Геній з полтави

     Я кожен раз дивуюсь схожості нашого мислення.

    К. Ціолковський

    Тільки  за можливості у найближчому  ж майбутньому почати по-справжньому господарювати на нашій планеті і потрібно бачити основне велике значення для неї у завоюванні просторів Сонячної системи.

    Ю. Кондратюк

    Між тими новими звіздами сяє певно й  наша Малоруська Звізда, присвічуючи новим астрономам до "нового діла ".

    П. Куліш 

    Юрій  КОНДРАТЮК

    (21.06.1897-23.02.1942) 

    ГЕНІЙ З ПОЛТАВИ

    Земля — колиска розуму, але не можна вічно жити в колисці" — цей афоризм Костянтина Ціолковського свого часу досить часто цитували. Ще б пак. Людство таки зробило рішучий крок з колиски, таки сягнуло Космосу. "Per aspera ad astra", — казали древні, — "через терни до зірок". Для скількох дослідників неба це було найзаповітнішою мрією! Великий учений-косміст Цандер писав: "Хто не здіймав очі в ясну зоряну ніч на небо, на якому сяють мільйони зірок? Які незчисленні цінності доставлені були б на Землю, якби вдалося перелетіти туди."

    Свій  погляд на небо здіймало не одне покоління... 12 квітня 1961 року, майже 40 літ тому, вперше в історії людства було здійснено політ навколо Землі на космічному кораблі "Восток". Здійснив його Юрій Гагарін.

    У своїх суєтних буднях ми мало не забули, що 12 квітня у радянських календарях вважалося Днем космонавтики. Сьогодні — це День працівників ракетно-космічної галузі України. Президент України Леонід Кучма висловив привітання працівникам цієї галузі народного господарства. "У цих та інших здобутках, — говориться у привітанні, — знаходять продовження славні традиції, започатковані попередніми поколіннями вчених, конструкторів, робітників, символами яких стали імена Кондратюка, Корольова, Ян геля, Уткіна, Макарова". Так, з 22-х генеральних конструкторів, які очолювали 10 основних конструкторських бюро у Радянському Союзі, а пізніше в СНД, протягом 40 років космічної ери, 11 фахівців мають стосунок до України: хто народився, хто вчився, хто працював, хто сам був українцем. До цієї плеяди вчених світового виміру належить і Юрій Кондратюк. Із цим прізвищем він став відомим світові, увійшов до історії космонавтики.

    Ім'я  нашого земляка вписане золотими літерами в історію світової космонавтики, нашому землякові на космодромі Канаверал (США) встановлено пам'ятник, його ім'ям названо не тільки вулиці та навчальні заклади, а й малу планету та кратер на зворотному боці Місяця. Проте навіть спеціалісти в цій ділянці науки недавно відкрили для себе справжнє ім'я вченого, який не мав ніякого наукового ступеня. Правда, після запуску першого штучного супутника 4 жовтня 1957 року й після польоту Юрія Гагаріна широкий загал людей пов'язував ці космічні успіхи лише з іменем видатного творця теоретичних основ космонавтики Костянтина Ціолковського. І навіть не всі спеціалісти знали (або лише здогадувалися) про причетність до справи Генерального конструктора Сергія Корольова, Головного теоретика Мстислава Келдиша, творця космічних двигунів Валентина Глушка (народився в Одесі). Але майже ніхто не згадував ім'я людини, яка теоретично розробила практичні основи космонавтики.

    Письменник-історик, лауреат Шевченківської премії Валерій  Шевчук ще 1996 року сказав, що ім'я Кондратюка належить Україні, він — один зі світових геніїв космонавтики, за його земною філософією робиться майже все у цій галузі, у цьому він перевершив Ціолковського та інших космістів, і саме за його схемою відбувся політ американських астронавтів на Місяць. "Генієм в обмотках" назвав цей персонаж у своєму оповіданні Олесь Гончар. А повернуто це ім'я нам таки ж американськими вченими, які завдяки дослідженням Юрія Кондратюка першими побували на Місяці. Саме в американському журналі "Лайф" 31 березня 1969 року один з керівників програми "Аполлон" Джон Губольт писав, що в момент запуску "Аполлона-9" він думав про видатного українського вченого й інженера Юрія Кондратюка. Після висадки американців на Місяць інший американський вчений Лоу зізнався: "Ми розшукали маленьку, мало чим примітну книжечку, видану в Росії зразу ж після революції. Автор її, Юрій Кондратюк, обґрунтував і розрахував найекономнішу схему польоту на Місяць з поверненням на Землю. Цією схемою ми й скористалися".

