Особливості вирощування озимої пшениці

УДК 633. 11

Штогун Андрій Олександрович

кандидат сільськогосподарських  наук, старший викладач

Ліснічук Галина Миколаївна

 

ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ

В ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛАСТІ

 

Анотація

             В статті висвітлено біологічні особливості та агротехніку вирощування озимої пшениці в умовах Тернопільської області.

Ключові слова: озима пшениця, агротехніка вирощування, сорти, дози, норми, урожайність, біологізація, якість зерна.

       

           Пшениця ( Triticum L. ) – одна з найбільш давніх поширених культур на земній кулі. Встановлено, що вона була відома приблизно за 900 р. до н.е. в Іраку, близько 600 р. до н.е. в Єгипті. Серед озимих зернових культур, які вирощуються на Україні велике продовольче значення має озима пшениця.

          Озима пшениця (Triticum aestivum L.) – основна зернова культура Тернопільщини, яка займає провідне місце за врожайністю і виробництвом продовольчого зерна. Для повного максимального розкриття потенційних можливостей сортів застосовують регіональні технології вирощування.

Економічна ефективність вирощування озимої пшениці визначається не тільки рівнем урожайності, вона залежить також від якості вирощеного зерна. Велика різниця в закупівельних  цінах на зерно низької та високої  якості робить вигідним вкладання додаткових коштів з метою одержання зерна вищого класу. Якість зерна значною мірою залежить від ґрунтово-кліматичних умов, особливостей сорту і технології вирощування. Вона характеризується такими показниками як склоподібність, натурна маса, маса 1000 зернин, вміст клейковини й білка. У зоні достатнього зволоження Західної України важче отримати зерно високої якості. Агровиробничий потенціал області дозволяє висівати цю культуру на площі понад 200 тис. га.

У Тернопільській області агротехніку вирощування озимої пшениці вивчають на Подільській дослідній станції (м. Хоростків). У відділі землеробства основна увага приділяється сівозмінам та обробітку ґрунту, а в лабораторії інтенсивних технологій вивчаються особливості сортової агротехніки озимої пшениці, а саме, строки посіву, норми висіву, удобрення і стимулятори росту.

В нашій області також  ведеться селекція озимої пшениці. Групою наукових співробітників дослідної  станції на чолі з кандидатом сільськогосподарських  наук Г.М. Ліснічук у співпраці з  іншими науковими установами створено десять сортів. З яких Лютесценс 7 у свій час був визнаний національним стандартом по якості для зони Лісостепу та Полісся, а сорт Збруч як цінна пшениця і на даний час займає значні площі по області [4].

Озима пшениця – холодостійка культура. Зерно може проростати за температури 1-2°С, але оптимальною для росту є температура 15-20°С. У зимовий період пшениця витримує зниження температури на глибині залягання вузла кущіння до мінус 15-18°С і навіть до мінус 20°С. Пшениця добре переносить короткотривале підвищення температури до 35-40°С, особливо за достатньої кількості ґрунтової води.

Достатня кількість  світла – необхідна умова для нормального росту і розвитку рослин пшениці та накопичення органічних речовин, що особливо важливо для успішної перезимівлі культури. Озима пшениця – рослина довгого дня і зацвітає тим швидше, чим довготриваліший день.

Пшениця відноситься  до вологолюбивих культур і особливо чутлива до нестачі вологи в період інтенсивного росту та формування генеративних органів – фаз виходу в трубку, колосіння та цвітіння. Високою посухостійкістю володіють сорти пшениці Селекційно-генетичного інституту, які культивуються переважно в степовій зоні, де сконцентровано більше половини загальнодержавного збору зерна цієї культури і висока ймовірність посух.

Озима пшениця вибаглива  до ґрунтів, які повинні достатньо  містити поживних речовин, і особливо азоту, мати хороші фізичні властивості. Кращими для цієї культури є чорноземні, темно-сірі та темно-каштанові ґрунти з нейтральною або слабо лужною реакцією (pH 6,0-7,5).

