Аборт

 

 

Реферат

На тему: «Аборти»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                         

 

 

 

Аборт — мимовільне або  штучне переривання вагітності впродовж перших її 22 тижнів. При аборті відбувається видалення плодового міхура (тобто  дитини на стадії зародка з його оболонками, ембріона або фетуса) з порожнини матки. Якщо мимовільний аборт неодноразово повторюється, його називають звичним (такий аборт найчастіше пов'язаний із розладом діяльності ендокринних залоз). Аборт, що настає до 16 тижнів вагітності, називається раннім, після цього строку до 28 тижнів — пізнім (перебігає подібно до передчасних пологів). Викидень, що трапляється між 28 і 37-м тижнями вагітності — передчасні пологи. Штучний аборт проводиться не тільки у випадку небажання жінки народжувати зачату дитину, але й у ряді медичних показань, загрозливих життю.

 

Причини мимовільного аборту

До мимовільного аборту, який виникає всупереч бажанню вагітної, можуть спричинитися:

1. гострі (грип, тиф, малярія, сифіліс та інші) й хронічні захворювання вагітної;
2. недорозвинення жіночих статевих органів;
3. перенесені запальні захворювання цих органів;
4. захворювання життєвоважливих органів — серцеві хвороби та хвороби судин, печінки, нирок;
5. авітамінози, токсикози;
6. підвищена нервова збудливість матки або міхуровий занесок;
7. фізична або психологічна травма.

 

Перебіг мимовільного аборту

За перебігом розрізняють:

загрозливий ранній мимовільний  аборт (виникають перші ознаки можливого  переривання вагітності);

аборт, що власне починається (з'являються переймоподібні болі внизу живота і в попереку, наростаючі кров'янисті виділення з піхви).

 

За допомогою своєчасно  вжитих медичних заходів у частині  випадків вагітність вдається зберегти. Якщо мимовільному абортові запобігти  не вдалося, то скорочення матки (перейми) посилюються, виникає кровотеча  і матка виштовхує плодовий міхур  цілком або частково. У першому  випадку має місце, так званий, повний аборт. У другому випадку  виникає неповний аборт, при якому  рештки плодового міхура залишаються  в матці; цьому сприяють ослаблення скорочень матки або надмірно міцне прикріплення оболонок плоду  до її стінки. Неповний аборт супроводжується  кровотечею (іноді — загрозливою) і потребує термінового лікарського  втручання (вискоблювання порожнини  матки).

Штучний аборт

Під штучним абортом розуміють  звільнення вагітної матки від плодового  міхура за допомогою будь-якого діяння безпосередньо на плодовий міхур, на матку або на організм вагітної в  цілому. Аборт проводиться лікарем  акушером-гінекологом як хірургічне втручання лише в умовах лікарні.

 

Згідно з чинним законодавством України, хірургічний аборт проводиться  в акредитованих закладах охорони  здоров'я при вагітності до 12 тижнів. На терміні вагітності від 12 до 22 тижнів штучний аборт проводиться тільки у випадку виявлених показань[1]. Проведення штучного переривані вагітності у пацієнтки віком до 14 років  або у недієздатної особи здійснюється за заявою її законних представників. Штучні переривані вагітності у пацієнтки, яка досягла 14 років, здійснюється за її згодою.

Історія

 Агітплакат СРСР проти  кримінальних абортів, 1925 рік. Текст  вгорі: «Викидень, здійснений  бабкою або акушеркою не тільки  калічить жінку, але часто веде  до смерті». В минулі роки, коли  в багатьох країнах світу, зокрема  в СРСР, існувала державна заборона  на проведення операцій абортів,  були поширеними немедичні (незаконні)  аборти. До них вдавались самі  вагітні жінки, використовуючи  «народні методи», або ж операцію  аборту проводили особи із  недостатньою чи відсутньою медичною  освітою, до того ж у позалікарняних умовах. Часто такі операції призводили до безпліддя жінки, у ряді випадків закінчувалися летально.

Указом Президії Верховної  Ради СРСР від 5 серпня 1954 року кримінальна  відповідальність вагітних за вчинення аборту скасовано. Указом від 23 листопада 1955 року «Про скасування заборони абортів» встановлено кримінальна відповідальність лише для осіб (в тому числі лікарів), які роблять аборт поза лікарнями  або іншими лікувальними закладами. Покарання посилюється в разі, коли аборт зроблено в антисанітарних умовах чи особою без належної медичної освіти.

На сучасному етапі  існують протилежні рухи пролайф та прочойс, які виступають відповідно за беззастережну охорону життя ненародженої дитини та права матері на вибір і право піти на переривання небажаної вагітності.

 

Показання штучного аборту

Показаннями проведення операції штучного аборту зазвичай стають захворювання матері і плоду:

1. смерть плоду в утробі матері;
2. загроза життю матері через її стан або неправильне протікання вагітності (наприклад, позаматкова вагітність);
3. порушення внутрішньоутробного розвитку;
4. необхідність проведення медичних процедур матері (наприклад, трансплантація органів або хіміотерапія у випадку виявлення злоякісних пухлин).

