Астрономічні обсерваторії

Астрономічні обсерваторії -  науково-дослідні установи, що ведуть дослідження в області астрономії і здійснюють всілякі спостереження небесних світил і явищ, у тому числі і спостереження штучних космічних об'єктів. Астрономічні обсерваторії  обладнані інструментами для спостережень (оптичними і радіотелескопами) і спеціальними лабораторними приладами для обробки (вимірів) отриманих матеріалів: фотографій спектрограм, записів приладів, реєструючих відліки кутомірних інструментів, моментів часу, а також різні характеристики випромінювань небесних світил та ін. Астрономічні обсерваторії характерні своїми будівлями, призначеними для астрономічних інструментів: баштами циліндрової або багатогранної форми, увінчаними півсферичними куполами з люками, що відкриваються, і павільйонами з дахом, що розсувається.    

Радіотелескопи, що мають  розміри значно більші, ніж в оптичних астрономічних інструментів, встановлюють просто неба. Для наглядових інструментів вибирають місця з найкращим  астрономічним кліматом,  тобто  з великою кількістю ясних днів і ночей, найкращими прозорістю атмосфери і якістю телескопічних зображень небесних об'єктів. Зазвичай їх встановлюють за межами міст і часто в горах, на великій висоті над рівнем моря. Для спостережень небесних об'єктів, розташованих на Південній півкулі, деякі північні астрономічні  обсерваторії мають в своєму розпорядженні філії по можливості ближче до екватора, інколи в Південній півкулі Землі. Деякі астрономічні обсерваторії мають спеціальне призначення і ведуть спостереження і дослідження лише в одній області астрономії. Такі, наприклад, широтні станції,  що вивчають рух полюсів Землі; радіоастрономічні обсерваторії,  гірські станції для спостережень Сонця; станції оптичних спостережень штучних супутників Землі та ін.

Багато наукових проблем вивчаються деякими астрономічними установами за погодженими планами. У міжнародному масштабі узгодження планів кооперативних наглядових і теоретичних робіт ведуть галузеві Комісії Міжнародного астрономічного союзу (МАС).

Виникнення астрономічних обсерваторій відноситься до глибокої старовини і пов'язане з практичними потребами людства в способах числення часу, орієнтування на суші і на морі. Залишки древніх споруджень астрономічного призначення є в Європі, на Близькому Сході, в Мексиці, Перу, Англії та інших місцях.

Астрономічні обсерваторії сучасного типу стали з'являтися в Європі на початку 17 століття після винаходу зорової труби, що перетворилася в руках Г. Галілея в телескоп. Після спорудження ряду обсерваторій астрономами Тихо Бразі, Я. Гевелієм, В. Гершелем та іншими стали створюватися державні обсерваторії, в першу чергу для розробки методів морської астронавігації, наприклад, Паризька (1667 р.), Грінвічська (1675 р.) та інші обсерваторії. В середині 20 століття загальне число астрономічних обсерваторій перевищило 500, причому більше 90% з них розташовано в Північній півкулі Землі.

 В Росії  першою астрономічною обсерваторією  була приватна обсерваторія  А. А. Любимова в Холмогорах поблизу Архангельська (1692 р.), друга — обсерваторія Навігаційної школи в Москві (1701 р.). У 1726 році була відкрита астрономічна обсерваторія Петербурзької академії наук в башті на будівлі Кунсткамери в Петербурзі (нині музей  М. С. Ломоносова), а в 1753 році — обсерваторія при Віленському (Вільнюському) університеті. Пізніше були засновані Пулковська обсерваторія і обсерваторії при декількох університетах. Лише Пулковська обсерваторія мала ряд великих інструментів і значний штат астрономів. Обсерваторії ж Московського, Петербурзького, Київського, Казанського, Одеського, Харківського, університетів мали вельми скромне устаткування, в основному астрометричне. Не дивлячись на це, на російських університетських обсерваторіях було виконано багато видатних наукових досліджень.

  В 1919 році в Петрограді був організований Обчислювальний інститут, завданнями якого були складання і видання астрономічних щорічників , а пізніше (1923 р.) також і роботи в області небесної механіки, астрофізики, астрономічного приладобудування і гравіметрії.

На початку 30-х років за сприяння Ленінградського університету почалося створення у Абастумані Гірської астрофізичної обсерваторії. Абастуманська астрофізична обсерваторія  Грузії досягла великих успіхів в наукових дослідженнях в області астрофізики і зоряної астрономії.

    В 1944 році поблизу Києва розпочалося будівництво Головної астрономічної обсерваторії Академії наук України,  яка є основною астрономічною науково-дослідною установою України. Проблеми гравіметрії і руху полюсів Землі вивчаються на Полтавській гравіметричній обсерваторії Академії наук України (заснована в 1926 році).

В 1946 році замість тієї, що існувала з 1935 року астрономічної обсерваторії Єреванського університету, в 35  км  від Єревану розпочалося будівництво Бюраканської астрофізичної обсерваторії Академії наук Вірменії (БАО). На обсерваторії серед інших інструментів встановлений один з найбільших в світі  телескоп Шмідта.

