Храм спокути Святого Сімейства в Каталонії

Міністерство  освіти, молоді та спорту України

Львівський  національний університет імені Івана Франка

Географічний  факультет

Кафедра туризму

 

 

 

Доповідь

на  тему:

“ Храм спокути Святого Сімейства  в Каталонії”

 

 

 

 

 

 

 

Виконав :

 

Перевірив :

 

 

 

 

 

 

 

Львів-2013

План

 

1. Вступ

2. Історія будівництва: 1882—1926 р.р.

3. Історія будівництва з 1926 р.

4. Опис проекту

5.  Цікаві факти

6. Саграда Фамілія сьогодні

7.Список використаних  джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

          Храм спокути Святого Сіме́йства (Храм спокути Свято́ї Родини, кат. Temple Expiatori de la Sagrada Família), більше знаний як Храм Свято́го Сіме́́йства (Храм Святої Родини) або за своєю каталанською назвою — Саґра́да Фамі́лія, — католицька церква у Барселоні. Її побудова почалась у 1882 р. і триває до сьогодні. Храм розташований на північ від барселонського району Старе Місто у міському районі Ашямпла. Проект церкви був спочатку розроблений архітектором Франсіско дель Вільяром (ісп. Francisco de Paula del Villar y Lozano), який через рік після початку будівництва був замінений на Антоні Ґауді. Цьому великому творінню Гауді присвятив більше 40 років, а останні 12 років свого життя, з 1914 по 1926 рр., майстер займався виключно будівництвом храму, відмовляючись від інших пропозицій. Споруда задумувалась як гігантська євангельська енциклопедія - збори сюжетів та образів Нового Завіту.

 Ґауді повністю  переробив проект, виконавши його  в стилі модерну. Фінансування  будівництва здійснювалося і  досі здійснюється виключно на  пожертви католицької громади.Храм  Святого Сімейства не є собором, а простою церквою — центральним собором Барселони є Собор Св. Аулалії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Історія будівництва: 1882—1926 р.р.

 

План Храму  Святого Сімейства

У 1882 р. міська влада Барселони почала будівництво церкви, присвяченої Святій Родині — Ісусу, Марії та Йосипу. Для нового храму було виділено вільний майданчик, що знаходився на той час у декількох кілометрах від міста. Перший проект храму належить архітекторові Франсіско дель Вільяру. Дель Вільяр хотів побудувати церкву в неоготичному стилі, але встиг зробити лише крипту під апсидою. У 1883 р. головним архітектором будівництва став Антоні Ґауді. Будівництво Саґради Фамілії продовжувалося усі подальші роки життя Ґауді. На питання про незвично довгу тривалість робіт він відповідав: «Мій клієнт не квапиться». Від самого початку Ґауді вирішив не наслідувати звичний неоготичний стиль. Церква мала бути готичною лише за своїм духом і в основних формах, маючи план у формі «латинського хреста», але в усьому іншому архітектор мав намір використовувати свою власну мову візуальних образів. Поступово собор набував свого незвичного як для католицького храму вигляду: веретеноподібні вежі, що формою нагадують піщані замки, елементи даху, виконані у стилі кубізму.

         Як і в більшості випадків Ґауді не робив попередніх планів робіт. Він розробляв загальні риси основних елементів, а потім імпровізував у деталях. Для цього йому було необхідно бути постійно присутнім на будівельному майданчику, і через деякий час він переселився в одну з кімнат у недобудованому соборі. Спостерігаючи за будівництвом, Ґауді постійно втручався у хід робіт: йому приходили в голову несподівані думки і він прагнув їх втілити, інколи навіть зупиняючи роботи і ламаючи побудоване. Так над будинками Барселони почала підніматися одна з найдивніших у світі споруд, що викликало деяке здивування у городян: яка ж це церква? Будівля схожа або на мурашник, або на сталагміт, що виростає з землі, або навіть на кам'яна бурульку! За задумом Ґауді всі три фасади Сагради Фамілії повинні були мати стилістично однакове оформлення і увінчуватися чотирма високими вежами криволінійних контурів. У результаті над храмом підносилися б дванадцять веж, кожна з яких символізувала б одного з дванадцяти апостолів. Кожен з трьох фасадів мав бути присвячений одному з трьох центральних сюжетів земного життя Христа: Різдву, Пристрастям Христовим та Воскресінню. За задумом Ґауді, фасади повинні були бути прикрашені величезними панно та барельєфами на відповідні теми.

