Класифікація будинків і споруд та їх функціональне призначення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лабораторна робота №1

з дисципліни «Інфраструктура та технічне забезпечення туристичних комплексів»

 

Тема: «Класифікація будинків і споруд та їх функціональне призначення»

 

 

 

 

 

 

 

                                                                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План:

 

1. Характеристика будинків та споруд, їх функціональне призначення.

 

2. Класифікація будівель та споруд.

 

     Перелік  використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: набуття знань із визначення, методів і завдань основ будівельної справи: методичні положення визначення функціонально-конструктивних схем та елементів будинків, споруд та їх функціональне призначення, критерії вибору місця розташування будинків, споруд та їх характерні ознаки. Ці питання є важливими для оптимізації відношень між природою та людиною,  створення умов для відпочинку та оздоровлення.

 

Основні теоретичні положення

 

1 Характеристика будівель та споруд, їх функціональне призначення

 

Поняття архітектура  означає мистецтво будувати будівлі. Виходячи з видів будівельної діяльності виділяють: архітектуру об’ємних споруд, ландшафтну архітектуру, містобудування.

Усе, що побудовано для задоволення матеріальних, культурних і побутових потреб людини, має  загальну назву – споруди. З числа різноманітних по призначенню і виду споруд виділяють велику їхню групу – будівлі, тобто наземні споруди, у яких передбачені приміщення, призначені для якої-небудь діяльності людей. Наприклад, будівлями є житлові будинки, школи, театри, гаражі, цехи заводів. Споруди, що призначені для якихось суто технічних цілей такі, як димарі, телевізійні вежі, мости, підпірні стіни і т.п., оскільки в них відсутні приміщення або вбудовані в них приміщення не визначають їхнього основного призначення, є інженерними спорудами.

Усі будівлі і споруди мусять відповідати наступним вимогам: доцільності, функціональним, технічним, експлуатаційним, архітектурним, економічним, екологічним, спеціальним.

Вимога  доцільності стосується до будівель у цілому, їхніх структурних частин і окремих елементів, композиційних, об'ємно-планувальних і конструктивних рішень тощо. Під час архітектурно-будівельного проектування керуються нормами і правилами, у яких зосереджені історичний досвід, сучасні науково-технічні досягнення і настанови технічної політики, що забезпечують раціональні, безпечні й економічні рішення. Доцільність – найбільш загальна вимога, тому їй підлеглі усі інші.

Під функціональними  вимогами мають на увазі відповідність будівель процесам, що протікають в них, тобто відповідність їхнім призначенням. Будівля, зокрема, має забезпечувати комфортне середовище для людини при здійсненні їм функцій, для яких ця будівля призначена по усіх своїх параметрах. Параметрами будівлі є: габарити приміщень, їхній склад, взаємне розташування і зв'язок; стан повітряного середовища (температура, вологість, кратність повітрообміну і ін.); характеристики природного освітлення; звуковогорежиму, захисту від шуму; інженерно-технічне (газо- і електропостачання, кондиціонування повітря, слабкострумова електропроводка – радіо, телефон, кабельне телебачення) і санітарно-технічне устаткування (холодне і гаряче водопостачання, каналізація) тощо.

Функціональним вимогам  мають відповідати, у першу чергу, технічні. Технічні вимоги включають, зокрема, інженерні: забезпечення розрахункової міцності, жорсткості і стійкості будівель. Міцність – збереження працездатності будівельних конструкцій без їхнього руйнування під дією навантажень; жорсткість – опір конструкцій у вигляді деформацій (малих переміщень) під дією навантажень; стійкість – здатність будівлі зберігати під дією навантажень первісну (проектну) геометричну форму. Будівлі повинні мати витривалість, тобто збереження працездатності під дією гармонічних (знакоперемінних) навантажень, також забезпечувати надійність – здатність безвідмовно виконувати інженерні і інші функції протягомзаданого терміну їхньої служби.

До технічних відносять  також вимоги щодо капітальності  будівель, зокрема, їх довговічності, вогнестійкості. Довговічність будівлі – передбачений проектом термін її працездатності за умови нормальної експлуатації. Одними з найважливіших технічних вимог є протипожежні, котрі являють собою норми, що регламентують об'ємно-планувальні і конструктивні рішення будівель у відношенні пожежної безпеки.

