Сучасні технології та матеріали для дизайну ланшафту

Спортивний газон - абсолютно специфічний. Він характеризується повільним ростом трави і її підвищеною стійкістю до витоптування. Для спортивних газонів розроблені спеціальні травосуміші, які дорого коштують. Крім того, перед посівом потрібно підготувати основу, зокрема закласти дренажну систему й вирівняти поверхню, що повинна бути абсолютно горизонтальною. Зрозуміло, що на присадибних ділянках спортивні газони розміщають на спортивних площадках. Доглядають за ними так само, як і за партерними.

Технологія створення газонів: Створення газону – робота трудомістка й дорога. Особливу увагу потрібно приділити підготовці основи: саме від її якості залежить якість газону. Спочатку площадка, відведена під газон, очищається від будівельного сміття. У жодному разі сміття не можна закопувати в землю, навіть глибоко. У тих місцях, де він залишиться, газон буде сохнути, утворюючи нерівні плями, і як результат – пролисини.

Землю перекопують  на глибину не менше 25 см, старанно вибираючи бур´яни, які залишилися (особливо коріння пирию, кропиви). 
Далі землю вирівнюють. Улаштовуючи партерний газон, середину можна небагато підняти, а край зробити трохи нижче - тоді вода не буде застоюватися.

Верхній шар ґрунту за день до посіву добре проливають водою з розрахунку 10 л на 1 кв. метр. Безпосередньо перед посівом  у ґрунт вносять комплексні мінеральні добрива. Сіють травосуміші в  суху безвітряну й не дуже пекучу погоду. Нормою посіву здебільшого є 3 кг на 100 кв. метрів, але для партерних  газонів вона становить 5 кг. Одну половину травосуміші висівають уздовж, а  іншу - поперек ділянки. Після цього  насіння занурюють у землю  граблями на глибину 2-5 см залежно від погоди, ґрунту й вологості.

Газон треба поливати щодня, інакше трава зійде неодночасно. Поливати його необхідно методом  дощування, а не зі шланга.

Але як бути, якщо не має можливості поливати газон щодня? У цьому випадку його варто висівати в другій половині літа, коли спадає жара, а ймовірність дощів зросте. Відразу ж газон треба добре полити. Це ж варто робити щоразу, коли з´являється така можливість. Після першої косовиці необхідно підсіяти газон там, де трава не зійшла.

Однак і це ще не все. Газонів без бур´янів не буває, вони постійно будуть з´являтися –  це факт. Але із цими "шкідниками" треба постійно й наполегливо боротися. Найпростіше знищити однолітні бур´яни, до них належать сурепка, вівчарська сумка, лобода, які зникають із покриву в міру скошування газону. Багаторічні ж бур´яни (і в першу чергу конюшина, кульбаба, перий) вимагають постійної прополки.

Узимку в жодному  разі не можна скидати на газон  сніг, прибраний c доріжок. Також не можна ходити навесні по газоні, якщо він ще не висохнув.

И на кінець хочеться сказати, що дійсний англійський газон - це добре доглянутий, вчасно скошений, підгодований і политий газон кожного типу.

3.Штучні водойми, ставок. Гідроізоляційні матеріали для облаштування водойми.

В сучасному світі не завжди людині вдається побудувати свій будинок біля води, але маючи хоча б невелику ділянку землі за містом, можна  спробувати створити штучну водойму. Пристрій штучного струмка, каскаду, ставка, декоративного водоймища, фонтану додасть гармонію в ландшафтному дизайні дачної ділянки.

Сучасні матеріали і технології дозволяють створювати всілякі декоративні водойми з найменшими фізичними зусиллями і фінансовими витратами. Для пристрою водойми слід дотримуватися деяких нескладних правел.

Правела створення штучного водоймища:

1. Поверхня води повинна бути  нижче або на рівні навколишнього  ландшафту.

2. Спорудження ставка не повинна  перебувати в місці стікання  дощової або талої води.

3. Ставок (штучна водойма), по можливості, потрібно розміщувати на відстані  двадцяти і більше метрів від  будинку.

4. Глибина декоративного водоймища  біля берега повинна бути не  більше 70 сантиметрів. Так оступилися  доросла людина з легкістю  зможе вибратися з води, а дитина  не потоне.

5. Чим буде більше дзеркало води  декоративного водоймища в саду, тим краще.

6. Штучний водойма роблять так,  щоб людина з берега або  містка міг дотягнутися до  води.

 

Гідроізоляційні матеріали для водойми:

Оскільки  вода в штучному водоймищі утримується  завдяки гідроізоляційному матеріалу, то треба до початку будівництва  вибрати потрібний матеріал. Такими матеріалами можуть бути:

• пластикові ємності,
• гнучкий ізолюючий матеріал,
• заливна бетонна конструкція,
• бетонні плити, глина, каміння.

