Музи

          Споконвіків із приходом музи пов'язувалися самі прекрасні й найясніші моменти в житті - моменти осяяння й натхнення, появи чогось нового, зустрічі із мрією. Чому говорять, що зустріч із музою може повністю змінити життя? Чому древні поети й казкарі, починаючи виконувати свої пісні, зверталися до муз із проханням про благословення? Чому стародавні греки, проводжаючи друзів у далеку дорогу або благословляючи їх на якусь велику справу або новий крок, часто говорили: "Іди, і хай прибудуть з тобою музи!"? І в центрі Афін, в Акрополі, завжди існував храм, присвячений музам, - Мусейон. А перший відомий нам історик Геродот називав свої праці іменами муз (Кліо, Евтерпа, Каліопа, Талія) і присвячував їм свої документальні записи. Чому поети епохи Відродження давали музам обітницю вірності й служіння, а художники XVІІ, XVІІІ й XІ століть часто зображували себе поруч із музою? Чому й зараз ми часто чуємо: "якщо буде натхнення", "якщо прийде муза"? Хто ж вони ці таємничі й прекрасні незнайомки, дев'ять сестер, одягнені в білосніжну одежу ? Чи це лише гарний міф, що відійшов у минуле?

           Перші літературні згадки про муз зустрічаються у творах Гомера й Гесіода. Причому не відразу їх було дев'ять: Гомер говорить то про одну, то про декілька муз, але імена їх ще невідомі. У більше пізніх джерелах мова йде про три музи, яких часто плутають із харітами, богинями родючості, а пізніше краси й радості.

           "Теогонія" Гесіода - класичний текст про муз. Танцюючим хороводом обійшовши прекрасні гори Греції, окунувшись у чистих водах священних джерел, своїми ніжними голосами музи оспівують Зевса і його героїчні діяння, "пісні співають про закони, які всім управляють, добрі вдачі богів голосами чарівними славлять". Гесіод дякує музам за те, що вони вселили йому "солодкий дарунок пісні", перераховує їхні імена й говорить про їхній благотворний вплив на людей: 

     Блаженна  людина, якщо музи люблять  його:

     Як  приємний з вуст його  голос, що ллється!

     Якщо  неждане горе раптово  душею опанує,

     Якщо  хто сохне, сумом  терзаючись, то вартує йому лише

     Пісню почути служителя муз, пісняра про славні

     Подвиги древніх людей, про блаженних богів олімпійських,

     І забуває він негайно  про горе своє і турботи

     Більше  не пам'ятає: зовсім він від дарунка  богинь змінився.

                                                                                             Гесіод «Теогонія»

       Представляючи собою джерело самих прекрасних і піднесених станів, музи завжди були пов'язані з горами й джерелами. Вони жили на горі Парнас, біля підніжжя якої струменіло Кастальське джерело, і на горі Гелікон біля джерела Іппокрени. Людину, яка скуштувала чарівну воду Кастальского джерела, музи наділяли натхненням. Вважалося, що вони захищають всіх тих, хто прагне до прекрасного, але тих, хто насмілюється змагатися з ними, суворо карають. Так, Фамирида, сина німфи Аргіопи, музи покарали за зухвалість і гординю, позбавивши ока й голосу. Будучи покровительками всіх служителів мистецтва, даруючи здатність співу, гри на музичних інструментах і віршування, музи не прощають марнославства. Тому однією з головних якостей поетів і художників стародавності була чистота помислів і прагнень, і вони завжди просили допомоги, благословення й натхнення в муз, щоб зуміти передати у своїх творах священні божественні образи. І тому музи пов'язані із принципом очищення душі, є сполучною ниткою між божественним і людьми.

     В "Іліаді" Гомера музи вже пов”язуються з Аполлоном, богом гармонії, божественного порядку й мистецтва. Вони вже співають, танцюють, грають на музичних інструментах і персоніфікують все саме прекрасне, світле, мудре, включаючи мистецтва, науки й мораль.

           Перейшовши з Піерії в Дельфи й улаштувавшись на Геліконі, музи вже назавжди стають найближчими супутницями Аполлона. Тому його називають Мусагетом, тобто «той, хто супроводжує муз». На бенкетах в Олімпійців він грає на лірі в оточенні співаючих муз, його натхненниць. Вони символізують сили, які супроводжують душу на шляху до сонця, до світла й до істини.

           Муз називали також годувальницями й супутницями Діоніса, у святах якого вони брали участь. І тому вони зв'язані зі священною силою містичного ентузіазму, внутрішнього вогню й натхнення, що дозволяє перебороти всі перешкоди на шляху до здійснення живучої в серці мрії й народжує здатність запалювати все навколо її світлом.

           Культ шанування муз поширився по всій Греції. Їм дали безліч імен, пов'язаних з місцями, де їх особливо любили: піеріди, геліконіди, парнасиди, касталіди, цариці Гелікона, парнаські сестри. Храми, присвячені музам, називалися Мусейонами (звідси сучасні "музей", "музика"). Так, в Афінах, до південно-заходу від Акрополя, перебував пагорб Мусейон із храмом, у якому Платон спорудив вівтар музам, богиням навчання.

