Мистецтво Асирії.Палац Саргона II у Хорсабаді

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Прикарпатський національний університет ім. В .Стефаника

Інститут мистецтв

 

 

 

Реферат

на тему

«Мистецтво Асирії.Палац Саргона II у Хорсабаді».

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи Д   -13

Підуашвілі Е.Т.

Перевірив:

Радченко А.Г

 

м.Івано-Франківськ

2012р.

Зміст

  Вступ

1. Мистецтво Асирії

2. Палац Саргона II  в Хорсабаді

Висновок 

Список  використаної літератури

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Найбільшу роль в історії Стародавнього Сходу у першій половині 1 тисячоліття до н.е. відіграла Асирія. Асирія — стародавня семітська держава у північній Месопотамії у ІІ — І тисячолітті до н. е. Столицею Асирії було місто Ашшур.Завдяки вигідному розташуванню та вправній армії, Асирія була найсильнішою державою Стародавнього Сходу, що змагалась з Вавилонією.

Про існування Асирії - потужної, агресивної держави, чиї кордони в період розквіту простягалися від Середземного моря до Перської затоки, люди знали задовго до її археологічного відкриття з текстів Біблії - священної книги іудеїв і християн. Асирійці руйнували міста, влаштовували масові страти, продавали в рабство десятки тисяч людей, переселяли народи. Але в той же час завойовники з величезною увагою ставилися до культурної спадщини підкорених країн, вивчаючи художні принципи чужоземної майстерності. Асирійці встановили в неспокійному Дворіччяі свій державний порядок, створили єдину потужну державу і, використавши Дворіччя як плацдарм, поширили вогнем і мечем своє панування на величезні території від Синайського півострова до Вірменії, від Малої Азії до Єгипту, і навіть сам Єгипет був на короткий час завойований ними.

Витоки асирійського мистецтва сягають до 3 тисячоліття (Стародавній Ашшур), але вищий свій розвиток воно одержало тільки в 1 тисячолітті до н.е., від якого збереглася і найбільша кількість пам'ятників.

Мистецтво Ассирії виросло на фундаменті, закладеному культурою Стародавнього Вавилона.Поєднавши традиції багатьох культур, асирійське мистецтво набуло неповторного  вигляду .

 

 

Мистецтво стародавньої Асирії  існувало з 3-го тисячоліття до 7 століття до н. е. Розквіт асирійського мистецтва припадає на 9—7 століття до н. е.

В  мистецтві Асирії переважала архітектура . Як і всюди на Стародавньому Сході вона була провідним видом мистецтва. В країні будували грандіозні храми, чудові палаци, потужні фортеці. Монументальне мистецтво Асирії часу її розквіту було першим з передньоазіатских мистецтв, з яким ознайомили в середині XIX століття Європу розкопки Лейярда і Ботта -  обставина, вкрай сприятлива для розвитку середньоазіатської археології, але дуже невигідна для самого Асирійського мистецтва. Тільки численність пам'ятників офіційного придворного мистецтва врятувала їх від необережності науки, що робить свої перші кроки. Пошуки легендарної біблійної Ніневії дозволили виявити та розкопати на пагорбі Хорсабад величезний палац-фортецю  Саргона II (722-705 рр.. до н.е.), а також його Царську резиденцію Дур-Шаррукін. Наступні розкопки все-таки відкрили Ніневію, а також Кальху, Ашшур, Телль-Барсіб, Кар-Тукульті-Нінурта і інші міста - резиденції царів або царських намісників.

Майже кожен Асирійський правитель вважав за краще будувати власну укріплену столицю. По них можна скласти уявлення про характер архітектури та міського планування Асирії початку I тис. до н. е.. Майже усі міста представляли собою фортеці, обнесені масивною стіною і рівом. Стіни і міські ворота фланкувалися  багатьма вежами. Деякі міста були вже строго розплановані - Кар-Тукульті-Нінурта, Дур-Шаррукін, частково і Ніневія.

