Формування творчої компетентності на уроках біології

Сьогодні, як ніколи раніше, перед  школою постає проблема виховання свідомої людини, з достатньо сформованими компетентностями, які дають їй змогу успішно виконувати будь-які життєві та соціальні ролі, бути творцем свого життя, активно інтегруватися в українське та європейське суспільство. Тому нагальною проблемою сучасної школи має бути формування в учнів життєвих або ключових компетентностей. Саме компетентнісний підхід має подолати прірву між освітою й вимогами сучасного життя. 

Актуальність. Робота присвячена актуальним питанням формування творчої компетентності учнів на уроках біології, розвитку творчих здібностей особистості, які впливають на інтелектуальний розвиток дитини, надання їй можливості виявляти їх.

Новизна полягає у впровадженні компетентності творчої діяльності, яка зумовлена не тільки реалізацією відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання.

                                                                      Можливості продуктивного навчання

                                                    Уміння побачити та сформулювати  проблему

Продуктивна                                    

творча                                                     Уміння знаходити нові розв’язання                                

діяльність                       

                                                           Уміння діяти в нестандартних  ситуаціях

Готовність                               

та потреба                                            Активізація творчих здібностей учнів

 у творчості                                                            

                                                                     Реалізація творчого потенціалу

 

 

 

Мета роботи: знайти вирішення проблеми розвитку творчої особистості, реалізувати практичні завдання на уроках біології, факультативах.

Результати. У сучасній науково-педагогічній літературі окресленій проблемі присвячена значна кількість праць вітчизняних і зарубіжних педагогів (Н. Бібік, Н. Голованова, І. Єрмаков, В. Ільченко, О. Савченко, Г. Селевко, А. Хуторський).

В українській педагогіці спроба пояснити поняття «компетентність», «компетенція»  триває понад 10 років. За О.В. Хуторським, «компетенція»  – це сукупність узаємопов’язаних якостей особистості:

• знань;
• умінь;
• навичок;
• способів діяльності.

 

Компетентність – це володіння людиною відповідною компетенцією. Освітня компетенція – це певний рівень розвитку особистості учня. Він пов'язаний, перш за все, з якісним опануванням змісту освіти. Але треба пам’ятати, що компетенція не зводиться лише до сукупності знань і навичок учнів. Міжнародна комісія Ради Європи розглядає ці поняття як загальні або ключові вміння, фундаментальні шляхи навчання, ключові кваліфікації. Такими чином, компетенція – це здатність розв’язувати завдання, проблеми, здатність і готовність діяти та виконувати поставлені задачі.

По відношенню до учня компетентності виконують такі функції:

• відображають та розвивають особистісні мотиви учня до об’єкта або процесу;
• характеризують ступінь практичної підготовки учня, готовності його діяти;
• розвивають можливості, готовність розв’язувати будь-які проблеми в повсякденному житті (побутові, соціальні, виробничі);
• визначають дієву грамотність учня, якість його підготовки;
• розвивають усі основні групи особистісних якостей учня.

Отже, компетентність – це, по-перше, мобільні знання, які  постійно оновлюються, по-друге, гнучкі дієві методи, які дають можливість використовувати ці знання в конкретній  ситуації, по-третє, критичне мислення, яке дозволяє оцінювати окремі ідеї, знання та можливість їх використання в тій чи іншій ситуації. Цей взаємозв’язок можна виразити схемою:

• мобільні знання                      
• критичне мислення           компетентність
• дієві методи

 

Людина, яка поєднуватиме в собі всі ці якості, стане високококомпетентнісним спеціалістом.

 Українські педагоги виділяють  такі компетентності:

• ключові;
• загально навчальні;
• предметні.

Ціннісні і цільові засади компетентнісного підходу розкриті, науково обґрунтовані в Концепції розвитку 12-річної середньої  загальноосвітньої школи, де одним  з основних завдань визначено: становлення  в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної,комунікативної і соціальної компетентностей на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами пізнавальної і практичної діяльності.

Засобом конкретизації окреслених у Концепції цілей і завдань  є Державний освітній стандарт біологічної  освіти, прийнятий, зокрема, з метою: «створення умов для утвердження особистісного навчання; орієнтації на реалізацію компетентнісного підходу до змісту освіти, на формування універсальних компетенцій.