Не зважаючи на те, що Ґауді  будував храм упродовж тридцяти п'яти  років, йому вдалося звести і оформити лише Різдвяний фасад, що конструктивно  є східною частиною трансепту, і  чотири вежі над ним. Західна частина трансепту та апсида досі лишаються недобудованими. Сам Різдвяний фасад було добудовано лише у 1950-і роки.

          Ґауді з особливою увагою ставився до внутрішнього оформлення Храму Святого Сімейства. Колони, що підтримують склепіння, символізували апостолів і святих, яким присвячені парафіяльні церкви Каталонії та Іспанії. Незвичайною є і форма колон : Ґауді використовував різні види багатокутників, які змінюють форму при русі вниз. Колони нагадують гігантські дерева, на кронах яких застигло небесне склепіння. «Це буде схоже на ліс. М'яке світло литиметься через віконні пройми, що знаходяться на різній висоті, і вам здаватиметься, що це світять зорі», — писав Ґауді.

          З 1914 р. Ґауді усі сили віддавав лише будівництву свого храму. Церква стала його нав'язливою ідеєю. Заглиблюючись в себе, він ставав усе більш ексцентричним, свято вірив у своє месіанське призначення, жив відлюдником у власній майстерні, розташованій на будівельному майданчику, і виходив лише час від часу «з шапкою в руці» для збору грошей на будівництво церкви (рішенням ініціаторів будівництва храму — Асоціації шанувальників Св. Йосипа — будівництво повинне було фінансуватися лише за рахунок пожертв парафіян, тому роботи не раз припинялися через брак коштів). 10 червня 1926 р., прямуючи до сусідньої церкви на вечірню службу, недалеко від будівельного майданчика Ґауді був збитий трамваєм. Ніхто не впізнав у старому, одягненому у поношений одяг і схожому на бродяжку, відомого усій Барселоні архітектора. Він був відправлений до лікарні для бідних — шпиталю Св. Петра і Св. Хреста. За два дні, у віці 74 років, Антоні Ґауді помер. Похований у крипті недобудованого ним собору.

 

3. Історія будівництва з 1926 р.

          Після смерті Ґауді у 1926 р. роботи над храмом продовжилися під керівництвом Думенака Суґраньєса (кат. Domènec Sugrañes i Gras). Але незабаром події Громадянської війни в Іспанії на декілька років перервали будівництво. Під час війни каталонські анархісти зруйнували модель собору і знищили креслення Ґауді. Самій будівлі також було завдано збитку. У 1940-і роки роботи було відновлено. У 1980-х р.р. за ініціативою архітектора Жорді Бунета-і-Арманґола (кат. Jordi Bonet i Armengol) для розрахунку конструкцій собору стали застосовувати комп'ютерні моделі.

          У середині 1990-х р.р. довкола недобудованого собору виникли суперечки щодо доцільності продовження робіт. Група архітекторів і містобудівників, яку очолив відомий каталонський архітектор Уріол Буїгас-і-Ґуардіола (кат. Oriol Bohigas i Guardiola), закликала до повного їх припинення. Проте проект було продовжено, тепер його стали фінансувати консервативні католицькі організації, приватні особи та закордонні меценати (значна частина коштів надходить, наприклад, з Японії).

         Швидкому закінченню проекту перешкоджає складність виготовлення кам'яних блоків, що формують ексцентричні форми собору. Згідно з комп'ютерною моделлю, кожен з них вимагає індивідуальної обробки та підгонки. Попередньою датою завершення будівництва вказується 2026 р. — століття з дня смерті автора проекту Антоні Ґауді. У 2008 р. має завершитися важливий етап — покриття крівлею центрального нефу будови.

