Навіювання

 
Навіювання (суґестія) – різноманітне у використанні та багатолике у своїх  проявах. Воно є невід’ємною частиною нашого повсякденного спілкування, нашого виховання та навчання. Смаки  та уподобання, особливості поведінки  дуже часто продиктовані навіюванням, яке не усвідомлюється. На нім частково засновані вплив на свідомість електронних  засобів масової комунікації, моди, звичаїв, обрядів. Навіювання є один із засобів формування віри. Правильно  вживане навіювання може помітно  підвищити ефективність пропаганди. 
 
У сучасній науковій і довідниковій літературі існує багато визначень навіювання. Ще більше їх існувало в кінці XIX на початку ХХ століття - за часів пікового інтересу до цього явища. Велика кількість однобоких визначень і зловживання навіюванням як науковим терміном приводило, за словами видатного російського психолога та психотерапевта Бехтєрєва В.М., до "...значної плутанини в освітленні тих психологічних явищ, які відносяться до царини навіювання". 
 
Бехтєрєв, який належить до когорти найавторитетніших знавців навіювання, залишив декілька визначень цього явища, які не втратили своєї актуальності до цих пір. Ми сподіваємося, що читачеві буде цікаве з ними познайомитися. 
 
Визначення 1: "...навіювання є одним із способів дії одних осіб на інших, яке проводиться навмисно або ненавмисно з боку особи, яка навіює і яке може відбуватися або непомітно для особи, якій проводиться навіювання, або ж з її відома та згоди". 
 
Визначення 2: "...навіювання зводиться до безпосередньої індукції тих або інших психічних станів від однієї особи до іншої; індукції, що відбувається без участі волі сприймаючої особи і нерідко навіть без ясного з її боку усвідомлення". 
 
У сучасній інтерпретації "суґестія - це процес дії на психічну сферу людини, пов’язаний із зниженням критичності при сприйнятті та реалізації змісту, що навіюється". Вважається, що інформація, засвоєна за допомогою навіювання, важко піддається осмисленню та корекції. 
 
Очевидно, що в тій чи іншій формі досягнення сугестології знайшли широке застосування в пропаганді та політичній рекламі. Для того щоб свідомо реагувати на сугестивний канал політичної реклами найбілдьш свідомі користувачі та рецепієнти такого впливу мають підвищити свою компетентність в області суґестії Ймовірно, насамперед потрібно засвоїти поняття і визначення, якими оперує суґестологія. Сподіватимемося, що дана стаття пробудить інтерес до читання спеціальної літератури. 
 
Отже, торкнемося деяких термінів і понять суґестології, що безпосередньо відносяться до політичної реклами. У пропаганді та рекламі навіювання, як правило, є спеціально організованим видом комунікації, де сприйняття інформації не повинне зустрічати бар’єрів критики. 
 
Джерелом суґестії (суґестором) в рекламі можуть бути:

 
• відеокліп уцілому,  
• епізод кліпу,  
• актор чи група акторів,  
• закадровий текст,  
• постер; 
• слоган,  
• логотип,  
• образ,  
• символ  
• і тому подібне 
 
Об’єктом суґестії (суґерендом) в політичній рекламі є група або соціальний шар споживачів даного рекламного продукту. 
Засоби суґестії розділяють на текстові (зміст та форма подачі тексту (графіка, шрифти)та мовленеві, які в свою чергу діляться на: 
• вербальні (фрази, слова, наголоси та інтонації),  
• паралінгвістичні (висота, тон, тембр голосу)  
• невербальні (міміка, жести, проксеміка, особливості поведінка учасників відеоряду). 
 
Попутно слід відмітити, що в різних культурах вищеперелічені засоби мають різний ступінь впливу. Узяти хоч би етимологічний аналіз поняття "навіювання" в різних мовах. У європейських мовах suggestion походить від латинського suggestio, що етимологічно виходить із слова gestus - жест. Це може говорити про більшу значущість "мови тіла" для посилення дії суґестії в деяких європейських культурах. У російській мові слово "навіювати" походить від староруського "внушиті" (вносити до вух),до цих пір на Київщині існує синонімічний фразеологізм слова навiювати - "вносити у вуха". Це говорить про те, що традиційно для східних слов’ян найважливішу роль в суґестії грає вербальний компонент. Особливо він значущий для українців, в мові яких існує 35 (тридцять п’ять) синонімів слова "говорити". Кількість синонімів, що відображають яке-небудь поняття, є надійним індикатором значущості даного поняття. Наприклад, мову ескімосів налічує двадцять синонімів слова" сніг" . До речі, професійні копірайтери, яких, на щастя чи на жаль, в українській рекламі та політтехнології не так вже й багато, при підготовці текстів українською мовою особливу увагу звертають на фонетичні засоби висловлювань. Текст у їх виконанні містить достатньо значущу кількість голосних та сонорних фонем. 
 
Відповідно до методів реалізації, навіювання може бути імперативним (прямим) або непрямим, а також довільним і мимовільним. 
Непряме або опосередковане навіювання організовується так, щоб інформація суґестії подавалася в замаскованому вигляді. Для нього характерні неусвідомленість, непомітність, мимовільність засвоєння інформації, що індукується. Символічною фігурою цього напряму на пострадянських теренах є милий «мовчазний» психотерапевт Алан Володимирович Чумак, який себе позиціонує як екстрасенс. "М’які" форми непрямого навіювання рідко зустрічають опір у суґеренда, непряме навіювання дуже часто може бути мимовільним. Воно є звичайним компонентом буденного спілкування. Разом з тим, використання непрямого навіювання вимагає від політтехнологів та рекламістів великої винахідливості у виборі форм його проведення, неординарності рішень. Креативні рекламісти, озброєні відповідними знаннями, як правило, знаходять велике задоволення в здійсненні проектів, пов’язаних з використанням непрямого навіювання. 
 
Ефективність дії суґестії залежить від: 
• властивостей суґестора (ступінь чарівності, соціальний статус, естетична, інтелектуальна, характеролоґічна та вольова перевага); 
• ступеню навіюваності суґеренда; 
• особистих відносин між суґестором і суґерендом (довіра, авторитетність, залежність) ; 
• способу формування суґестивної інформації (арґументованість, баланс логічних та емоційних компонентів, посилення іншими впливами); 
 
З вище перерахованого хотілося б особливо відзначити проблему оцінки "ступеня навіюваності". Виробникам та споживачам суґестивного продукту слід уникати суб’єктивізму в оцінці ступеня навіюваності групи, якій адресується суґестивні послання. Навіюваність не є величиною постійною. Вона може зростати у зв’язку з емоційною кризою, тривожністю, невизначеністю і так далі і падати (зростання соціально-психологічної компетентності, ліво-півкульна, інтелектуальна діяльність, негативний досвід спілкування з мало професійним суґестором і тому подібне). 

 
Удаючись до навіювання як до засобу пропагандиської дії, фахівець повинен  завжди пам’ятати про етичні норми. Талановито проведена кампанія суґестії може вплинути на мотиваційну сферу  сугернда, що спричиняє особливу відповідальність як автора пропагадиської кампанії, так  і її замовника.