Архітектура першої половини 18 ст.

Архітектура першої половини  18 ст.

Розглядаючи розвиток образотворчого мистецтва  і архітектури на Україні в XVI - XVIII ст., треба відмітити, що він  відбувався у особливих історичних умовах. Період польського панування, напади татар, період визвольної війни, приєднання українських земель до Росії в наслідок Переяславської ради, період Руїни, коли українські землі входили до складу різних держав - все це зумовило особливості розвитку української архітектури та образотворчого мистецтва XVI - XVIII ст. Взагалі цей період можна розділити на 2 етапи: 1) XVI - I пол. XVII ст., коли більшість українських земель знаходилась під владою Польщі і 2) II пол. XVII - XVIII ст., коли Більшість українських земель знаходилась в складі Російської держави.

Архітектура і образотворче мистецтво України XVI - XVIII ст. розвивались на самобутній давньоруській основі. Для цього періоду характерним є поступове проникнення в будівництво і живопис національних, народних рис, з одного боку, і зменшення церковних впливів та збільшення світських елементів, заповнення релігійних сюжетів образами, взятими з реального життя, ширше зображення природи, почуттів і переживань людини, більш гуманістичний зміст і реалістичні форми художніх витворів - з другого.

З активізацією суспільного життя в архітектурі намічається небувале піднесення. Хоч для будівництва через історичні умови цей період був надзвичайно несприятливим, проте на Україні будувалося багато і повсюдно. Будівельна програма включала в себе відновлення зруйнованих і будівництво нових міст,, зведення оборонних споруд, арсеналів, храмів, житла. Саме перевага світського будівництва є визначальною рисою тогочасної архітектури.

У нових  історичних умовах зодчество набувало нового змісту, оновлюючи свою конструктивну  систему та пластично-декоративні засоби. Це була ренесансна архітектура, що стала закономірним етапом у поступальному розвитку національних будівельних традицій. Її характерними ознаками були: чітка симетричність, ордерність, горизонтальність членування на поверхи, багатство декоративного оздоблення фасадів.

В українській  архітектурі XVI - I пол. XVII ст. важливе  місце займало оборонне будівництво. Часто використовувалася традиційна фортифікаційна система з земляними  валами, глибокими ровами та дерев'яними  стінами, якщо іншого матеріалу не було. Але водночас будуються фортеці, над спорудженням яких на запрошення польської корони працюють іноземні спеціалісти. Гійом Левассер де Боплан у 1635 р. проектував замок в Кременчуці та фортецю Кодак на Дніпрі.

В цей  же час в різних місцевостях України будувались замки й укріплення. Кам'яні замки здебільшого споруджувались на Правобережжі, насамперед на Поділлі і Волині, а також у Східній Галичині, на Північній Буковині і Закарпатті. Як фортеці часто будувались й культові споруди - церкви і монастирі.

Архітектори України вміло поєднували в будівництві  український національний стиль  з кращими надбаннями європейського  ренесансу. Так було збудовано такі прекрасні споруди, як будинок активного  діяча Львівського братства купця  Костянтина Корнякта (1580). Вежа Корнякта (1588),

 каплиця  Трьох святителів (1578)

 і  Успенська церква (1598-1630)

вкупі створюють унікальний ансамбль на Руській  вулиці у Львові.

У XVIII ст. значний крок уперед зробила на Україні архітектура. Було збудовано, переважно з цегли й каменю, багато різноманітних споруд, серед яких, поряд з культовими, ставало дедалі більше цивільних будівель - адміністративних, господарських, житлових та ін.

Велику  кількість чудових будівель було зведено наприкінці XVII - на початку XVIII ст. у Києві та інших містах турботами й коштом гетьмана І.Мазепи. Це у Києві Миколаївська церква на Печерську, Троїцька і головна церква Лаври, Братська церква на Подолі, будинок Києво-Могилянської академії та ін.

У першій половині XVIII ст., переважно у стилі  барокко, були споруджені визначні будови й архітектурні ансамблі. У 1731-1745 рр. під керівництвом архітектора Йоганна  Готфріда Шеделя збудовано 93-метрову  дзвіницю Києво-Печерської лаври. У 1747-1753 рр. за проектом архітектора В.Растреллі під керівництвом архітектора І.Мічуріна на київських горах була збудована Андріївська церква, а в 1752-1755 рр. - царський палац.

