Методи і заходи запобігання розвитку епіфітотій

Важливу роль відіїрає підживлення рослин під час вегетації. При відповідному підборі елементів живлення можна змінювати спрямованість біохімічних процесів рослин у певному напрямку впродовж усієї вегетації рослин. Зокрема доведено, що позакореневі підживлення добривами підвищують стійкість пшениці до бурої іржі, картоплі—до фітофторозу, квасолі—до бактеріозів і ін.

Важливу роль у  стійкості рослин до хвороб відіграють мікроелементи. Так, мідь, залізо, цинк входять до складу багатьох ферментів, що беруть участь у захисних реакціях рослин та у реакціях, спрямованих не знешкодження токсичних виділень патогенш і пригнічення діяльності їх ферментів.

Нині мікроелементи  досить широко використовують у сільськогосподарському виробництві. Зокрема мікродози міді застосовують проти фітофторозу картоплі, бор—проти гнилі сердечка цукрових буряків, молібден — проти іржі, сажки та інших хвороб зернових культур.

Нестача мікроелементів у ґрунті призводить до виникнення непарази-тарних хвороб рослин. При нестачі бору виникає гниль сердечка цукрозах буряків, бактеріоз льону. Нестача солей заліза у ґрунті спричиняє не-гяфекційний хлороз. При нестачі магнію спостерігається міжжилковий стороз і навіть масове опадання листя. Мідне голодування зернових культур супроводжується крайовими некрозами листків, послабленням колотіння і навіть безплідністю.

На сьогодні розроблено різноманітні способи застосування мікроелементів. Найбільш ефективними є серед них передпосівна обробка насін-Ш, позакореневе підживлення рослин, внесення їх у ґрунт у чистому ілгляді або разом з мінеральними добривами (наприклад, марганізований суперфосфат).

Для нормального  росту і розвитку рослини потребують мікроелементі у дуже малих кількостях. Підвищені їх дози спричиняють токсикацію тослин. Залежно від мікроелементу надлишки можуть призводити до побуріння коренів, появи на листках різноманітних плям, хлорозів, некро-зз. карликовості рослин, скручування листків, потовщення і вкорочення ітгбел тощо. Аналогічні результати можуть бути при надлишку мінеральних добрив у ґрунті. Тому дуже важливим є контроль за забезпеченістю поживними елементами.

Способи і строки збирання врожаю. Від способів і строків збирання їссжаю великою мірою залежить не тільки максимальне його збереженії, але й накопичення збудників хвороб як безпосередньо у полі, так ї насіннєвому та посадковому матеріалі. Так, запізнення із строками ссрання врожаю озимих зернових культур призводить до осипання знаної частини зерна, появи сходів падалиці, яка є додатковим резервато-іс н та проміжною ланкою передачі іржі, борошнистої роси, септоріозу озимі посіви. Крім того, при пізніх строках збирання підвищується за-тазгеність насіння будь-якої культури різними хворобами. Пізні строки серання сприяють зростанню зараженості бульб картоплі фітофторозом, порошистою паршею; коренеплодів моркви — білою чорною, буряків — бурою, червоною та фузаріозною гнилями. Це по-звхчаєгься як на втратах врожаю безпосередньо в полі, так і під час збе-шгзння бульб і коренеплодів.

Завчасне і  у стислі строки збирання кукурудзи  знижує ураженість нігроспорозом, червоною гниллю, фузаріозом, що значно зменшує їх пліснявіння під час зберігання.

Важливе значення мають способи збирання врожаю. Наприклад, як роздільний спосіб, так і пряме комбайнування мають свої переваги і недоліки, тому спосіб збирання врожаю треба вибирати, враховуючи погодні умови, біологічні особливості сорту (здатність до осипання, висота рослин тощо) та ін. До роздільного збирання слід приступати в середині воскової стиглості за 5—7 днів до повної стиглості зерна. Цей спосіб значно зменшує втрати зерна і, відповідно, знижує вірогідність масової появи сходів падалиці. Збирання прямим комбайнуванням проводять із настанням повної стиглості зерна. Однак такий спосіб призводить до значних втрат врожаю, тому його слід застосовувати в першу чергу до низькорослих сортів і сортів, стійких до осипання.

