Захворювання щитоподібної залози у гімназії № 31

 
 

Дослідницька  робота

на  тему:

«Захворювання щитоподібної залози у гімназії № 31» 
 

Виконала:

учениця 9-В класу

гімназії  №31

м. Чернігова 

Помазна Поліна

Вчитель: Кравченко Тетяна Георгіївна 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Зміст

1. Будова щитоподібної залози.
1. Гормони щитоподібної залози.
2. Функції щитоподібної залози
2. Захворювання щитоподібної залози.

2.1 Порушення функцій Щ.З.

3. Стан гіпотиреозу
4. Захворювання щитоподібної залози у підлітків гімназії №31.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Щитоподібна залоза

Щитоподібна залоза — непарний, часто двохдольковий, орган, розташований на передній поверхні шиї, попереду трахеї, і є периферійним гіпофіззалежним органом ендокринної системи, який регулює основний обмін і забезпечує кальцієвий гомеостаз крові.

У людини щитоподібна залоза — найбільша з ендокринних залоз; її маса у дорослого 30 — 60 г. Вона розташована в передній ділянці шиї на передньобічній поверхні верхніх хрящів трахеї та гортані. Складається з правої і лівої часток globus dexter/sinister), з'єднаних перешийком (isthmus gl thyroideae). Приблизно в ЗО % випадків від перешийка догори відходить відросток, який називається пірамідальною часткою (залишок щитоязикової протоки). Спереду залоза вкрита шкірою, м'язами, розташованими нижче під'язикової кістки, пластинкою внутрішньошийної фасції, яка утворює щільну волокнисту капсулу залози (capsula fibrosa), що фіксує залозу до трахеї та гортані. Кожна бічна частка щитоподібної залози ззаду прилягає до загальної сонної артерії, гортанної частини глотки та шийної частини стравоходу, де в борозні між стравоходом і трахеєю проходить поворотний гортанний нерв.

1.1 Гормони щитоподібної залози: 
Гормони ЩЗ поділяють на дві групи:

• йодовані - тироксин і трийодтиронін
• тиреокальцитонін – кальцитонін

Йодовані

Тироксин і  трийодтиронін утворюються в недрах специфічного білка ЩЗ - тиреоглобуліну, який містить найбільшу кількість органічно зв’язаного йоду. Біосинтез тиреоглобуліну, що входить до складу колоїду, здійснюється в епітеліальних клітинах фолікулів. У колоїді тиреоглобулін підлягає йодуванню. Йодування розпочинається з надходження йоду в організм з їжею у вигляді органічних сполук або у відновленому стані. під час травлення органічний і хімічно чистий йод перетворюється на йодид, який дуже легко всмоктується з кишок у кров. Основна маса йодиду концентрується у ЩЗ. Та його частина, що лишається, виділяється з сечею, шлунковим соком, слиною і жовчю. Поглинутий залозою йодид окислюється в елементарний йод. Потім відбуваються зв’язування його у вигляді йодтирозинів і окислювальна їх конденсація в молекули тироксину і трийодтироніну у недрах тиреоглобуліну. Співвідношення тироксину і трийодтироніну в молекулі тиреоглобуліну складає 4:1. Йодування тиреоглобуліну стимулюється особливим ферментом - тиреойодпероксидазою. Виведення гормонів із фолікула в кров відбувається після гідролізу тиреоглобуліну, який відбувається під впливом протеолітичних ферментів - катепсинів. При гідролізі тиреоглобуліну звільняються активні гормони - тироксин і трийодтиронін, які надходять у кров. Обидва гормони у крові перебувають у сполуці з білками глобулінової фракції, а також з альбумінами плазми крові. Тироксин краще зв’язується з білками крові, ніж трийодтиронін, унаслідок чого останній легше проникає в тканини, ніж тироксин. У печінці тироксин утворює парні сполуки з глюкуроновою кислотою, які не мають гормональної активності і виводяться з жовчю в органи травлення. Завдяки процесу дезинтоксикації не відбувається збиткове насичення крові гормонами ЩЗ.

Названі гормони  впливають на морфологію та функції  органів і тканин. При видаленні  ЩЗ у експерементальних тварин і  при гіпотиреозі у людей молодого віку спостерігаються затримка росту і розвитку майже усіх органів, зокрема статевих залоз, сповільнення статевого дозрівання. Нестача тиреоїдних гормонів у матері несприятливо позначається на процесах диференціації зародка, зокрема ЩЗ. Недостатність процесів диференціації всіх тканин і особливо ЦНС спричинює ряд тяжких порушень психіки.