Із 60 - 70-х  років XVIII ст. на зміну стилю бароко в архітектурі приходить так  званий російський класицизм (російський ампір). Для класицизму були характерними строгість і чіткість архітектурних форм, відмова від пишного оздоблення, симетрично-осьова композиція будівель, світлі фарби.

Велике  значення для розвитку архітектури  на Україні мала діяльність видатних російських архітекторів, що працювали на Україні, - В.Ростреллі, А.Квасова, П.Неєлова та ряду ін. Найвидатнішими українськими архітекторами XVIII ст., які працювали в тісній співдружності з архітекторами російськими, були С.Ковнір (1695-1786) та І.Григорович-Барський (1713-1785).

1. Архітектурні  стилі XVIII века

У результаті розгляду питання, визначеного в  заголовку роботи, необхідно позначити  основні особливості архітектурних  стилів, які використовувалися при  забудові города.

Нинішній у російському мистецтві у першій половині XVIII століття новий стиль бароко, котрий тяжів до створення героизированных образів, до прославляння могутності Російської Імперії, найяскравіше виявився у середині XVIII століття архітектурних спорудах однієї з найбільших зодчих – В.В.Растрелли. Його творчому генію належать проекти величних палацевих ансамблів у Петербурзі (Зимовий, 1754-1762; Строгановский палац, 1752-1754) й у Петергофі (1746-1775), у Царському Селе

 (Катерининський палац, 1747-1757). Грандіозні масштаби будинків, надзвичайне багатства і пишність декоративного оздоблення, двох- і триколірна розфарбування фасадів з застосуванням золота – усе це просто вражала глядачів, викликаючи їх щиро захоплення. Урочистий, святковий характер архітектури Растреллі наклав відбиток попри всі мистецтво середини XVIII століття. У Петербурзі та Москві у ці ж таки роки трудилася плеяда чудових російських зодчих – фортечної архітектор Ф.С.Аргунов, С.И.Чеванский, А.В.Квасов і др.

У другій половині XVIII століття російському  мистецтві переважна значення отримав  класицизм – стиль, який зародився у Європі ще початку XVIII століття. Покликаний висловити високі цивільні ідеали, який відповідав передовим прагненням прогресивної частини російського суспільства, класицизм черпав свої сюжети та художні форми мистецтво Стародавньої Греції та Риму. Пам'ятки античності стали постійними зразками для вивчення й у певному сенсі наслідування. Вплив класицизму з його пафосом громадянськості було надзвичайно плідним у розвиток архітектури. Цей стиль найяскравіше позначилося у творчості таких зодчих, як В.М.Баженов, М.Ф.Казаков, В.Е.Старов, створив такі найбільші будівлі, як Таврійський палац у Петербурзі (1783-1789), палац в Пелле під Петербургом (1785-1789), архитертор Д.Кваренги, автор будинку Академії наук, Ассигнационного банку Петербурзі та інших. построек.

Зусиллями цієї й інших зодчих в у вісімнадцятому сторіччі багато російські міста (не лише Петербург) забудувалися цивільними будинками класичної архітектури. Широке творче звернення до класичному архітектурному спадщини дозволило  російським майстрам розробити нові прийоми внутрішнього й зовнішнього оформлення зданий.

2. Основні  особливості архітектурних ансамблів  города

За століття Санкт-Петербург склався, як одне з  найкрасивіших міст світу. Заслуженої славою користуються чудові архітектурні ансамблі, численні твори зодчества, садово-паркового мистецтва, мости, гранітні набережні, видатні інженерні споруди, монументи і твори скульптури, на які така багаті Санкт-Петербург та її передмістя - Петродворец,

