Джерела забруднення води і літосфери

- машинобудівна промисловість засмічує довкілля ціанідами, сполуками арсену, берилію;

- при виробництві пластмас та штучних волокон утворюються відходи бензолу та фенолу; метанол, фенол, скипидар;

- кубові залишки - характерні відходи целюлозно-паперової промисловості.

3. Теплоенергетика: окрім утворення значних кількостей шлаків при спалюванні кам'яного вугілля в атмосферу потрапляє багато сажі, оксидів сірки, які у кінці-кінців надходять у грунт.

4. Сільське господарство: мінеральні добрива, пестициди, хімічні засоби захисту рослин є джерелами забруднення ґрунту важкими металами (свинець, ртуть, цинк, манган); накопичення важких металів у ґрунті зумовлює зміни його складу і властивостей.

5.Транспорт: при роботі двигунів внутрішнього згорання інтенсивно виділяються оксиди азоту, свинець, вуглеводні та інші речовини, які осідають на поверхні ґрунту або поглинаються рослинами. Крім того, під час руху автомобільного транспорту на трасах залишаються бензин, мастила, бруд із вмістом токсичних речовин, - все це дощовими потоками змивається в навколишні ґрунти.

 

Ерозія ґрунту і заходи боротьби з нею

Ерозія (лат. erosio – роз’їдання) грунту – це різноманітні процеси  руйнування грунту і переміщення продуктів руйнування водою і вітром.

За походженням ерозію поділяють на:

1. Геологічна (природна) - є природним процесом, який відбувається поза впливом людини, під дією вітру і води. У природі існувала завжди як нормальний геологічний процес. Швидкість її була приблизно такою самою, як і процесу ґрунтоутворення. Відбувається дуже повільно, не завдає великої шкоди, не знижує родючості ґрунту, запобігти практично неможливо.

2. Прискорена (руйнівна) - є результатом діяльності людей: неправильного ведення землеробства, лісового господарства, будівництво, промисловість, транспорт, прокладання доріг тощо, коли порушується цілісність поверхні ґрунту, її дерновий захист, виникають борозни, канави, а за ними і яр. Проходить швидко.

В залежності від факторів руйнування ерозію поділяють на водну та вітрову:

 

1. Водна ерозія – це змивання ґрунту поверхневими водами (дощовими, талими та іригаційними (зрошення та полив). Водна ерозія буває двох видів:

· Поверхнева - змивається верхній родючий горизонт ґрунту на значній території;

· глибока - проявляється на крутих схилах, зумовлює утворення  ярів.

Водна ерозія проявляється в основному на розораних схилах, особливо там, де оранка проводиться  вздовж схилу, а не впоперек. Внаслідок  цього виникають поздовжні борозни, по яких стікає тала і дощова вода. Ситуація значно погіршується, якщо на цих полях засівають просапні культури. Водна ерозія призводить до значного змивання орного шару, значна частина якого надходить у водойми, збагачуючи їх біогенами. Крім того, що зменшується родючість ґрунтів, водною ерозією завдається шкоди сінокосам і пасовиськам, замулюються річки, псуються гідротехнічні споруди.

 

2. Вітрова ерозія (дефляція) - руйнування ґрунтового шару силою вітру. Вона спостерігається переважно на недостатньо захищених або зовсім не захищених рослинністю землях, відсутня належна задернілість поверхні ґрунту. Найшкідливішим видом вітрової ерозії є пилові бурі, які спричинюються сильними вітрами. Вітрова ерозія поширена в степовій, пустельно-степовій і пустельній зонах.

 

Ерозія ґрунту – процес не зворотній, все що винесено з ґрунту водою чи вітром, назавжди втрачено для землеробства.

