Освіта в Україні

Україна на узбіччі світових освітянських процесів?

В Україні можна перерахувати з десяток вузів, які дають ґрунтовні знання, стверджує заступник міністра науки на освіти Максим Стріха. Проблема в іншому - через те, що Україна не залучена в європейський і світовий освітні процеси, то й дипломи українських вузів суттєвої ваги не мають. "Ми суттєво програвали, навіть інформаційно. Про таку державу як Україна, двадцять років тому, взагалі не йшлося. Відтак до нас, відповідно, ставились як до чогось такого, чого немає на карті. А щодо студентів, то в будь-якому навчанні, студент є найактивнішою фігурою. І навіть в найкращому університеті, якщо студент не хотітиме здобути знання, він їх не здобуде"

Українські вузи не посідають провідних місць в авторитетних рейтингах вищих навчальних закладів світу. За одним із них, який склала Національна Рада наукових досліджень Іспанії, з-поміж 8 тисяч світових вузів Київський національний університет імені Шевченка опинився лише у другій тисячі. А от університети Сербії, Перу та Естонії потрапили в почесну "першу тисячу". Вчитися в естонських вузах було престижно і за радянських часів, розповідає кореспондентка Радіо Свобода у країнах Балтії. А за період незалежності Естонія ще більше підвищила рівень вищої освіти, про що свідчить присутність в естонських вузах програм з міжнародним статусом. Крім цього, за кількома міжнародними рейтингами, Тартуський університет входить у 600 кращих вищих учбових закладів світу.

Загалом в Естонії існує два типа вищих учбових закладів: університети та прикладні вищі учбові заклади. Із загальної кількості студентів майже половина вчиться на державному фінансуванні. За якістю слідкує Рада з оцінки якості вищої освіти, яка також здійснює ліцензування та акредитацію учбових закладів.

Якість вищої освіти і відносно невелика вартість навчання приваблюють іноземних студентів. Згідно з даними опитування International Student Barometer, за такими важливими показниками студентського життя, як вартість та якість гуртожитків, безкоштовний доступ до Інтернету та особиста безпека, Естонія отримала більш високий рейтинг, ніж у середньому по Європі.

Диплом, отриманий в Естонії, яка є членом ЄС і слідує Болонському процесу в організації вищої освіти, відповідає міжнародним стандартам і відкриває дорогу до подальшої освіти та перспективної кар’єри в будь-якому куточку Європи чи світу.

Дипломи українських вишів все ж котуються закордонними компаніями. Існує певний список найкращих університетів України з кожного профілю - і коли міжнародні фірми обирають собі стажерів без досвіду роботи, в першу чергу вони дивляться на диплом, стверджує рекрутер міжнародної компанії з підбору персоналу Ганна Журавльова. Однак, українські вузи, а найперше це стосується гуманітарних та економічних факультетів, готують "спеціалістів широкого профілю". І якщо студент протягом навчання не замислювався на тим, аби отримати вузькофахові навички (а не бути просто юристом, філологом чи економістом), то у такому випадку роботу йому буде знайти важко. "Треба одразу, з першого-другого курсу вибудовувати, для себе план. Необов’язково одразу іти й працювати, але розуміти, ким ти хочеш бути, і, наприклад, перший-третій курси працювати в університеті, а потім, на четвертому - п’ятому застосовувати знання на практиці, а поки ти практикуєшся, можна й зрозуміти, ким би ти хотів бути", - говорить фахівець із підбору персоналу.

Здобути якісну освіту в Україні можна, переконана Катерина, студентка Київського національного політехнічного університету. На її думку, важливо поєднати теорію з практичними навичками. "Я гадаю, що десь з другого курсу вже потрібно плідно працювати на своє майбутнє. Адже після випуску з університету можна залишитися, як у старій казці, біля розбитого корита", - говорить дівчина.

За даними парламентського комітету з питань науки та освіти, загальний бюджет фінансування видатків на освіту у 2010 році складає майже 78 мільярдів гривень. Ця цифра є орієнтовною, оскільки державний кошторис ще не складений. У минулому році загальне фінансування освітньої галузі було на 12 мільярдів гривень менше.

ВИСНОВОК

Статистичні показники стану української освіти висвітлюють її суперечливий і нерівно­мірний розвиток.  Освітня система демонструє загалом позитивні тенденції розвитку. Зростає частка закладів нового типу, загальний рівень кадрового забезпечення освітнього процесу залишається високим. Активно розвивається система вищої освіти, зростає чи­сельність студентів, диверсифікуються форми власності та джерела фінансування освіти. Паралельно з поступовим переходом на державну мову навчання враховуються мовні потреби національних меншин у місцях їх компактного про­живання. Розвивається система міжнародного співробітництва у сфері освіти, розширюються можливості отримання освіти за кордоном.

