Болонський процес

Болонський процес – це процес розпізнавання однієї освітньої системи іншою в європейському просторі. Якщо майбутнє України пов'язане з Європою, то не можна надалі стверджувати, що Болонський процес має для нас лише просвітнє та пізнавальне значення. Надання високої оцінки національній системі освіти не має заспокоювати нас і стримувати глибинне її реформування.

Всесвітнє визнання нашої освіти та висока якість навчання – це досягнення попередньої епохи, попередньої системи влади, попереднього покоління.

Нині можна з жалем констатувати, що незважаючи на природні досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система (демократичність, гнучкість, незаідеологізованість), в масовому вимірі освіта стала менш якісною, а переважна більшість випускників вищих навчальних закладів (особливо нових) не конкурентоспроможна на європейському ринку праці. Це зобов'язує менше говорити про власні досягнення, а все більше аналізувати світові та європейські тенденції реформування освіти і відповідно до цього напружено і послідовно вдосконалювати нашу професійну сферу діяльності.

Водночас участь системи вищої освіти України в болонських перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів її якості. Орієнтація на Болонський процес не має призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти. Навпаки, її стан треба глибоко осмислити, порівнявши з європейськими критеріями і стандартами, та визначити можливості її вдосконалення на новому етапі. При цьому еволюцію системи освіти не слід відокремлювати від інших сфер суспільства. Вона має розвиватися в гармонійному взаємозв'язку з суспільством в цілому, беручи на себе роль його провідника.

Модернізація системи вищої освіти в Україні (Закон «Про вищу освіту» та ряд нормативних актів Міністерства освіти і науки) має деякі спільні ознаки з Болонським процесом (уведення ступеневої системи освіти), але за більшістю напрямів вона йому не відповідає. Це пов'язано з тим, що вихідні концепції такої модернізації не були зорієнтовані на інтегрування національної системи освіти в Європейський простір. Вони більшою мірою мали «внутрішній» характер і переважно зводилися до «прилаштування» системи вищої освіти до нових внутрішніх реалій. На сучасному етапі концепцію реформування вищої освіти слід докорінно переглянути і створити програму послідовного її зближення з європейським освітнім і науковим простором.

Уряд України має прийняти усвідомлене політичне рішення, яке б ґрунтувалося на потребі проведення зазначених реформ та було б покладено в основу рішучої зовнішньої політики держави, спрямованої на інтеграцію вітчизняної системи вищої освіти в європейський простір.

Ми починаємо рух до Болонського процесу. На цьому шляху важливо, щоб нас не спіткала небезпека. Вона в тому, аби наші перетворення не виявилися поверховими, косметичними і не звелися лише до конференцій і обговорень. Вони мають бути такими, щоб досягти бажаної мети – надати молоді можливість, співпрацюючи з Європою, розбудувати Україну і зробити усіх нас громадянами прекрасного європейського континенту.

Освіта стратегічна  основа розвитку особистості, суспільства, нації і держави, запорука майбутнього, найбільш масштабна і людино ємна сфера суспільства, його політичної, соціально економічної, культурної й наукової організації. Вона є засобом  відтворення й нарощування інтелектуального, духовного потенціалу народу, виховання  патріота і громадянина, дієвим чинником модернізації суспільства.

21 ст вимагає нового покоління професійних спеціалістів для якісного забезпечення розвитку держави. Особлива роль у званні цієї вкрай важливої проблеми належить вищій школі. 

Саме вища школа  покликана навчити майбутніх  спеціалістів орієнтуватись і гідно  діяти в сучасних соціокультурних  і соціопрофесійних ситуаціях.

Успіх р-тку України багато в чому залежить від того, наскільки повно будуть розв’язані проблеми збереження і використання її технологічного і кадрового потенціалів.

Сучасна вища освіта має формувати в студентів  справжні цінності, моральні принципи, ідеали, сенс буття.

Людина, її своєчасна  адаптована інтелектуально професійна підготовка була, є і будуть основою  еволюційного розвитку держави, внутрішнім і зовнішнім фактором її національної безпеки і стабільності.

Вища школа покликана  забезпечити такі умови, у яких було б можливим перетворення особистісно-суспільних відносин на дієвий внутрішній стимул професійного становлення майбутніх  спеціалістів, розвитку і закріплення  в них активної професійної позиції  і творчого стилю діяльності.

Я вважаю, що ввід результатів  роботи вищої школи, як освіта і науки  в цілому, у все більшій мірі буде залежити і доля народу, і доля держави, і життя кожного громадянина України.