 

Загальна площа еродованих та ерозійно небезпечних земель в Україні становить понад 17 мли га. Часто виявляються різні типи ерозії одночасно. Водна ерозія набула поширення на зрошуваних землях у вигляді площинного змиву та намиву ґрунту, розмиву полинних борозен. Найбільша площа змитих ґрунтів припадає на Луганську, Вінницьку, Дніпропетровську, Одеську області, де цей показник сягає 53—66 % від загальної площі ріллі.

Боротьба з ерозією  ґрунту – дуже важливий процес. Усі  заходи боротьби з ерозією ґрунту мають бути спрямовані на те, щоб припинити або зменшити змивання, розмивання і видування ґрунту до розмірів, які б давали змогу відновити стан ґрунтів у процесі природного ґрунтоутворення. Крім того, при розробці та здійсненні системи заходів боротьби з ерозією слід передбачати не тільки припинення ерозійних процесів, а й обов'язкове відновлення родючості еродованих ґрунтів, тобто слід ліквідувати причини ерозії та її наслідки.

 

Для боротьби з ерозією  здійснюють такі протиерозійні заходи:

• · агротехнічні;
• · гідротехнічні;
• · лісомеліоративні;
• · ґрунтозахисні.

Ефективними заходами боротьби з ерозією ґрунту є:

• · оранка впоперек схилу,
• · глибока оранка, обробіток ґрунту культиваторами;
• · лункування;
• · оптимальні строки, норми і способи сівби;
• · безполицевий обробіток ґрунту із залишенням стерні;
• · вапнування кислих і гіпсування засолених змитих ґрунтів;
• · мінімальний обробіток ґрунту легкого механічного складу;
• · впровадження ґрунтозахисних сівозмін з використанням багаторічних трав;
• · оранку і посів на схилах впоперек схилу;
• · насадження дерев і кущів на берегах водойм, по краям ярів, лісосмуг;
• · будівництво гідротехнічних споруд тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Джерел забруднення  води багато, основними з них є:

1. · стічні води промислових підприємств;
2. · побутових стоках комунального господарства;
3. · стічні води сільського господарства;
4. · води шахт, нафтопромислів, рудників;
5. · відходи виробництв при видобутку різних корисних копалин;
6. · відходи деревини в деревообробній промисловості;
7. · скиди водного і залізничного транспорту тощо.

З усіх джерел забруднення  води основне значення мають виробничі  стічні води. Найбільшими забрудниками поверхневих і підземних вод  є:

• · хімічна промисловість,
• · чорна металургія;
• · кольорова металургія;
• · коксохімія;
• · важке, енергетичне і транспортне машинобудування;
• · комунальне і сільське господарство.

Літосфера - верхня тверда оболонка земної кулі. Найважливішими її частинами є:

1. поверхневий родючий шар, або грунт,
2. земні надра (корисні копалини).

 

Під впливом людської діяльності грунт руйнується у 100-1000 разів швидше, ніж у природних умовах. Деградація грунтів - зниження родючості ґрунтів або втрата їх властивостей як природного тіла.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури :

1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи  загальної екології. — К.: Либідь. 1995 — 368 с.

2. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Практикум із  загальної екології. // Навч. посібн.—К.:Либідь, 1997.—160с.

3. Волошин І. М. Методика  дослідження проблем природокористування.  — Львів: ЛДУ, 1994. — 160 с.

4. Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. – Харків: ХДАМГ, 1999. – 416 с.

5. Екологія і закон:  Екологічне законодавство України.  У 2-х кн./ Відповідальний редактор  док. юрид. наук, професор, акад. Андрейцев  В. А. — К.: Юрінком їнтер, 1997. — 704 с.

6. Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. – 249.

7. Корсак К.В., Плахотнік  О.В. Основи екології, - К.: МАУП, 2000. – 238 с.

8. Кучерявий В.П. Екологія, - Львів: Світ, - 500 с.

9. Одум Ю. - Экология. - М.: Мир, 1986. - Т. 2.

10. Основи екології  та соціоеколотії. // Навч. посібн. під. ред. Назарука М.М. — Львів: "За вільну Україну", 1997, — 210 с.