Вірулентність бактерій

Вірулентність

Вірулентність (від лат. Virulentus — «отруйний»), ступінь хвороботворності (патогенності) даного інфекційного агента (звичайно віруса, можливо, бактерії або іншого мікроба). Вірулентність залежить як від властивостей інфекційного агента, так і від сприйнятливості (чутливості) інфікованого організма. Про величину вірулентності судять за тяжкістю захворювань, що викликаються вірусом або мікробом захворювань, в експериментах на тваринах — за смертельною дозою інфекційного агента. Вірулентність визначається не тільки здатністю мікроорганізму упроваджуватися в організм сприйнятливої тварини, розмножуватися і розповсюджуватися в нім, але і тим, що вірус (або мікроб) виробляє отруйні продукти життєдіяльності — токсини. Вірулентність — не видова ознака вірусу (мікробу) і може коливатися в широких межах у різних штамів. Зміна вірулентності може бути викликана штучними діями, наприклад нагріванням, опромінюванням, хімічним і іншим, які застосовуються для отримання живих вакцин. З цією ж метою багато разів пересівають інфекційний агент (наприклад, вірус вуличного сказу — через мозок кроликів, внаслідок чого вірулентність вірусу для людини знижується і він може бути використаний для щеплень проти сказу).

Вірулентність бактерій

Здатність бактерій викликати хворобу описується в термінах числа інфікуючих бактерій, маршруту входу в тіло, ефекту механізмів захисту, і властивих характеристик бактерій, цо називаються факторами отруйності. Патогенез з хазяїн-посередником також часто важливий, тому що хазяїн може агресивно відповісти інфекції, приводячи к результату, що механізми захисту може пошкоджити тканини самого хазяїна під час протистояння інфекції. Фактори отруйності бактерій — зазвичай протеїни або інші молекули, які синтезуються ферментами, що кодуються ДНК патогену.

Види факторів отруйності:

Прилипання. Багатьом бактеріям потрібно спершу прикрепитися до поверхні тіла хазяїна. Зараз дентифіковано багато бактерійних молекул і молекул хазяїна, що залучаються до цього процесу. Часто, трансмембранні рецептори клітини хазяїна — істотні білки для прикріплення бактерій.

Фактори колонізації. Деякі отруйні бактерії виробляють спеціальні білки, які дозволяють їм колонізувати частини тіла хазяїна. Helicobacter pylori може вижити в кислому оточенні людського шлунку, виробляючи фермент уреазу. Колонізація шлунку цією бактерією може приводити до виразки шлунку і раку. Вірулентність різних штамів Helicobacter pylori звичаіно залежить від рівня виробництва уреази.

Фактори вторгнення. Деякі патогенні бактерії виробляють білки, які або руйнують мембрани клітин хазяїна, або стимулюють ендоцитоз в цого клітинах. Ці фактори вірулентності дозволяють бактеріям входити до клітин хазяїна і полегшувати вхід в тіло через епітеліальні тканини на поверхні тіла.

Блокада імунної відповіді. Багато бактерій виорбляють фактори вірулентності, які перешкоджають захисту імунної системи хазяїна. Наприклад, загальна стратегія серед бактерій — виробляти білки, що зв'язують антитіла.

Токсини. Багато фактрів вірулентності — білки, визтезовані бактеріями, що отруйні до клітин хазяїна. Наприклад, там — багато токсинів, що викликають харчові отруєння, виробляються бактеріями, які можуть забруднити харчові продукти людини. Деякі з них можуть залишитися в продовольстві, що «псується», навіть після термічної обробки, і викликати отруєння при споживанні заражених продуктів. Деякі бактеріальні токсини хімічно змінюються і дезактивуються при приготуванні їжи.