Облік схильності до ризику, як особистісної риси в професійному психологічному відборі операторів

      Такі найбільш  загальні особливості та закономірності  діяльності оператора в особливих  і екстремальних умовах. Крім  них кожен фактор, що викликає  виникнення таких умов, має свої  специфічні особливості. Розглянемо  найважливіші з них.

     У першу  чергу необхідно розглянути фактор  ризику, тобто такий психологічний  фактор незвичайних умов, які  характеризуються наявністю загрози  для життя людини. Вивчення фактора  ризику є одним з найважливіших  завдань психології безпеки [6]. Тут вважається, що поняття "ризик"  розцінюється або як небезпечне  умова, при якому виконується  діяльність, або ж як дія, що  здійснюється в умовах невизначеності. Прикладом прояву ризику як  умови може служити діяльність  оператора в небезпечній зоні (наприклад, при обслуговуванні  високовольтної установки), прикладом  ж ризику в дії - випадки,  коли люди навмисно порушують  правила безпеки в надії, що  все обійдеться.

      До особливих  умов належить і робота людини  в режимі очікування. Така ситуація  характерна для високоавтоматизованого  виробництва. У діяльності людини розрізняють пасивне і активне очікування. У першому випадку процес очікування має строго регламентований характер, його початок і закінчення заздалегідь відомі також дії, які повинен виконати людина. Прикладом є робота на верстатах-напівавтоматах, де завдання оператора полягає в тому, щоб встановити деталь, включити верстат в автоматичний режим, після закінчення обробки вийняти деталь і приступити до обробки наступної. Трудова діяльність характеризується пасивним увагою, мізерністю подразників, малої рухової активністю, що викликає у людини стан одноманітності, нудьги, монотонії. Для такої роботи найбільш пристосовані особи з інертним типом нервової системи, інтроверти.

      У режимі  активного очікування при нормальному  протіканні виробничого процесу  завдання оператора полягає в  зосередженому спостереженні за  його ходом і прийнятті активних  дій при його відхиленні від  норми. Монотонність обстановки, відсутність активної діяльності, гіподинамія сприяють зниженню  функціонального стану організму.  У той же час психологічна  установка на збереження готовності  до екстреного дії, невизначеність  його появи як у часі, так  і за характером, необхідність  тривалого зосередженого спостереження  змушує оператора зберігати активність  систем організму, насамперед  аналізаторів та центральної  нервової системи, на високому  рівні. Підтримання такого стану  вимагає певних психологічних  і енергетичних витрат, отже режим  очікування є досить складним  видом операторської діяльності. Тому його можна кваліфікувати  як праця очікування [7].

       Ще одним  із проявів змінених умов діяльності  є десинхроноз (від лат. De - віддалення, грец. Synchronismos - збіг у часі) - неблагополуччя організму внаслідок порушення його циркадіанних (добових) ритмів. Від злагодженості циркадианної системи організму прямо залежить стан фізіологічної норми, тому впливу, які пошкоджують циркадіанні ритми, виражаються в різних відхиленнях від цієї норми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ОПЕРАТОРОМ

 

     При психологічному профвідборі аналізуються і враховуються безліч особистісних якостей. Дослідники виділяють ряд негативних і небезпечних якостей: імпульсивність, відчайдушність, схильність до ризику, байдужість, авторитарність, непокірність і ін.

     Схильність до ризику являє собою досить стійку характеристику індивіда і пов'язана з такими особистісними рисами, як імпульсивність, незалежність, прагнення до успіху, схильність до домінування.

Причини виникнення небезпечних  ситуацій.

      У професійній  діяльності оператора стресові  ситуації можуть створюватися  динамічністю подій, необхідністю  швидкого прийняття рішення, неузгодженістю  між індивідуальними особливостями,  ритмом і характером діяльності. Факторами, які сприяють виникненню  небезпеки в цих ситуаціях,  можуть бути недостатність інформації, її суперечливість, надмірне різноманітність  чи монотонність, оцінка роботи, як перевищує можливості індивідуума  за обсягом чи ступеня складності, суперечливі чи невизначені вимоги, критичні обставини чи ризик  при ухваленні рішення.