Важливе місце в технічних  вимогах займають санітарно-технічні, що пред'являють до фізичних якостей середовища перебування людини: температури і вологості повітря в приміщеннях, їх чистоти, задоволенню звукового і зорового комфорту, забезпеченню достатньої інсоляції та природного освітлення приміщень. Ці вимоги (як і багато інших) залежать від місця будівництва. Тому через них враховують кліматичні параметри територій забудови.

Експлуатаційні  вимоги відносять до будівель під час їхнього використання і обслуговування. Тому вони тісно пов'язані з функціональними (для житлових будинків та громадських будівель і споруд) або технологічними (для виробничих будівель і споруд) вимогами, технічними (зокрема, у відношенні надійності, ремонтопридатності), економічними (наприклад, з боку експлуатаційних витрат на опалення приміщень, поточних ремонтів). Ці вимоги визначаються складом, розмірами і взаємним розташуванням приміщень, їх внутрішнім оздобленням, інженерно-технічним устаткуванням і санітарно-технічним обладнанням, зручністю монтажу і демонтажу функціонального чи технологічного обладнання тощо.

Архітектурні  вимоги стосуються будівель в аспекті відповідності їх певній якості, що задовольняє естетичні потреби людей. Вимоги ці, однак, вельми різноманітні і містять всілякі сторони – історичний, соціальний, національний, етнічний, ландшафтний, побутовий і інші, досліджувані в дисциплінах з архітектурного проектування, історії архітектури, ландшафтної архітектури, соціології і інших навчальних дисциплін.

Економічні вимоги стосуються комплексу показників і характеризують будівлі по кошторисній вартості, трудовитратам, матеріаломісткості, термінам будівництва і ін. Проведенням техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) прийнятих рішень і порівнянням їх з аналогічними проектами забезпечують вибір оптимального варіанта за певними критеріями. Це сприяє ефективності капітальних вкладень, зниженню кошторисної вартості, скороченню термінів будівництва, економіїматеріалів. Врешті, економічні вимоги є вирішальними при виборі ос- таточного варіанта.

Економічність будівель залежить від низки умов, з яких найважливішими є: відповідність  розмірів будівель його проектній місткості  або пропускній спроможності; застосовуваних раціональних конструкцій за їх розмірами  і матеріалом, відповідних тим  умовам, внутрішнім зусиллям у будівельних конструкціях, при яких вони будуть працювати, а також недопущення надлишків в архітектурному проектуванні та оздобленні; раціональна організація робіт, підвищення продуктивності праці, зниження накладних витрат.

Екологічні  вимоги є вельми суттєвими і у поточний час їх ретельно враховують під час архітектурно-будівельного проектування. Сучасне будівництво не можна здійснювати без проведення екологічної експертизи, тобто без висновків відповідних фахівців щодо величини наслідків несприятливого впливу проектованої окремої будівлі чи споруди, або будь-якого комплексу з них на навколишнє середовище, а головне, на здоров'я людини.

Спеціальними  вимогами можуть бути деякі з числа  розглянутих, але при акцентованій увазі до них, зокрема, підвищена комфортність окремих житлових будівель, поліпшена видимість і акустика в залах громадських будівель і ін. Однак до спеціальних вимог відносять, переважно, які-небудь специфічні особливості проектованих будівель і споруд, місця їхнього будівництва, умов обслуговування тощо. Наприклад, збільшена вологість приміщень, агресивне середовище, будівництво в сейсмічних районах або у районах зжарким кліматом.

Основні вимоги до будівель є різноманітними, при  цьому необхідно зауважити, що усі  вони знаходяться у взаємозв'язку. Зміна якогонебудь одного з них спричиняє зміну інших. Тому під час архітектурно-будівельного проектування їх розглядають комплексно, з врахуванням усіх можливих складових. Перелічені вимоги стосуються будь-яких будівель і споруд. Однак було б недоцільно пред'являти однакові вимоги до різних будівель і споруд незалежно від їхнього функціонально-технологічного призначення та національно-господарської значимості. Тому методологією проектування передбачають поділ будівель, за певними ознаками згідно з їх класифікацією [2].

