Авіація – найпотужніший вид і найбільш досконалий вид транспорту

Індивідуальне завдання 

1. Авіація – найпотужніший вид і найбільш досконалий вид транспорту 

       Початок XXI століття вніс суттєві корективи в розвиток світового господарства та суспільного устрою з точки зору інтеграції економічних і соціальних процесів та необхідності забезпечення стійкого розвитку окремих країн, особливо молодих держав, що вступили на шлях незалежного розвитку.

      Економічна інтеграція держав є об’єктивним процесом зближення та взаємодії національних господарств, формування регіональних економічних групувань там, де для цього склалися необхідні умови. Вибір ізоляції призвів би до зниження темпів зростання, до загрози хронічного застою через дефіцит технологічних, фінансових та інформаційних ресурсів, відсутність зовнішніх імпульсів розвитку. В умовах ізоляції від світових інтеграційних процесів у країні, як свідчить історичний досвід, консервуються застарілі технології, форми управління, втрачається ефект від переваг міжнародного поділу праці.

      Найважливішу роль в інтеграційному процесі регіонального рівня відіграє транспорт, який дозволяє вільно маневрувати трудовими та природними ресурсами, здійснювати обмін ресурсами в межах інтеграційного об’єднання, тим самим забезпечуючи спільний розвиток ринкових структур такого регіонального об’єднання.

      Особлива роль відведена авіаційному транспорту, який є досить специфічним видом транспорту і має свої особливості розвитку.

Аналіз  останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв`язання даної проблеми. Питання, пов’язані з вивченням ролі транспорту в світових  глобалізаційних процесах, досліджуються багатьма зарубіжними вченими. Серед них: Дж. Андерсон, К. Кутлер, Т. Бірстекер, К. Брундер, В. Робінсон та інші. Серед вітчизняних спеціалістів значний внесок у дослідження впливу інтеграційних процесів на транспортний комплекс України зробили Гуріна Г.С., Новак В.О., Власик В.Є., Федоренко С.В.,  Загорулько В.М., Сич Є.М., Коба В.Г. та інші. В своїх наукових працях вони розглядають особливості розвитку транспортної системи України та перспективи подальшого її розвитку в умовах глобалізації. Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Інтеграція транспортної системи у систему світового господарства вважається позитивним процесом для будь-якої країни. Проте, необхідно звернути увагу не тільки на позитивні, а й на  негативні наслідки, які можуть очікувати на Україну, як на державу з перехідною економікою і недостатньо сприятливим інвестиційним кліматом. Це зумовлює необхідність розроблення рекомендацій, які сприятимуть інтеграційним процесам, в той же час, даючи можливість користуватись перевагами, які глобалізація дає транспорту країни.

       Транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва, яка покликана задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях.

      Єдина транспортна система України включає:

• транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен);

• промисловий залізничний транспорт;

• відомчий транспорт;

• трубопровідний транспорт;

• шляхи сполучення загального користування.

       Єдина транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складування та технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки України.

      Слід зазначити, що поняття авіаційний транспорт включає всі види підприємств, організацій та установ, діяльність яких спрямована на створення умов та використання повітряного простору людиною за допомогою повітряних суден.

       До складу авіаційного транспорту входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, аерофотозйомки, сільскогосподарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

       Авіаперевізникам, на сьогодні, серйозну конкуренцію створюють інші види транспорту, такі як автомобільний та залізничний. Адже лише незначна частина населення  визначила для себе пріоритетним  той чи інший вид транспорту. Тому такий фактор, як вартість проїзду відіграє, вирішальну роль для більшості населення. В силу економічної ситуації, що існує в країні, більшість людей не може купити квиток на літак через низьку купівельну спроможність. І тому, авіаційний транспорт стає прерогативою людей з чималим достатком, для яких вартість квитка відіграє незначну роль. Ринок повітряного транспорту між будь-якими двома пунктами складається з фактичних та потенційних перевезень пасажирів чи товарів, що дійсно транспортуються чи можуть транспортуватися між такими пунктами при комерційних повітряних перевезеннях.

       Основними суб’єктами авіаційного ринку є авіакомпанії, аеропорти, агенції з продажу авіаційних перевезень, туристичні фірми. Саме ці підприємства взаємодіючи з споживачами та між собою забезпечують задоволення попиту на авіаційні перевезення у різних сегментах ринку.

       Обсяги авіаційних перевезень безпосередньо залежать від такого загальноекономічного показника, як ВВП. Крім того, на обсяги перевезень впливають такі чинники, як: населення країн, розмір території, пропорції міського та сільського населення, наявність альтернативних (наземних) видів транспорту, купівельна спроможність населення тощо.

      Ринок авіаційних перевезень України в останні роки (2000 – 2010) розвивався досить динамічно, випереджаючи за темпами розвитку більшість інших регіональних ринків. Це пояснюється в першу чергу, розміром території і чисельністю населення України, а також тим фактом, що в 1992 році, після розпаду Радянського Союзу авіаційні перевезення, як і вся економіка України зазнали драматичного обвалу у порівнянні з традиційними обсягами перевезень, що були в Україні за часів СРСР.

      Основними завданнями авіаційного транспорту України є:

–  задоволення потреб населення, підприємств і держави в авіаційних перевезеннях та послугах як на території України, так і за її межами із забезпеченням прибутковості авіаційних перевезень;

– збільшення частки експортного потенціалу України на міжнародному ринку авіаційних перевезень і послуг шляхом значного підвищення конкурентоспроможності українських авіаперевізників; 

–  підтримання оперативної готовності цивільної авіації України до використання її в інтересах підвищення обороноздатності держави [5].