Хімічна меліорація ґрунтів—важливий фактор зниження ураженості різних культур хворобами. Зокрема, вапнування кислих грунтів істотно знижує ураженість капусти килою, чорною ніжкою, цукрових буряків — коренеїдом та ін. Внесення фосфогіпсу на ґрунтах із лужною реакцією зменшує ураженість картоплі звичайною паршею, збудники яких актиноміцети  інтенсивно розвиваються на органічних рештках у лужному середовищі.

Селекційно-насінницький метод. На сьогодні біологічний потенціал врожайності сучасних сортів сільськогосподарських культур реалізується лише на 40—50 %. Однією з головних причин цього є сприйнятливість їх до шкідливих організмів. Масове застосування пестицидів не вирішує радикально проблему захисту рослин, оскільки вони діють на шкідливі організми здебільшого лише перманентно, не є фактором тривалої регуляціїїх чисельності і, відповідно, шкодочинності. Доведено, що під дією пестицидів у популяціях шкідливих організмів відбираються особливо життєздатні форми і особини, які впродовж однієї-двох наступних генерацій відтворюють попередню чисельність і навіть перевищують її. Крім того, захист сприйнятливих сортів від шкідливих організмів за допомогою пестицидів потребує чималих додаткових витрат. Тому найбільш ефективним, економічно виправданим і доцільним з огляду на охорону навколишнього середовища способом захисту рослин є створення і використання стійких сортів і гібридів, що є одним з найактуальніших завдань сучасності.

Вирощування сортів з підвищеною стійкістю до хвороб зводить до мінімуму проведення захисних заходів, значно знижує витрати на їх проведення, підвищує ефективність виробництва та істотно зменшує забруднення навколишнього природного середовища.

Завдяки створенню  стійких сортів у світовому аграрному виробництві вирішено чимало проблем, пов'язаних із шкодочинними хворобами, ще часто набувають етфітотійного характеру. Це стосується в першу чергу стеблової (лінійної), жовтої іржі злаків, бурої іржі пшениці, борошнисто-росяних хвороб, фітофторозу та інших. Нині 85 % сортів картоплі стійкі до раку, переважна більшість сортів соняшнику стійкі до вовчка і іржі. Підвищеною стійкістю до коренеїда та кагатної гнилі характеризуються сучасні сорти цукрових буряків. У селекційних установах України різного профілю інтенсивно проводиться робота по створенню стійких сортів зернових, зернобобових, технічних, овочевих культур. І вже є певні результати, які слід використовувати у виробництві. Це обмежить вирощування нестійких сортів і, як наслідок, поширеність і розвиток шкідливих організмів.

Дуже важливим вважають тривале збереження хворобостійкості сортів. Тому особливу увагу слід приділяти контролю за імунологічними властивостями сортів і гібридів у первинних ланках насінництва (виробництво оригінаторського (ОН) та елітного (ЕН) насіння. Він полягає | своєчасних фітопатологічних прочистках (видалення сприйнятливих рослин), систематичному покращуючому доборі, захисті рослин від насіннєвої інфекції, фітопатологічній експертизі насіннєвого матеріалу тощо.

При вирощуванні  насіннєвого матеріалу наступних  репродукцій (1— 3) враховують усі фактори, що можуть сприяти ураженню його хворобами. Зокрема насіннєві посіви розміщуються ізольовано від товарних; збов'язковим є знезараження насіння прийнятними для кожної культури способами; оптимальні строки посіву і висаджування по попередниках, які не мають спільних хвороб із культурою; фітопрочистки; добір здоро-зого матеріалу при закладанні на зберігання та перед висаджуванням бульб, коренеплодів, цибулин і т. ін.; спеціальна агротехніка при безвірусному насінництві картоплі та ін.