Водночас, ці позитивні тенденції спостерігають­ся переважно на двох напрямах: по-перше, там, де освітні послуги можуть бути не лише самоокупни­ми, але й рентабельними — вища освіта, невели­кий сектор загальної середньої освіти; по-друге, там, де активно діє міжнародна допомога та особи­ста підприємливість громадян — міжнародні обміни, проекти та програми.

На тих же напрямах, де освітні послуги не є рентабельними, але потребують відчутних витрат, відзначаються тенденції іншого характеру — ско­рочення мережі, брак кадрового забезпечення, який завжди є найточнішим індикатором браку коштів.

Поза сумнівом, прихід до освітньої системи коштів з-поза державного бюджету є позитивним чинником, що в період трансформаційної кризи сприяв утриманню українською освітою її тра­диційно міцних позицій. Водночас, ці позиції утри­мувалися, не в останню чергу, за рахунок нижчих ступенів освіти — дошкільної, загальноосвітньої, позашкільної, професійно-технічної. Саме ці, початкові, базові ступені неперервної освіти зазнали і зазнають відчутних втрат. Кілька років — і хвиля недофінансованої освіти нижчих ступенів досягне вищих. У поєднанні з демографічним про­валом, котрий чекає Україну, вона здатна призвес­ти до значних негативних наслідків. Попередити їх можна лише дійсною зміною пріоритетів держав­ної політики — стосовно освіти загалом і її базових ступенів зокрема.

Сьогодні можна з жалем констатувати, що незважаючи на природні досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система (демократичність, гнучкість, незаідеологізованість), в масовому вимірі освіта стала менш якісною, а переважна більшість випускників вищих навчальних закладів (особливо нових) не конкурентоспроможна на європейському ринку праці. Це зобов'язує менше говорити про власні досягнення, а все більше аналізувати світові та європейські тенденції реформування освіти і відповідно до цього напружено і послідовно вдосконалювати нашу професійну сферу діяльності.

Водночас участь системи вищої освіти України в болонських перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів її якості. Орієнтація на Болонський процес не має призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти. Навпаки, її стан треба глибоко осмислити, порівнявши з європейськими критеріями і стандартами, та визначити можливості її вдосконалення на новому етапі. При цьому еволюцію системи освіти не слід відокремлювати від інших сфер суспільства. Вона має розвиватися в гармонійному взаємозв'язку з суспільством в цілому, беручи на себе роль його провідника.

          Модернізація системи вищої освіти в Україні (Закон «Про вищу освіту» та ряд нормативних актів Міністерства освіти і науки) має деякі спільні ознаки з Болонським процесом (уведення ступеневої системи освіти), але за більшістю напрямів вона йому не відповідає. Це пов'язано з тим, що вихідні концепції такої модернізації не були зорієнтовані на інтегрування національної системи освіти в Європейський простір. Вони більшою мірою мали «внутрішній» характер і переважно зводилися до «прилаштування» системи вищої освіти до нових внутрішніх реалій. На сучасному етапі концепцію реформування вищої освіти слід докорінно переглянути і створити програму послідовного її зближення з європейським освітнім і науковим простором.

          Ми починаємо рух до Болонського процесу. На цьому шляху важливо, щоб нас не спіткала небезпека. Вона в тому, аби наші перетворення не виявилися поверховими, косметичними і не звелися лише до конференцій і обговорень. Вони мають бути такими, щоб досягти бажаної мети – надати молоді можливість, співпрацюючи з Європою, розбудувати Україну і зробити усіх нас громадянами прекрасного європейського континенту.

          Важливим кроком на шляху України до євроінтеграції є приєднання України до країн-учасниць Болонського процесу. Таке рішення було прийнято 19 травня 2005 року у норвезькому місті Бергені на Конференції міністрів країн Європи, відповідальних за сферу вищої освіти. Сьогодні першочерговим завданням національної вищої освіти є приєднання до Болонського процесу.    

Список використаної літератури:

1.      Згуровський М. “Проблеми і перспективи/ освіта ХХІ сторіччя”// Рідна школа. - 1997. - №3-4.- с.2-6.

2.      Кремень Василь “ Розвиток педагогічної освіти України та її інтеграція в європейський освітній простір”// Освіта. – 2004.- 6 жовтня. – с.2-5.

3.      Леонід Мазур “Наукова картина світу стосовно національної освіти і картина світу стосовно національної освіти і гуманізації соціуму”// Мандрівець. - квітень. –2001.

4.      Ситуаційна методика навчання: теорія і практика. – К.: Центр інновацій та розвитку,2001.

5.      Філософія освіти ХХІ ст: проблеми і перспективи// Педагогічна газета. – 2001.- №2.- с.4-5.

6.      Шмуклер Ю. “Якість освіти – від чого вона залежить?”// Освіта України. – 1999, 8 вересня. – с.10.