В архітектурі відчуваються сліди хуррітско-малоазіатского впливу і впливу Південного Дворіччя. Так, приватні будинки будувалися з сірцьової цегли, з плоскими дахами, в храмовой архітектурі велику роль відігравав зіккурат, зазвичай семиповерховий і більш легших пропорцій, ніж масивні південні храми. Крім зіккуратів існували і нижні храми, також в основному повторювали контури південних храмів Дворіччя. Істотним у плануванні було прагнення будувати зіккурат  так, щоб на відміну від храмів південного Межиріччя він не  займав центрального місця в загальній композиції і не домінував над царським палацом. Палаци, а часто і храми будувалися і за типом хеттсько-хурритского бітхілані. У Дур-Шаррукіні  були розкриті обидва типи храмів - зіккурат і бітхілані.

Залежність від архітектури відчувається майже в кожному скульптурному пам'ятнику. Круглої скульптури дійшло до нас небагато. Асирійська статуя здебільшого справляє враження невеликої колони, декоративно прикрашена, настільки густо вкрита дрібним рельєфом. Дуже ретельно опрацьовуються деталі одягу - складки, вишивки. Іноді статуя з написом. Такі статуї Ашшурнацирапала (883-859), Салманасара III (859-827) та інших царів.

Збереглися і нечисленні зразки стінних розписів. Найбільш примітні розписи в палаці провінційного намісника в Телль-Барсіб в північній Месопотамії. Тонка графічна манера батальних сцен і живописна декоративність панно із зображеннями тварин, що змушує згадати про стійкі західномесопотамскі традиції, втілені у кераміці та гліптиці , роблять Телль-барсибскі розписи одним з найцікавіших пам'яток асирійського мистецтва.

Провінційність Телль-барсибського палацу, мабуть, далася взнаки в тому, що він був усього лише розписаний, але не прикрашений ні кам'яними рельєфами, ні панно зі слонової кістки.

Те саме відноситься і  до багатьох інших видів прикладного  мистецтва: чужоземні майстри зі своїм досвідом і своїми традиціями намагалися пристосуватися до асирійських  смаків і моди. Так, наприклад, лиття та гравіювання по металу виконували, головним чином, фінікійці і урарти. Цим частково можна пояснити дивовижну майстерність асирійського мистецтва, особливо яскраво і масово виражену  в різьбленні по каменю вже в IX столітті до н. е.., на початку збивання імперії часу перших жорстоких переможних походів Ашшурнацирапала. В одному тільки його палаці кам'яні рельєфи займали кілька гектарів площі. А до нас дійшли рельєфи в палацах Салманасара III (859-827), Тиглатпаласара III (746-727), Саргона II (722-705), Синаххериба (705-681), Асаргадона (681-668) і Ашшурбанапал (668-626 ).

Все це створює уявлення про колосальні художні майстерні, де працюють армії майстерних ремісників, які володіють надзвичайно досконалою технікою і мають гарну традиційну школу . Однак асирійські рельєфи - не просто величезна кількість чудово обробленого каменю, але і новий етап у розвитку мистецтва Стародавнього Сходу. Пояснювати це явище одною тільки майстерністю іноземних художників неможливо.

Вважається , що асирійці запозичили манеру облицьовувати будинки масивними кам'яними різьбленими плитами у хетів північної Сирії. Навіть сюжетно зображення на деяких рельєфах Ашшурнацирапала дуже близькі до пізньохеттских , наприклад рельєф з Малатії – до рельєфу з Німруда-Кальху. Однак асирійці не просто розвинули і удосконалили хетські традиції. Вони докорінно змінили техніку обробки каменю. Замість масивних кам'яних блоків з сюжетно непов'язаними сценами, поміщеними із зовнішнього боку будівель, в асирійських палацах з'являються багаторядні рельєфні смуги, вирізані на порівняно тонких плитах, якими були облицьовані внутрішні стіни палаців, викладені з сирцевої цегли. Мосульський алебастр (різновид мармуру), крихкий і ламкий, вимагав набагато більшої тонкощі в обробці, ніж малоазіатські породи, і навряд чи малоазіатські майстри, які звикли до роботи більш грубої і примітивної, були виконавця перших рельєфів, тонка різьба яких більше нагадує різьблення по слоновій кістці або зображення в гліптиці, ніж хетську техніку.

