, що складаються в процесі і з приводу переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. В більшій мірі ці відносини є управлінськими, тобто відносинами влади підпорядкування. В той же час вони є майновими, але стосуються особистих немайнових. Окрім цього, митне право охоплює і процесуальні правовідносини. Оскільки митниця є органом державної виконавчої влади і забезпечує порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, речей та інших предметів та ін., то й відносини, що складаються з приводу забезпечення такого порядку, є в більшій мірі управлінськими. Якщо предмет адміністративного права складає широкий комплекс суспільних відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією функцій державного управління, з приводу здійснення широкої різноманітної виконавчої та розпорядчої діяльності з реалізації функцій державного управління, то предмет митного права складає владно розпорядча діяльність митних органів при здійсненні митної справи. 
На предмет митного права впливають особливості міжнародних публічних відносин, концепція гуманітарного права та політики. Але за основним своїм спрямуванням — це відносини майнового характеру, особисті немайнові відносини та організаційно-управлінські відносини. Відповідно й митно-правовими відносинами вважаються врегульовані нормами митного права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. У загальній формі структура суспільних відносин у сфері митної діяльності визначена МК України. Як вказано у його преамбулі, МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної системи України. Він спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення дотримання законодавства України з питань митної справи. У МК України визначені основні види суспільних відносин, сукупність яких і складає предмет регулювання митного права. Залежно від конкретної мети, підстав виникнення, порядку регулювання виділяються такі види митних відносин: 1.Відносини, пов'язані з організацією митної справи. Вони виникають між органами державної влади з митними органами, усередині системи митних органів при здійсненні покладених на них функцій.  2.Відносини, пов'язані з переміщенням через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Виникають між митними органами й особами, що переміщають товари і транспортні засоби через митний кордон. 3.Відносини, пов'язані із встановленням та регулюванням митних режимів. Виникають між митними органами, між митними органами й особами, що переміщають товари і транспортні засоби через митний кордон України. 4.Відносини, пов'язані зі стягуванням митних платежів. Виникають між митними органами й особами, що переміщають товари і транспортні засоби через митний кордон України. 5.Відносини, пов'язані з попередніми операціями. Виникають у зв'язку з повідомленням митних органів про перетин митного чи кордону про намір вивезти товари і транспортні засоби за межі митної території України; з доставкою товарів, транспортних засобів у місце, зумовлене митним органом, тощо. 6.Відносини, пов'язані з митним оформленням. Виникають у зв'язку з операціями та діями посадових осіб митних органів з метою забезпечення митного контролю за переміщенням через митний кордон товарів і транспортних засобів і застосування засобів державного регулювання такого переміщення. 7.Відносини, пов'язані з митним контролем за товарами і транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон. Такі відносини виникають у зв'язку з перевіркою митними органами документів і відомостей, що необхідні для здійснення митних процедур; митним оглядом, обліком товарів і транспортних засобів, перевіркою митних платежів і т.д. 8.Відносини, що пов'язані з валютним контролем. Виникають у зв'язку з забезпеченням митним органами дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій. 9.