На даний час основними сортами  озимої пшениці які вирощуються  в області є Перлина Лісостепу, Фаворитка, Смуглянка, Збруч, Золотоколоса.

Для стабільного щорічного урожаю в господарствах необхідно висівати 2-3 сорти озимої пшениці. Значне місце повинно приділятися дотриманню сортової агротехніки.

У сівозмінах озима пшениця, як провідна культура, висівається після кращих попередників – багаторічних і однорічних трав, зернобобових культур, зайнятого пару (кукурудза на зелений корм, вико-вівсяні суміші), а також чорного пару. Після кукурудзи на силос і ранньої картоплі озимину можна розміщувати за умови, що ґрунт буде якісно підготовлений не пізніше, як за 18-20 днів до сівби.

Обробіток ґрунту розпочинається в кінці літа за системою обробітку під озимі культури, основним елементом якої є в Лісостеповій зоні оранка на глибину 20-22 см. Після трав хороші результати дає якісний основний обробіток глибиною 14-16 см з одночасним боронуванням і обов'язковим коткуванням. На полях з стерньовими попередниками оранці передує лущення. Після просапних культур-попередників основний обробіток можна замінити культивацією або дискуванням на глибину 10-12 см з боронуванням.

Оранку необхідно проводити  в середньому не пізніше, як за три тижні до сівби, щоб запобігти випиранню вузла кущіння озимини за рахунок осідання ґрунту в зимовий період.

Відразу за основним обробітком ґрунт  розробляють до придатного для сівби  стану.

За дощової погоди, проростанні  бур'янів, появі падалиці проводять  боронування чи мілку культивацію ґрунту. Передпосівна культивація чи боронування з коткуванням проводяться в день сівби на глибину загортання насіння.

Озима пшениця добре реагує на внесення добрив, дози яких залежать від особливостей сорту, попередників та ґрунтів.

Озима пшениця сильно реагує на азот, який у значній мірі визначає розвиток рослин, густоту стебел та інші ознаки продуктивності. Після малоцінних попередників і на недостатньо родючих ґрунтах  дози внесення азоту знаходяться  в межах 90-150 кг/га, причому N25 - 30 вноситься під оранку або передпосівну культивацію. Після парозаймаючих культур оптимальна кількість внесення азоту становить 60-90 кг діючої речовини на га, а на окультурених родючих ґрунтах дозу азоту доцільно зменшити до 30-45 кг/га. Велике значення надається підживленню озимої пшениці, яке проводять на хорошому агрофоні два рази, а на низькому – триразово. Перше підживлення виконують на тало – мерзлому ґрунті у фазу кущіння озимини, використовуючи 30% від повної норми азоту (N30-60), вдруге – у фазу виходу рослин у трубку - 50% (N60-90) і решту, 20%, – у третє підживлення у фазу початку колосіння. Останнє підживлення краще проводити позакореневим способом 20-30% розчином сечовини.

Фосфорно-калійні добрива під  озиму пшеницю вносять до посіву під основний обробіток ґрунту. Фосфор і калій підвищують холодостійкість і стійкість рослин до грибкових захворювань, ведуть до зростання майбутнього урожаю тощо. За інтенсивною технологією доза внесення фосфорних добрив складає 60-90 кг діючої речовини на га, а калійних - 90-120.

Під час сівбі в рядки вносять до 1 ц/га нітроамофоски або 70-75 кг гранульованого суперфосфату.

Сівба проводиться відкаліброваним і протруєним напіввологим способом насінням не нижче 3 класу. Насіння протруюють гранозаном або меркураном з розрахунку 1,2-1,5 кг препарату на 1 т насіння. Високостеблові сорти озимої пшениці обробляють триметиламонійхлоридом (ТУР).

