Процес і проблеми клонування

 

Впродовж  останнього десятиріччя вчені вибудовують  прогнозні дані щодо швидкозростаючого  споживання сільськогосподарських  продуктів тлі зниження площі  посівних земель. Вирішення даної  проблеми можливе з допомогою  технологій отримання трансгенних  рослин, вкладених у ефективний захист сільськогосподарських культур і підвищення врожайності.

 

Одержання трансгенних рослин є нині одній  з перспективних і найбільш та розвитку напрямів агровиробництва. Існують  проблеми, які можна вирішити такими традиційними напрямами як селекція, ще, що у подібні розробки потрібні роки, котрий іноді десятиліття. Створення трансгенних рослин, які мають потрібними властивостями, потребує значно меншого часу й дає змогу отримувати рослини із наперед заданими господарським цінними ознаками, і навіть які мають властивостями, які мають аналогів у природі. Прикладом останнього, можуть бути сорти рослин, отримані методами генної інженерії, які мають підвищену сталістю до посухи.

 

 

Однак те час  як медична продукція вже здобула  загальне визнання, впровадження генетично модифікованих продуктів харчування деяких розвинених країн зустріло сильну опозицію, пов'язану, переважно, із нестачею генетичних знань як наслідок страхами. Побоювання щодо трансгенних рослин мають під собою грунт.

 

На думку фахівців, трансгенні організми, переважно стійкі до шкідників (переважно  з допомогою токсинів, які зBacillusthuringiensis) спроможні викликати зміни у  популяції комах, проте значно більше впливає застосування інсектицидів. Стійкість до солей, воді, посухи та інші характеристики впливатимуть, передбачити важко, тому приступати до цих розробкам варто з особливої обережністю.

 

У цілому нині продукти селекції рослин значно менш агресивні, ніж вихідні  чи дикі рослини. Це тим, що мені людина прагне закріпити вигідні собі якості, але це найчастіше серйозно обмежує спроможність виживати поза фермерського поля, де культивування контроль над бур'янами значно полегшує їхнє життя. Приміром, багато зернові культури відбиралися за тією ознакою, що й колосся не розсипаються у процесі дозрівання. Це значно полегшує збирання врожаю, й те водночас перешкоджає природному поширенню насіння. Мабуть, це стане справедливим у питаннях генетично модифіковані рослини, оскільки за основі вони також є культивовані рослини. Недавні експерименти у Великій Британії показали, що сільськогосподарські генетично модифіковані рослини, тестовані на виживання у природних умовах, немає ніяких переваг перед дикими родичами.

 

Створення трансгенних рослин, у  час розгортаються за наступних  напрямах:

 

>1.Получение сортів с/г культур  з вищої врожайністю 

 

>2.Получение с/г культур, дають  кілька урожаїв у рік (наприклад,  у Росії існуютьремонтантние  сорти полуниці, дають два врожаю  за літо)

 

>3.Создание сортів с/г культур,  токсичних декому видів шкідників (наприклад, у Росії ведуться розробки, створені задля отримання сортів картоплі, листя якого є гостро токсичними для колорадського жука та її личинок)

 

>4.Создание сортів с/г культур,  стійких до несприятливим кліматичних  умов (наприклад, отримано стійкі до посухи трансгенні рослини, які мають у своєму геномі ген скорпіона)

 

>5.Создание сортів рослин, здатних  синтезувати деякі білки тваринного  походження (наприклад, у Китаї  отримано сорт тютюнусинтезирующийлактоферрин  людини)

 

Отже, створення трансгенних рослин дозволяє вирішити ціле пасмо проблем, як агротехнічних і продовольчих, і технологічних, фармакологічних тощо. З іншого боку, йдуть у небуття пестициди інші види отрутохімікатів, які порушували природний баланс в локальних екосистемах і завдавали невиправна шкоди навколишньому середовищі.

 

 

 

4.2 Клонування тварин[4]

 

Рослини - єдині організми, які можна  клоновані природно.Неоплодотворенние  яйця деяких тварин (хробаків, деяких різновидів риб, ящірок і жабок) можуть розвинутися  в повноцінне доросле тварина під певними умовами довкілля – звичайно з допомогою різних видів стимуляції. Цей процес відбувається називаєтьсяпартагинез, і потомство – клони самок, які відклали яйця. Інший приклад природного клонування – ідентичні близнюки. Хоча вони генетично відмінні від своїх, ідентичні близнюки – природне поява клонів одне одного. Вчені проводили експерименти з клонуванням тварин, але не були здатні стимулювати спеціалізовану клітину, щоб зробити безпосередньо новий організм. Натомість, вони покладаються для пересадки генетичної інформації зі спеціалізованої клітини в незапліднену клітину яйця, чия генетична інформація мала зруйнована чи фізично видалена.

 

З огляду на складнощі у клонуванні тварин, казати про широкому практичне  застосування клонів у тваринництві рано. Проте перспективи в цього напряму є.