      Причини  виникнення небезпечних ситуацій  і виробничих травм, пов'язаних  з людським фактором, можна розкласти  по різних рівнів ням, а саме:

- Рівень індивідуума (вроджені  або придбані тимчасово або  постійно психічні та фізіологічні  характеристики організму);

- Рівень ближній середовища (умови праці, порушення колегіальних  ставлення-ванні, незадовільний  інструктаж з безпеки праці,  житлові та матеріальні турботи  і т.д.);

- Рівень суспільства (недостатня  інформованість про професійні  ризики та їх наслідки, вади  в стратегії організації безпечної  праці в галузі або регіоні  і т.д.).

     Схильність до ризику може призвести до виникнення небезпечних ситуацій. Робота оператора вкрай важлива і відповідальна, тому ризиковані дії можуть призвести до ускладнення ситуації і навіть летального результату. З іншого боку, при надзвичайній ситуації дуже важливо проявити ініціативу, яка змушує ризикувати. Наприклад, якщо говорити про льотчиків, які завдяки ризикованим, але тим не менш виправданим дій, могли посадити літак, що був несправний і тим самим не допустивши краху.

       Незважаючи на те, що ініціативність і схильність до творчості часто відкидається, особливо на рівні адміністрації, льотчики вважають їх необхідними і відзначають у себе їх присутність. Дійсно, тільки при свідомому, творчому відношенні до праці можливі фіксації помилок і їх аналіз за межами робочої ситуації. Тільки ініціатива дозволить знайти вихід у складній польотної ситуації.

      Оператори, схильні до позаситуаційного ризику, виявляють високу інтегрованість Я-концепції і внутрішній локус контролю, беручи на себе відповідальність за сталися події. Говорячи про ініціативності та облік її як особистісної якості необхідно торкнутися теми ухвалення рішень. Перш за все необхідно підкреслити, що процес прийняття рішення являє собою особливу стадію вольової дії, що реалізується в рамках складного вольового акту. Це дія пов'язана як з підготовчим етапом вольового акту, з постановкою й усвідомленням мети, так і з етапом виконання й оцінки прийнятого рішення. При цьому потрібно враховувати, що вольові процеси завжди ускладнюються за рахунок дії емоційних чинників.

          Прийняття рішення дуже індивідуально.  На основі виявлення індивідуальних  типологічних відмінностей запропонована  класифікація типів рішень [8]. При  цьому враховувалося співвідношення  процесів побудови (А) і контролю  висунутих гіпотез (К). Залежно  від цього розрізняються такі  типи рішень:

А>> К - імпульсивні рішення (процеси побудови гіпотез різко  переважають над контрольними процесами);

А> К - рішення з ризиком;

А = К - урівноважені рішення;

А <К - обережні рішення;

А <<К - інертні рішення (контрольні процеси різко переважають  над процесами побудови гіпотез, що протікають повільно і невпевнено).

           Найбільш ефективними при наявності  необхідних знань виявляються  оператори, схильні до прийняття  рішень з ризиком, але які  мають обачністю.

           На процеси прийняття рішення  великий вплив надає і «емоційний  феномен», що забезпечує зняття  невизначеності на основі дії  механізмів емоцій [9]. Експериментально  показано, що без емоційної активації  неможливо рішення суб'єктивно  складної розумової задачі. Ця  активація породжується як загальною  ситуацією, в якій протікає  діяльність (ситуаційні емоції), так  і результатом інтелектуального  процесу (інтелектуальні емоції). При вирішенні простих завдань  роль ситуаційних емоцій різного знака однозначна; при вирішенні творчих завдань негативні емоції, як це не парадоксально, можуть відігравати позитивну роль (при емоційному підкріпленні «наводить» завдання). Тому можна ставити питання про управління процесами рішень за рахунок штучно створюваної емоційної активації.

         Цікавими є також результати  досліджень мотиваційних основ  виконання завдання. Експерименти  проводилися в групах з різною  мотиваційної установкою: зробити  якомога краще; зробити не гірше  за інших; аби зробити. Ефективність  виконання завдання в першій  групі в 1,5 рази вище за другу  і в 2 рази вище третьої.

          На закінчення необхідно підкреслити,  що структура та механізми  процедури прийняття рішення  не є стабільно-універсальними  на різних рівнях психічного  відображення. Вони змінюються при  переході від перцептивно-пізнавального рівня до мовно-мисленнєвої, бо кожен рівень являє собою якісно нове структурно-системне утворення. Головне тут полягає в переході від перебору і вибору гіпотез до побудови гіпотез (концептуальних моделей).

         Важливим моментів є робота  в групі. Якість групових рішень  в порівнянні з індивідуальними  вище, але можуть виникати деякі  деформації (зокрема, групова поляризація  і зрушення до ризику), що знижують  якість групових рішень.

