Морфологічна будова плоду

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Будова плоду……………………………………………………………….4
2. Розвиток плода……………………………………………………………..5
3. Типи плодів………………………………………….……………………..6
1. Сухі плоди……………………………………………………….….8
2. Соковиті плоди……………………………………………………..9
4. Поширення насіння плодів………..………………………………….….10
5. Значення плодів у житті людини………………………………………..12

Висновок…………………………………………………………………………16

Література………………………………………………………………..………17

Додаток…………………………………….………………………………….….18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ 

Плід — орган покритонасінних  рослин, що утворюється після запліднення  з маточки та здебільшого ще й  з деяких інших частин квітки (квітколожа, оцвітини, квітконіжки) внаслідок їхнього  розростання та видозмінення; служить  для захисту і розповсюдження насіння. Наука, що вивчає плоди й насіння, називається карпологією.

Актуальність визначається тим, що плоди і насіння важливі для людини. Вона споживає їх у їжу, використовує як корм тваринам, у різних галузях промисловості та для виготовлення лікувальних засобів.

Плодівництво як наука  займається вивченням біологічних  особливостей плодових рослин, – складових частин екологічної системи, – закономірностей росту й розвитку залежно від екологічних факторів, у т. ч. антропогенних, і на цій теоретичній основі розробленням прогресивних технологій вирощування високих і сталих врожаїв екологічно чистих плодів і ягід, прогнозує розвиток галузі.

Овочі є основним джерелом біологічно активних речовин у раціоні  людини, при цьому найбільш корисні  вони у свіжому вигляді. До складу їх входять майже всі поживні речовини, необхідні для активізації фізіологічних процесів, зберігання високої імунності і працездатності організму. Багато овочів містить ефірну олію, яка поліпшує смак і запах їжі, а отже, підвищує апетит, посилює ви ділення шлункового соку, що, в свою чергу, поліпшує процеси травлення та засвоєння білків, жирів, хліба, м’яса, риби тощо. Клітковина овочів посилює перистальтику кишок і сприяє виведенню з організму холестерину та радіонуклідів.

 

 

 

 

 

 

 

1. Будова плоду

Плід складається з зовнішньої частини — оплодня (перикарпій) й насінини (або насінин), що розвивається всередині плода. Іноді плід утворюється без запліднення (партенокарпія). В оплодня розрізняють 3 шари: зовнішній — екзокарпій, середній — мезокарпій і внутрішній — ендокарпій. Екзокарпій переважно тонкий, іноді утворює різні вирости (наприклад, у клена). Зазвичай — особливо у соковитих плодів — найкраще розвинутий мезокарпій, який часто буває м'ясистий, з великим вмістом цукрів (у черешні, персика) або олій (у маслини, авокадо). Ендокарпій тонкий; нерідко він видозмінюється і перетворюється на кам'янисту тканину — кісточку (у вишні, абрикоса). Залежно від будови й консистенції оплодня плоди поділяють на соковиті та сухі. У простих соковитих плодів весь оплодень або його частина соковита, м'ясиста з однією насіниною (кістянка) або багатьма (ягода, яблуко, гарбузина). Складні соковиті плоди утворюються або з кількох окремих квіток (супліддя у шовковиці), або з кількох маточок однієї квітки (багатокістянку у малини). Сухі плоди мають сухий шкірястий або дерев'янистий оплодень; серед них розрізняють розкривні плоди (біб, стручок, коробочка), нерозкривні (горіх, горішок, зернівка, сім'янка, крилатка), членисті, що поділяються поперечно на окремі частини з насінинами (у редьки дикої, верблюжої колючки), та дробні, які розпадаються поздовжньо на однонасінні елементи (у мальви, кленів, зонтичних ) (мал.1).[3]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Розвиток плода

Як правило, плід розвивається після запліднення, але у частини  покритонасінних може утворюватися і в результаті апоміксиса, т. е розвиток зародка насіння без запліднення (партенокарпічні плоди).

 Морфологічною основою плода є гинецей, насамперед зав'язь. Інші частини квітки - оцвітина, тичинки і чашка - частіше швидко в'януть, але нерідко змінюються і разом з гинецєєм також беруть участь у формуванні плоду, стаючи соковитими або, навпаки, дерев'янистими або плівчастими. Найглибші зміни відбуваються в зав'язі. Її стінки розростаються за рахунок посиленого ділення клітин і збільшення їх розмірів. Після запилення відбувається суттєва зміна спрямованості транспортних потоків і перерозподіл живильних речовин в сторону розвиваються плодів. У трав'янистих рослин (особливо у однорічних) практично всі синтезовані органічні речовини використовуються розвиваються насінням і плодами, що веде до виснаження інших тканин рослини.

