Автор: Пользователь скрыл имя, 16 Марта 2012 в 19:09, дипломная работа
Вся історія перукарського мистецтва почалася з того момета, коли людині захотілося вкрасити своє обличчя, щоб відрізнятися від усіх. Первобитна людина також зхотіла відрізнятися з племені і подумали, що його косми, перехвачені мотузком, будуть дивитися більш цікаво, чим просто без нічого. І тоді древня людина почала здійснювати на практиці свій грандіозний план. Результат перейшов всі очікування, перша зачіска відрізнялася своєю розкішністью від загальної маси голів співплемінніків. Перше «дефіле» пройшло на ура. Здивовані співплемінніки захтіли собі такі ж повязки...Саме так або приблизно почалося народження нового виду мистецтва – перукарсь-кої справи.
1.2. Характуристика історичної епохи та обґрунтування вибору базової моделі зачіски
Зачіски у стилі Бідермейєр.
В цьому розділі освічується історична базова модель зачіски, яка у моді й побуді набувала назви бідермейєр, у містетстві - романтизм. У світі моди пріоритет перейшов до Австрії. Прикладом для наслідування став герой літературного твору Людвіга Ейхродта Бідермейєр Людерлюст - сільський учітель, пізніше успішний комерсант. Його смаки та погляди відповідали поглядам буржуасного суспільства. Кар’єра цього героя була прикладом для багатьох чоловіків.
Бідермейєр трансформував форми ампіру в дусі інтимності й домашнього затишку; в ньому відбилися як демократизм міщанського середовища,так і його смаки та вподобання. Найскравіще цей стиль проявився у моді, яка до середини ХІХ ст. мала характерні риси фантазійного декору із відбитком міщанства. Ідеалом жіночої краси стала «світська левиця» із золотавім, мідно-каштановим або темно-каштановим кольором волосся, тонкою талією й замріяними виразними очима на блідому обличчі.
Характерною рисою зачісок були об’єми на скронях і маківці. Маючи єдину силуетну форму, вони практично не повторювалися за оформленням. Це були справжні витвори мистецтва.
Кожна жінка по-своєму розв’язувала проблему красивої зачіски. Для створення форм використовували буклі, локони, кучері, коси, петлі, джгути. Модними стали різноманітні проділи: зіґзаґ, поперечний, прямий, косий, боковий, V-подібний.
Дуже популярним були зачіски, в яких волосся від вуха до вуха, через середину тім’я, ділили потеречним проділом, збоку робили додотковий проділ. З одного боку на скроні волосся щільно закручували в дрібні локони, а з другого – укладки об’єму хвилеподібну форму, що переходила у велику буклю. Волосся, що залишалося на тім’ї й потилиці, збирали на маківці в «хвіст». З «хвіста» формували велику петлю і тонкі джгути або кіски, якими обзв’язували петлю біля її основи. На потилиці знизу петлі кршпили прикрасу ( бант, квіти, брошка або гребінець ). Таку зачіску носили жінки на початку 20-х років ХІХ ст.
Наприкінці 20-х років переважна більшість зачісок стали ще ошатнішами. Популярності набула асиметрія, багато зачісок нагадували китайські. Конструкції зачісок бувалися на основі каркасів, шиньйонів, уже готових деталей.
Модними стали пухнасті зачіски зі збитим волоссям на скронях у вигляді стружки. Їх називали «збиті вершки», «навіяний сніг». (Дотаток 2, фото 1).
У середені 30-х років ХІХ ст. з’явилася зачіска з висячих локонів на скронях, прикрашена декоративним пір’ям. Її назвали «а-ля Гортензія Манчіні».
У 40-х – 50-х роках на стиль бідермейер помітно вплинув англійський романтизм, що проявився в довгих, правильної форми локонах – англезах. Ці охайні зачіски отримали назву «плакуча верба».
В останній період романтизму (40-ві роки ХІХ ст.) змінилися силуетні форми зачісок. Поширення набули високі пучки на маківці, при цьому волосся на скроннях гладенько зачісували у вигляді півкола або заплітали в коси й укладки «бубликом» на скронях, забираючи кінці волосся на потилицю, де знизу прикріплювали шиньйон чи пучок із кіс. (Дотаток 2, фото 2).
Зачіски доповнювали головним убороми, які в цей період також стали витворами мистецтва. Капелюшки типу «кибитка» багато прикрашали квітами, мереживом, стрычками, бантами, брошками, пір’ям. Ці ж прикраси використовували і для зачісок, доповнюючи вінками з троянд, черепаховими гребінцями, діадемами, аграфоми. Ювелірні прикраси набули надзвичайної краси й витонченості. Гігієна тіла стала культом.
Жіночі головні убори змінили свою форму із зміною силуетів зачісок. Так, з появою високих пучків в моду входять капелюхи свисоким денцем, типа кибиток. Нові фасони капелюхів і чіпців винаходяться мало не щодня. Модні журнали обговорюють фасони капелюхів наравнес фасонами платтів. Для капелюхів використовувалися найрізноманітніші матеріали: італійська соломка, плюш, оксамит, шовк. Жінки перейняли у ваєнних фосон капелюхів на зразок ківера. Днлалісь вони з оксамиту і прикрашалися збоку султанами. Носили невеликі витончені струми "а-ля полонез", капелюхи - подібність австрійських кашкетів з невеликими козірькамі, чалми з тими, що звисають збоку кінцем.