         Груповий поляризацією (від лат.  Polarisatia - зміщення до полюса) називається феномен, що виникає як результат групової дискусії, в ході якої різнорідні позиції учасників не згладжуються, а оформляються в кінці дискусії у дві протилежні позиції, що виключають будь-які компроміси. Під груповою поляризацією розуміється також посилення в результаті дискусії екстремальності групових рішень в порівнянні з усередненими рішеннями. Величина групової поляризації тим більше, чим більш зміщені первинні переваги членів групи від середніх значень.

        Окремим  випадком групової поляризації  є зрушення до ризику. Під ним  розуміється зростання ризикованості  групових чи індивідуальних рішень  після проведення групової дискусії  в порівнянні з початковими  рішеннями членів групи. Існують  три процедури експериментального  дослідження зсуву до ризику:

* Порівняння первинних  індивідуальних рішень з узгодженим  груповим;

* Порівняння первинних  індивідуальних рішень після  винесення узгодженого групового  рішення з вторинними індивідуальними;

* Порівняння первинних  індивідуальних рішень після  проведення групової дискусії  без обов'язкового погодження  з вторинними індивідуальними.

         Для пояснення зсуву до ризику  запропонована гіпотеза, згідно  з якою кожен член групи  в процесі дискусії переглядає  своє рішення, щоб наблизити  його до ціннісному стандарту  групи. При вивченні порівняльної  цінності індивідуального і групового  прийняття рішення слід враховувати  рівень групового розвитку в  даній групі.

        Ступінь  вираженості окремих сторін стилю, рис і відносин оператора були досліджені не одного разу. Дані досліджень за шкалою "Ризикованість - обережність" показують, що операторам не властиво прагнення до небезпечних ситуацій, можливо тому, що в їх роботі небезпеки / складні ситуації виникають самі собою.

       Джаніс і Манн розробили систему, яка і представлена ​​у вигляді коротких, чітких правил-питань. Вони придатні для застосування в ситуації прийняття рішення самим суб'єктом, які приймають рішення. Кроки рішення ставляться відповідно питань: 1. Оцінка проблеми. - Чи велика втрата, якщо взагалі нічого не зробимо? 2. Огляд варіантів. - Цей варіант дії сам по собі дозволить вирішити проблему? Чи достатньо я розглянув варіантів? 3. Зважування варіантів .- Який варіант найкращий? З якими вимогами він пов'язаний? 4. Повідомлення оточуючим про обраний дії. Прийняття зобов'язання. - Чи слід повідомляти іншим? 5. Прийняття рішення без огляду на ризик. - Чи великий ризик, якщо я нічого не зміню?

 Цей короткий перелік  кроків-запитань вже виявляють  специфіку підходу Джаніс і Манна: приймаючи рішення, людина повідомляє про нього оточуючим, виносячи його тим самим зовні й істотно змінюючи хід ситуації. Відповідно змінюються і погляди на механізм прийняття рішення: його слід розглядати як соціально опосередкований, що виконується під тиском прийнятих зобов'язань і в присутності інших людей.

       Процедура прийняття рішення містить процеси пошуку необхідної і корисної інформації і моменти зважування та оцінки результату і величини втрат. Тут у процес включаються соціальні моменти: в ході пошуку інформації приймається в рахунок будь-яка інформація, яку повідомляють експерти, навіть якщо вона знижує до нуля значення мети, приймаючи рішення, суб'єкт повинен врахувати не тільки його ризик і вигоду, але й те, як оцінюють його інші люди. Для аналізу джерел інформації та альтернатив дії Джаніс і Манн розробили спеціальний бланк ("балансних відомість"), який являє собою хороший засіб для навчання і придатне для аналізу прийнятого чи прийнятого реального вирішення. [10]

 

 

1.4. ОСОБИСТІСНІ РИСИ ОПЕРАТОРА, ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО РИЗИКУ

 

      Відомо, що небезпека ситуації може зростати під дією особистісних чинників (інтенсивності, схильності до ризику, інертності та ін.) Ряд американських дослідників виділили п'ять небезпечних особливостей, до яких крім схильності до ризику і імпульсивності відносяться нетерпимість до авторитетів, впевненість у власній невразливості, смиренність і покірність. При навчанні мислення і дій у складних ситуаціях пілотів вчать усвідомлювати свої особливості (в сучасних програмах вони часто визначаються як аттітюди) і працювати над їх зміною.