 Дозрівання починається з того, що плід припиняє ріст, розкладаються хлорофіл і дубильні речовини, у вакуолях накопичуються пігменти, що визначають характерну для даного виду забарвлення плодів. У стінках плода зосереджуються різні пластичні і енергетичні речовини: білки, крохмаль, цукру, жирні олії, деякі вітаміни. Залежно від того, яких поживних речовин найбільше накопичується в плодах чи насінні, культурні рослини поділяють на зернові, що містять багато крохмалю: в зернівках пшениці — понад 60 %, рису — 75 % ; бобові, з підвищеним вмістом білка (до 30—37 % і більше): арахіс містить білка 38 %, соя — 33—45 %, люпин — близько 61 %; олійні (дають цінну продовольчу і технічну олію): соняшник, сафлор, рицина, кунжут, мак олійний, перила, лялеманція, ріпак, рижій, гірчиця сиза й біла, льон, коноплі та ін. Понад 20 видів рослин використовують для добування дуже цінних ефірних олій, що нагромаджуються в плодах і насінні (коріандр, кмин, фенхель).

 Зрілий плід характеризується сукупністю тільки йому властивих особливостей. Плід несе насіння або насіння, яких у ряду рослин може бути до кількох тисяч. Це найважливіша його частина, що забезпечує відтворення даного виду в низці поколінь. Однак, за масою насіння, як правило відносяться до меншої частини плоду. У природі і особливо в культурі зустрічаються бессемяние плоди. У результаті тривалої селекції виведені бессемянние сорти винограду (Vitis), банана (Musa) і т. д.

 Зрілі насіння прикріплюються до околоплодника в тих місцях, де в зав'язі розташовувалася плацента, або вільно лежать у порожнині плоду, або щільно оточені м'ясистої стінкою. Максимальне число насіння в плоді дорівнює числу семязачатков, але зазвичай менше, так як не всі семязачатки досягають зрілості.

 Дозрілий плід переходить в останню стадію - відмирання, в ході якої в плід звичайно не надходять нові речовини, не діляться і не ростуть клітини, і поступово тканини плода руйнуються і згнивають. У більшості квіткових рослин дозрілий плід опадає і відмирає вже на грунті.[1]

 

3. Типи плодів

У випадку, коли квітка має  лише одну маточку, з неї утворюється  один простий плід (наприклад, у пшениці, вишні). За наявності у квітці декількох  маточок виникає і відповідна кількість дрібних плодиків. Вони разом утворюють збірний, або  складний, плід, як у малини чи ожини (мал. 2; 1, 2). Інколи в дуже щільних суцвіттях плоди, кожен з яких виникає з окремої квітки, зростаються між собою. Вони утворюють супліддя, наприклад у шовковиці, ананаса (мал. 2; 3, 4).

Усі ви куштували плоди  помідорів чи вишні. Мабуть, ви звернули увагу на те, що плід вишні містить  лише одну насінину, а плід помідора - багато (мал. 3). Тому за кількістю насінин плоди поділяють на однонасінні, що мають лише одну насінину (крім вишні, такі плоди мають також абрикос, соняшник, пшениця та багато інших), та багатонасінні, які містять багато насінин (наприклад, у гарбуза, кавуна, гороху).

 Мал. 3. Будова плоду помідора (1) і черешні (2)

А тепер зверніть увагу  на плоди вишні та соняшника. Ви легко  зможете помітити різницю у будові їхнього оплодня. Якщо оплодень плодів вишні м'ясистий, соковитий, то у  соняшника він представлений  лише тоненькою всохлою шкіркою. Річ у тім, що в одних рослин під час дозрівання плоду його оплодень висихає і вміст води в ньому значно зменшується, наприклад  у пшениці, гороху, ліщини. Натомість  у багатьох інших рослин оплодень дозрілого плоду залишається  соковитим і може містити цукри, що надають йому солодкого присмаку (як у вишні, абрикоса, помідора, кавуна, дині). Таким чином, залежно від вмісту води в оплодні плоди поділяють на сухі та соковиті.(мал.4)[5]

  (мал.4) 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.  Сухі плоди

 Сухі плоди (мал.  5) поділяють на розкривні та нерозкривні. Розкривні плоди переважно багатонасінні (наприклад, біб, стручок, стручечок, коробочка), нерозкривні містять здебільшого лише одну насінину (горіх, сім'янка, зернівка).

У таких рослин, як горох, квасоля, соя, плід має назву біб (мал. 5; 1). Такий плід розкривається двома стулками, до яких прикріплені насінини. Двома стулками розкривається й такий плід,

як стручок (у капусти, гірчиці, редьки). Однак насінини у  стручка кріпляться не до стулок, а  до плівчастої перетинки, яка поділяє  порожнину плода на дві частини (мал. 5; 2). Подібний за будовою до стручка стручечок, але він значно коротший та ширший (у грициків, рижію) (мал. 5; 3). До розкривних плодів належить і коробочка. Ці плоди дійсно нагадують коробочку, всередині якої міститься багато насінин (мал. 5; 4, 5, 7). Коробочка може розкриватися різними способами. У блекоти після дозрівання відпадає кришечка, у маку на верхівці виникають отвори, у дурману - численні поздовжні щілини.

