Генетично модифіковані рослини

       Генетично модифікована картопля Новий Лист - це результат продукування в ній методом генної інженерії особливого гена білку з унікальною властивістю - ціленаправлено захищати її від колорадського жука протягом періоду вегетації, цей продукт життєдіяльності ґрунтових бактерій Bacillus thuringiensis, білок є природним рослинним інсектицидом. Його незвичайність в тому, що він є продуктом діяльності природи, а не хімічним, штучним інсектицидом. Інсектицидні властивості трансгенних сортів картоплі мають як самі плоди, столони, так і надземна частина. Їх інсектицидність можна порівняти з дією солоніну, який виробляється звичайною картоплею і є природним фунгіцидом для гнильних грибків. При збільшенні кількості солоніну в бульбах (за умов порушення зберігання картоплі, надмірне освітлення) вживання їх людиною може призвести до її отруєння.

       З білком - інсектицидом ґрунтової бактерії Bacillus thuringiensis, людство контактує впродовж усього свого існування. Бактерія поширена в природі і потрапляє на всі без винятку коренебульбоплоди (картоплю, моркву, столові буряки), її білок, що забезпечує ціленаправлений захист рослин є частиною білку, що використовується в усьому світі понад 30 років, в тому числі і в Україні в складі інсектицидних бактеріальних препаратів в садівництві, при вирощуванні інших сільськогосподарських культур.

Привнесений в генну програму рослини картоплі специфічний ген білку Bacillus thuringiensis (Вt) по вмісту в ній  мізерний, проте для певного класу комах є отрутою, зокрема колорадського жука. Така вибірковість прямо пов'язана з присутністю Bacillus thuringiensis та наявністю в комахах-мішенях (в даному випадку колорадського жука) специфічних рецепторів шлунку (інші комахи, ссавці, птахи не мають таких рецепторів). Як наслідок білок для них є неактивним, тобто не шкідливим, а рецептори шлунку. Враховуючи, що при тепловій обробці бульб проходить руйнування Bacillus thuringiensis, то для людини вживання такої картоплі є цілком безпечним. Цей висновок зроблений всесвітньою організацією охорони здоров'я та іншими регулюючими організаціями.

       На Україні вивченням трансгенних сортів картоплі займались три медичні наукові установи: Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, Український науково-дослідний інститут екогігієни і токсикології Міністерства охорони здоров'я, Інститут медицини і праці Академії медичних наук та ряд науково-дослідних інститутів Академії аграрних наук. Результати цих досліджень не викликають сумнівів щодо безпечного впливу трансгенних сортів картоплі на здоров'я як дорослого населення так і дітей, тобто вони співпадають із висновками компетентних організацій США, Канади, Японії, Мексики, комісії європейського співтовариства та інших країн світу.

       Проте в Європі, і зокрема на Україні, останнім часом чиниться значний опір популяризації трансгенної картоплі, пов'язаний із загальним не сприйняттям методів біотехнологій. Ситу Європу зрозуміти можна. Достатньо розвинена наукова база, наявність кадрового потенціалу і коштів для створення власних трансгенних сортів, дають можливість дещо затримати у себе впровадження зарубіжних трансгенів і заодно сповна використати власний потужний промисловий потенціал по виробництву хімічних засобів захисту рослин, в тому числі і проти колорадського жука для інших, менш розвинених країн Європи, в тому числі і для України (щорічно лише у Волинській області для захисту картоплі проти колорадського жука використовується від 4 до 6 кг/га інсектицидів хімічного походження на площі майже 70 тис. га, поставка яких надходить в основному із Європи).

       Важливим у цьому плані є однобічність висвітлення в процесі лише негативних сторін трансгенних сортів картоплі і часто упускаються позитивні їх якості, для прикладу: в США і Канаді впровадження трансгенних сортів картоплі забезпечує зменшення, в порівнянні із звичайними сортами, на гектар посадки в 1,2 рази використання інсектицидів. Сьогодні обидві країни впроваджують у виробництво трансгенні сорти картоплі стійкі проти колорадського жука і вірусу скручування листя, як найбільш шкодочинних шкідників і вірусних хвороб картоплі.

     Ситуація в Україні характери­зується відсутністю законодав­чого врегулювання у галузі вироб­ництва і розповсюдження ГМО і продуктів з їх вмістом та механізмів, які б зобов'язували виробників і реалізаторів відслідковувати ГМО і ГМ – компоненти в своїй продукції і повідомляти покупців.