      Виходячи з перелічених завдань основними пріоритетами в галузі цивільної авіації слід вважати:

– розвиток галузі як складової частини єдиної транспортної системи України на основі раціонального розподілу завдань між окремими видами транспорту;

– забезпечення підтримання безпеки цивільної авіації України;

– інтеграцію авіаційного транспорту України у міжнародну систему цивільної авіації на основі впровадження стандартів і рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) та взаємовигідного співробітництва з українськими та міжнародними організаціями;

– створення ринкового конкурентного середовища в галузі авіації на основі сприяння діяльності підприємств різних форм власності із залученням як вітчизняних, так і іноземних інвесторів;

– переоснащення парку цивільної авіації сучасною технікою на основі пріоритетного придбання високоефективної авіаційної техніки вітчизняного виробництва, обмеженого імпорту ефективної іноземної авіатехніки, а також використання у складі цивільної авіації  авіаційної техніки Міноборони згідно з договорами між Військово-повітряними Силами і авіапідприємствами;

– інтеграцію системи обслуговування повітряного руху України в європейську та світову системи, модернізацію та переоснащення технічних засобів обслуговування повітряного руху.

       Цивільна авіація, як складова частина єдиної транспортної системи України, вирішує завдання щодо організації міждержавних транспортних зв`язків, задоволення потреб народного господарства і населення в авіаційних перевезеннях і роботах як на території України, так і за її межами.

      Сьогодні, діяльність авіаційного транспорту забезпечують 34 авіакомпанії та 28 аеропортів та аеродромів різних форм власності та підпорядкування. Позитивні зміни в економіці країни, і як наслідок, зростання купівельної спроможності населення, подальший розвиток ділових та культурних зв’язків стали визначальними в швидкому зростанні попиту на авіаперевезення  на початку нового тисячоліття.Перш за все, це сприяло стрімкому розвитку ринку пасажирських авіаперевезень. Так, якщо в 2001 році вітчизняними авіакомпаніями було перевезено 1,4 млн. пасажирів, то в вже в 2006 році кількість перевезених пасажирів сягнула 4,2 млн. чоловік, а в 2009 му – 5,1 млн. За період з січня по жовтень 2010 року було перевезено 5,2 млн. пасажирів. Темпи зростання обсягів пасажирських авіаперевезень на сьогодні випереджають темпи зростання ВВП та є найшвидшими з-поміж всіх видів транспорту. Майже половину всіх пасажирських перевезень наших авіакомпаній складають міжнародні регулярні перевезення. Динамічне щорічне зростання (11,1 відсотка за 2006 рік) обсягів перевезень на міжнародних повітряних лініях, що з’єднують Україну із столицями та діловими центрами світу, а також всесвітньовідомими курортами пояснюється, перш за все, оновленням провідними українськими авіакомпаніями авіапарку, суттєвим розширенням маршрутної мережі та збільшенням інтенсивності польотів на опанованих напрямках, залученням на рейси транзитних пасажирських потоків.

       Незважаючи на те, що в останні 5 років, до початку світової фінансово-економічної кризи, в Україні спостерігалося стабільне зростання ринку авіаційних перевезень, що є дуже позитивною тенденцією, яка свідчить про зростаючу популярність повітряного транспорту, а відповідно, і перспективи його розвитку, авіаційна галузь України має ряд проблем і недоліків, які заважають їй на шляху до успішної євроінтеграції у систему авіаруху.

       Нині лише деякі з українських авіакомпаній спроможні на рівних конкурувати з провідними міжнародними авіакомпаніями в умовах більшої лібералізації ринку. Досвід країн Центральної Європи, які зі вступом до ЄС лібералізували внутрішні ринки авіаперевезень, свідчить, що невеликі національні компанії не витримують конкуренції з потужними європейськими авіакомпаніями і зазвичай банкрутують або  відмовляються від обслуговування міжнародних маршрутів (передусім далекомагістральних) або поглинаються конкурентами.

       На сьогодні, на українському ринку авіаційних послуг немає єдиного потужного та конкурентоспроможного українського перевізника, що призводить до роздроблення українського ринку перевезень між багатьма авіакомпаніями.   Недостатня кількість аеропортів, їх низька пропускна спроможність та стан наземної інфраструктури призводять до затримки рейсів, втрати багажу тощо, що негативно відбивається на конкурентоспроможності українських авіаперевізників.  

       Основними недоліками української авіаційної галузі, які заважають Україні на шляху до успішної  інтеграції в європейський авіа простір, на думку автора виступають:

            1. Відсутність координації у формуванні державної політики в галузі. На відміну від країн ЄС, де за розробку національних програм розвитку цивільної авіаційної промисловості відповідає профільна установа, в Україні ці функції покладено на Міністерство промислової політики, якому бракує достатнього досвіду та кадрового забезпечення для довгострокового планування і адаптації авіапромисловості до ринкових умов господарювання і сучасних потреб авіакомпаній.

            2. Гальмування реструктуризації  галузі.   Державі не вдається  здійснювати цілісне й ефективне  корпоративне управління підприємствами галузі, якими вона володіє (державні аеропорти і найбільші авіакомпанії України з державними пакетами акцій). Уряд України  дотепер ще  не визначився з остаточним варіантом консолідації національних авіакомпаній для створення єдиного національного перевізника.