Виборчі реформи у Англії

     Рівняння в правах населення міст і графств довершилося удосконаленнями виборчої системи в 1885р. Були сформовані виборчі округи з представництвом строго пропорційно чисельності населення: типовий округ - від 15 до 65 тис. жителів - посилав двох депутатів, великий - понад 65 тис. - три. Одночасно частково був обмежений принцип "подвійного голосування" (що існував раніше і вельми показовий): виборець, що володіє власністю в місті, не міг голосувати в графствах. Принцип зберігся лише для університетів.

    Депутати, що перемогли на виборах, від округу визначалися тепер по мажоритарній системі: мандати діставалися кандидатом, що набрали відносну більшість голосів, хоч би ця більшість була далеко від більшості взагалі виборців і навіть від числа тих, що брали участь в голосуванні. У 1872р. у зв'язку із затвердженням принципу обов'язкової початкової освіти в країні склалася можливість для переходу до системи таємної подачі голосів (бюлетенями), що звичайно ж, більшою мірою відповідало ідеї вільної демократії. До цього голосування було відкритим і письмовим. Хоча вживання бюлетенів і закритість голосування одночасно відкривали дорогу великим фальсифікаціям, що прийшли на місце відкритого тиску на виборців.

    Реформа парламенту істотно підняло авторитет його, народ в парламенті бачив владу, яка щось може вирішити. Хоча до ідеально парламенту було дуже далеко, але реформа ХVІІІст. істотно підвищила значущість парламенту в державі.[2] 
 
 

    На початок XIX ст. в Англії вже фактично сформувався механізм конституційної держави. Та з ним різко контрастувало архаїчне виборче право. Воно не було ще загальним, рівним і пропорційним. Наприклад, із 7 300 000 дорослого населення Англії пасивним виборчим правом (правом бути обраним) користувалися лише 150 000 осіб. Багатьох депутатів взагалі не обирали, а призначали. Там, де проходили вибори, перевагу мали землевласники невеликих містечок, які мали право надсилати своїх представників до Палати громад ще з часів Середньовіччя. Деякі з цих, так званих, "гнилих містечок" нараховували лише по два-три десятки виборців. Навпаки, нові великі промислові центри майже не мали представництва. Так, Лондон, кількість виборців якого сягала 50 000 осіб, обирав тільки чотирьох депутатів.

    Поштовхом для прийняття нового виборчого законодавства була революція 1830 р. у Франції, під впливом якої в Англії розпочинається боротьба за реформи. Таких реформ у XIX ст. було здійснено три. їхня суть була викладена в Акті про зміну старого представництва в Англії та Уельсі (1832 р.) та Актах про народне представництво 1867р. і 1884р., вона зводилася до такого:

1) право  голосу на парламентських виборах  отримали:

 а)  всі, хто протягом 12 місяців володів  нерухомістю, що приносила десять  фунтів стерлінгів на рік, і  сплатив усі місцеві податки; 

 б)  наймачі чи власники житлових  будинків, які сплачували податок  на бідних;

 в)  землевласники-фригольдери (дрібні  землевласники), копігольдери (орендарі землі), лізгольдери (короткотермінові орендарі),котрі щорічно отримували певний прибуток;

 г)  орендарі квартир, які сплачували  за квартиру не менше від  10 фунтів стерлінгів і проживали  в них не менше за 12 місяців; 

2) так  звані "гнилі містечка" були  позбавлені представництва в  Парламенті, а їхні місця були  передані новим промисловим центрам. 3)запроваджувався віковий ценз-21 рік; 

4) уводилося  таємне голосування (за законом  від 1872 р.);

5) з  1884 р. передбачено покарання за  підкуп виборців;

6) у  1885 р. були створені виборчі  округи з визначеною кількістю  населення і діяла мажоритарна система виборчого права (більшості).

                      Акт про народне представництво 1832р.

Оскільки  доцільно вжити дієві заходи для  виправлення різних зловживань, які  довго мали місце при обранні  депутатів в палату громад парламенту, позбавити безліч незначних містечок права посилати депутатів до парламенту; надати такий привілей великим, густонаселеним і багатим містам; збільшити число  дворян графства, що послані до парламенту; розповсюдити право участі у виборах, на багатьох підданих його величності, які до цього не користувалася таким,  і  зменшити  витрати  на  виборчі кампанії - те тому королівською найвищою величністю за порадою і з відома лордів - єпископів і світських - і палати громад парламенту теперішнього скликання і авторитетом цього встановлено:

I.   Що   всяке   з   містечок,   перерахованих   в списку під  буквою  " А, від і після  закінчення

повноважень цього  парламенту  припиняє посилати депутата або депутатів до парламенту.