Розгляньмо нерозкривні сухі плоди. Твердий здерев'янілий оплодень, усередині якого вільно лежить одна насінина, має горіх (у ліщини, бука, липи) (мал.5; 6). Плід сім'янка має шкірястий оплодень, який лише прилягає до насінини, проте не зростається з нею (у соняшника, волошки, нагідок) (мал. 5; 8). У зернівки шкірястий оплодень міцно зростається з насіниною (у жита, пшениці, ячменю) (мал. 5; 9).[5]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Соковиті плоди

До соковитих належать ягодоподібні плоди (ягода, яблуко, кістянка та інші). Ягода - багатонасінний плід із соковитими середнім та внутрішнім шарами оплодня, а його зовнішній шар  утворює захисну шкірку (наприклад, у смородини, винограду, аґрусу, картоплі, журавлини) (мал.6; 2, 5). До багатонасінних плодів належить і яблуко (мал. 6; 7). Проте у нього соковитий лише середній шар оплодня, а внутрішній - ущільнюється (у яблуні, груші, айви, горобини). Усі ви ласували плодами кавунів та динь. А чи замислювалися

ви над тим, що ці рослини - близькі родичі гарбуза та огірків? Тому плід цих рослин має назву гарбузина (мал. 6; 1, 6). У цього плоду середній та внутрішній шари соковиті, а зовнішній твердий.

Прикладом однонасінних соковитих  плодів є кістянка (мал. 6; З, 4). Ви, мабуть, помічали, що всередині розташована тверда здерев'яніла кісточка - внутрішній шар оплодня. Середній шар кістянки часто соковитий, а зовнішній - тоненька шкірка (у вишні, сливи, абрикоса).[5]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Поширення насіння плодів

Способи поширення плодів і насіння у квіткових рослин дуже різноманітні (мал. 7-9). Вони можуть поширюватися за допомогою вітру, води, тварин тощо. Є рослини, здатні поширювати насіння самостійно (мал. 7). Наприклад, огірок-пирскач після дозрівання плоду із силою викидає його м'якуш із насінням на багато метрів, за що його ще прозвали «скажений огірок».

Бальзамін має плоди, які  розтріскуються після дозрівання від  звичайного дотику та розкидають насіння. Для розкидання насіння деякі  види використовують силу пружності  стебла або плодоніжки (наприклад, лілії, примули). Загалом, майже всі рослини  із сухими розкривними плодами так  чи інакше розкидають насіння після  його дозрівання.

 

Мал. 7. Пристосування рослин до самостійного розповсюдження насіння: 1 - викидання насіння в огірка-пирскача; 2,3- розтріскування сухих плодів

Чи не найпоширенішим способом розселення рослин є поширення плодів і насіння вітром (мал. 8). На початку літа вулиці, двори, бульвари, проспекти і сквери покриваються, як снігом, білим пухом від тополь. Постачені пучками волосків, насіння тополь розлітаються за допомогою вітру на великі простори і, потрапивши в потрібне місце, проростають. Мабуть, немає такої людини, яка б у дитинстві не бавилася роздмухуванням пухнастих «парашутиків» кульбаби з легкими плодиками. А видів рослин, насіння яких має подібні «пристрої», у природі дуже багато. Плоди більших розмірів мають інші пристосування до поширення вітром, часто у вигляді пластинчастих крилоподібних відростків (наприклад, у клена, липи). Дуже дрібне насіння довго утримується в повітрі і може розноситись вітром на далекі відстані. Наприклад, 500 тис. насінин тропічних орхідей важать лише 1 грам. Нарешті, всім добре відомі рослини під назвою «перекотиполе». Так називають кілька видів степових чи напівпустельних рослин, сухий кущ яких перекочується вітром, розсіваючи насіння (наприклад, курай, миколайчики). За такого способу розселення насіння розсипається не все одразу, а поступово, що забезпечує його поширення на значних площах.

Мал. 8. Пристосування до поширення плодів і насіння вітром у клена (1) і кульбаби(2)

 

Мал. 9. Чіпкі пристосування до поширення насіння

Мабуть, не один раз після  прогулянки парком, лісом або луками багатьом із вас доводилось очищувати  свій одяг від чіпких плодів різних рослин (мал. 9). Колючі плоди череди, лопуха, нетреби або липкі плоди шавлії звичайно завдають тваринам і людям дрібних неприємностей. Проте, причепившись до одягу або шерсті, вони подорожують разом із людиною чи тваринами на дуже значні відстані.[2]

 

 

5. Значення плодів у житті людини

Плодівництво – специфічна галузь землеробства. Вона охоплює  культуру полікарпічних рослин, що дають їстівні плоди, які споживають свіжими та у вигляді продуктів їх переробки. Біологічні і технологічні особливості деяких з цих культур зумовили виділення їх в окремі галузі, наприклад, виноградарство, цитрусівництво та ін.