Виконавча влада

Зміст

Введення

Розділ 1. Загальнотеоретичні аспекти виконавчої влади

Розділ 2. Виконавча влада в Україні

2.1 Діяльність органів виконавчої влади: загальна характеристика змісту форм

2.2 Функції та компетенція органів виконавчої влади в України

Висновок

Література

Введення

Актуальність роботи. Взаємодія гілок державної влади забезпечує функціонування державного механізму в цілому, оскільки не дає можливості ні єдиної з гілок влади узурпувати владні повноваження інших і представляє собою систему стримувань і противаг, за допомогою якої держава організовується та діє правовими засобами, демократичної держави.

Виконавча влада грає важливу роль серед органів державної влади, здійснює функцію державного управління економічним, соціально-культурним і соціально-політичним будівництвом.

Крім правозастосовчої, виконавча влада виконує також контрольну, правоохоронну та координуючу функції. В умовах багатоукладності сфери управління все більше зростає значення координуючої діяльності виконавчої влади, яка носить переважно коригуючий, реєстраційний, наглядовий і правоохоронний характер.

Виконавча влада є самостійною і незалежною гілкою влади, але при виконанні своїх функцій тісно взаємодіє із законодавчою і судовою гілками влади. На відміну від законодавчих і судових органів, які можуть функціонувати періодично (перші під час сесій, другі за наявності злочинів), виконавча влада діє постійно, і її функціонування не може припинитися ні на один день.

Виконавча влада в Україні представляє собою цілісний комплекс державних органів, які здійснюють владно-політичні та владно-адміністративні функції на центральному та місцевому рівнях, мають загальну галузеву і локальну компетенцію. У систему виконавчої влади входять: Кабінет Міністрів України; Міністерства, державні комітети і відомства; Місцеві державні адміністрації;

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України.

Дану проблематику досліджували такі вчені: С.С. Алексєєв, О.Ф. Скакун, В.М. Хропанюк, В.М. Якушик та ін

Об'єктом даного дослідження є виконавча влада в системі поділу влади, її повноваження і функції.

Предметом дослідження є: виконавча влада як засіб реалізації законності в державі і як гарант підтримки громадського порядку.

Метою даної курсової роботи є аналіз загальнотеоретичних аспектів виконавчої влади, а також місце виконавчої влади в України.

У відповідності з метою дослідження визначаються наступні завдання:

• вивчити загальнотеоретичні аспекти виконавчої влади;
• розглянути діяльність органів виконавчої влади в Україні;
• розглянути функції органів виконавчої влади.

Метод дослідження. У курсовій роботі були використані наступні методи: історико-правовий, системний, порівняльно-правовий, формально-логічний та інші загальнонаукові та спеціальні методи дослідження.

Структура роботи. Курсова робота включає вступ, два розділи, основний зміст, підрозділи, висновок, список використаних матеріалів та джерел.

Загальний обсяг курсової роботи складає - 35 сторінок, без літератури

Розділ 1. Загальнотеоретичні аспекти виконавчої влади

Державна виконавча влада - це правозастосовна влада, що представляє собою систему державних органів та установ, що здійснюють владно-політичні та владно-адміністративні функції. У відповідності з теорією поділу влади виконавча влада здійснює виконавчо-розпорядчу діяльність на основі та на виконання нормативно-правових актів законодавчих органів 1.

Виконавча влада в Україні представляє собою цілісний комплекс державних органів, які здійснюють владно-політичні та владно-адміністративні функції на центральному та місцевому рівнях, мають загальну галузеву і локальну компетенцію.

Органи виконавчої влади України залежно від територіального масштабу діяльності діляться на чотири групи:

• центральні;
• органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
• міжтериторіальні;
• місцеві.

Центральними є органи виконавчої влади, компетенція яких поширюється на всю територію України. До них відносяться:

• Кабінет міністрів України;
• міністерства (їх 20);
• державні комітети (державні служби, таких в Україні 13);
• центральні органи влади зі спеціальним статусом (наприклад, Служба безпеки України, Фонд державного майна України);
• Державний комітет статистики України та інші (всього їх 28).

Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим виділяються в окрему групу, і не входять до структури місцевих органів виконавчої влади.

Міжтериторіальні органи охоплюють своєю діяльністю частина території України, територію декількох адміністративно-територіальних одиниць або територію, межі якої не залежать від адміністративно-територіального поділу України. До таких органів можна віднести:

• військові підрозділи;
• митниці;
• управління залізниць і т. д.

До місцевих органів виконавчої влади належать ті, компетенція яких поширюється на певну адміністративно-територіальну одиницю (області, міста, району). Це місцеві державні адміністрації, місцеві органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Наприклад: Сімферопольська районна державна адміністрація, Головне управління внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим та ін

Низовим ланкою системи державної виконавчої влади є адміністрація підприємств, установ, організацій.

Очолює державну виконавчу владу Президент України.

На відміну від законодавчої влади, що носить первинний, верховенству характер, виконавча (адміністративна) влада має по своїй суті вторинний, похідний характер. Це, до речі, випливає з етимології поняття «адміністрація» («ad - ministrare» - «служити для»; «ministrare» - дієслово, похідний від «ministris» - «слуга», форми родового відмінка від основи «minus» - «мінус »). Корінь «мінус» свідчить, що адміністрація завжди перебуває у підпорядкованому становищі, над нею є хтось, кому належить впасти. Завдання адміністрації залишаються незмінними по своїй природі і складаються у виконанні доручень, даних їй носіями влади, і в розв'язанні згідно з цим приватних питань 1.