 

Якщо бажання здійснити  аборт викликане небажаною вагітністю, остаточне рішення про застосування штучного аборту залишається за батьками зачатої дитини.

Ускладнення аборту

Медичний аборт як хірургічна операція зазвичай не супроводиться ускладненнями, але шкідливо впливає на здоров'я жінки в цілому, порушує функції матки та яєчників (особливо, коли переривається перша вагітність), сприяє запальним захворюванням жіночих статевих органів, нерідко призводить до безплідності жінки. Все це стосується і мимовільного аборту. Найтяжчі наслідки викликає кримінальний аборт, що майже завжди буває ускладненим (занесення в матку хвороботворних мікроорганізмів з дальшим сепсисом, тяжкі механічні ушкодження матки і сусідніх органів).

Ранні ускладнення

Ранні ускладнення з'являються  під час аборту чи відразу після  нього. Найчастіші ускладнення —  кровотеча, ушкодження шийки матки, порушення згортання крові, емболія (закупорка судин). Досить часто трапляється  неповний витяг плодового яйця. Для  попередження цього ускладнення  проводять ультразвукове дослідження, а у випадку виявлення залишків плодового яйця — повторне вискоблювання. Крім того, після аборту загострюються  хронічні захворювання статевих органів (сальпінгоофорит, ендометрит тощо). Серйозну небезпеку становлять занесення інфекції в матку під час аборту і порушення цілісності стінки матки (перфорація) з ушкодженням кишечника, сечового міхура.

 

Після аборту спостерігаються  піхвові кров'янисті виділення. Їхня кількість і тривалість індивідуальні  і залежать від терміну вагітності, скорочувальної здатності матки  і згортання крові. Імовірність  виникнення ускладнень найбільш висока в жінок:

1. що зробили два і більш аборти;
2. страждаючих запальними захворюваннями статевих органів, порушеннями менструального циклу, захворюваннями крові;
3. що раніше перенесли операцію на матці і яєчниках;
4. що переривають хірургічним шляхом першу вагітність.

Пізні ускладнення

 

До них відносяться  запальні захворювання статевих органів, гормональні порушення, ендометріоз, дисфункція яєчників, безплідність, ускладнення течії вагітностей. Використання під час аборту розширників нерідко спричиняє розвиток недостатності (неповного змикання) шийки матки. Надалі це може привести до слабості м'язового апарату шейки матки і, як слідство, до пізніх викиднів на терміну 18-24 тижня. Після аборту різко зростає частота позаматкових вагітностей. При наступних вагітностях і пологах зростає імовірність порушення родової діяльності й аномалій розташування плаценти; захворювань немовлят, зв'язаних з патологією судин матки. Після одиничного аборту погроза викидня при наступній вагітності становить 26%, після двох — зростає до 32%, а після трьох і більш небезпека мимовільного переривання вагітності досягає 41%. Збільшується і ризик утворення пухлин молочних залоз, шийки і тіла матки.

 

Аборт переважно викликає негативні наслідки для жіночого організму:

у результаті аборту в 12% жінок  порушується менструальний цикл: можливі кровотечі між місячними, у жінки, в якої вже є діти після  аборту менструальний цикл може відновитися  через 3-4 місяця; у жінки з першою вагітністю відновлення усіх функцій  може затягтися до 6 місяців і  більш;

найчастіша причина гінекологічних захворювань — після аборту вони розвиваються в кожної п'ятої жінки;

порушує роботу ендокринної  і нервової систем, знижує опірність  організму;

як і будь-яка інша операція, аборт може викликати ряд ускладнень різного ступеня тяжкості;

психологічний стрес, що може призвести до змін психіки та її захворювань! Часто жінка підсвідомо сприймає аборт як насильство над  власним тілом, відчуває себе винною в убивстві своєї ж дитини. Такого роду нервові порушення часто  мають дуже негативний вплив на відносини  та виховання народжених пізніше  дітей.

В Україні рівень абортів  та їх наслідки все ще викликають велике занепокоєння. У структурі причин материнської смертності, якій можна  було запобігти, аборти і пов'язані  з ними ускладнення забирають  життя майже кожної десятої жінки, що померла під час вагітності. Не зважаючи на тенденцію до зниження, рівень абортів в Україні залишається  найбільш високим серед країн  Європи і становить 21,1 на 1000 жінок  фертильного віку; 45,8 — на 100 вагітностей, 84 — на 100 пологів[3].

 

Спостерігається несприятлива тенденція до підвищення кількості  абортів у вперше вагітних, наслідком  яких є високий рівень захворюваності та ризик безплідності (2004 року у  порівнянні з 1991 роком цей показник збільшився у 2 рази: у 1991 — 5,6%, у 2004 — 12,1%). Реально вплинути на рівень абортів  можна шляхом охоплення сучасними  методами контрацепції 40%-45% жінок фертильного  віку. При позитивній динаміці використання сучасних методів контрацепції, охоплення  ними жінок фертильного віку все  ще залишається низьким, що обумовлене як недостатньою обізнаністю жінок  щодо сучасних контрацептивів та безпеки  їх застосування для здоров'я, так  і низькою їх доступністю внаслідок  високої вартості.