Сприятливі умови для  проведення сівби настають, коли встановлюється середньодобова температура повітря 14-16°С. Найбільш зимостійкою і високоврожайною  є озимина, період осінньої вегетації  якої триває 50-60 днів. У зв'язку з  цим оптимальні строки сівби озимої пшениці в Лісостепу настають з 10 до 25 вересня.

Спосіб сівби – переважно звичайний рядковий та вузькорядний.

Глибина загортання насіння  пшениці на достатньо зволожених ґрунтах - мінімальна – 3-4 см. Проте в період сівби озимих верхній горизонт ґрунту часто містить мало вологи, а тому глибину загортання насіння збільшують до 5-6 см, а інколи і більше.

Норма висіву встановлюється на основі часу посіву, особливостей сорту  і родючості ґрунту. Норми висіву збільшують під час запізнення із сівбою, після гірших попередників та для сортів з низькою енергією кущіння. Для Лісостепу України за оптимальних умов норма висіву озимої пшениці складає 4-4,5 млн/га або, залежно від маси 1000 насінин, 160-200 кг/га.

Догляд за посівами включає заходи в осінній, зимовий та весняно-літній періоди. Восени за недостатнього зволоження ґрунту посіви коткують, обробляють хімічними засобами захисту проти шкідників та хвороб, а також за незначного основного удобрення, не пізніше як за місяць до припинення вегетації, проводять осіннє підживлення.

У зимовий час для  зменшення вимерзання озимої пшениці  застосовують снігозатримання.

У ранньовесняний період озимину підживлюють, розвинуті  посіви боронують упоперек рядків на малій швидкості, щоб якнайменше пошкоджувати рослини, а на зріджених посівах проводять досів або пересів іншою культурою.

Протягом вегетації  для боротьби з борошнистою росою, кореневими гнилями тощо проводять  обробку посівів пшениці фундазолом (4 кг/га), байлетоном (0,6-0,8 кг/га), проти  бур'янів – амінною сіллю 2,4Д (2-4 кг/га), 2М-4Х (5 кг/га) та ін.

Збирають урожай роздільним та прямим комбайнуванням.

Роздільне комбайнування  проводять у воскову стиглість  зерна пшениці – спочатку хлібну масу скошують у покоси, які пізніш, після підсихання, обмолочують. Роздільно збирають також забур'янені посіви. Пряме збирання застосовують під час повного достигання зерна, а також у дощових погодних умовах.

Важливо зібрати врожай у короткі строки без втрат. Через  два тижні від початку жнив втрати врожаю сягають 4-8 ц/га.

Після обмолоту зерно пшениці очищають і висушують до вологості 14%, за якої його закладають на зберігання або здають на хлібоприймальні пункти. Солому на полях збирають, а ґрунт відразу лущать.

           Досліди проводились у ТзОВ «БІО – ЛАН» (с. Горинка, Кременецького району). Об’єктом досліджень були 4 сорти озимої пшениці (Золотоколоса, Комплімент, Збруч, Актьор). Технологія вирощування — інтенсивна з елементами біологізації. Зокрема, попередником озимої пшениці були озимий ріпак, соя. Грунт лущили на глибину 8 – 10 см і через три тижні проводили оранку на глибину 25 см. Через два тижні після оранки за допомогою поверхневого обробітку культиватором КПС-4 знищили першу хвилю бур’янів. Пізніше, у міру проростання бур’янів, було проведено ще два таких обробітки. Для передпосівного обробітку використовували комбінатор ЛК-4. Строк сівби — 28–30 вересня. Норма висіву всіх сортів — 3,5 млн/га, що становило, залежно від маси 1000 насінин, 240 – 280 кг/га. Добрива вносили згідно зі схемою досліду: I варіант — N0P0K0 (без добрив), II варіант — Н60Р40К40, III варіант — N120P80K80. Фосфорні та калійні добрива вносили під оранку; азотні — на варіанті М60Р40К40 — всю норму азоту на четвертому етапі органогенезу; на варіанті N120P80K80 азот вносили двічі — N60 на третьому етапі органогенезу (ранньої весни) і N60 на четвертому етапі органогенезу (початок виходу рослин у трубку). Догляд за посівами полягав у внесенні гербіциду «Фортеця» (180 г/га), антивилягача Цикоцелю (хлормекват-хлорид) — 2 л/га у фазі кущіння. У фазі прапорцевого листка посіви обприскували фунгіцидом Тітл (0,5 л/га).

