Економічні основи та система технологій виробництва риби в особистих і фермерських гоподарствах

Економічні основи та система технологій виробництва риби в особистих і фермерських гоподарствах

1.      Економічні основи виробництва риби

2.      Методи вирощування риби

3.      Технології інтенсивного вирощування риби

4.      Шляхи підвищення ефективності виробництва

Економічні основи виробництва риби

              Рибне господарство    України    відіграє   значну   роль   у
забезпеченні  населення  продовольством,  а  галузей  національної
економіки - сировиною, а також у відтворенні природних ресурсів та
підвищенні зайнятості населення. Фізіологічно обґрунтована річна потреба в рибі та рибній продукції (20 кілограмів на  душу  населення)  становить близько  1  млн.  тонн.  На  сьогодні  середній  рівень споживання досягає лише  трохи  більше  8  кілограмів  на  рік.  Через  різке скорочення  обсягів  фінансування, зростання  витрат  на  оплату  ліцензії  на  право  лову,   ремонт застарілого рибопромислового флоту в рибному господарстві з'явилися загрозливі  тенденції.  Насамперед  це  пов'язано  з   погіршенням технічного  стану  обладнання,  швидкими темпами його морального і фізичного старіння та виходом з ладу основних фондів підприємств.

Від розв'язання   цих проблем  
безпосередньо    залежить    як     функціонування     океанічного
рибопромислового флоту,  так і забезпечення населення України продукцією з риби та  інших  водних
живих  ресурсів  у  достатній  кількості  та асортименті,  а також
підвищення конкурентоспроможності рибогосподарської галузі  країни
в    цілому.  

В Україні є значні площі внутрішніх водойм, придатних для вирощування риби. Наявність водного фонду для вирощування об'єктів аквакультури перевищує 1 млн га, з них водосховищ — близько 800 тис. га, ставів — 122,5 тис. га, озер — 86,5 тис. га, водойм-охолоджувачів — 13,5 тис. га, інших категорій — 6 тис. га. За наявністю водного фонду Україна посідає одне з перших місць у Європі.

Правовою основою виробництва риби є  Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», який визначає основні засади  діяльності  та  державного регулювання   в   галузі   рибного   господарства,  збереження  та раціонального    використання    водних    біоресурсів,    порядок взаємовідносин    між    органами   державної   влади,   які   здійснюють рибогосподарську  діяльність.

Методи вирощування риби

Зазвичай в ставкових господарствах рибу вирощують 1-2 роки. За цей час вона досягає товарної маси. При виборі об'єкта вирощування потрібно мати на увазі швидкість росту риби, якість води, кормову базу і кліматичну зону, в якій розташоване господарство.

По відношенню до температури води всіх риб ділять на теплолюбних і холодолюбивих. До першої групи належить більшість культивованих риб(короп, сазан, лящ). Друга група, менша за чисельністю, включає форель, пелядь, сигів, чира. Ці дві групи риб розрізняються і за своїми вимогами до якості води. Зокрема, холодолюбивим рибам необхідна велика кількість кисню у воді, менший вміст органічних речовин і сполук азоту.

Товарну рибу вирощують у нагульних ставах, для будівництва яких відводять як правило, відводять малопродуктивні землі (піщані, супіщані, суглинкові, солончакові, заплавні, підзолисті) і лише в рідких випадках – плодючі (чорноземні, каштанові). Будують стави шляхом одамбовування великих ділянок чи перегороджуванням балок, русел річок греблями. Джерелами водопостачання можуть бути атмосферні опади, джерела, річки, озера, іригаційні канали і скидні води з іригаційних систем. Площі і глибини ставів визначаються рельєфом місцевості і господарським призначенням.

Підготовчі роботи по вирощуванню товарної риби зводяться до підготовки ложа нагульного ставу, правильної експлуатації і своєчасного ремонту гідротехнічних споруд, заповнення ставу водою в оптимальні строки в обов’язковому порядку через різні фільтри. 

У рибництві відомі два методи вирощування риби: екстенсивний та інтенсивний. При екстенсивному методі рибу не годують. Вона росте тільки за рахунок вживання природної їжі. Це, по суті, пасовищне рибництво. Воно дозволяє при мінімальному годуванні отримувати рибну продукцію. Перспективний цей напрям в південних районах і у великих водоймах, де можливе ефективне вирощування коропа спільно з рослиноїдними рибами.

Інтенсивний метод вирощування включає годування риби і створення з допомогою добрива і меліорації водойм багатої кормової бази. У сучасному рибництві існують різні технології інтенсивного вирощування риби (традиційна технологія, вирощування риби при різному рівні інтенсифікації, безперервна технологія, метод вирощування товарних цьоголіток).

Технології інтенсивного вирощування риби

Найбільш широко застосовується традиційна технологія, що включає дворічний (після зариблення ставів протягом незначної частини вегетаційного періоду цьоголіток підгодовують кормосумішами. Зазвичай підгодовку розпочинають в першій декаді липня. З початком годівлі приблизно через кожні 10 днів проводять контрольні облови, метою яких є перевірка інтенсивності росту мальків. В кінці вегетаційного періоду зі зниженням температури води підгодівля риби припиняється.

Восени цьоголітки, вирощені в господарстві мають середню вагу 20-30 г.