Завдяки своєму незвичному зовнішньому вигляду, недобудований собор став однією з головних пам'яток Барселони.

 

4. Опис проекту

            Розуміючи, що за його життя робота над храмом не буде завершена, Гауді спланував багато внутрішніх деталей. Бажання уникнути прямих ліній разом з прагненням спростити конструкцію призвели до появи рішення про використання геометричних фігур з лінійчатою поверхнею, таких як гіперболоїд, гіперболічний параболоїд, гелікоїд і коноїда. Всі ці поверхні можуть бути отримані рухом прямої, тому і їх перетин є прямою лінією, що значно полегшує зєднання різних деталей конструкції. В оформленні використана ще одна геометрична фігура - еліпсоїд.         

           Метою Ґауді було зробити Храм Святого Сімейства «останньою великою святинею християнства», внаслідок чого всі архітектурні елементи храму набули глибокого християнського символізму. Найсильніше враження справляють веретеноподібні шпилі собору, загальним числом 16, що символізують 12 апостолів, 4 євангелістів, Пресвяту Діву Марію та Ісуса Христа. Вежі євангелістів прикрашено скульптурами їхніх традиційних символів: бика (Св. Лука), янгола (Св. Матей), орла (Св. Іван) та лева (Св. Марк). Центральний шпиль (Ісуса Христа) буде увінчано гігантським хрестом, отже максимальна висота собору складе 170 м — на 1 м нижче, ніж гора Монжуїк у Барселоні. Так, за задумом Ґауді, його творіння не повинне було перевершувати творіння Боже. Менші вежі також прикрашено снопами пшениці і кетягами винограду, символізуючи Святе Причастя.

Собор матиме три фасади, які символізуватимуть Різдво (східний), Славу (ще не закінчений) і Страсті Христові (західний). Фасад Різдва було завершено до Громадянської війни і виконано відповідно до оригінального задуму Ґауді.

Фасад Страстей Христових  відрізняється постатями виснажених людей, сценами побиття і розп'яття Христа. Автором цих скульптур є Жузеп Субіракс (кат. Josep Maria Subirachs i Sitjar).

            У декорі будівлі широко використано слова з літургії — «Hosanna», «Excelsis» і «Sanctus». Головні брами фасаду Пристрастей Христових прикрашено цитатами з Біблії на кількох мовах, включаючи каталанську. Фасад Слави буде прикрашено словами Апостольського Символу Віри.

          Гауді, говорячи про собор Святого  Сімействі, зазначав, що він буде не останнім з його кафедральних соборів, але першим собором нової серії. Це Храм Спокути Гріхів, створенню якого автор присвятив більшу частину свого життя. Найціннішим у цьому творінні Гауді є Фасад Різдва, який включає чотири вежі з оригінальними силуетами і багатими рнаментальними прикрасами. Вежі, що є сьогодні графічними символами Барселони, мають гексоідальну структуру з прикрасами з кручених сходів. На внутрішніх дверях зображені десять заповідей, на капітелях колон - добрі справи, на підставах - гріхи. Гауді замислив поставити храм спокутування всіх гріхів людських.