Особливої уваги  потребує добір і використання тих сортів, які виявляють стійкість до найбільш поширених і небезпечних видів хвороб в конкретних агрокліматичних зонах. Необхідність зміни сортів пов'язана і тим, що їх стійкість з часом зменшується, а згодом втрачається зовсім. Причиною цього є властива патогенним мікроорганізмам здатність пристосовуватись до нових рослин-живителів. По-перше, кожен вид патоге-на на території країни представлений багатьма популяціями, які в гене-пгчному відношенні є гетерогенними, тобто складаються з різних за вірулентністю рас, штамів, патотипів. По-друге, в популяціях мікроорганізмів спостерігається швидке утворення нових за вірулентністю і агресивністю форм внаслідок їх мінливості. До того ж завдяки значній швидкості розмноження нові раси патогена протягом кількох років здатні поширитися на великій території, витісняючи інші, менш вірулентні та агресивні раси збудників і уражуючи сорти, раніш стійкі до тієї чи іншої хвороби. У ряді випадків це може набути форми епіфітотії, особливо прн вирощуванні сприйнятливих сортів на великих площах. Вирощування сортів з підвищеною стійкістю до хвороб зводить до мпіїмуму проведення захисних заходш, значно знижує витрати на їх проведення, ігідвищує їх ефективність, істотно зменшує забруднення навколишнього середовища.

Фізико-механічний метод. Фізико-механічний метод захисту рослин від хвороб ґрунтується на використанні фізичних явищ для захисту рослин від шкідливих організмів. Для цього використовуються різні джерела енергії (світло, тепло, радіоактивне випромінювання тощо).

Найбільше поширення  в захисті рослин від хвороб має таке фізичне явище, як температура. Термічне знезараження використовується для знищення збудників хвороб, які знаходяться на поверхні і в середині насіння та садивного матеріалу рослин, а також для знищення збудників хвороб в теплицях. Проти вірусної інфекції ефективна термічна обробка насіння овочевих культур, при якій воно знезаражується не лише вщ зовнішньої, а й від внутрішньої інфекції. Для знезараження насіння капусти його витримують 20 хв у воді при температурі 50°С, моркви — при температурі 52—53°С, а потім охолоджують у холодній воді 2—3 хв і підсушують. З цією ж метою насіння гороху, огірків прогрівають прн температурі 50—60°С протягом 4—5 год., кавунш, дині — 3—4 год. при такій же температурі.

Садивний матеріал цибулі (сіянка, вибірка, ріпка), одержаний  з посівів, уражених пероноспорозом, прогрівають при температурі 37—42°С. Прогризанням цибулі при температурі 42—43°С протягом двох діб можна також позбутись цибулевого трипса та кореневого кліща.

Для оздоровлення садивного матеріалу суниць від  вірусної інфекції розсаду знезаражують термічним способом: рослини занурюють у воду, нагріту до 45—46°С на 13—15 хвилин.

У закритому ґрунті високі температури застосовуються при підготовці насіння до сшби, а також для обробки шпалер, конструкцій і субстратів. Пропарювання ґрунту в теплицях при температурі близько 100°С знищує багатьох збудникш хвороб. Для термічного знезараження ґрунту в зимових теплицях використовується шатровий спосіб пропарювання.

Очищення зерна  сільськогосподарських культур  на зерноочисних машинах також є ефективним заходом зменшення поширення хвороб, які зберігаються і розповсюджуються з насшням. Своєчасне післязбиральне очищення і сушіння зерна до кондиційної вологості значно зменшує вірогідність ураження фітопатогенними організмами.

