Автор: k********@yandex.ru, 26 Ноября 2011 в 03:57, реферат
Слід відрізняти поняття «суспільство» і «громадянське суспіль¬ство», «держава» і «суспільство».
Держава виділилася з суспільства на певному ступені його зрілості і залежить від розвиненості суспільства. Яке суспільство, така й держава. В міру розвитку суспільства, переходу його від нижчого ступеня до вищого, змінюється і держава. З удоскона¬ленням суспільства держава стає демократичною (у ній здійсню¬ються народовладдя, економічна свобода, свобода особи), а з формуванням громадянського суспільства держава стає правовою.
Кожна із самостійних
частин — ланок політичної системи
суспільства має власну структуру,
свої принципи організації та діяльності,
самостійність у вирішенні
Зазначені елементи
і частини об'єднуються в
Особливе місце в політичній системі суспільства належить державі, оскільки вона є головним засобом досягнення цілей, що постають перед суспільством, концентрує в собі різноманіття політичних інтересів, надає усталеність політичній системі за допомогою впорядкування її діяльності.
Ознаки держави, що відрізняють її від громадських об'єднань:
1) у кожній політичній системі суспільства може існувати лише одна держава, а громадських об'єднань — багато;
2) держава
— організація всього
3) лише держава є одноособовою повновладною організацією в масштабі всієї країни, здатною захистити основні права і свободи всіх осіб, що перебувають на її території;
4) лише держава
має у своєму розпорядженні
спеціальний апарат, який займається
управлінням громадськими
5) лише держава має у своєму розпорядженні спеціальні установи та заклади примусового характеру і має монопольне право застосовувати примус на своїй території; громадські об'єднання позбавлені цих ознак;
6) лише держава має монопольне право видавати юридичні норми, обов'язкові для всього населення, і забезпечувати їхню реалізацію. Громадські об'єднання приймають програми, статути, поточні рішення, що мають внутрішньо організаційне значення;
7) лише держава
має монопольне право
8) лише держава є офіційною особою (представником усього народу) всередині країни і на міжнародній арені — суверенною організацією. Громадським організаціям такі якості і функції не властиві. Вони вирішують локальні за своїм змістом та обсягом завдання у суворо визначеній сфері громадського життя.