Прекрасна рання асирійська гліптика кінця II-початку I тис. дозволяє припускати, що і в самій Асирії існувала традиція різьблення по каменю, можливо серед хурритского населення, яке становило значну частину мешканців Асирії; особливо славилися хурритскі різьбярі, зображеннями тварин і крилатих фантастичних істот.

Батальні і мисливські сцени - основні сюжети асирійських рельєфів - теж не нова й цілком традиційна тема стародавнього мистецтва. Художники, які працювали при асирійському дворі, могли мати уявлення і про фризи сиро-хетського царя Катуваса (бл. IX ст. До н. Е..),які передавали історико-військову тематику і про величезні батальні панно Рамсеса II в Фівах і Рамсеса III в Мединет -Абу.

Стиль асирійських рельєфів дещо змінювався від століття до століття. Різні стадії цього розвитку можна простежити по рельефах  різного часу з палаців царів Ашшурнасірапала II в, Кальху, Саргона II в Дур-Шаррукіні, Ашшурбанапала - в Ніневії. Крім того, в межах одного комплексу виконання не скрізь однаково за майстерністю: одні композиції виконані першокласними художниками-творцями, інші - ремісниками-виконавцями. Типовими прикладами рельєфів високого образного та художнього рівня з палацу Ашшурбанапала є ортостати зі сценами полювання на левів у царському звіринці в композиції так званої «Великого левиного полювання». Дуже м'яко, пластично опрацьовані тіла стрибаючих , уражених стрілами і вбитих звірів, зокрема широко відомих поранених лева й левиці, сповнених напруженого драматизму.

«Вмираюча левиця» з палацу Ашшурбаніпала (VII ст. До н. е.. Лондон, Британський музей) - шедевр світового значення. Ця левиця, пронизана стрілами,  намагається піднятися останнім запеклим зусиллям, сповнена трагічної величі. Паща її, що розкрилася в передсмертному рику, розставлені трикутником передні лапи і різка діагональ поваленого тіла - витвір великого скульптора. І якби збереглися від всієї Ассирії з її кривавими перемогами, спрагою світового панування, культом грубої сили, нечуваною жорстокістю і запаморочливою розкішшю тільки цей рельєф, ми б знали, що в асирійського народу було велике мистецтво і велика душа.

Кругла скульптура. У асирійській пластиці переважає рельєф. Проте в Асирії створювали і ізольовано стоячі , тривимірні круглі скульптури. Виконували такі твори на  основі тих  же стилістичних закономірностей, що в рельєфі . Головне в пластичному трактуванні і конструкції скульптур - їх урочисто-величне «стояння» або «сидіння» на троні і, таким чином, підпорядкування круглої пластики ясно вираженої архітектоніці інтер'єрів будівель. Узагальнено, монументадізіровані їх основні обсяги, відтінені невеликою кількістю орнаментально-декоративно прорізаних деталей. Це бахрома одягу, орнамент, браслети, сережки, нарешті, напружені м'язи на могутніх руках і ногах всіх персонажів. Такі кам'яні статуї царів Ашшурнасірапала II. статуетка царя Ашшурнасірапала II з бурштину, спочатку з інкрустацією золотом та напівдорогоцінним камінням. Композиція їх строго фронтальна, образи ідеалізовані: прославляється велич і величезна фізична сила царів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Власне Асирійським в архітектурі Асирії, мабуть, слід визнати тип укріпленого палацу, палацу-цитаделі, який найкраще представлений палацом Саргона II в Хорсабаді , який є характерним пам’ятником асирійського мистецтва.

