Рецензія на кишеньковий посібник

Рецензія на кишеньковий посібник

Автор: Гоманюк М.А.

Виконала студентка 464 групи, Єрещенко Юлія.

Прочитавши посібник у  мене склалось дуже суперечне враження. З одного боку інформація, яка викладена  в посібнику корисна та цікава. Описаний досвід більш розвинутих держав у цій сфері для мене виявився дуже корисним. Не зважаючи на те що я маю досвід у проведенні соціологічних опитувань, я відкрила для себе багато нового. Також мені сподобався той факт, що автор намагався, створити практичний посібник, а не теоретичний. Про це говорить те, що автор розповідає про реальні проблеми, які виникають під час опитування. Що вказує на те, що сам автор не теоретик, а практик, а література яку написав практик визиває довіру.

Але є те, що мені не сподобалось. Наприклад, дочитавши посібник я так і не зрозуміла: він написаний для людей, котрі взагалі нічого не знають про опитування чи для студентів, які вже мають деякий досвід в цій сфері. Вся інформація викладена, майже, розмовним стилем, дуже багато використовується розмовних слів, які взяти у лапки. Такий стиль допомагає сприйняти інформацію людині, яка нічого не знає про опитування, зрозуміти їх суть, та основні положення. З іншого боку є інформація, яка не дуже допоможе при проведенні соціологічного опитування, але допомагає зрозуміти весь процес в цілому або просто інформація для практикуючих соціологів. Тому здається, що ця інформація викладена лише для людей, які мають теоретичну базу в соціологічній сфері. Саме тому, мені стало не зрозуміло, чому був обраний розмовно-художній стиль, а не науковий чи публіцистичний. Адже, пояснюється багато інформації, яка і так зрозуміла, приводяться дуже прості приклади, робиться акцент на дуже простих речах. Наприклад, в одному з пунктів автор написав всі еквіваленти варіанту відповіді «важно відповісти». Я вважаю це зайвим. Адже, головне зрозуміти суть, а не знати всі варіації того, чи іншого варіанту відповіді.

Такі уточнюючі речі забирають  не тільки час, але й довіру. Здається, що автор пише для людей, які не тільки нічого розуміють в соціальних опитуванням, а взагалі нічого не знають.

Такий стиль викладу матеріалу  мене насторожив.

Також я вважаю, що не зайвим було б описати відносини, та можливі  проблеми в співпраці між інтерв’юером та бригадиром. Тому, що інтерв’юер працює не лише з опитуваними, алей з бригадиром.

Висновок: Більш повного  посібника, я ще не читала. Але вважаю, він був би більш прийнятним для  майбутнього чи діючого інтерв’юера, якщо автор дотримувався би науково-публіцистичного  стилю.