     Збереглися  свідчення про те, що храм, присвячений музам, існував у Піфагорійській школі. У ньому були дев'ять мармурових статуй, а посередині стояла закутана в покривало Гестія, берегиня божественного вогню; лівою рукою вона захищала полум'я вогнища, іншою вказувала на небо. У святилищі Піфагора вона персоніфікувала божественну науку, або Теософію.  Музи, що її оточували, носили імена тих наук і мистецтв, покровительками яких вони були: Уранія спостерігала за астрономією й астрологією, Полігімнія володіла наукою потойбічного життя душі й пророцтвом, Мельпомена представляла науку життя й смерті. Ці три музи разом персоніфікували всю космогонію, або небесну фізику. Каліопа, Кліо, Евтерпа символізували психологічні науки - медицину, магію й мораль. Терпсихора, Ерато й Талія управляли земною фізикою, наукою елементів, каменів, рослин і тварин. Так в образах муз перед учнями з'являлися всі науки, що існують у Всесвіті. У цьому храмі Піфагор давав настанови своїм учням.

           Говорячи про муз, неможливо  не згадати Сафо, найвідомішу   поетесу древньої Еллади, що жила  в другій половині VІІ століття до н.е. На острові Лесбос, одному із семи священних островів Греції, присвяченому Аполону й Діонісу, Сафо заснувала школу, куди приїздили дівчата для одержання музичного й поетичної осіти з усієї Греції, з Малої Азії, з островів Архіпелагу. Вони навчалися грі на лірі, співу, віршуванню, танцям.

           У школі Аристотеля Періпатос теж був вівтар зі статуями муз. Знаменитий Олександрійський музей, заснований Птоломеєм І, був також присвячений музам.

           Мусейони були ще в багатьох містах Греції: в Олімпії, Коринфі, Трезені. У римлян відповідним музам покровительками стали Камени ("співаючі", "ті, які здійснюють пророцтво").

           Протягом  всієї історії Древньої  Греції, а потім і Древнього Риму, в епоху Середньовіччя й особливо Відродження, у наступні часи променями яскравого сонячного світла відзначені моменти, коли люди знову й знову зверталися до великих принципів дев'яти муз.

     Музи  живуть на горі Олімп. Вони не терплять суперництва. Так, вони позбавили зору й відняли музичний дар у кіфареда Таміриса, що насмілився викликати їх на змагання.

     Серед потомства муз – корібанти й сирени, а також співаки Орфей і Лін.

     Музи  дали Гесіоду мудрість і дар пісні. Іноді за такий дар музи брали певну плату: так, в "Одісеї" вони спершу засліпили Демодока, а вже потім дали йому щось краще - дарунок пісні. Згадував в "Іліаді" фракійський співак Фамирид викликав муз на змагання й за свою самовпевненість був осліплений і позбавлений дарунка співу. Музи також були суддями на змаганні Аполлона з Марсеєм. Гесіод називає імена всіх дев'яти муз, однак їхньої сфери впливу були розподілені тільки в римську епоху, коли кожна з муз стала покровителькою певного виду мистецтва або науки: так, Каліопа , муза епічної поезії, зображувалася з восковою дощечкою й стилем - паличкою для писання. Ця муза викликала в людині почуття жертовності, спонукала її перебороти страх перед долею, надихала воїнів на подвиги.

          Кліо - муза історії, її атрибути - згорток пергаменту або скрижаль (дошка з рукописами). Кліо нагадує про те, чого може досягти людина, допомагає знайти своє призначення.

        Мельпомена - муза трагедії, у неї в руках трагічна маска.

       Талії, музи комедії, - комічна. Мельпомена й Талія персоніфікують театр життя, життєвий досвід.

        Полігімнія - муза священних гімнів, віри, зверненої в музику. Полігімнія - це скромність і молитва, звернення до всього найдорожчого  і священного, її атрибут - ліра.

         Терпсіхора, муза танцю, відкриває людям гармонію між зовнішнім й внутрішнім, душею й тілом. Зображувалася вона або з лірою, або в танку.

           Муза астрономії й зоряного неба Уранія тримає в руках небесну сферу й персоніфікує принцип пізнання, священної тяги до всього високого й прекрасного, до неба й зірок.

          Атрибут Евтерпи - флейта, це муза музики, наспівана самою Природою, яка дарує людям очищення.

            І, нарешті, у музи любові й любовної лірики Ерато - у руках ліра або плектр. Ерато пов'язана із принципом Великої Любові, що дарує крила. Заступником муз вважався Аполон, як це зображено на картині Рафаеля "Парнас".

              Слово "музей" спочатку означало "житло муз": у знаменитому Музеї (Музейоні) в Олександрії, побудованому Птоломеєм в 3 ст. до н.е., зібрана найбільша в античному світі бібліотека, при якій перебував знаменитий науковий центр.

              Платон вважав, що натхнення, що дарують музи, являє собою рід "божественного" і необхідного для поета "божевілля". Протиставлення розуму і поетичного натхнення мало в європейській культурі тривалу історію й дотепер досить актуальне, хоча такий пошановувач здорового глузду, як Гораций, і зауважував, що ексцентризм ще не робить із людини поета. У поезії музи (або муза) - це звичайно символ натхнення:

         Я видел вновь приюты скал  
         И темный кров уединенья,  
         Где я на пир воображенья,  
         Бывало, музу призывал.  

                                    А. Пушкин