Співвідношення між підщепами і сортами

1.

Таблиця 1 

Співвідношення  між підщепами і сортами

 
 
 
 

     Груша — рід, зазвичай, високих (5–30 метрів) дерев родини розових підродини яблуневих. Рід налічує біля шести десятків видів. Проте в культурі найпоширенішими є два види: звичайна, або європейська (морозостійкість до -30С) та китайська. Остання відрізняється більшою морозостійкістю (до -40С), більшою стійкістю до грибкових захворювань, здатністю до вегетативного розмноження. Існують гібридні сорти за участю двох і більше видів груш.

     Листя груші – просте, овальне, 3-11 см завдовжки, темно-зелене, блискуче. Квітки білі або блідо-рожеві до 4 см у діаметрі з п’ятьма пелюстками. Квітне груша в квітні, травні. Плоди достигають у вересні, жовтні. Ранні сорти стигнуть у серпні, на півдні - в липні. Плоди – овальної (грушоподібної) або округлої форми, зелені або жовтуваті, інколи з червоним рум’янцем, вагою від 45 до 600 г. Вживають їх як свіжі, так і перероблені (сушка, сік, сироп, оцет, джеми, варення…). Існують самоплідні та партенокарпічні (не потребують запилення) сорти. На даний час відомо приблизно 7000 сортів груші. Врожайність висока. За добрих умов з одного дорослого дерева можна зібрати 100 – 800 кг (в залежності від віку та сорту). Дерева груші відзначаються довговічністю (до 300 років).

     В 100г плоду в середньому міститься:

• 58 кілокалорій
• 15.4 г вуглеводів
• 9.8 г цукру
• 1.9 г клітковини
• 0.1 г жирів
• 0.4 г білків
• 0.01 мг вітаміну B1
• 0.02 мг вітаміну B2
• 0.15 мг вітаміну B3
• 0.04 мг вітаміну B5
• 0.02 мг вітаміну B6
• 4.2 мг вітаміну C
• 9 мг кальцію
• 0.17 мг заліза
• 7 мг магнію
• 11 мг фосфору
• 119 мг калію
• 0.1 мг цинку

 

     Поширена  груша по всій території України, переважно в аматорських садах. В дикому стані грушу звичайну можна зустріти на території Грузії, України та на півдні Росії. Груша - вітростійка, солевитривала, зимостійка рослина.

     Для розмноження, зазвичай, використовують щеплення. При розмноженні насінням (потребує стратифікації) не зберігаються сортові особливості. При щепленні за підщепу можна обрати сіянці груші та айви. На сіянцях груші щеплення вдається краще, проте виростають такі дерева досить високими (10-15 м.). Груші щеплені на айву, зазвичай, до 5м заввишки, проте айва сумісна не з усіма сортами груш. Продуктивний вік дерева щепленого на айву, зазвичай, коротший за продуктивний вік дерева щепленого на грушу. Для зменшення сили росту та збереження тривалого продуктивного віку останнім часом використовують спеціальні низькорослі клонові (вегетативні) підщепи. 

     Бере  Арданпон

     Плоди дуже великі (200-300г), айвообразноїформи з бугристостью у чашечки, при дозріванні жовто-зеленуваті. М'якоть тане, масляниста, з приємною терпкістю, солодкого і відмінного смаку. Знімальна зрілість з першої декади жовтня, споживча - через 30-45 днів. Плоди зберігаються до січня. Дерева сильноросле, з густою пірамідальною кроною. Перший врожай на слаборослих підщепах отримують на четвертий-п'ятий, на лісовій груші - на восьмий-дев'ятий рік. Плодоношення регулярне. Урожайність до 180 кг с дерева. Сорт чудово себе веде на родючих грунтах і при достатку тепла і вологи. Цвітіння пізніх строків. Стійкість колірних нирок до заморозків середня. У роки з надмірним зволоженням плоди уражуються паршею. Запилювачі: Деканка зимова, Бере Боск.

     Бере боск

       Дерева вище середнього або середнього розміру, з негустою, ви- сокопірамідальною кроною, яка з віком дерева стає широкопірамідаль ною. До ґрунтів сорт маловибагливий. Зимостійкість його нижче серед ньої, особливо в молодому віці. При вирощуванні на айві потребує проміжної вставки. Стійкість до парші порівняно добра. Ураженість опіком листя середня. 
У пору плодоношення вступає рано (на 6-й рік). Плодоносить регулярно, сорт порівняно врожайний. Середня врожайність за чотири роки (9—11-й рік) 36,5кг з дерева (152 ц/ra). У насадженнях старше 12—15 років вона досягала 350—375 ц/га. Цвітіння пізнє. Запилювачами можуть бути сорти Вільямс, Бере Жіффар, Улюблена Клаппа, Бере Гарді, Добра Луїза, Конференція, Бере Арданпон, Жозефіна Мехельнська, Деканка зимова, Парижанка, Пасс-Крассан та ін.  
Плоди вище середнього розміру або великі—150—190 т, окремі — 220—245г, видовжено-грушоподібні. Шкірочка тонка, жовта з ніжно-золотистою іржистістю, привабливі (4,7—4,8 бала). М'якуш білий або з жовтуватим відтінком, соковитий, ніжний, танучий, маслянистий, солодкий, з легкою кислинкою та приємним мигдальним запахом, високих смакових якостей (4,6—4,8 бала).  
Сорт осіннього строку достигання. Плоди достигають у середині жовтня, зберігаються до листопада, у холодильнику — до січня—лютого. На дереві плоди тримаються міцно, не обсипаються. Транспортабельність їх висока.  
Переваги: високі смакові та товарні якості плодів. Досить висока стійкість до парші та осипання плодів.  
Недоліки: недостатня зимостійкість дерев, схильність до ураження опіком листя.