          Урожайність зерна залежала від сорту озимої пшениці і норми добрив. На варіанті без внесення мінеральних добрив найвищий урожай одержано в сортів Актьор (33,2ц/га), Комплімен (32,4ц/га). На фоні N60Р40К40 найвищий урожай зібрано в сортів Золотоколоса (50,9 ц/га). При підвищенні норми добрив до N120P80K80 найвищу врожайність одержано в сортів Золотоколоса(65,8 ц/га), Збруч (63 ц/га).Для остаточного підтвердження високої продуктивності цього сорту необхідно випробовувати його у наступні роки. Внаслідок підвищення норми добрив з N0P0K0 до N60P40K40 урожайність зросла, залежно від сорту, на 12,6–19,3 ц/га. Якщо на варіанті без добрив середня врожайність усіх сортів становить 28,2 ц/га, то на фоні N60P40K40 зростає на 16,4 ц/га.

         Отже, озима пшениця має важливе народногосподарське значення. Завдяки багатосторонньому використанню даної культури вона займає перше у виробництві сільськогосподарської продукції. Це провідна зернова культура Тернопільській області. Особливості агротехніки її вирощування вивчаються на дослідній станції. В результаті багаторічних досліджень було встановлено, що в останнє десятиріччя оптимальні строки посіву озимої пшениці змістилось на кінець вересня початок жовтня, тобто від 25.09 по 10.10. В той час, як раніше  оптимальними вважались строки 15.09 – 25.09. 

     В господарстві  «БІО – ЛАН» озима пшениця  вирощується по інтенсивній технології  з елементами біологізації. Було  встановлено, що при підвищені  норм внесення добрив урожайність підвищувалась на 16.4 – 19.3 ц/га в залежності від сорту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Борисенко В. А. Результати двадцятирічної селекційної роботи з озимою пшеницею / Борисенко В. А. [50 років діяльності Тернопільської сільськогосподарської дослідної станції]. – Тернопіль, 1996. – С. 61 – 68.
2. Горлач А. А.  Селекция озимой пшеницы в Лесостепи Украины. Достижение отечественной селекции / Горлач А. А. – М.: Колос, 1967. – С. 125 – 128.
3. Селекція озимої пшениці в західному регіоні України /  [ Ліснічук  Г. М., Борисенко В. А. , Грицевич Ю. С., Савчук О. І. ]   – Т. 2. – Київ. 2001
4. Кияк  Г. С. Грунтово – кліматичні умови вирощування озимої пшениці в західних районах УРСР / Кияк  Г. С. – К.: Урожай, 1964. – С. 9 – 14.
5. Ліснічук Г. М. Селекція польових культур на Тернопільщині. / Ліснічук Г. М. – Кременець: Вид-во КОГПІ ім.. Т. Шевченка, 2009. – С. 48 – 58.
6. Ліснічук Г. М. Проблеми місцевої селекції та вимоги до сортів озимої пшениці в західному регіоні  /  Г. М. Ліснічук, В. А. Борисенко – Одеса : СГІ – НАЦ НАІС, 2004.
7. Особливості вирощування сільськогосподарських культур в агрометеорологічних умовах Тернопільської області / [ М. Ф. Кушицький, Г. М. Янова,  М. В. Пономарчук, Л. І. Лук’яненко та ін.]. – Т.: Облполіграфвидав, 1985. – 49 с.