II. Кожне  містечко, перераховане в списку  з В"(всього 30), посилає тільки  по одному депутатові.

III. Кожне  місце, назване в списку під  буквою " С"(всього 22), посилатиме  двох депутатів до парламенту.

 IV. Кожне місце, назване в списку під буквою " D"(всього 20), ... посилатиме одного депутата до парламенту.

XVIII. Що  матиме право голосувати при  обранні депутата або депутатів  графства до будь-якого майбутнього  парламенту тільки та особа,  яка, будучи фригольдером або  орендарем маєтку і маючи право  на користування землею, або маєтком довічно,або ж впродовж двох або декількох поколінь, є фактичним і добросовісним власником такої землі або такого маєтку., якщо вказана земля або маєток приносять в рік не менше десяти фунтів чистого прибутку.

XX. Що  всякий представник чоловічої  статі, що досяг повноліття, не  підлягає обмеженню в правах  і має право в якості орендаря... на які-небудь землі або маєтки, будь то фрігольд або інше будь-яке тримання... із спочатку встановленим терміном не менше чим в шістдесят років і з чистим доходом не менше десяти фунтів в рік,., а також особа, яка займає в якості орендаря які-небудь землі або маєтки, за які вона зобов'язана за угодою сплачувати річну ренту не менше чим в п'ятдесят фунтів, матиме право голосувати при обранні в будь-який майбутній парламент.

XXVI. Що, незважаючи на наявність усього  того, про що сказано тут вище, ніяка особа не буде, мати права  голосувати при обранні депутатів  графства до будь-якого майбутнього  парламенту, якщо воно в належний  час не внесене в списки  виборців у згоді з умовами,  передбаченими нижче.

XXVII. Що  у будь-якому місті або містечку, які посилатимуть одного або  декілька депутатів до якого-небудь  новоствореного парламенту, всякий  представник чоловічої статі,що  досяг повноліття та не має  обмежень в правах у межах  цього міста або містечка або  в межах округи, що бере участь  у виборах разом з цим містом  або містечком, що володіє в  якості власника або орендаря  будинком, складом, конторою, крамницею  або іншою будовою, або окремо  від землі, або разом із землею, розташованою в межах такого  міста, містечка або округи і одночасно займаною їм(особою) на правах власника або орендаря,що приносить чистого доходу не менше десяти фунтів в рік, якщо вона в належний час буде внесена в списки виборців у згоді з умовами, передбаченими нижче, мати право голосувати при обранні депутата або депутатів до якого-небудь новообраного парламенту від цього міста або містечка.

    Ставиться неодмінною умовою, що ніяку з подібних осіб не буде таким чином внесено в списки виборців в якому-небудь році, якщо вона не володіє вказаними приміщеннями впродовж найближчих дванадцяти календарних місяців, передуючих останньому дню липня у відповідному році, чи якщо вона в тому цивільному окрузі або церковному приході, де розташовані такі приміщення і встановлений збір на користь бідних, не підпорядкована повністю обкладанням подібним збором зі своїх приміщень впродовж того обов'язкового терміну володіння, про яке сказано вище.[3] 
 
 
 
 
 

                        Право участі у виборах та розподіл місць

    З 1867 року кожен чоловік був  наділений правом на реєстрацію  у якості виборця,і пройшовши  її ,приймати участь у виборах  депутата,чи депутатів до парламенту  міста,якщо відповідає таким вимогам:

• є повнолітнім і не має обмежень у правах.
• що займає до останнього дня липня у будь-якому році ,чи займав протягом попередніх дванадцяти місяців у якості власника,чи орендаря будинок у межах міста.
• був підпорядкований протягом вказаного терміну ,як постійний житель даного будинку,усім податкам та зборам.
• що сплатив сумлінно на двадцятий день липня,суму яка з нього вимагалась у фунтах стерлінгах по всіх зборах на користь бідних та податок з даного приміщення,що  є його володінням.
•   та інші умови ,що визначені у відповідних документах,які є обов’язковими для одержання виборчого права.[3]

    Отже,можна зазначити,що дуже важливу роль при одержанні виборчого права відігравала саме власність,за відсутності якої особа позбавлялась можливості приймати участь у виборах до парламенту міста.

    Розподіл місць здійснювавсь  за визначеними умовами у «Акті  про народне представництво»1867року.Жодне  місто ,яке мало населення менше  10тис.жителів  та тих міст ,що  були віднесені до списку «А»  мали право посилати до парламенту  не більше одного представника  і так далі згідно визначених  умов. Відомо,що у всіх новостворених  парламентах буде по два депутати  від кожної частини,і депутати  будуть обиратись таким чином  і відповідно їхнім виборчим  правам так,ніби,кожна з цих  частин була б окремим графством.

   Згодом «Актом про народне  представництво»1884 року було визначено,що  у всьому Об’єднаному королівстві,буде  встановлено єдине виборче право  для домовласників і квартирних  орендарів всіх графств і міст. 
 
 
 

                                     Cписок літератури:

[1]Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн. Харків: “Право”, 2003.

[2]Тищик Б.Й. Історія держави і права країн Стародавнього світу. Навч. посібник. Львів: “Світ”, 2001.

[3] Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. З. М. Черниловского - М.: Юридическая литература, 1984.