Аграрне право в системі права України

Пропорції розподілу продукції  між вітчизняними та зарубіжними партнерами визначаються зацікавленими сторонами. Вони можуть бути від 10 до 90% для однієї із сторін. Часто використовується співвідношення 50:50.

Переробка давальницької сировини. В цьому випадку передбачається вивіз сировини в іншу країну з метою переробки її на готову продукцію (або напівфабрикати) з поверненням готової продукції (напівфабрикату) в країну -- власника сировини.

Вартість переробки давальницької  сировини включається в експорт країни, яка здійснює його переробку, та в імпорт країни -- власника сировини. Кількість та вартість сировини, що вивезена, а також кількість готової продукції (напівфабрикату), виробленої з цієї сировини, обліковуються за балансом зовнішньої торгівлі.

Виробниче кооперування передбачає участь підприємств різних країн у різних, але конструктивно та технологічно пов'язаних між собою процесах праці. При цьому власність кооперантів  відособлена.

Обмін продукцією між підприємствами-кооперантами може здійснюватись на безвалютній збалансованій основі за умовами бартерних операцій.

Науково-технічне співробітництво  являє собою домовлену діяльність суб'єктів зовнішньоекономічних зв'язків  різних країн, спрямовану на прискорення науково-технічного прогресу. Основні форми такого співробітництва: взаємне планування, прогнозування, координація, кооперація та спільне здійснення наукових розробок, співробітництво в галузі науково-технічної інформації та підготовки наукових кадрів, забезпечення науково-технічних досліджень апаратурою, пристроями, матеріалами.

Відповідно до ст. 4 Закону України  „Про зовнішньоекономічну діяльність”  суб'єкти аграрного підприємництва всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання можуть здійснювати такі види зовнішньоекономічної діяльності:

-- експорт та імпорт товарів,  капіталів та робочої сили;

-- надання суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності України послуг іноземним  суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних,  страхових, консультаційних, маркетингових,  експортних, посередницьких, брокерських,  агентських, консигнаційних, управлінських,  облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

-- наукову, науково-технічну, науково-виробничу,  виробничу, навчальну та іншу  кооперацію з іноземними суб'єктами  господарської діяльності; навчання  та підготовку спеціалістів на комерційній основі;

-- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

-- кредитні та розрахункові операції  між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами госрегулювання зовнішньоекономічної діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

-- спільну підприємницьку діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

-- підприємницьку діяльність на території України, пов'язану з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічну діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

-- організацію та здійснення  діяльності в галузі проведення  виставок, аукціонів, торгів, конференцій,  симпозіумів, семінарів та інших  подібних заходів, що здійснюються  на комерційній основі, за участю  суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організацію та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

-- товарообмінні (бартерні) операції  та іншу діяльність, побудовану  на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

-- орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

-- операції по придбанню, продажу  та обміну валюти на валютних  аукціонах, валютних біржах та  на міжбанківському валютному ринку;

-- роботи на контрактній основі  фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Загальні висновки

1. Аграрне право України характеризується  своєрідним предметом правового регулювання.

Це є аграрні правовідносини, які, по-перше, випливають із спеціальної  правосуб'єктності суб'єктів аграрного  права, із специфіки їхніх завдань  та предмета діяльності; по-друге, складаються  в сфері виробництва продуктів  харчування, продовольства і сировини рослинного і тваринного походження, переробки і реалізації останньої  суб'єктами аграрної підприємницької діяльності.

Аграрні правовідносини як предмет  аграрного права являють собою  взаємопов'язані інтегровані відносини  майнового, земельного, членського, учасницького, корпоративного, управлінського й трудового  характеру в усій багатогранності  їх прояву в процесі здійснення завдань  діяльності суб'єктів аграрного  підприємництва.

Предметом аграрного права є  урегульовані нормами аграрного  законодавства, засновані на багатоукладності форм власності та господарювання реальні  суспільні, членські, майнові, управлінські, трудові, соціальні, господарчо-підприємницькі відносини щодо правового становища суб'єктів аграрного підприємництва, їхньої виробничо-господарської діяльності з додержанням ринково-економічних закономірностей.

2. Правову базу для припинення  існування фермерського господарства  створює в основному закон України про фермерське господарство, зокрема його статті 35 та 36.

Вони визначають умови припинення діяльності фермерського господарства, хто у разі необхідності приймає  рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається, як розподіляється загальне майно та здійснюється матеріальна відповідальність перед кредиторами, яким чином вирішуються спори щодо розподілу майна фермерського господарства, яке припинило свою діяльність, та деякі інші питання.

3. Види зовнішньоекономічної діяльності, які могуть здійснювати суб'єкти  аграрного підприємництва всіх  форм власності та організаційно-правових  форм господарювання, встановлює  ст. 4 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список литературы

Конституція України: Прийнята на п'ятий сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України, 2006, 13 липня.

Земельний кодекс України // Урядовий кур'єр, 2001, № 211-212.

Закон України про фермерське господарство від 19 червня 2008 року N 973-IV // www.rada.kiev.ua

Аграрне право України: Підручник. / За ред. проф. В.З. Ярчука. -- К., Юрінком Інтер. 2010.

Вінник О. Господарські товариства і виробничі кооперативи. Правове  становище. -- К., 2005.

Гайдуцький П. Власність на селі // Урядовий кур'єр. 2002, № 59, 28 березня.

Гутнік А. Як діє земельна конституція // Сільський час, № 11, 2004.

Запорожец А.М. Аграрное право: Учебное  пособие. -- Х., Консум. 2008.

Земельне право України: Підручник. -- К., 2009.

Земельне право: Академічний курс. За ред. В.І. Демчика. -- К., ЮІЕ, 2008.

Реформування та розвиток агропромислового виробництва / За ред. П.Т. Каблука. -- К., 2009.

Титова Н.І. Фермерство в Україні. Основні правові засади. Питання  та відповіді. -- Львів, 2010.