Результатом формування компетентності є особистість, що володіє такими характеристиками, як самоорганізація, самоосвіта та саморозвиток; єдністю  теоретичної та практичної готовності до самостійної навчально-пізнавальної

діяльності. Оволодіваючи комплексом компетенцій  школяр набуває досвіду самостійної  пізнавальної діяльності, тобто стає компетентним у цьому напрямі.

Беручи до уваги те, що пізнавальний процес включає три основних компоненти – розвиток уявлень, розвиток індивідуальних технологій,  розвиток суб’єктивних відносин, ми визначаємо структуру  навчально-пізнавальної компетентності як їх єдність: когнітивний, операціонально-діяльнісний, поведінковий, що відображають рівень розвитку компетентності.

Розвиток уявлень – переважно  пов'язаний з інтелектуальною сферою дитини й передбачає формування відповідних  теоретичних знань, а також 

надання практичних відомостей про те, як доцільно працювати з різноманітними джерелами знань.

Когнітивний містить систему уявлень, поглядів, знань, що відображають індивідуально  своєрідні активні способи пізнавального  підходу учня до того, що вивчається. Даний компонент включає знання про:

способи виконання різних видів  пізнавальної діяльності мислительної (логічного і творчого мислення), перцептивної (сприймання), мнемічної (память), імажинативної (уява), мовленнєвої;

способи виконання етапів управлінської  діяльності (ціле покладання, планування, організацію, контроль(поточний і підсумковий), коригування,аналіз ходу й результатів  діяльності (проміжний і кінцевий), оцінювання;

способи діяльності із застосуванням  наочності та навчальних посібників;

способи спілкування в сумісній діяльності – навчання з учителем та учнями;

способи раціональної начальної діяльності, самоуправління;

прийоми і засоби засвоєння навчального  матеріалу, «відкриття» нового знання;

систематизацію знань, моделювання  навчальної інформації;

самостійне конструювання нового досвіду;

пізнавальні запитання як такі, у  яких відображається прагнення щось уточнити, переосмислити або відобразити своє «знання про незнання»;

мислитель ні операції «порівняння», «узагальнення», «класифікація»,

«доведення» тощо.

У критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі  загальної середньої освіти виділено основні групи ключових компетентностей.

Таким чином, у особистості, яка  формується в сучасній школі, мають  бути сформовані всі ці життєві компетентності. Саме така особистість зможе успішно  самореалізуватися в соціумі  як свідомий громадянин, відповідальний сім’янин, високий професіонал, здатний захищати свої життєві цінності, а також піклуватися про інших.

Модель цієї особистості можна  представити так:

 

                                 полікультурні           комунікативні 

                                        

             

продуктивної діяльності                       особистість                  саморозвитку

                     

                                                                                                                              

                                         здоров’я                           соціальні

                                          зберігаючі

 

Успішність та ефективність формування компетентностей учнів залежить від форм і методів організації  навчально-виховного процесу. Пріоритетними  в цьому відношенні стають сучасні  педтехнології. Саме вони є найбільш ефективними та дієвими засобами, які сприяють формуванню життєвих

компетентностей учнів. 

 

Ключові компетентності                                   

соціальні вміння                                                                                                   інформаційні

брати відповідальність;                                                                                                                                      вміння

приймати  рішення;                                                                                                                                              здобувати;

робити вибір;                                            комунікативні вміння                                         переробляти;

безконфліктно  співіснувати                  спілкуватися;                                                                                   використовувати

                                                                      знаходити спільну мову                                                               інформацію

 

                          саморозвитку,                                 полікультурні                           продуктивної 

                 самоосвіти                         оволодіння досягненнями культури;         творчої діяльності        

          готовність постійно навчатися               розуміння особливостей інших народів      готовність, потреба у  

                                                                                                                                                                             творчості

                                                                                                                                                          

У практиці своєї роботи використовую такі інноваційні технології:

                       Інтерактивні методи                          Інформаційні комп’ютерні

                                навчання                                              технології

 

                                                     Інноваційні технології

                

                          Методика розвитку                            Метод проектів

                       критичного мислення

Методика розвитку критичного мислення

Критичне мислення – це:

• уміння врівноважувати у своїй свідомості різні точки зору;
• уміння піддавати ідею м’якому скепсису;
• об’єднання активного й інтерактивного процесу;
• перевірка окремих ідей на можливість їх використання;
• Моделювання систем доказів, на яких базуються різні точки зору;
• Переоцінка й переосмислення понять та інформації;
• Здатність знайти необхідну інформацію та використовувати її в