Відносини, пов'язані з веденням митної статистики і ТН ЗЕД. Виникають у зв'язку зі збором, обробкою й аналізом митними органами даних про переміщення товарів через митний кордон, веденням спеціальної статистики. 10. Відносини, пов'язані з провадженням по здійснених злочинах та інших правопорушеннях у сфері митної справи. Виникають у зв'язку зі здійсненням митними органами дізнання у справах про контрабанду й інших правопорушеннях у сфері митної справи, які віднесено до компетенції митних органів. 11.Відносини, що пов'язані з інформуванням, консультуванням і попередніми рішеннями. Виникають у зв'язку з наданням митними органами зацікавленим особам інформації про чинні правові акти в митній сфері, консультуванням з питань митної справи й інших питань, що входять у компетенцію митних органів, прийняттям попередніх рішень по конкретних питаннях, з якими звертаються зацікавлені особи. 12.Відносини, пов'язані зі звертанням у власність держави товарів, транспортних засобів та інших предметів. Виникають у зв'язку з безоплатним вилученням у власника товарів і транспортних засобів за вироком суду у вигляді санкції за злочини у сфері митної чи справи постановою митного органу у вигляді санкції за порушення митних правил, а також у зв'язку з вибором митного режиму, відмовою на користь держави й реалізацією зазначених товарів і транспортних засобів. 13.Відносини, пов'язані з оскарженням і розглядом рішень, дій і (чи) бездіяльності митних органів та їхніх посадових осіб. Виникають у зв'язку зі звертанням у вищий митний чи інший орган у зв'язку з подачею вищій посадовій особі скарги на рішення, чи дії (бездіяльність) нижчих митних органів та їх посадових осіб. 14.Відносини, пов'язані з організацією державної служби в митних органах і виконанням державними службовцями покладених на митні органи завдань і функцій. У МК України регламентовані лише відносини за участю посадових осіб зазначених органів. У дійсності суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення державної служби в митних органах, винятково широкі за своїм обсягом і різноманітні за змістом. Це відносини, що виникають у зв'язку з установленням правового статусу посад у митних органах 
і порядку їхнього заміщення; у зв'язку з підготовкою, підбором і розподілом кадрів, зарахуванням на ті чи інші посади; у процесі діяльності державних службовців у митних органах і т.д. 15. Як самостійний вид обґрунтовано виділяються відносини, пов'язані з участю України в міжнародно-правовому співробітництві й регулюванні митної справи в рамках СНД, а також відносини за участю в міжнародно-правових організаціях і співробітництвом із країнами далекого зарубіжжя у сфері митної справи. Митне право регулює відносини за участю митних органів з приводу здійснення ними покладених на них державою функцій. Як носії юридично владних повноважень митні органи виступають суб'єктами митних відносин. При визначенні предмета митного права необхідно враховувати сферу митної справи, що охоплює будь-які дії, пов'язані з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон; наявність спеціальних суб'єктів — митних органів; практичну реалізацію ними наданих для здійснення митної діяльності повноважень; наявність у ній специфічного об'єкта регулювання — це товари, тобто будь-яке рухоме майно, у тому числі валюта, валютні цінності, електрична, теплова, інші види енергії і транспортні засоби. Урегульовані митним правом суспільні відносини різноманітні, але усі вони виникають у зв'язку зі здійсненням митної справи. Норми митного права упорядковують, закріплюють і охороняють найбільш раціональні суспільні відносини в митній сфері. В той же час митне право охоплює деякі цивільні відносини: зберігання товарів, транспортних засобів і рідко предметів на митних ліцензійних складах, надання послуг з митного оформлення, відшкодування заподіяної незаконними діями митних органів шкоди.