Міська легеда про скульптуру ослика на фасаді Саграда  Фамілія. 
          Навколо Саграда Фамілія побутує безліч смішних історій. Одна з них відноситься до скульптурного зображення біблійної сцени, для якої Гауді знадобився ослик. Звичайний літній осел, зображення якого повинно було прикрасити композицію східного фасаду. Архітекторові привели розкішного викормленого осла, якого він тут же забракував. І зажадав підшукати звичайну тварину -  яку використовують прості каталонські селяни.Один осел, інший - все не те. Нарешті Гауді привели бідну жінку, мешканку Барселони, яка вела на мотузці впираючого осла. Тварина була виснажена і відчайдушно впиралася, являючи досить норовливий і в повній мірі ослячий характер. Гауді був у захваті - це було саме те, що йому було потрібно. 
Жінці заплатили, осла відвели в підсобне приміщення, відмила і погодували. 
Через кілька днів власниця тварини прийшла до храму, щоб поцікавитися - чи ще потрібен Гауді її нещасний осел. І раптом побачила зображення свого ослика на стіні храму. Враження було настільки сильним, що жінка впала на коліна, здійняла руки до неба і заридала.Тут же покликали Гауді. Той підійшов, підняв з колін заплакану жінку і запитав, у чому справа. 
- Ну як же, мій нещасний віслючок помер. Я знаю, не заспокоюйте мене! - Ридала жінка. - Інакше навіщо б ви зобразили його у камені? 
Їй тут же повернули живого і неушкодженого ослика. Жінка була на сьомому небі від радості. Раділа і тварина, яка вперше в житті їла досита і не перевозила на своїй спині непосильних тягарів .

 

5. Цікаві факти 
1)    Незвичайний зовнішній вигляд храму зробив його однією з головних визначних пам'яток Барселони. За відомостями газети El Periódico de Catalunya, в 2006 р. будівництво відвідало 2,26 мільйона чоловік, що ставить об'єкт в один ряд по популярності з музеєм Прадо і палацом Альгамбра.

2) Розпочате і триваюче виключно на приватні пожертвування будівництво ведеться на ділянці, що не належить Церкві, і не курується єпископатом. Внаслідок цього спостерігається іноді в російськомовних текстах і усному практиці іменування церкви Саграда Фамілія собором є помилковим. Слід пам'ятати, що головним єпархіальним храмом Барселони залишається кафедральний собор Св. Евлалій («Ла Сеу») в Старому місті, а не церква Саграда Фамілія. 
3) У 2008 році група з більш ніж 400 діячів культури Іспанії закликала зупинити роботи з будівництва храму. На їхню думку, творіння великого архітектора стало жертвою недбалої, невмілої реставрації на догоду туристичній індустрії. 
4) Швидкого закінчення будівництва перешкоджає складність виготовлення кам'яних блоків, що формують ексцентричні форми споруди. Згідно комп'ютерної моделі, кожен з них потребує індивідуальної обробки і підгонки. 
5)  Згідно з даними уряду Іспанії, повністю добудувати собор вдасться не раніше 2026 року — століття з дня смерті автора проекту Антоні Ґауді. 
6) 7 листопада 2010 Папа Римський Бенедикт XVI освятив храм Саграда Фамілія, так як він визнаний придатним для здійснення церковних служб.

 

6. Саграда  Фамілія сьогодні 
          Це вражаюче, але роботи на Саграда Фамілія йдуть повним ходом по сей день. Собор оточений в будівельні ліси. Височенні вежі підйомних кранів абсолютно несподівано гармонують з апостольськими вежами храму. Навколо снують робітники, яких легко відрізнити від туристів. Туристи дивляться на храм, розкривши від здивування роти, а робочі споглядають на них поблажливо. Хоча і самі іноді кидають погляд на звичні фасади і ... на мить застигають – незвичайна краса….... 
Чи буде собор коли - небудь завершений? Це питання журналісти поставили нинішньому архітекторові Саграда Фамілія Району Еспелю-і-Роселлу у 2002 році. І ось що він сказав: «- Коли дев'ять років тому я почав тут працювати, навіть не думав, що зможу побачити храм завершеним. Тепер з'явилася надія: за розрахунками, нам буде потрібно років тридцять.» Тридцять років на тлі ста тридцяти - сущі дрібниці. Зведення Саграда Фамілія може протривати багато десятиліть. При рівні сучасних технологій сам процес будівництва великої проблеми не становить. Питання в іншому - як вгадати наміри Гауді, не відійти від його теми та відтворити геніальні задумки великого архітектора. Бо собор як симфонія - достатньо однієї невірної ноти, щоб зруйнувати всю композицію. Поки послідовники майстри не сфальшувати жодного разу.