Виконавча влада носить підзаконний характер. Всі дії й акти відповідних органів грунтуються на законі, не повинні йому суперечити, спрямовані на виконання закону. Звідси їх назва - виконавчі.

Істотні ознаки виконавчої влади - це її універсальний і предметний характер. Перша ознака відбиває той факт, що виконавча влада, її органи діють безупинно і скрізь, на всій території держави. Цим вони відрізняються і від законодавчих, і від судових органів. Інша ознака означає, що виконавча влада, також на відміну від законодавчої і судової, має інший зміст, оскільки спирається на людські, матеріальні, фінансові та інші ресурси, використовує інструмент службових просувань і систему заохочень. В руках виконавчої влади знаходиться дуже грізна сила в особі її чиновників, армії, адміністрації, суддів. Серед цієї сили особлива роль належить збройним формуванням: армії, органам безпеки, міліції (поліції).

Зазначені ознаки, і особливо предметний, «силовий» характер виконавчої влади, складають об'єктивну основу для можливої ​​узурпації всієї повноти державної влади саме виконавчими органами. Тут надзвичайно важливі дієві механізми стримувань і противаг, ефективні важелі політичної відповідальності як з боку законодавчої влади (через розвинуте законодавство - правові закони), так і з боку судової влади (через судовий контроль і конституційний нагляд).

Таким чином, державна виконавча влада - це організація державно-владної, виконавчо-розпорядчої, підзаконної діяльності спеціально створеним апаратом для практичного здійснення завдань і функцій держави в економічній, соціально-культурної та адміністративно-політичного життя.

Державна виконавча влада побудована на певних принципах - науково обгрунтованих і сформульованих ідеях, положеннях, які визначають характер діяльності її органів. Такими принципами є: пріоритет прав громадянина, людини, демократизм, законність, рівноправність всіх національностей, участь громадян України в управлінні, гласність.

Розділ 2. Виконавча влада в Україні

2.1 Діяльність органів виконавчої влади: загальна характеристика змісту норм

Відповідно до ст. 113 Конституції України, вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який є урядом України.

Уряд - це колегіальний орган загальної компетенції, який здійснює керівництво виконавчої і розпорядчої (тобто адміністративної) діяльністю в країні 1.

У своїй діяльності Кабінет Міністрів керується Конституцією, законами України, постановами Верховної Ради, указами і розпорядженнями Президента України, програмою діяльності Уряду, затвердженій Верховною Радою України. Згідно з Конституцією України Кабінет Міністрів є вищим органом виконавчої влади.

До складу Кабінету Міністрів входять прем'єр-міністр, який очолює уряд, Перший віце-прем'єр міністр, три віце-прем'єр міністра України. Член кабінету Міністрів призначаються Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Члени Кабінету міністрів, а також керівники центральних і місцевих органів державної виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час.

Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді, яка може оголосити вотум недовіри всьому Уряду або окремих його членів, що веде за собою їх відставку. Відставка Президента веде і до відставки всього Кабінету Міністрів 2.

Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою Верховної Ради. Прем'єр-міністр України організовує та координує роботу Уряду, діючи в межах, визначених Конституцією та законами України. Він визначає пріоритетні напрямки діяльності Кабінету Міністрів України в реалізації урядом конституційних повноважень. До повноважень Прем'єр-міністра відносяться:

а) керівництво Кабінетом Міністрів України та його засіданнями;

б) розподіл обов'язків між Першим віце-прем'єр-міністром і віце-прем'єр-міністрами

в) представництво Кабінету Міністрів України в міжнародних відносинах;

г) підписання актів Кабінету Міністрів.

Перший віце-прем'єр-міністр і віце-прем'єр-міністри координують і контролюють, відповідно до розподілених обов'язками, роботу міністерств, інших підвідомчих Кабінетові Міністрів органів.

Для оперативного вирішення питань економіки та інших питань державного управління при Кабінеті Міністрів створено постійний орган - Президія Кабінету Міністрів. Організаційно діяльність уряду забезпечує секретаріат Кабміну, який очолює урядовий секретар. До апарату Кабінету Міністрів входять також радники Прем'єр-міністра, помічники, прес-служби Кабінету Міністрів, відділ кадрів, контрольне управління і т.д.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження - правові акти, обов'язкові для виконання на всій території Україні. Акти Кабінету Міністрів підписує прем'єр-міністр України.

Кабінет Міністрів має право скасовувати акти міністрів України, інших підлеглих йому органів, якщо вони не відповідають закону.

Згідно зі статтею 115 Конституції України Кабінет Міністрів України складає свої повноваження перед новообраним Президентом України. Отже, термін повноважень Кабінету Міністрів України 5 років. Однак строк повноважень Кабінету Міністрів може бути скорочений за дострокове припинення повноважень Президента України. При цьому Кабінет Міністрів буде виконувати свої повноваження до обрання нового Президента, а Прем'єр-міністр - виконувати обов'язки Президента України 1.

Термін повноважень Кабінету Міністрів може бути скорочений і не залежно від припинення президентських повноважень у випадках, передбачених статтею 115 Конституції України. По-перше, Прем'єр-міністр, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку. Така відставка є добровільною, хоча і викликана певними обставинами. Вона може бути прийнята, а може бути, і відхилена Президентом. По-друге, відставка Кабінету Міністрів може бути ініційована Президентом України, внаслідок загострення суперечностей між ними. По-третє, відставка Кабінету Міністрів можлива внаслідок прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри йому. Верховна Рада за пропозицією не менше однієї третини народних депутатів України від її конституційного складу повинна розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів та прийняти резолюцію недовіри більшістю голосів від її конституційного складу. Питання про недовіру Кабінету Міністрів не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України.