 Пушкін, Павловск, Гатчина, Ломоносов. У  на відміну від багатьох інших  видатних європейських міст, Санкт-Петербург  є великий комплекс пов'язаних  до певної системи архітектурних  ансамблів - площ, вулиць, набережних, парків. Будівництво міста здійснювалось у суворих природні умови, на болотистої місцевості, із застосуванням паль великими осушительными роботами. Майже одночасно на берегах Неви було закладено і побудовано найважливіші споруди майбутнього загальноміського центру: Петропавлівська фортеця, Адміралтейство і інші. Ці споруди додали місту його характерний образ, що зберігся до справжніх днів. Після ними низку інших чудових будинків був споруджено також в Неви; поступово створювався той центральний ансамбль, що є визнаним зразком містобудівного мистецтва світового значення. Дошедшая донині і сьогодні що отримала свою розвиток історично сформована планувальна структура міста є результатом вмілого використання природних умов у плануванні і будівництві. Так, вже у першій половині 18 століття склалася обмежена Невою і Фінським затокою, злита воєдино з розвиненою міським центром трьох променева система проспектів Невського, Вознесенського і Гороховой вулиці. Найбільш значна за своїми планировочным і архитектурно-художественным якостям центральну групу ансамблів міста, створених на берегах Неви в тій частині, де поділяється на два рукави - Велику Неву і Малу Неву, - комплекс Петропавлівської фортеці, Біржовий стрілки Василівського острова, Двірцевій, Адміралтейської і Університетській набережних і пов'язаних із нею площ - Двірцевій, Декабристів і Исаакиевской, Марсова поля, Невського проспекту та інших. На планування Санкт-Петербурга процес формування його архітектури великий вплив надали природні і кліматичні умови, які в чому визначають і сучасну забудову города.

Переважна більшість хмарної похмурої погоди й звичайне відсутність різких тіней  зажадали використання в архітектурі  Санкт-Петербурга малюнки будинку  для найкращого виявлення їх архітектурних  форм і деталей. Різноманітна, продумана забарвлення житлових і громадських споруд, з використанням часто досить-таки яскравих тонів - жовтих, бирюзово-голубых, зелених, темно-червоних і контрастирующих світлих, переважно білих, тонів для архітектурних деталей, оживляє образ архітектурних споруд, надаючи місту своєрідний, типово російський колорит і живописность.

3. Пам'ятки  архітектури XVIII в.

Влітку 1703 року в Заячому острові Петром Великим було закладено Петропавлівська  фортеця.

 Невдовзі  опісля її закладання почалася  забудова берегової частини Міського  острова (нинішній Петроградська  острів): тут виник порт, розгорнулося  будівництво жител, зокрема на " робітніх людей " , створили початковий адміністративний та торговий центр міста зі будинками Сенату і заснованих пізніше Колегій, Митниці, торговими рядами і з Троїцьким собором. Саме там було побудовано 1703 року скромний дерев'яний " палац " , відомий під назвою будиночка Петра Великого. Будиночок Петра - це єдиний вцілілий пам'ятник такій ранній епохи. При Катерині II він була застелена кам'яним ковпаком, і його неодноразово грунтовно лагодили. Скласти про неї уявлення студія-продакшн і швидше з його з описів, ніж у його зовнішнім виглядом. Він зрубано як і, як здавна рубаються хати, і і двох " светелок " , розділених " сенцами " . Зовні стіни було розписано по цегельному зразком і усередині оббиті полотном " .

Будівництво Петербурга

Петербурзькі будівлі на той час - житлові будинки, адміністративні будинку, церкві та інші будівлі - були спочатку дерев'яними. Щоб швидко зростаючий місто дуже нагадував Москву, був " європейського " зразка, дерев'яні будинку просто розписувалися під камінь, і цегла, на них водружали хитромудрої форми башточки зі шпилями. Наївне розписування дерева під камінь хіба що предуказывало розвиток будівельної діяльності Петра, які потім повністю була зміну дерева каменем. Нездоланне потяг до каменю позначилося долі цілого ряду петербурзьких будівель. Петропавлівська фортеця на початковому етапі (1703 р.) являла собою земляний вал зі ровом. У 1704 року біля фортеці було побудовано церква святих апостолів Петра і Павла. Церква була зрубана дерев'янний, проте розписана була під кам'яний вид жовтим мармуром " і прикрашена шпіцами. У 1706-1787 роках фортечні мури куртин і бастіонів перебудовані, складено з цегли й одягнено каменем (архітектори Д.Трезини і др.).

Майже з закладанням Петропавлівської фортеці на протилежному березі Неви восени 1704 року був розпочате будівництво  Адміралтейства, яке була спочатку суднобудівну верф з каналом, майстернями  і складами і, будучи оточене земляним валом, було до того ж час і міцністю. У 1711 року (коли всі розвиватися будівництво мазанковых будинків), замість дерев'яної вежі зі шпіцом був вибудований мазанковый корпус із високим вежею і незмінним шпіцом. Після будівництвом Адміралтейства, розгорнулася і забудова прилеглого району - з так званого Адміралтейського острова, куди поступово до 30-му років 18 століття перемістився міської центр.