2. Класифікація будинків та споруд

 

Будинки залежно від призначення прийнято підрозділяти на: цивільні, промислові й сільськогосподарські.

До  цивільних відносять будинки, призначені для обслуговування побутових і суспільних потреб людей. Їх розділяють на житлові (житлові будинки, готелі, гуртожитки і т.п.) і суспільні (адміні стративні, торгові, комунальні, спортивні, навчальні, культурно-просвітні та ін.).

Промисловими  називають будинки, споруджені для розміщення знарядь виробництв а і виконання трудових процесів, у результаті яких виходить промислова продукція (будинки цехів, елек тростанцій, транспорту, склади та ін.).

Сільськогосподарськими називають будинки, що обслуговують потреби сільського господарств а (будинки для утримання худоби, тварин і птахів, теплиці, склади сільськогосподарських продуктів і т.п.).

Перераховані  види будинків різко відрізняються  за своїм архітектурно-конструктивним рішенням і зовнішнім виглядом.

Залежно від матеріалу стін будинки умовно поділяють на: дерев'яні й кам'яні.

За  видом і розміром будівельних  конструкцій розрізняють будинки з малорозмірних елементів (цегельні будинк и, дерев'яні з колод, із дрібних блоків) і з великорозмірних елементів (великоблочні, панельні, з об'ємних блоків), монолітні.

За  поверховістю будинки поділяють  на одно- й багатоповерхові. У цивільному будівництві розрізняють будинки малоповерхові (1-3 12 поверхи), багатоповерхові (4-9 поверхів) і підвищеної поверховості (10 поверхів і більше). Залежно від розташування поверхи бувають надземні, цокольні, підвальні й мансардні (горищні).

За  ступенем поширення розрізняють  будинки: масового будівництва, що споруджуються повсюдно, як правило, за типовими проектами (школи, житлові будинки, поліклініки, дошкільні установи, кінотеатри та ін.); унікальні, особливо важливої суспільної і народногосподарської значущості, що споруджуються за спеціальними проектами (театри, музеї, спортивні будинки, адміністративні установ и та ін.).

За  функціональним призначенням та особливостями експлуатації суспільні будинки і споруди можуть бути розділені на спеціалізовані й універсальні.

Спеціалізовані  суспільні будинки мають певне  призначення, як правило, що не змінюється протягом усього періоду ек сплуатації (школи, лікарні, театри і т.д.).

Універсальні  суспільні будинки можуть бути двох видів. До першого відносяться будинки багатоцільового призначення, в яких приміщення протягом декількох годин можуть бути трансформовані для використання за іншим призначенням. До другого виду відносяться будинки, в яких можна періодично видозмінювати розміри приміщень і їхнє угруповання, а також устаткування, його розміщення відповідно до удосконалення функціональних процесів. Обидва види суспільних будинків забезпечують гнучку ефективну й економічну експлуатацію і відповідають сучасним формам громадської діяльності людей. Особливістю експлуатації універсальних суспільних будинків із залами великої місткості є їхня трансформація при зміні призначення протягом короткого часу. Здійснення швидкої трансформації залів вимагає особливих об'ємно-планувальних конструктив них рішень будинків, спеціального устаткування і механізації трудомістких процесів.

Універсальні  суспільні будинки другого виду використовують для великих торгових підприємств, адміністративних, проектних та інших організацій. Функціональний процес у них розвивається, змінюється та удосконалюється, що викликає необхідність періодичної заміни устаткування, видозміни приміщень і їхнього угруповання. Періодичність видозміни для таких будинків різна (кілька місяців чи років).

Періодична  видозміна приміщень в універсальних  суспільних будинках досягається спеціальними об'ємно-планувальними і конструктивними  рішеннями на основі використання укрупнених прольотів і кроку несущих  конструкцій [1].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелік використаної літератури:

1. Котеньова З. І. Архітектура будівель і споруд: Навчальний посібник / – Харків: ХНАМГ, 2007. – 170 с.
2. Романенко І.І. Архітектура будівель і споруд. Конспект лекцій / Харк.  нац. акад. міськ. госп-ва; уклад.: І. І. Романенко. – Х.: ХНАМГ, 2011. – 167 с.