       В Україні лише одиниці лабораторій, здатних в потрібному обсязі та на належному рівні проводити кількісну оцінку вмісту ГМ - компонентів у харчових продук­тах, оскільки відсутні затверджені методики, немає коштів для проведення моніторингу.

       З 2002 року на розгляді ВР України перебуває законопроект «Про державну систему бїобезпеки при створенні, випробуванні та практичному використанні ГМО». Законопроект пройшов перше читання, але зазнав неабиякої критики. Невідомо, чи знайде він прихильників у Верховній Раді чинного скликання.

       В даний час поводження з ГМО в Україні регулює «Тимчасовий порядок ввезення та випробування трансгенних сортів рослин».

      Отже, не зменшуючи позитивного значення ряду аспек­тів генної інженерії та новітніх біотехнологій з якими спра­ведливо пов'язують майбутнє цивілізації, варто нагадати про необхідність всебічної і довготривалої експертизи. Головне для України сьогодні - вироби­ти чітку позицію стосовно  ГМО і встановити ефективну систе­му контролю за їх застосуван­ням.

       Контрольні запитання:

В даний час генетична інженерія сільськогосподарських рослин розвивається переважно в руслі класичної селекції. Основні зусилля вчених зосереджені на захисті рослин від несприятливих (біотичних та абіотичних) факторів, покращенні якості та зменшенні втрат при зберіганні продукції рослинництва (підвищення стійкості проти хвороб, шкідників, заморозків, солонцюватості ґрунту, видалення небажаних компонентів із рослинних олій, зміна властивостей білку і крохмалю в пшеничному борошні, покращення лежкості та смакових якостей овочів та ін). Порівняно з традиційною селекцією, основними інструментами якої є схрещування і відбір, генна інженерія використовує принципово нові гени, які визначають агрономічно важливі ознаки, і нових молекулярно-генетичних методів моніторингу трансгенів (молекулярні маркери генів), що в багато разів прискорюють процес створення трансгенних рослин. Селекціонерів приваблює можливість цілеспрямованого генетичного “ремонту” рослин. Важливим напрямком є створення генетично модифікованих рослин (ГМР) з ознакою чоловічої стерильності. Крім того, завдяки генетичній модифікації рослини можуть виконувати не властиву їм раніше функцію. Прикладом є коренеплоди цукрових буряків, які накопичують замість сахарози низькомолекулярні фруктами, банани, які використовують як їстівну вакцину. Завдяки введенню генів бактерій вищі рослини набувають властивості руйнувати чужорідні органічні сполуки (ксенобіотики), що забруднюють оточуюче середовище. Вирощування ГМР, стійких до широкого спектру хвороб та комах-шкідників, може суттєво знизити, а в подальшому звести до мінімуму пестицидне навантаження на оточуюче середовище.

       При розгляді проблеми можливого впливу трансгенних рослин на оточуюче середовище обговорюються в основному такі основні аспекти:

       - сконструйовані гени будуть передані з пилком близькородинним диким видам, і їхнє гібридне потомство набуде властивості підвищеної насіннєвої продуктивності та здатність конкурувати з іншими рослинами;

       - трансгенні сільськогосподарські рослини стануть бур’янами і витіснять рослини, які ростуть поряд;

       - трансгенні рослини стануть прямою загрозою для людини, домашніх та диких тварин (наприклад через їхню токсичності або алергійність).

       Важливим аспектом вирощування трансгенних рослин є їх здатність використовувати мінеральні речовини, посилення їх ріст та перешкоджаючи змиву поживних речовин у ґрунтові води та джерела водопостачання.

       Гарантією проти небажаних наслідків генетичної модифікації рослин є законодавче регулювання поширення ГМР та розробка пов’язаних із цим методів оцінки екологічного ризику. Крім того, значна уваги приділяється достатній інформованості агрономів, селекціонерів, насіннєводів, потенційних покупців щодо особливостей продуктів із генетично модифікованих рослин. В Україні та ряді інших країн прийняті закони, які попереджують несанкціоноване розповсюдження трансгенного насіннєвого матеріалу, що забезпечує моніторинг у посівах, а також маркування харчових товарів, виготовлених із продуктів ГМР або з їх додаванням.