 

У 1980-х років Європу обрушився  вал дешевого м'яса США. М'ясо виходило дешевим,т.к. американські фермери годували своїх тварин різними гормонами  що підвищують зростання біомаси  тваринного. Пізніше з'ясувалося, що, споживають таке м'ясо, росли швидше, та заодно набирали зайвої ваги. Вибухнув скандал. Вчені дійшли висновку, що не треба вводити гормони зростання, а зробити, щоб тварина їх саме синтезувало.

 

Схематично враження таке. У лабораторії  конструюється молекула, що містить у собі ген, відповідальний за синтез потрібного гормону. Потім така конструкція інтегрується в генний апарат тваринного, організм якого під впливом власних управляючих елементів, про промоторів, починає синтезувати всередині себе - ці самі гормони. Це може бути гормони зростання, може бутиинсулиноподобние чинники зростання, може бути гормони, які мають іншими функціями.

 

Крім синтезу гормонів зростання (до швидшого набору маси у м'ясних  порід) в організмі тваринного можна  збільшити синтез деяких інших речовин, що є, наприклад, в молоці. У Великобританії існує стадо корів, молоко яких є ідеальним на приготування сиручеддер.

 

Особливо актуальне створення  тварин здатних продукувати невластиві їх виду білки. Приміром, повідомлялося  про розробку вкладених у отримання свиней, здатних продукувати інтерферон людини, потреби у якому сучасної медицині досить великі. Іншим прикладом є наші корови, які могли продукувати молоко злактоферрином (не які входять у склад звичайного коров'ячого молока), що використовується при штучному вигодовуванні немовлят.

 

Репродуктивне клонування може дозволити  дослідникам клонувати тварин із потенційної вигодою для областей медицини і сільського господарства. Наприклад, ті жШотландские дослідники, які клонували Доллі, отримали іншу вівцю. Вона стала генетично модифікована, щоб показати молоко, яке містить людську основу білка для крові. Сподіваються, що у цього білка може відбиратися з молока і подаватися фахівця в царині чистому вигляді, це надзвичайно допоможе людям, які мають низька згортання крові. Також можна використовувати тварин, щоб тестувати ними нові види ліків та звичайну продукцію, призначену в людини. Велике перевагу використання клонованих тварин для перевірки на таблетки у тому, що вони є генетично ідентичними, що означає, що й реакція на таблетки мусить бути більш менш схожою, ніж в тварин із різним генетичним набором.

 

Інший причиною для клонування може те, що є популяції тварин, які  перебувають за межею вимирання. У 2001 року саме з на цій причині  вчені справили першого клона, що зазнає небезпеки вимирання - азіатського вола.

 

Сумно, але цей дитинча, який розвивався в матці біля свогомами-заместителя  загинув всього лише за дні після  свого народження. Цей досвід був  перейнято і вже за двох років, 2003 року, вчені створюють клон особини вола, як і стоїть за межею зникнення. Невдовзі 3 африканських диких кішки були клоновані з заморожених ембріонів, які було використано як ДНК. Попри те що, деякі експерти вважають, що клонування рятує особини, які стоять на грані вимирання; деякі науковці вважають, що клонування несе негативного характеру, бо всі особини маю генетично ідентичний набір хромосом, у цілому грає негативну роль, оскільки для виживання різновиду необхідні різноманітні варіанти ДНК.

 

Репродуктивне клонування - дуже неефективна техніка більшість клонованих тварин ембріонів, що неспроможні повинна розвиватися у здорових особинах. Наприклад, Доллі була єдиною клоном, який народився живим із загальної кількості 277 клонованих ембріонів. Ця дуже низька ефективність, об'єднана занепокоєннями щодо безпеки, становить серйозну перешкоду до застосування репродуктивного клонування. Дослідники виявили певні проблеми були зі здоров'ям вівці та інших ссавців, хто був клоновані. Це підвищення розміру плоду при народженні й різноманітні дефекти в життєвих органах, типу печінки, мозку та покликом серця. Іншими наслідками є передчасне старіння і проблеми з імунної системою.

 

Інша потенційна проблема залежить від віці хромосомиклонируемой клітини. Усі клітини проходять їх нормальні стадії розподілу. Кінчик хромосоми, що називаєтьсятеломером, з кожним розподілом вкорочується. Згодомтеломер стає таким маленьким, що клітина може більше ділитися, й у остаточному підсумку гине. Це звичайна процес старіння, притаманний всім типам клітин. Отже, клони, створені від клітини, прийнятої від дорослої особини, може мати хромосоми, у яких коротше, ніж нормальна, і це може спричинити швидке старіння клонованої особини. І це дійсно, Доллі, що булаклонирована від клітини шестирічної вівці, мала хромосоми, теломери якого було коротше, ніж в овець її віку. Доллі померла у віці 6 років, приблизно половина тривалість життя вівці, що становить 12 років.