Тиреоїдні гормони  стимулюють обмін білків, жирів, вуглеводів, водний і електролітний обмін, обмін  вітамінів, теплопродукцію, основний обмін. Вони посилюють окислювальні процеси, процеси поглинання кисню, витрати поживних речовин, споживання тканинами глюкози. Під впливом цих гормонів зменшуються запаси глікогену в печінці, прискорюється окислення жирів. Посиленя енергетичних і окислювальних процесів є причиною схуднення, що спостерігається при гіперфункції ЩЗ.

Гормони ЩЗ конче  необхідні для розвитку мозку. Вплив  гормонів на ЦНС проявляється зміною умовнорефлекторної діяльності, поведінки. Підвищена їх секреція супроводжується  збудливістю, емоційністю, швидким  виснаженням. При гіпотиреоїдних станах спостерігаються зворотні явища - кволість, апатія, ослаблення процесів збудження. Тиреоїдні гормони значною мірою впливають на стан нервової регуляції органів і тканин. Унаслідок підвищення активності вегетативної, переважно симпатичної, нервової системи під дією тиреоїдних гормонів прискорюються серцеві скорочення, збільшується частота дихання, посилюється потовиділення, порушуються секреція і моторика травного каналу. Крім того, тироксин знижує здатність крові до зсідання за рахунок зменшення синтезу в печінці та інших органах чинників, які беруть участь у процесі зсідання крові. Цей гормон пригнічує функціональні властивості тромбоцитів, їх здатність до адгезії ( склеювання ) і агрегації. Гормони ЩЗ впливають на ендокринні та інші залози внутрішньої секреції. Про це свідчить той факт, що видалення ЩЗ призводить до порушення функції всієї ендокринної системи.

Тиреокальцитонін

Утворюється парафолікулярними  клітинами ЩЗ, які розташовані  за її залозистими фолікулами. Він  бере участь у регуляції кальцієвого обміну. вторинним посередником дії тиреокальцитоніну є цАМФ. Під впливом гормона рівень кальцію в крові знижується. Це пов’язано з тим, що він активізує функцію остеобластів, які беруть участь в утворенні нової кісткової тканини, і пригнічує функцію остеокластів, які її руйнують. Разом із тим гормон гальмує виведення кальцію з кісткової тканини, сприяючи відкладенню його у ній. Крім того, він гальмує всмоктування кальцію і фосфатів з ниркових канальців в кров, таким чином сприяючи їх виведенню із сечею з організму. Під впливом тиреокальцитоніну знижується концентрація кальцію у цитоплазмі клітин. Це відбувається внаслідок того, що гормон активізує діяльність кальцієвого насосу на плазматичній мембрані і стимулює поглинання кальцію мітохондріями клітини. Вміст цього гормону в крові збільшується під час вагітності і годування дитини груддю, а також у період відновлення цілості кістки після перелому. Регуляція синтезу і вмісту кальцитоніну залежить від рівня кальцію в крові. Прий ого високій концентрації кількість кальцитоніну зменшується, при низькій, навпаки, зростає. Крім того, утворення кальцитоніну стимулює гормон травного каналу гастрин. Викид його у кров сповіщає про надходження кальцію в організм з їжею.

Встановлено, що їх дія на клітинному та субклітинному  рівнях пов’язана із різноплановим  впливом на мембранні процеси, на мітохондрії, на ядро, на білковий обмін, на процес обміну ліпідів і на нервову систему