У 1823 - 1833 роках були модні білі, зелені, рожеві шлипи, прикрашені віткою троянди того ж кольору. Модистки робили оксамитові плоскі берети, струми з соськладкамі струмів зібрані на скронях, спереду прикрашені пучками пір'я марабу або еспрі. На атласних капелюхах, підбитих шотландським бархотом, робили великі банти з широких атласних стрічок. Носили іспанські струми, в яких зверху золота сіточка поєднувалася з прикрасою ввіде райською птічєї і торсади. Турецькі струми робили з ткані із золотими або срібними сіточками, оксамитовими квадратами; російські струми - з булавчатого оксамиту, прикраса - шовковий шнур.
Молоді пані віддавали перевагу головному убору "Мінервіна": позаду пучка приколювали три довгих прямих пера, на зачіску одягали діадему з дорогих каменів у вигляді шлему. Бальним голавним убором вважався тюрбан, прикрашений пір'ям і нитками намист, аграфами, еспрі, перевитий стрічками з мусліну, шовку.
Прикраси. Зачіски прикрашали камеліями з бутонами, вітками дрібних троянд; надівали маленькі фероньерку у вигляді вузького ланцюжка, що обрамував камінчиками, з якою на середину лоба звисали довгасті краплі. Бальні зачіски прикрашалися вінками з троянд, пір'ям марабу, колосами, дубовим листям із золотімі жолудями, чучелами райських пташок. Особливо ефектно виглядали вінки "а-ля Тальоті" - з японських троянд. Високі вузли волосся підтримувалися різними черепаховими гребенями. Блакитні маргаритки на довгих стеблах, розташовані між буклями, складали "бант Аполлона". (Дотаток 2, фото 3, 4).
Волосся прикрашало шовковими стрічками, серебрянной тасьмою, мереживами і сітками, різного роду нахилами. У 50-х роках до Франції приходить іспанська мода на мереживні мантильї. Фантазія в ізобрітенії головних укрошеній доходить до смішного. Графиня Кастільон ввела в моду головну прикрасу з пір'я марабу, що нагадував головний убір індіанських вождів. З епохи Возражденія була узята мода на фероньерки. Але найулюбленішими бальними і повсякденними прикрасами залишалися іськуственниє і живі кольори. Вони підбиралися в безконечній різноманітності форм і кольору, овечая нюансами зачісок, квітну і оволу обличчя.
Всі ювелірні прикраси ХIХ століття відрізняються незвичайно ізящнімі виконання. Модні були довгі сережки, що підкреслюють лінію шиї, кільця, браслеті, брошки. У зачісках - гребені з черепахового панцира, сандалового дерева, кісті.
Косметика в ХIХ столітті уживалася дуже уміло. Якщо раніше вона служила для "розфарбовування" особи, то тепер підкреслювала природні межі, відтіняючи їх, роблячи ніжніше. Французька косметика завойовує загальне визнання. Якнайтонші білила, рум'яна найрізноманітніших відтінків, фарби для брів і вій мають попит на міжнародному ринку поряд з предметами розкоші. Використовують англійський оцет, помаду ввіде паличок, "римську воду" і запашні висівки для очищення волосся.
Вперше пріоритет у виготовленні духів завойовує Франція, що відкрила секретиїзготовленія ефірів есенцій, що перевершує своїм якостями східні. з того часу починається розділення духів на чоловічих і жіночих, денні івечерніє. Удосконалюються крему, перетворюючись з простих притирань в косметичні препарати, що володіють лікувальними діями. Новинкою в парфюмерній промисловості цього часу є різні засоби для підтримки природної краси нігтів. Це спеціальні порошки, що додають нігтям блиск, лосьйони. З'являються лосьйони і для волосся. Краса волосся стає одним з найважливіших елементів краси жінки взагалі. Косметична наука виробляє спеціальні правила догляду за волоссям. Уміння правильно користуватися косметикою стає настільки необхідним, що разом з хорошими манерами дівчатам з юних років щепили правила догляду за своєю зовнішністю.
Чоловічи зачіски мало змінилися порівнянно з початком ХІХ ст.Короткі стрижки домінували впродовж усього періоду панування стилю бідермейєр. Залишалося популярним завите волосся в зачісці «а-ля Каракалла». Зачіски типу «а-ля Титус» набули більшого об’єму над чолом у вигляді «кока».
Волосся Зачісували переважно до обличчя. У зачісці «подих вітру» на обличчя зачісували волосся навіть із потилиці.
Залишалися популярними проділи. З’явмвся наскрізний проділ, який починався від чола і закінчувався унизу на потилиці.
Він начебто поділяв зачіску навпіл. Під кінець довжина волосся дещо збільшувалася, зачіски завивали в локон або у хвилі.
