Життя та творчість Франсіса Пікабіа

Франсіс Пікабіа

Матеріал з Вікіпедії  — вільної енциклопедії.

 

Франсіс Пікабіа

 

Франсіс (Франсуа) Марі Мартинес-Пікабіа (22 січня 1879 - 30 листопада 1953) - відомий  французький художник, працювавший  у стилях імпресіонізму, абстракціонізму, сюрреалізму, ілюстратор, декоратор, член міжнародного руху "Дада". Автор  віршів "П'ятдесят два дзеркала" (1917 рік).

Зміст

1 Життєпис 

1.1 Молодість

1.2 Подальше життя і  творчість

2 Джерела

 

1 Франсіс народився у сім'ї іспанського аристократа. Талант художника у нього проникувся досить рано. Вже у 1894 році, коли Франсісу було лише 15 років, його батько направив одну з картин Франсіса у Салон французьких художників. Вона була прийнята та відмічена призом. У 1895 році Франсіс Пікабіа поступає до Школи прикладного мистецтва. Він відвідує Лувр, Академію Ембра, бере також приватні уроки.

 

1.1У ранніх роботах Пікабіа помітний вплив Барбізонської школи, але вже у 1897 Пікабіа знайомиться з роботами А.Сіслея. Він приєднується для нової на той час мистецької течії - імпресіонізму.Знайомство з К.Піссаро стало початок насиченої праці. В цей час Пікабіа створює декілька сотен картин. Усі вони були представлені у 1905 році на першій персональній виставці у Парижі.

 

1.2Подальше життя і творчість

 

Новий період у творчості  Франсіса Пікабіа пов'язан із змінами  у особистому житті. У 1908 році він  одружується з Габріель Бюффе. Франсіс  зацікавився теорією Габріель, згідно з якою емоційне сприйняття пов'язувалося  із формальною структурою. Пошук нових  засобів художнього вираження привело  Пікабіа до абстракціонізму, зокрема  кубізму. Перші його картини в  цьому напрямку - "Каучук", "Пейзаж" (1909 рік), "Регата" (1911 рік). Разом  з М.Дюшаном входить до групи  Пюто й на виставці "Золоте січення" (1912 рік) представляє картину "Танок у джерела", де намагається домагтися синтезу людських фігур та ландшафта за допомогою об'єма і кольора.

 

У 1913 році Пікабіа приймає  участь у "Арморі-шоу у Нью-Йорку. Тут він мав величезний успіх. Франсіс дає багато інтерв'ю, виступає з публічними лекціями. а також  пише низку аковрелей - "Нью-Йорк", "Негритянська пісня", картину "Удні" (розмір 300Х300 см).

 

Більшість картин художника  у 1910-1920-х роках відображала популярні  у Західній Європі ідеї "орфізма". Машини, які увійшли у життя  й побут, елементи інженерних схем, наділені людськими якостями та почуттями, заповнюють усі твори Пікабіа - "Ось  донька, яка була народжена без  матері", 1916-1917 роки, "Оборежно: пофарбовано", 1917-1919 роки.

З початком Першої Світової війни Франсіса Пікабіа було мобілізовано та спрямовано з дорученням на Кубу. На цьому шляху він майже на рік затримався у Нью-Йорку, де працював у аванградному журналі Е.Штигліца "291".

 

З 1916 року Франсіс живе у  Барселоні, де відкриває для себе рух дадаїстів. Під його впливом  Пікабіа пише картини "Серпантин" та "Volucelle-II", видає журнал "391", в якому друкує вірші, ессе. графіку. В цей час з картин Пікабіа  зникає м'які фарби та відтінки, всі  більше стає сірих, корічневих з жовтими, червоними та зеленими тонами. У  квітні 1920 року пройшла виставка його картин та малюнків, але Пікабіа  не вдалося отримати визнання.

 

Тоді він пориває з  дадаїзмом, водночас цікавиться нових  рухом - сюрреалізмом. Під його впливом  створює низку цікавих робіт, окрема "Жінка з парасолькою", 1924-1925 роки. При цьому Пікабіа  працює над пейзажними портретами чарівних та вульгарних "ню" ("Сюзі Солідол", 1933 рік). Водночас Пікабіа займається оформленням декорації для шведського балету "Відпочинок" та приймає  участь у зьомках фільму "Антракт" Р.Клера. Всі ці творчі пошуки Ф.Пікабіа  надали йому міжнародного визнання.

 

У період Другої Світової війни  Пікабіа намагається відродити  свій ранній імпресіонізм у пейзажному живопису. З 1945 році він закінчує подорожувати по всьому світу й оселяється у  Парижі. Відбуваються його ретроспективні виставки в галереях Рене (1946 рік) та Друе (1949 рік).

 

З 1951 року Ф.Пікабіа практично  не займається живописом.

 

 

 

Джерела:

Поезія французського сюрреалізма. — СПб: Амфора, 2003. — C. 191—200.

Picabia, Cathy Bernheim; Éditions du Félin, 1995

Thomas Krens Rendezvous. Masterpieces from the Centre Georges Pompidou and the Guggenheim Museums. Guggenheim Museum Publications, New York 1998, ISBN 0-89207-213-x