А також передбачити  в саду місце для додаткових ємностей для запасу води на випадок, якщо на пекучому сонці виникне пожежна  ситуація. Ці резервуари називаються  пожежні ємності об'ємом від 5 до 50 кубічних метрів.

Отже, для маленького штучного ставка кращим рішенням буде вибрати пластикові резервуари, які можуть бути різноманітної форми та розмірів. Зібрати таку конструкцію не складе великих труднощів. До того ж можна придбати вже готовий корпус в магазинах, які торгують товарами для саду. Ці ємності володіють стійкістю до низької температури і шкідливому впливу ультрафіолету. Але вони мають термін експлуатації не більше десяти років. До того ж пошкоджений резервуар не можна відремонтувати. Більший термін служби властивий формам, виготовленим з бутілкаучукової плівки, полівінілхлориду або скловолокна. Гарантію цими матеріалами виробники дають, як правило, на десять років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Ландшафтне освітлення.

И хоча в наших північних  краях улітку ніч нагадує скоріше  день, на садовій ділянці неможливо  обійтися без ландшафтного висвітлення. Правильно й мистецьки підібрані  світильники здатні, не тільки освітити доріжки, але й створити затишну, загадкову атмосферу у вашому саду.

Функціонально і декоративно. В´їзд на територію, вхід у будинок, доріжки, що ведуть до будівель, підсвічуються по необхідності, це функціональна система ландшафтного освітлення. Головне завдання цих світильників – зробити пересування по ділянці безпечним. Систему освітлення можна використати і як сигналізацію: з появою на ділянці сторонніх включиться чергове освітлення, що створить ефект присутності хазяїв.

Спеціальне, або декоративне освітлення – це саме те, що ми представляємо, вимовляючи словосполучення «ландшафтне освітлення». Злегка підсвітите альтанку, пустите промінь світла на місток, змусьте грати відблисками воду в ставку, обіграйте вигини доріжки, і ви побачите, який незвичайний, привабливий, індивідуальний стане ваш сад. І не забудьте про цілий театр тіней, які можна створити, направивши промінь світла на старе дерево або складену із кругляка стіну.

Прийоми: Фантазуючи на тему ландшафтного освітлення, ви відчуєте чудове почуття причетності до якогось театрального дійства, адже робота зі світлом – частина будь-якого режисерського задуму. Втілити ваші драматичні ідеї можна за допомогою декількох простих прийомів.

Затінення. Затінення досягається установкою світла перед об´єктом, який потрібно освітити. Поексперементуйте з висотою й віддаленістю освітлювального встаткування – і ви станете свідками надзвичайної гри тіней.

Пересічне світло. Освітити один об´єкт із двох сторін – дуже ефектний прийом. Це не тільки висуне особливості об´єкта на перший план, але й зм´якшить композицію вцілому.

Підсвічування знизу. Підсвічування знизу добре виглядає, якщо застосувати його для рослин або будов, що піднімаються. Цей ефект пожвавить тіні й додасть їм саму несподівану форму. Підсвічування знизу можна використати й для безпеки – висвітлюючи дверні прорізи й входи.

Покрокове підсвічування. Ліхтарик, за ним ще один, потім ще й ще… Такий прийом викликає зацікавленість і бажання йти далі, випливаючи за світлом ліхтарів уздовж доріжки або драбинки. Інша користь від цього всього – безпека й поліпшена видимість проходу.

Підсвічування зверху. Підсвітите найбільш ефектні рослини зверху, і ви побачите, наскільки нічний мир відрізняється від денного: інша палітра, інші контрасти.

Підсвічування води. Освітлення води – один із самих старих ефектів, застосовуваних у ландшафтному освітленні. Підсвітивши фонтан або водоспад, ви одержите дивне, заворожливе видовище – мерехтіння водних брижів, чиє відбите світло буде падати на листи рослин, надаючи нічному саду ще більше таємничості.

И трохи – про  правила: Точно визначите висоту й місце розташування світильників. Занадто низькі взимку можуть виявитися під товстим шаром снігу. При підсвічуванні будинку не направляйте на нього світло із забору по периметрі ділянки: у цьому випадку ви самі себе засліплюєте.

Не випускайте з уваги, що на свій освітлений сад ви будете любуватися не тільки під час прогулянок по ньому, але й тоді, коли будете дивитися на нього з вікна, з балкона або тераси. 
Не використайте червоні лампи для висвітлення водойм, це наповнить ваш струмок або фонтан потоками крові.