Після зимівлі відбувається вирощування товарних двохліток. Дволітків в господарстві підгодовують починаючи з другої половини червня. Для годівлі використовують, в основному, зернові відходи та соняшникову макуху. Для контролю за темпами росту та виявлення захворювань здійснюються контрольні облови з періодичністю раз в десять днів) або трирічний цикл вирощування риби (кінцевою метою трирічного обороту вирощування є одержання великої риби, яка відрізняється високими смаковими якостями, і підвищення рівня економічної ефективності ставового рибництва). Відповідно до цієї технології зазвичай вирощують коропа і рослиноїдних риб. При цьому використовують ставки різних категорій: нерестові, малькові, вирощувальні, зимувальні, нагульні. Кожна категорія ставків призначена для виконання певного технологічного циклу.

Вирощують рибу при різному рівні інтенсифікації. При високому рівні інтенсифікації (багаторазове годування, спільне вирощування декількох видів риб при високій щільності їх посадки) можливе отримання рибопродукції з розрахунку 5-6 т / га. Ефективність цього способу вирощування вимагає дотримання низки вимог: постійної проточній, технічної аерації води, регулярного вапнування ставків. А Напівінтенсивна форма ставового господарства є переходом від екстенсивної до інтенсивної. В таких господарствах стави частково удобрюють (найчастіше вносять гній), рибу в другу половину вегетаційного сезону підгодовують зерновідходами, застосовують спільне вирощуваїння кількох видів риб. Така організація виробництва забезпечує одержання 5 – 10 ц/га риби при Щільності зариблення 1500 – 3000 шт./га.

До основних  складових технології інтенсивного вирощування товарної риби у ставах належать такі: Меліоративні роботи, Агрообробіток, Внесення вапна, Застосування органічних добрив, мінеральних добрив, Наповнення ставів, Зариблення нагульних ставів, Профілактико-антипаразитарна обробка риби, Розпушування ложа ставів, Рибоводно-біологічний контроль на ставах, Вилов товарної риби.

В останні роки запропонована більш проста схема вирощування товарної риби, по так як званої безперервної технології. Вона передбачає підрощування молоді коропа до маси 1-2 г і подальше її вирощування без пересадок в одному ставку протягом двох років. При цьому потрібно лише дві категорії ставків - малькові і нагульні, де риба вирощується і зимує.

Одним із прийнятних для власників невеликих ставків є метод вирощування товарних цьоголіток. Ця технологічна схема передбачає раннє отримання личинок, підрощування їх на теплій воді до маси 1 г і подальше їх вирощування в ставку при розрідженій посадці. При гарній кормовій базі і сприятливому гідрохімічного режиму можливо за один сезон отримання товарних цьоголітків масою 0,4-0,5 кг.

Шляхи підвищення ефективності виробництва

Розвиток рибного виробництва передбачає виконання таких основних завдань:
 

     1) визначення основних засад державної політики щодо розвитку
рибного господарства України;
 

     2) оновлення основних фондів рибогосподарських підприємств на
основі широкого  впровадження  у  виробництво  досягнень  науки  і
техніки,  особливо  у  рибопромисловому  флоті та на підприємствах
переробки риби та інших водних живих ресурсів;
 

     3) підвищення ефективності  використання  сировинних  запасів
рибогосподарських   водних  об'єктів  України,  відкритих  районів
Світового океану та виключних  (морських)  економічних  зон  інших
країн;
 

     4) розвиток    прісноводної    та    морської   аквакультури,
інтенсифікація  товарного  виробництва  на   основі   застосування
якісного селекційного матеріалу;
 

     5) відтворення   і  охорона  рибних  та  інших  водних  живих
ресурсів;
 

     6) забезпечення  високої  якості  та  розширення  асортименту
конкурентоспроможної  продукції  з  риби  та  інших  водних  живих
ресурсів;
 

     7) здійснення структурної  перебудови  рибного  господарства,
сприяння розвитку підприємств усіх форм власності;
 

     8) розвиток  міжнародного науково-технічного співробітництва,
зовнішньоекономічних зв'язків у галузі рибного господарства;
 

     9) гармонізація законодавства України щодо якості продукції з
риби  та інших водних живих ресурсів з нормами Європейського Союзу
та світовими стандартами;
 

     10) сприяння розвитку рибогосподарської  діяльності  з  метою
збільшення  зайнятості населення,  поповнення доходів бюджету всіх
рівнів та забезпечення продовольчої безпеки країни.
 

     Для виконання  даних завдань  необхідно   здійснити   ряд
заходів, зокрема щодо матеріально-технічного забезпечення розвитку
галузі,  організаційного та інформаційного,  науково-технічного та
кадрового забезпечення,  а також удосконалення нормативно-правової
бази.
 

Висновок

на  сьогодні цей середній  рівень споживання
не досягає навіть на половину.

Україна має    потужну   базу   для   інтенсивного   розвитку
рибальства.  Це величезні площі  морських  територіальних  вод  та
значний  фонд природних внутрішніх водойм,     зокрема       понад
400 тис.  гектарів лиманів, озер і відокремлених водойм та близько
700  тис.  гектарів водосховищ,  рибопродуктивність яких може бути
підвищена за рахунок штучно вирощеного  рибопосадкового  матеріалу
промислових  видів  риби  та  інших  видів водних живих ресурсів і
покращання умов відтворення їх природних популяцій.

Рибне господарство    України    відіграє   значну   роль   у
забезпеченні  населення  продовольством,  а  галузей  національної
економіки - сировиною, а також у відтворенні природних ресурсів та
підвищенні зайнятості населення.