Зберігалася мода на бакенбарди «фаворит», а також головне обличчя.
У деяких війскових можна було побачити невеликі вуса, що доповнювали коротку стрижку й бакенбарди. В кінці панування стилю бідермейєр з’являються бакенбарди різних видів – «акулячі плавники», «ковбаски», штороподібні та ін.
Самими распространенимі головними уборами у чоловіків вважалася капелюхи. У 20-і роки XIX століття поширюється мода на широкополі капелюхи болівар, названі вчесть Симона Болівара, який возглаїлосвободітельноє рух за незалежність іспанських колонмй в Південній Америці.
До аксесуарів належали тростини, рукавички, парасольки,носові хуточки, годинники на ланцюжках, краватки.
Робимо висновок, що наша весільна зачіска має схожі елементи стилю бидермейєр - локани на скронях і на тем’яній зоні плетіння і сілует зачіски, все це прикрашаеться декоративними квіточками і стразами, чіпляємо на потилиці фату.
1.3. Розработка моделі зачіски відповідно до історичної
епохи, сучасного напрямку моди і типу обличчя
В розроботці данної моделі зачіски посприяла історична епоха Бідермейєр та напрям сучасної моди.
За основу цієї весільної зачіски був взятий модний силует Бідермейєр, що й послужив еталоном зразка.
Вивчивши досконало цю епоху, побачивши декілька зразків, які найдішли до сучасності, я уявила художній образ, а точніше потрібні деталі цього образу. Пофантазувавши я передбачила цю зачіску на сучасний варіант, придумала декілька можзливих варіантів. І коли визначила чітку уяву про майбутню модель я виконала декілька ескізів у різних ракурсах.
Продумкаючи модель зачіски врахувала пропорційність зачіски. Вточніше, продумала особливости підбору костюму, макіяжу, прикрас. Я визначила колір та одяг, це сучасне весільне плаття. Також це не яскравий, ніжний макіяж.
Враховуючи композиціїзачіски окремо врахувала художню побудову фор-ми,елементів, їх гармонійний зв’язок, пропорції величини голови.
Незабула подумати вплив та зв’язок, важливість кольору, адже він здатний збільшувати об’єм.
Перша деталь, що свідчить про аналогічність базової моделі історичноїзачиски – це пропорційність, пишні локани на скронях.
Актуальним в сьогодніший моді є історичний елемент – кучері, локани пишні на скронях, це ми просліджуємо у модному тренді De-Lush 2009 року
від WELLA. Але також зараз існує безліч різних видів плетіння, плетіння кісок, джгутів, вплітання різних декоративних прикрас. Це можуть бути сучасні різноманітні стрічки, каменці, декоративні квіти, діадема.
Вирішення та задум цієї зачіски незвичайний, неординарний. Вона не складна у виконанні та використанні у повсякденному житті. Тому ця зачіска являється для урочістої події, і взаголі використовувається в конкретних цілях. Це зачіска, яку використовувають у повсякдненному житті – весільна зачіска. Вона має локани на скронях і на тем’яній зоні плетіння, все це прикрашаеться декоративними шпильками з каминчиками і на потилиці фа-ту.
Інструменти і стайлінгі: лак для волосся, утюжок, плойка, грібінець з хвостиком, щитка для волосся, резинка і прелінка.
При моделюванні зачіски потрібно врахувати:
1. якість волосся, його початковий колір, як піддається укладці, природність хвилі;
2. вік людини;
3. індівідуальні особливості;
4. характер, стиль особи;
5. тип обличчя: форма обличчя та його індивідуальні особливості;
6. співведношення тіла з головою та зачіскою;
7. зріст людини відповідно до зачіски.
Обрана модель відповідає всім вище зазначеним нормам. Це молода дівчина, тому що і вік подходить, бо така весільна зачіска для молодого віку. Волосся потребує пофарбуванння (у колір темний шоколад), порісте по структуре, та це не придасть складності у зачіски, бо воно легко вкладаеться. У моделі темне волосся, що буе дивитися виграшно у плетінні.
Риси обличчя, правильні і при виконанні цієї зачіски з корекцією проблем не виникне. Зачіска ідеально пілходить до цього типу обличчя, підкреслює його позитивні риси. У поєднанні зачіски з будовою тіла та зростом є відповідна пропорційність, для створення потрібного образу.
Щоб виконати макіяж треба дотримуватися чітких правил, вимог. Кожен макіяж акцентується на потрібній ділянці обличчя.
Робота в макіяжі потребує великої уваги та професійності, уникаючи помилок, адже їх виправити дуже важко, порушується загадьна тональність, макіяж набуває брудного вигляду. Тому в роботі сучасних візажистів повинно бути задіянно: професійні навики, відмінні відчуття, знання кольору, тенденції для створення яскравіх образів.
Завдяки косметиці навіть в малій кількості можна створити надзвичайні образи, справжню красу. Розробляючи модель макіяжу потрібно пом’ятати, що це весільній макіяж, який доповнює зачіску. А так як зачіска історична і має певний образ, той макіяж повинен бути співвідносним, доповнюючи цей образ.