А от голубой неонове світло здатне вбити принадність червоної троянди 
Традиційне світло ламп накалювання зробить увечері ваш сад невиразним. У такому висвітленні фасад будинку сіріє, а декоративні кущі чорніють. Використайте інші види світильників – галогенні, світлодіодні, люмінесцентні.

Подумайте про стаціонарні  розетки в основних зонах ділянки. Це дозволить раціонально використати  мобільні системи висвітлення й  дасть можливість періодичної зміни  системи освітлення на більш сучасну.

Не забудьте про освітлення й розетки в тих місцях, куди підводиться електрика: у насосній або очисній системі для ставка, біля автоматичних воріт, у системі електрообігрівання доріжок і т.д.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Технологія та матеріали для створення патіо.

Патіо – це своєрідна  вітальня розташована під відкритим небом. Патіо, як правило, використають для відпочинку в тіні й прохолоді рослин.

Технологія створення  патіо: Площа ділянки, необхідного для спорудження патин, повинна бути не менш 4 кв.м., тому що в облаштованості використають великі садові меблі, призначену мінімум на чотирьох чоловік, а також необхідно створити вільний простір для виходу всад.

Головним елементом при  спорудженні патіо є покриття певнї для нього ділянки. Перш ніж приступати до облаштованості патіо, необхідно забезпечити можливість стоку зайвої води. Для цього патіо розташовують під ухилом. Досить важливо, щоб ухил був спрямований убік саду або квітника, а не будинку.

Покриття патіо створюють  тими ж способами, що й покриття доріжок. Як матеріал можна використати плити, цеглу, бетон, дерево.Під час будівництва площадки потрібно використати маяки, тобто дерев´яні кілочки, довжина яких дорівнює товщині покриття, а також будівельний рівень. На відстані 1,5 м один від одного вбийте маяки й вирівняйте їх за допомогою рівня до певних оцінок. Кутові маяки не витягають, поки не завершиться вся робота з облаштованості, інші видаляють у міру необхідності. Починати укладання краще з найвищого, у порівнянні з іншими, місця ділянки.

Не варто ходити по свіжо поставлених плитах, для пересування по них покладьте товсту дошку з опорами. Перший час після укладання площадку необхідно періодично зволожувати.

Як уже описано вище площадці потрібний гарний водостік. Для цього по його напрямку риють  канавки з ухилом до найбільш низького рівня. Канавки, як правило, споруджують  із монолітного бетону. Канавка має бути глибиною мінімум 10 – 15см і шириною 40 см.

Відмінною прикрасою поверхні площадки стане мозаїка, яку можна  викласти з гарних камінчиків, зібраних під час прогулянки. Звичайно мозаїку збирають на бетонній основі. Починайте з кутів і потроху додаючи в розчин по величині гальки. Для кращого з´єднання камінчики попередньо змочують у воді. Придавлюючи друг до друга, їх щільно викладають, прагнучи завершити роботу до того, як розчин втратить пластичність і почне застигати. Для поетапного виконання роботи, щоразу необхідно готовити свіжий розчин.

Мозаїку можна виконати й на глиняному розчині, але тоді вона буде менш надійна й довговічна.

Чудово виглядає дощатий  настил поруч із будинком. Після  дощу він змориться багато приємніше, ніж бетонні плити, тому що вузькі щілини дерев´яного настилу висихають  значно швидше. Такий настил з дерева можна сконструювати на міцних опорах, розташованих на металевих плитах.

Після пристрою площадки для  патіо, приступайте до її оформлення.

По периметрі розмістите ґратчасті стінки у вигляді бордюрів й озелените їхніми ліанами або  кучерявими трояндами. Можна створити живопліт із щільно висаджених невеликих  декоративних чагарників. На площадці розміщають садові меблі призначену для відпочинку й чаювання.

6. Берсо в композиції вашого саду.

Берсо – це елемент ландшафтного дизайну, що являє собою сполучення каркаса і його рослин, що обплітають. Від улаштованої подібним образом живоплоту берсо відрізняється тим, що його каркас утворить зводи, із з´єднання яких виникають довгі криті алеї.

Ще одна особливість  у тім, що кістяк має самостійну естетичну цінність і виглядає красиво й у холодний час року.

Як рослини, що закривають каркас використовують ті породи, які добре переносять часту стрижку й піддаються формуванню. Найчастіше це граб звичайний і липа мелколистная, із чагарників – різні види глоду, з ліан – культурний виноград і дівочий виноград.

Важливо формувати  рослини, підв´язуючи галузі до каркаса  дротом, щоб галузі не заважали проходити  по алеї й закривали стіни.

Уперше берсо  виникли у французьких регулярних парках сімнадцятого століття, але  згодом в інших країнах сформувалися свої різновиди берсо, що мають національні  особливості. Так в Англії змінився посадковий матеріал.