 

 

 

4.3 Клонування людини

 

Експерименти клонування людини тривають багато років. У 1993 році вчений із Південної Кореї (університетКьюнджи) створив клон людини, виростив його 4 клітин та знищив. Зрозуміти, вдався чи експеримент, можна тільки, коли зародок складається з 8-16 клонів, тому всесвітнього визнання також не пролунало.

 

Останніми роками пролунало чимало заяв про клонуванні людини. Але разу я не був представлений переконливих доказів. Причому лише переконливих, його ніяких. Попри всі ці заяви, клонування людей досі залишається белетристикою.

 

Через технічних труднощів, клонування покупців, безліч інших приматів важче довести, ніж клонування інших ссавців. Причина у цьому, що ядро клонованих клітин пропускає дві ключових основи освіти білків на веретені, що є ключовою структурою у поділі осередки. У яйцеклітинах жіночих приматів, ці дві веретена білка розташовані дуже близько дохромосомам. Отже, видалення ядра клітини, щоб створити місце для ядра соматичної клітини донора також видаляє веретено білка яйця, який стикається з поділом клітини. Вчені гадають, що це то, можливо єдиною причиною, що з клонування приматів не годяться соматичні клітини. І, навпаки, таким тварин як кроликів, мишей, кішок, два веретена білка поширені всюди яйця отже видалення ядра клітини не закінчується втратою білків.

 

>Я.Вильмут вважає, що технічно  клонування людини здійснити можливо, хоч і є неприпустимим, позаяк у цьому випадку виникають моральні, етичні і юридичні проблеми, пов'язані з маніпуляціями над ембріонами людини. Його французький колегаЖ.-Ф.Маттеи наполягає у тому, «щоб ООН виробила спеціальні міжнародні обов'язкові норм із біоетики, враховують останні досягнення науки, до внесення доповнень до Декларації правами людини».С.Фишел, директорНоттингемского центру допоміжних репродуктивних технологій, навпаки, вважає, що клонування можуть призвести до величезним переваг для людства загалом. Цю думку підтримує відомий російський генетик академікВ.Струнников, хоч і вважає, що проводити експерименти із людським ембріоном поки що зарано: спочатку треба створити базу позитивних результатів при клонуванні приматів.

 

Реакція церкви на новий науковий відкриття була однозначно негативної. Крапку зору буддистів висловивДалай-лама XIV: Що ж до клонування, те, як науковий експеримент, він має сенс, якщо буде дуже корисним конкретної людини, якщо застосовувати його часто-густо, у цьому нічогохорошего.[5]

 

Є супротивники й серед юристів, які можуть дати однозначної відповіді, ким-таки має стати клонований людина, як виглядатиме процедура «>узаконивания»  його існування.

 

Виникаючі проблеми вимагають спільних праць різних вчених у рамках біоетики:* фахівців-генетиків і медиків, соціологів і філософів, богословів і юристів.

 

Одне з основних небезпек — виникнення нової доби, в якому людина буде предметом штучного маніпулювання, а генетична інформація буде предмет  торгу за умов ринкової економіки. Через дорожнечу технології фінансова верхівка суспільства зуміє отримати додаткові переваги, що може спричинити до генетичному поліпшенню окремих верств українського суспільства. Біолог Прінстонського університетуЛ.Сильвер відзначила, що у цій ситуації еліта може бути практично окремим «>супервидом». Необхідно ретельне правове регулювання проблеми генетичної євгеніки**.

 

Як ставитися до клону з дефектом? Як у «генетичному шлюбу»? Такий  підхід може докорінно змінити уявлення про людство загалом, особи і свободі індивіда. Кордон між людиною і річчю то, можливо стерто... Також надзвичайно тонким є різницю між ставленням до людини як «об'єкту дослідження» і «об'єкту використання».

 

Ще один істотна проблема пов'язана  з тим, що клоновані особини живуть недовго, оскільки вихідні клітини, використані для клонування, має «пам'ять», відповідну кількості років організму.Клон, власне, — особина, відстрочена в часі та вже має вік організму-донора при народженні. Хіба справедливо забирати частина життя в повноцінної особини? Або клон — це лишебиоробот із наперед заданими властивостями, що ніяк може бути визнаний суспільством?

 

 

 

4.4 Заборона клонування людини[6]

 

Зрозуміло, що необхідно створення  правова база, присвяченій технологіям  генетичної інженерії. Якщо казати про існуючих юридичних законах, то позиція провідних світових держав цілком однозначна. Ще 1997 року на саміті НАТО у Денвері лідери «вісімки» виступили створенню людських клонів, той самий позиції дотримується і Європарламент. Комітет із юриспруденції палати представників Конгресу США більшістю голосів проголосував за законопроект, який клонування людини і використання людських ембріонів в медичних дослідженнях - федеральним злочином.

 

На цей час єдиною країною,разрешившей  клонування людський ембріон у винятково науково-дослідних цілях, є Великобританія. Відповідний закон було ухвалено січні 2001 року палатою лордів британського парламенту.