     Кюре

      Дерево сильноросле, з пірамідальною, доволі густою, добре облистненою  кроною. До ґрунтів і місцеположення сорт маловибагливий, але потребує тепла. До парші середньостійкий (1—2 бали), ураження опіком листя не відмічено. У пору плодоношення, вступав рано: на груші лісовій — на 6—7-й, на айві — на 5-й рік. Цвітіння раннє. Запилювачами можуть бути Бере Арданпон, Деканка зимова, Жозефіна Мехельнська, Олів'є де Серр, Бере Боск, Добра Луїза, Олександрівна, Дюшес Ангулем, Улюблена Клаппа та ін. Сорт добре сумісний з айвою, його можна використовувати як проміжну вставку для сортів груші, які не сумісні з айвою. Сорт високоврожайний. У середньому за чотири роки (12—15-й рік) врожайність на груші лісовій становила 129,6 кг (270 ц/га), на айві 70,6 кг з дерева (353 ц/га). Плоди середньої величини — 160—190 г або великі, особливо на айві— 240—290 г, окремі 380—390 г, видовжено-грушо-подібні. Шкірочка щільна, товста, світло-жовта, слабоблискуча (4,7 бала). М'якуш білий або кремуватий, середньої щільності та соковитості, з помірною терпкістю, слабоароматний, задовільного (3,6—4 бали), а в окремі теплі роки порівняно доброго смаку (4,5—4,6 бала). 
Сорт ранньозимовий, достигає наприкінці листопада — на початку грудня, плоди зберігаються до січня, іноді й довше. 
Сорт слід рекомендувати для дальшого розмноження в областях, де вирощування цінніших зимових сортів не вдається. 
Переваги: висока врожайність, добра зимостійкість, невибагливість до ґрунту і місцерозташування,. добра транспортабельність плодів. 
Недоліки: посередній смак плодів, сильнорослість дерева.

                                                         Золотиста

     Дерево  сильноросле, з широкопірамідальною, густою кроною. Зимостійкість і посухостійкість дерев високі, стійкість до парші середня. 
Строк цвітіння пізній. Запилювачами можуть бути: Бере Арданпон, Бере Боск, Бере Гарді, Добра Луїза, Маріанна, Вільямс, Улюблена Клаппа. У пору плодоношення на сильнорослій підщепі вступає на 7—8-й, на слаборослій (айві) — на 4—5-й рік. Сорт середньоврожайний — на сильнорослій підщепі в середньому за сім років (9—15-й рік) одержано по 24,6 кг із дерева (102,5 ц/га). Урожайніший цей сорт на айві — в середньому за 6 років одержано 288 ц/га, в окремі роки — 371 ц/га.  
Плоди сорту середньої і нижче середньої величини (90—120 г, в окремі роки —160 г), в Криму вони більші (120—170 г) округлі або короткогрушоподібні, золотисто-жовті. М'якуш майже без грануляцій, кремовий або жовтувато-білий, середньої щільності, соковитий, солодкий, із слабкою кислинкою і приємним запахом, добрих смакових якостей (4,5 бала). Товарність плодів висока —до 90%. 
Сорт зимового строку достигання. Знімальна стиглість настає вкінці вересня — на початку жовтня, споживча — у грудні—січні. У звичайному плодосховищі вони зберігаються 100—120 днів, не втрачаючи смакових якостей.  
Переваги: добра зимостійкість дерев, зимовий строк; достигання плодів з порівняно високими смаковими якостями.  
Недоліки: середня врожайність, невеликі за розміром плоди. 
 

2. Потреба в підщепному і прищепному матеріалі

2.1. Розрахунок потреби в підщепах 

Таблиця 2

Потреба в підщепах 

 

де К - коефіцієнт перерахунку;

В - вихід саджанців, %

К = 100+ (100-75):100=1,25

Потреба в підщепах : 60*1,25=75 

            2.2.Розрахунок потреби в живцях

            Таблиця 3 

Потреба в живцях 

 

Кількість підщеп для окулірування:

Х =ПП*25/100=18750

Загальна потреба в живцях:

Кільк.підщеп : кільк.вічок:

1. 11,25 : 15=0,75 
2. 18,75: 15=1,25
3. 22,5: 15=1,500
4. 22,5: 15=1,500

Потреба в живцях:

ЗПЖ-100%

Х-по сортам

1)0,75*15 :100=0,112

Страховий фонд:

ЗПЖ*коеф.1.5

75 *1.5=1,125

3.Організація території розсадника 

         3.1. Визначення площ відділень розсадника

3.1.1. Площа чергового поля відділення формування 
 
 

Таблиця 4

Площа чергового поля 

Площа поля:

Потреба : кількість  підщеп:

75 : 71=1 га(приблизно) 
 

Таблиця 5.

Площа шкілки сіянців 

 

Площа шкілки: потреба у сіянцях : вихід сіянців з 1 га =75 : 250=0,3 га 
 

Таблиця 6

Потреба в насінні