    Дослідження в області астрометрії, фізики Сонця і проблеми змінних зірок ведуться в Астрономічному інституті Академії наук Узбекистану (колишня Ташкентська астрономічна обсерваторія, створена в 1873 році головним чином як центр астрономо-геодезичних робіт в Туркестані). Філією інституту є Китабська широтна станція ім. Улугбека, одна із станцій Міжнародної служби руху полюсів Землі.

    В 1942 в Алма-Аті створений Інститут астрономії і фізики, з якого в 1950 році виділився Астрофізичний інститут Академії наук Казахстану .  На гірській обсерваторії інституту встановлений великий 50-ти см  менісковий телескоп, сконструйований Д. Д. Максутовим.

 В 1945 році створена ще одна національна обсерваторія — Ашхабадська астрофізична лабораторія Туркменської Академії наук. Її основне устаткування (в т.ч. і радіолокація) призначене для вивчення метеорів і Зодіакального Світла.

 В середині 1960-х р.р. поблизу р. Шемаха, в 150  км  від Баку створена Шемахинська астрофізична обсерваторія Академії наук Азербайджану, на якій встановлений один з найбільших в Європі  рефлектор.

  В 1964 році в Тиравері, поблизу Тарту, відкрита Тартуська астрофізична обсерваторія ім. В. Я. Струве  Академії наук Естонії, що продовжила роботи Тартуської (раніше — Дерптської) астрономічної обсерваторії, заснованої в 1805 році.

У 1950-х р.р. в основному завершено будівництво Радіоастрофізичної обсерваторії Академії наук Латвії в Балдоні, поблизу Риги — спеціалізованій астрономічній обсерваторії для розробки апаратури і методики оптичних спостережень штучних космічних об'єктів.

   Отримали значний розвиток і університетські астрономічні обсерваторії - Державний астрономічний інститут імені П. К. Штернберга (ГАЇШ), створений в 1931 році на базі астрономічної обсерваторії Московського університету (засн. у 1830 р.), Астрономо-геодезічний інститут Московського університету (засн. у 1922 р.) і Державний астрофізичний інститут (засн. у 1923 р.), в 1954 році перейшов в нову будівлю на Ленінських Горах в Москві, де були встановлені нові інструменти. У 1956 році поблизу Кримської астрофізичної обсерваторії ГАЇШ створив Південну станцію, а в 1957 році в горах біля Алма-Ати — Гірську станцію.

  Спадкоємиця астрономічної обсерваторії Петербурзького університету (засн. у 1881 р.) — Науково-дослідна астрономічна обсерваторія Петербурзького  університету,  що має в своєму розпорядженні всіляке наукове устаткування, веде дослідження в області фізики планет і Місяця, теоретичної астрофізики, динаміки зоряних систем, а також службу часу. Має південну станцію в Бюракані.

При Казанському  університеті, окрім міської астрономічної  обсерваторії (заснована в 1814 р.), є астрономічна обсерваторія імені В. П. Енгельгардта (АОЕ) (заснована в 1901 р. в 20  км  від Казані).

В наш час у світі налічують близько 400 астрономічних обсерваторів.     

В Україні провідними є  Головна астрономічна обсерваторія HAH України  (1944 p.), Інститут радіоастрономії з його унікальним декаметровим телескопом УТР-2 під Харковом, Кримська астрофізична обсерваторія (1950 p.).  Певні традиції досліджень і спостережень зберігають астрономічні обсерваторії університетів – Львівського (1769 p.), Харківського (1898 p.), Київського (1845 р.), Одеського (1871 p.).

Довгий час астрономічні обсерваторії будувались поблизу чи навіть у населених пунктах, з XIX ст. їх почали розташовувати на гірських вершинах. Серед найбільших астрономічних обсерваторій світу найвідомішими сьогодні є: введена в дію 1990 pоку астрономічна обсерваторія на вершині древньої вулканічної гори Мауна-Кеа (4215 м, о. Гавайї), оголошеної науковим заповідником за свій унікальний астроклімат; тут встановлено кілька 4-метрових телескопів, а також телескопи «Кек», «Джеміні», «Субару»; англійська  астрономічна обсерваторія на о. JIa-Лальма (2327 м, 1986 p.), американська Лас-Кампанас (2280 м, 1976 р.) у Чилі і там же європейська астрономічна обсерваторія Ла-Сілла (2347 м, 1976 p.), де встановлено «Дуже великий телескоп».

В останні роки не менше  половини наукових публікацій з астрономії ґрунтуються на спостереженнях небесних об'єктів із стратостатів, штучних  супутників Землі, орбітальних космічних  станцій та автоматичних міжпланетних станцій (AMC). В космосі працює ціла низка інфрачервоних, ультрафіолетових, рентгенівських, гамма-обсерваторій, які досліджують небо у всіх діапазонах електромагнітних хвиль, наприклад рентгенівська обсерваторія «Чандра». Важливою для астрономів подією був запуск 25 квітня 1990 року на орбіту висотою 512 км «Космічного телескопа ім. Габбла» з діаметром дзеркала 2,4 м, який вирішує велику кількість астрофізичних задач. Загалом з 1962 року для астрономічних досліджень запущено близько 50 ШСЗ та AMC.