    Сьогодні  про Юрія Кондратюка відомо досить багато, але є і не до кінця  з'ясовані моменти в його біографії. Багато статей, розві док про вченого написав один із дослідників життя і творчості Кондратюка журналіст Микола Сорока. Писали й інші дослідники. Чимало років життя присвятив дослідженню життєпису Юрія Кондратюка його двоюрідний брат Анатолій Даценко. До речі, в щорічнику "Наука і культура" за 1988 рік надруковано спогад Анатолія Даценка під заголовком "Всього 104 сторінки". Саме на стількох рукописних сторінках вмістилося геніальне відкриття Юрія Кондратюка.

    Справжнє  прізвище Юрія Кондратюка — Олександр  Шаргей. Народився 21 червня 1897 року у  Полтаві. Батько Гнат Бенедикто-вич Шаргей був студентом юридичного факультету Київського університету. Мати Людмила Львівна Шліппенбах була вчителькою географії Києво-Подільської жіночої гімназії. На жаль, так склалося, що вона брала участь у студентській демонстрації протесту у відповідь на спалення в Петропавлівській фортеці народоволки Марії Вєтрової, була арештована і перебувала в Лук'янівській тюрмі. Там вона втратила душевне здоров'я й померла, коли синові виповнилося тринадцять років.

    Не  знав він і батька — "вічного" студента. (Спочатку той навчався у Київському університеті, потім у Вищій технічній школі у Дарм-штадті, після повернення з Німеччини поїхав до Санкт-Петербурга, де також продовжував навчання. Там він взяв цивільний шлюб з іншою жінкою, але невдовзі захворів і помер в тому ж 1910 році.

    Отож  малий Олександр був з шестирічного віку під наглядом своєї бабусі Катерини Кирилівни і нерідного діда Якима  Микитовича Даценків.) От якраз у спогадах Анатолія Даценка детально описується цей період життя Олександра Шаргея. Дитинство у нього було важке, сирітське, але він закінчив гімназію у 19 років у Полтаві зі срібною медаллю. І в атестаті його було зазначено, що ця медаль дана "во внимание к отличньїм успехам в науках, особен-но в физике и математике". Юнак, не знаючи праць Ціолковського, вивів основну формулу ракети для космічного польоту, запропонував принципово новий спосіб польоту на Місяць з поверненням за допомогою багатоступеневої ракети. Ці основні розрахунки та ідеї він виклав у чотирьох шкільних зошитах і це лягло в основу книги, яка згодом була надрукована у 1929 році. Але цьому передувало складне життя.

    Здавалось би, срібна медаль давала йому можливість без іспитів вступити до Петроградського політехнічного інституту. Начебто намічалась щаслива стежка в житті. Ні, склалося зовсім інакше. Провчився Олександр всього сорок днів і його, студента-першо курсника, у жовтні призвали до армії і направили у школу прапорщиків при Петроградському юнкерському училищі. Закінчивши училище, молодий офіцер отримав призначення на Закавказький фронт, поїхав туди через Полтаву. Свої зошити з розрахунками він залишив у мачухи, Олени Петрівни (другої дружини батька). Прослужив він проте недовго: у березні 1918 року військово-революційний комітет Кавказької армії видав постанову про демобілізацію. Олександр мав намір дістатися до Києва (через Полтаву знову ж таки).

    Але під час цих подорожей він  разом зі своїм другом дитинства  Скринькою потрапив у Добровольчу армію генерала Корнілова і лише в травні 1918 року їм пощастило з неї втекти. У Полтаві вже не було бабусі (вона померла), а дід вибрався на село. Олександрові довелося працювати на різних роботах і водночас продовжувати працю над космічними проектами. У вільні хвилини він сідав за свої зошити. Життя було складним, часи тоді були непевні, і не кожна людина, навіть досвідчена, могла розібратися у заплутаних політичних та військових перипетіях тих днів. Олександр, тікаючи від денікінців з Києва вже разом з іншим другом дитинства Борисом Арабажиним, опинився в місті Смілі, де йому дали притулок давні знайомі — родина лікаря Радзевича. Тут він погодився на пропозицію стати робітником націоналізованої олійниці та в млині у Малій Висці (весна 1921 року).

    Мачуха  весь час шукала можливості допомогти  Олександрові. Саме в цей час у  Києві помирає від туберкульозу Георгій Васильович Кондратюк, родич знайомого її приятельки. Вона передає з великою осторогою метрику небіжчика у Малу Виску. Так Олександр Шаргей став Юрієм Кондратюком 1890 року народження. Це було у 1921 році, 15 серпня. Певно ж і далі доля не була прихильною до нього. Зі спогадів двоюрідного брата Олександра Да-ценка, співробітника Кондратюка Бориса Романенка, журналіста Миколи Сороки дізнаємося, що наступні двадцять років у житті Юрія Кондратюка були надзвичайно складними і напруженими. Були арешти, але були і зустрічі з Орджонікідзе, Сергієм Король-овим, професорами Вєтчинкіним, Риніним, було листування із самим Костянтином Ціолковським. Юрій Кондратюк, на жаль, не отримав вищої освіти (а такі намагання були у нього у 1922 році), проте не покидає своїх наукових досліджень, знайомиться з першою частиною праці Ціолковського "Дослідження світових просторів реактивними пристроями", працює над рукописом власної книги і в січні 1929 року книга Кондратюка накладом 2000 примірників побачила світ у друкарні "Сибкрайсоюза". Багатьом відомим вченим розіслав Кондратюк цю книгу. Потрапила вона і до бібліотеки американського конгресу, і саме ця праця відіграла визначну роль у плануванні американської місячної програми. Зазначимо, що 1972 року Товариство українських інженерів Америки здійснило її переклад українською.