Функція. Щитоподібна залоза відіграє в організмі дуже важливу роль. К йодовмісні гормони (тироксин і трийодтиронін), надходячи в кров, регулюють обмін речовин, ріст і розвиток тканин, а також перебувають у взаємозв'язку з функціями інших залоз внутрішньої секреції (особливо гіпофіза і статевих залоз), нервовою системою тощо. Гіпофункція щитоподібної залози спричинює слизовий набряк і деякі ознаки недоумства, а гіперфункція призводить до дифузного токсичного зоба (базедової хвороби). 
Щитоподібна залоза в ранньому ембріогенезі розвивається із епітелію щитоподібного дивертикула першої глоткової кишені позаду непарного горбка язика і деякий час сполучається з порожниною рота через щитоязикову протоку. У кінці четвертого тижня ембріогенезу ця протока облітерується і в подальшому залоза розвивається як ендокринна. 
Кровопостачання: верхні і нижні щитоподібні артерії; венозна кров відходить по однойменних венах (системи верхньої порожнистої вени). 
Добре розвинуте лімфатичне русло. Лімфовідтік відбувається до глибоких бічних шийних, пре- та біля-трахейних лімфатичних вузлів (іноді у вени, повз лімфатичні вузли). 
Іннервація: гілки блукаючого нерва і шийних вузлів симпатичного стовбура. Завдяки вільному сполученню з гортанню вона піднімається і опускається при ковтанні, зміщується в бік при повороті голови. Іннервується залоза симпатичними, парасимпатичними і соматичними нервовими гілками. У залозі чимало інтерорецепторів. Тканина залози кожної частки складається з численних фолікулів, порожнини яких заповнені густою, в’язкою жовтуватого кольору масою - колоїдом, утвореним головним чином тиреоглобуліном - основним білком, який містить йод. У колоїді є також мукополісахариди і нуклепротеїди - протеолітичні ферменти, які належать до катепсинів, та інші речовини. Виробляється колоїд епітеліальними клітинами фолікулів і безперервно надходить у їх порожнину, де концентрується. Кількість колоїду і його консистенція залежать від фази секреторної діяльності і можуть бути різними в різних фолікулах однієї залози. Збільшення щитовидної залози з патологічним посиленням її функцій називають зобом. Так нам відомий дифузний, токсичний та ендемічний зоб. Причинами таких захворювань може бути спадкова схильність, внутрішньоутробна патологія, запалювальні процеси, наслідки інфекційних захворювань або психологічних травм.

2. Захворювання щитоподібної залози

Захворювання щитовидної залози можна розділити на порушення функції даного органа, у випадку порушення гормонального тла, і на порушення структури щитовидної залози.  

До першого  ставляться: гіпертиреоз (підвищення функції щитовидної залози), гипотиреоз ( зниження функції щитовидної залози), базедова хвороба. Друга група містить у собі збільшення залози, формування в ній вузлів (вузловий зоб) або кист. Існує також рак щитовидної залози.  
 
Гіпертиреоз - це підвищення функції щитовидної залози. Його причини: надлишкове вироблення тиреоидных гормонів T3 й T4. Існують різні форми цього захворювання. Але загальні для всі симптоми це посилене серцебиття, дратівливість, плаксивість, нервозність, тремор закритих вік, пальців, кінчика мови, відчуття внутрішнього тремтіння, розладу сну й різке зниження ваги.  
 
Лікують гіпертиреоз шляхом медикаментозного втручання, радіоактивним йодом, іноді - за допомогою хірургічного втручання. Профілактикою є правильне харчування  
 
Гипотиреоз - це стан, при якому спостерігається низький рівень гормонів щитовидної залози в організмі. Йому сприяють захворювання внутрішніх органів і перебування в тих частинах планети, де переважають низькі температури. Симптоми: головні болі, утома, безсоння. Лікування амбулаторне, містить у собі цілий комплекс медичних процедур.  
 
Базедова хвороба, або дифузійний зоб. Зоб - це надлишок тканини щитовидної залози, що виникає через посилене розмноження її кліток, до чого веде, як правило, йодна недостатність. Базедова хвороба, або дифузійний зоб це одне з найпоширеніших захворювань щитовидної залози.

 
Також характерні збільшення властиво щитовидної залози, блювота й нудота, зміни в очному яблуці: воно здається випнутим, збільшеним. Лікують базедову хворобу в основному медикаментозними методами, якщо ж вони не дають ефекту, застосовується лікування хірургічне. Профілактикою може стати спостереження за своїм здоров'ям щоб уникнути вірусних і хронічних інфекцій, які часто сприяють виникненню базедової хвороби.  
 
Вузловий зоб - це захворювання частіше зустрічається в жінок. Воно задоволено поширене й виявляється в 5%-10%-ти відсотків населення Землі. Такий зоб - це вузлові утворення ендокринної залози. Під терміном «вузол» у цьому випадку мається на увазі утворення в щитовидній залозі будь-якого розміру, що має капсулу, обумовлене шляхом пальпирования, або ж за допомогою УЗИ. Звичайне захворювання протікає бессимптомно. Лікування оперативне.  
 
Рак щитовидної залози - це не часта форма рака. Як правило, йому передують доброякісне утворення в щитовидній залозі. Як правило ракове утворення з'являється в нижньому полюсі однієї із часток залози й спочатку не проявляє себе. Потім, розрісшись, пухлина починає викликати утруднення подиху. Іноді відбувається здавлювання стравоходу, що заважає ковтанню.  
 
Лікування раку щитовидної залози, як правило, оперативне, і успішним буває приблизно в трьох чвертях випадків. Профілактикою раку щитовидної залози може послужити вживання достатньої кількості продуктів, що містять йод - приміром, морської капусти і йодированной солі. Також варто уникати радіоактивних опромінень голови й шиї.