Перед початком будівництва цар сам склав план майбутнього палацу, визначив довжину і висоту його стін, дворів та інших приміщень. На протязі всієї роботи він давав вказівки художникам, як розміщувати статуї божеств і геніїв, входив у всі дрібниці. На будівництво було залучено багато тисяч військовополонених, які працювали до кінця будівництва палацу. Він був закладений в 712 р. до н. е.., а Саргон оселився у своїй новій резиденції-фортеці в 707 р. до н. е..

Нова резиденція царя не простояла  так довго, як бажав того цар, бо близький вже був день загибелі асирійської держави. Але місто не зруйнували так жорстоко, як Ніневію і Калах. Тому розкопки руїн фортеці дозволили досить точно відновити його план, використовуючи також написи і зображення, які точно визначають призначення різних приміщень.

Кути палацу спрямовані на чотири сторони світу, а сам палац споруджений на штучній терасі, обкладеній цеглою.

Ділянка палацу в Хорсабаді займала площу в 10 га при загальній площі міста в 18 га палац був зведений на платформі висотою 14 м. До платформи з двох сторін йшли пандуси, по яких могли в'їжджати колісниці і вершники. Усього в палаці було близько двохсот приміщень - житлові покої царя і його гарему, парадні кімнати, оброблені з великою розкішшю, і ціла мережа господарських будівель. Головний вхід знаходився на південному-сході. Прямо до нього на терасу вели  подвійні сходи зі сходинками з кам'яних плит. 
По боках від входів до палацу стояли гігантські статуї крилатих биків, які нерідко служили опорами арок. Зазвичай такі статуї - це могли бути і крилаті леви з людськими головами і тваринним торсом – розміщувалися по сторонах арочних прорізів більшості Асирійських палаців. Палац було прикрашено також розписами і численними рельєфами з зображенням сцен війни та придворного життя (пл. 6 000 м²).

Статуї, що сягали понад п'ять з половиною метрів у висоту, були добрими духами-охоронцями «Шеду». У IX-початку VIII століття вони були п'ятиногими : додаткова п'ята нога створювала ілюзію кроку тваринного у напрямку до глядача. Одночасно зберігалося правило фронтальности зображення: глядач бачив статую або тільки у фас, або тільки в профіль.

Воріт в палаці було вісім, по двоє з чотирьох сторін; ворога розміщувалися між двома вежами . Кожна пара присвячувалася одному з богів міста і називалася його ім'ям: Бела, Набу, Ану, Іштар. З боку поля прикриттям служив невеликий замок, кути якого захищала низька, шириною 12 м вежа. Через п'ять воріт до столиці входили люди і проганяли худобу. Щоранку тут проїжджали вози, навантажені всякою зеленню й плодами. 
Головні ворота Дур-Шаррукіна величні. Вони складалися з трьох входів: центрального та двох бокових. Центральний відкривався лише в найурочистіших випадках, коли через нього входив сам цар у всій своїй красі. Бічні були завжди відкриті для численних відвідувачів, що приходили по різних справах до палацу. 
Царський вхід дуже гарний. На відвідувача суворо дивляться шість фігур величезних крилатих биків з людськими головами, подібні тим, які стояли в царських палацах Калах. Це генії - варти воріт. По два бика розташовувалися один проти одного з боків входу біля стіни, звернувши свої лики до того хто входить до палацу, а два інших, головою вище перших, стояли в проході склепінчастому, по обидва боки, і також дивилися вперед.

У внутрішніх покоях були розкриті залишки панелі з кольорових глазурованих цеглин і сліди стінних розписів. Приміщення виявилися вузькими, довгими й високими, балкові покриття робилися з кедру, нижні частини стін парадних зал облицьовувалися довгими рельєфними фризами, всі окремі частини палацу оформлялися симетрично, хоча його власне розташування в цитаделі і було асиметричним.