    Визначальним  у наукових розробках Кондратюка є те, що він розглядав завоювання міжпланетних просторів як засіб покращення життя людей на Землі. Він обґрунтував можливість досягнення космічних швидкостей лише при застосуванні багатоступеневих ракет, провістив посадку на Місяць невеликого модуля, що й було реалізовано американцями. А ще його ідеї були використані при будівництві Кримської вітроенергетичної станції, втілені у проекті Останкінської телевізійної вежі, працюють і досі елеватори та ковші в них, які побудував Кондратюк. Все це є тріумфом його генія.

    У його долі було багато цікавих і непересічних пам ятних зустрічей. Лев Троцький запрошував його на роботу в один з науково-дослідних інститутів (це після того, як була опублікована його праця) , була зустріч зі вченим інженером-механіком Вєтчинкіним, який підтримав і надихнув Юрія Кондратюка на подальші дослідження. Цікавим є те, що в Сибіру він побудував найбільше дерев'яне зерносховище на 10 тисяч тонн "Мастодонт". На табличці напис: "Збудовано у 1930 році за проектом та під керівництвом Ю. Кондратюка". Поруч стоїть пам'ятник Юрію Кондратюку. Не тільки Лев Троцький запрошував Кондратюка на роботу: були й пропозиції з боку Сергія Корольова. На жаль, Юрій Кондратюк не зміг прийняти це запрошення, очевидно, боявся за свою "нереволюційну" біографію. Не обминула його і тюрма. Він був звинувачений у шкідництві і три роки довелося йому відбувати на засланні. Але скільки патентів він отримав на різні винаходи і пристрої! Орджо-нікідзе добився повернення Кондратюка з цього заслання, адже були потрібні його ідеї. Високу оцінку космічним розрахункам Юрія дав Ціолковський. Він відзначив його високу математичну ерудицію і підтвердив, що свої відкриття юнак зробив сам. От що може дати самоосвіта, постійна праця над собою і постійне бажання досягнути своєї мрії.

    На  жаль, історія не зберегла відомостей про те, як закінчилося земне життя нашого видатного земляка. Найбільш ймовірною версією є така. Коли розпочалася війна, Юрій Кондратюк записався до Київської ополченської дивізії Москви і на початку жовтня під час бою загинув. Пізніше на основі деяких матеріалів та розповідей свідків встановлено, що Юрій Кондратюк загинув 23 лютого 1942 року на Орловській землі. Але достеменної правди і досі не знає ніхто...

    На  жаль, наші генії вмирали часто  за інтереси імперій, які гнітили  їхню Батьківщину. І все-ж ім'я Юрія Кондратюка повертається в Україну. Відсвятковано у 1997 році столітній ювілей, який відзначався в рамках ЮНЕСКО, є навіть передмова Президента України Леоніда Кучми, колишнього ракетника, до першого видання творів Кондатюка українською мовою. Передовий косміст з нестандартними, але продуманими рішеннями, піонер космічної діяльності Юрій Васильович Кондратюк — скарб усієї науки, національне надбання українського народу. Так поціновують його сучасники. 
 
 
 
 
 
 
 

  Література  до матеріалу про Юрія Кондратюка:

  «Геній з Полтави»: 

1. Шендеровський В. Нехай не згасне світ науки / За ред. Е. Бабчук. – К.: Смолоскип, 2004. – 416с.
2. Завалішин А. П., Даценко А. В. Ю. В. Кондратюк (О. Г. Шаргей) - основоположник космонавтики. — Київ. — 1997. — 64 с.
3. Дормідонтов А. Г. Творець космічної траси. — Київ. — 1997. — 50 с.
4. Копдратюк Ю. Про завойовування міжпланетних просторів. — К.: В-во КМУЦА. - 1996. -118 с.
5. Гринь Г., Ніколаєнко Л. Сяйво згаслої зорі. // Голос України. — 1997. - 21 червня.
6. Ємченко О. Геній в обмотках, або "Я не жилець на цьому світі..."// Урядовий кур'єр. - 1997. - 21 червня.