 

Розділ ІІ.Співвідношення митного права з іншими галузями права.

Співвідношення митного права з іншими галузями права складна і її не можна обмежувати певними рамками. Конституційне право, яке є головним, базовим для всіх інших галузей права, відповідно має відношення і до митного права. Деякі норми конституційного права, не втрачаючи свого базового характеру, одночасно входять до складу митного права. Зокрема, це вимоги Конституції України щодо забезпечення економічної безпеки, положення про права і свободи, обов'язки громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, особисту недоторканість, свободу пересування, право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої діяннями службових осіб (співробітниками митних органів), обов'язок сплачувати податки і збори у встановленому порядку і розмірі. До митного законодавства і права прямо відноситься положення ст. 9 Конституції України, відповідно до якого чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Оскільки митне право є складовою частиною правової системи України, то зрозуміло, що принципи і норми міжнародного права в галузі митної справи, що визнала Україна, повністю переходять і на нього. Принципове значення для формування і функціонування митного права і законодавства має положення ст. 8: «Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати». Таким чином, можна сказати, що конституційне право визначає принципи, базові засади митного права (як і інших галузей права). Конституційні положення і норми покликані стати правовими стимуляторами оновлення Митного кодексу, приведення його положень у відповідність до вимог Конституції України. Якщо розглядати загальну характеристику митного права, то воно, комплексне за своїм характером, вбирає в себе окремі норми кримінального і кримінально-процесуального права. Але якщо кримінальне право розглядати як одну із базових галузей права, то воно служить відправною засадою для частини митного права, яке регулює відносини, що виникають при скоєнні злочинів (контрабанда). Санкції за такі злочини в Митному кодексі не визначаються, у ньому містяться відсилання до Кримінального кодексу. Ті обставини, що поняття і склад злочину «контрабанда» визначається і в Митному кодексі, тільки підкреслює комплексний характер митної справи та її правового регулювання. Але повномасштабне, вичерпне регулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку із скоєнням злочинів у галузі митної справи,— це прерогатива кримінального права, норми якого є детермінуючими, пріоритетними щодо цієї частини митного права. Митне право має тісні зв'язки і з кримінально-процесуальним правом: митні органи віднесені до переліку органів дізнання. Важливим є аспект відношення митного права до адміністративного. Як зазначалося раніше, в юридичній літературі існує думка, що митне право — це підгалузь адміністративного права. Цей висновок обґрунтовувався тим, що адміністративне право складається із норм, частина яких регулює відносини в галузі митної справи, а також тим, що за характером і природою норми митного права по суті є адміністративно-правовими: наприклад, організаційно-управлінські відносини, відносини, що стосуються порядку переміщення через кордон товарів і транспортних засобів, порушення митних правил тощо. Адміністративне право найтісніше з усіх галузей права пов'язане з митним правом. Але це не означає, що митне право повністю поглинається адміністративним правом, воно зберігає свою специфіку. Можна легко визначити зв'язки митного права із трудовим правом, якщо розглядати норми Митного кодексу, що стосуються правового статусу посадових осіб митних органів, їх прав і обов'язків у галузі праці (оплата за роботу у вихідні та святкові дні, порядок компенсації за професійні захворювання тощо). Таким чином, митне право як комплексне має тісні зв'язки з багатьма галузями права.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки.

 

Отже, митне право – це комплексна галузь права, система встановлених (санкціонованих) державою правових норм різної галузевої приналежності, що регулюють суспільні відносини у сфері митної справи і митної політики.

Це не вторинне утворення в системі права, а напрям первинного правового утворення, саме адміністративного права. Але присутність норм із «подвійним громадянством» додає митному праву характер комплексної галузі права, поряд, наприклад, з підприємницьким, морським, повітряним, банківським, екологічним правом і інше.

Предмет митного права  — суспільні організаційні відносини, що складаються в процесі і  з приводу переміщення товарів  і транспортних засобів через  митний кордон України. В більшій мірі ці відносини є управлінськими, тобто відносинами влади підпорядкування.

Митне право –це окрема фундаментальна наука, яка має свій предмет метод регулювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Митний кодекс України від 11 липня 2002 р.

2. Капаева Л.М. Фінансове право : навч. посіб. для вузів / Л.М. Капаева, М.С. Лях. — К.: Центр навч. л-ри, 2004. — 248 с.

3. Завальна ЖЛ. Валютне право України : навч. посіб. / Ж.В. Завальна, М.В. Старинський. — Суми : Університетська кн.,2005. — 304 с.

4. Костюченко O.A. Бюджетне, податкове та митне законодавство України : посібник / O.A. Костюченко, В.П. Жиромсь-кий, Т.С. Моторіна. — К.: Прецедент, 2006. — 93 с.

5. Полюхович В.І. Державна податкова служба в Україні: Організація. Діяльність. Розв'язування / В.І. Полюхович. — К. : Юрінком Інтер, 1999. — 319 с.

6. Піхоцький В.Ф. Податкове законодавство в запитаннях та відповідях: навч. посіб. / В.Ф. Піхоцький. — К.: Ірина-Прес, 2006. — 592 с.

7. Степанюк О.І. Податкове право: Загальна частина. Особлива частина: Законодавство станом на лютий 2003 р. : навч. посіб. / О.І. Степанюк. — Т., 2003. — 258 с.

8. Податкове право : навч. посіб. / ред. М.П. Кучерявенко. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 400 с.