досить високу ефективність отримано при застосуванні триходермін}" у закритому ґрунті проти фузаріозів (кореневої гнилі, в'янення) огірків і помідорів, аскохітозу огірка, чорної ніжки капусти. Крім того, доведена його ефективність у боротьбі з кореневими гнилями зернових культур, білою гниллю огірків, кореневими гнилями винограду, вілту бавовнику, сірої гнилі суниць тощо. Розробляються різні способи застосування препарату: дражування насіння, внесення в ґрунт (в розсадні горщечки, в лунки, у міжряддя та ін.).

Крім пригнічення ґрунтової інфекції', гриби виявились активними і проти грибів —збудників хвороб, які поширюються через повітря. Зокрема, в Англії за їх допомогою суттєво знижено розвиток молочного блиску плодових культур. Позитивні результати отримані також при застосуванні триходерми для боротьби з грибами.

Біологічний метод.Бактерії-антагоністи зараз інтенсивно вивчаються як практичніш засіб боротьби з хворобами на різних культурах. Наприклад, замочування коріння розсади помідорів у культуральній рідині бактерії знижує ураженість рослин фузаріозним в'яненням з 28,2 % до 0,8 %. Доведена ефективність цієї бактерії проти кореневих гнилей, гомозу насіння і листків, вілту бавовнику, кореневих гнилей і фузаріозу льону, чорної ніжки капусти.

Віруси-антаготсти. В останні десятиріччя в технології вирощування помідорів у закритому ґрунті обов'язковою є вакцинація розсади слабо патогенними штамами вірусу тютюнової мозаїки (ВТМ). Для цього створені спеціальні вакцинні штами, якими обробляють 8—10-денні рослини помідорів у фазі розгорнутих сім'ядольних листочкш. Обробку проводять шляхом обприскування рослин вакцинним розчином з додаванням 15 г карборунду на 1 л. Карборунд спричиняє мжротравми покривних тканин, через які вірус легко проникає в рослини. Ефект вакцинації полягає в тому, що розмноження введеного слабопатогенного штаму вірусу запобігає розмноженню сильно патогенного штама. В основі захисту є антагоністичні відносини між штамами вірусу, а також захисні реакції, що розвиваються в рослинах після вакцинації (утворення інерфероноподібшіх білків). Імунітет до сильно патогенних штамів у вакцинованих рослин виникає через 7—10 днів і зберігається впродовж декількох місяців, тобто практично весь період вегетації помідорів.

              Біологічний метод боротьби з хворобами рослин полягає у використанні існуючих у природі явищ надпаразитизму, антибіозу, тобто антагоністичних відносин між організмами, які розвиваються на рослинах і в ґрунті.

           В наш час найбільша увага  приділяється вивченню і використанню  антагоністів і продуктів їх життєдіяльності — антибіотиків. Як антагоністи багатьох фітопатогенів добре вивчені і застосовуються гриби роду Trichoderma. Вони поширені в ґрунтах різних типів і продукують антибіотики — гліотоксин, віридин, триходермін, соцукацилін, аламецин тощо, які мають антибактеріальні і антигрибні властивості. На основі цих збудників створено препарат триходермін — БЛ. Проти борошнистої роси огірка в захищеному ґрунті пропонується препарат бактофіт на основі бактерії Bacillus subtilis.

           Важлива роль у біологічному  захисті рослин від хвороб  відведена мікрофільним грибам  — над паразитам (роду Ampelomyces, Trichothecium). Незавершений гриб Trichothecium roseum Lin утворює антибіотик трихотецин, який пригнічує розвиток і ріст багатьох грибів — збудників борошнистої роси огірків, моніліозу тощо. На його основі створений біологічний препарат трихотецин. Фітобактеріоміцин (ФБМ), продукт життєдіяльності Actinomyces lavendulae, рекомендований проти бактеріозів квасолі, кореневих гнилей пшениці, коренеїда цукрових буряків, слизового та судинного бактеріозу капусти.