Система адміністративних стягнень, о застосовуються за порушення митних правил. Загальні правила накладення стягнень за порушення митних

Система адміністративних стягнень, о застосовуються за порушення митних правил. Загальні правила накладення стягнень за порушення митних правил.  

ПЛАН

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

         Адміністративна відповідальність реалізується шляхом застосування до винних осіб адміністративних стягнень, тобто у своїй сукупності вони й складають систему заходів адміністративної відповідальності. Загальною особливістю адміністративних стягнень є їх виховний, репресивний, каральний та профілактичний характер. Вони застосовуються лише до винних у вчиненні адміністративних проступків осіб.   

      Адміністративна відповідальність — це специфічне реагування держави на адміністративне  правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб'єкта правопорушення.

      Як  явище правової дійсності вона характеризується двома видами ознак. По-перше, це ознаки, властиві юридичній відповідальності в цілому (основні); по-друге, ознаки, що відмежовують адміністративну відповідальність від інших видів юридичної відповідальності (похідні).   

      Адміністративні стягнення за порушення митних правил — це заходи відповідальності за митні  правопорушення, що передбачені санкцією норми митного права. Вони застосовуються митними органами (посадовими особами митних органів) і поряд із загальними мають ряд спеціальних характерних ознак. По-перше, адміністративні стягнення за порушення митних правил завжди відбивають реакцію держави на правопорушення у вигляді негативної оцінки як зробленого правопорушення, так і самого правопорушника. По-друге, адміністративно-правові стягнення за порушення митних правил за своєю соціальною сутністю є засобами примусу. По-третє, у МК України міститься вичерпний перелік стягнень за порушення митних правил.

      Метою даної контрольної роботи є дослідження  питань щодо поняття, мети та системи  адміністративних стягнень за порушення  митних правил, а також порядку  їх накладення.  

1. Поняття та мета  адміністративного  стягнення

     Адміністративне стягнення є мірою відповідальності, правовим наслідком адміністративного правопорушення. Воно застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

     У відповідності зі статтею 23 КУпАП  України адміністративне стягнення  є заходом відповідальності й  застосовується з метою:

       а) виховання особи, що вчинила  адміністративний проступок, у дусі дотримання законів України, поваги до правил, що існують у суспільстві; б) попередження вчинення нових проступків як самим правопорушником, так і іншими особами; в) покарання особи, що вчинила правопорушення.

     З наведеного можна зробити висновок, що основними функціями адміністративного стягнення є:

     а) виховна;

     б) попереджувальна (превентивна);

     в) каральна[1; С. 152].

     У теорії адміністративного права  адміністративну відповідальність іноді ототожнюють із адміністративним стягненням. Така точка зору помилкова, оскільки поняття адміністративної відповідальності набагато ширше поняття адміністративного стягнення, тому що воно містить у собі, крім покарання, виховання й попередження[6;С.158].

     На  жаль, чинне адміністративне законодавство  не закріплює визначення поняття адміністративного стягнення. У теорії адміністративного права адміністративне стягнення ототожнюється з «карою», «результатом вчинення адміністративного правопорушення», «обтяжуючим наслідком матеріального або морального характеру», «санкцією». Основна сутність адміністративного стягнення полягає в тому, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення,  повинна бути позбавлена або обмежене в певних правах або благах, повинна відчути «позбавлення» і «страждання».

     Адміністративні стягнення прийнято класифікувати на види:

— основні (попередження; штраф; вилучення предмета, що став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративної провини; конфіскація предмета, що став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація грошей, отриманих внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); виправні роботи; адміністративний арешт);

— додаткові (вилучення предмета, що став знаряддям здійснення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація предмета, що став знаряддям здійснення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація грошей, отриманих внаслідок здійснення адміністративної провини). При цьому слід зазначити, що немає таких адміністративних стягнень, які визнавалося б тільки додатковими;

— морального характеру  (попередження);

— матеріального характеру (штраф, вилучення, конфіскація);

- морального й матеріального характеру (виправні роботи, адміністративний арешт) [5;С.125].

     Адміністративні стягнення, на відміну від карних стягнень, накладаються широким колом державних органів і посадових осіб (статті 218—244 КУпАП). При цьому вони можуть накладати як колегіально (адміністративними комісіями, виконавчими комітетами сільських, селищних рад і ін.), так і одноосібно (суддею, командиром військової частини, головним державним інспектором пожежного нагляду й ін.). Адміністративні стягнення, як один з видів адміністративного примусу, необхідно відрізняти від запобіжних заходів. Останні, незважаючи на деяку схожість, не є заходами адміністративної відповідальності. Крім того, запобіжний заходу передують заходам адміністративного стягнення. Разом з тим, при наявності передбачених законом обставин, вони можуть передувати й застосуванню карно-процесуальних заходів. 

2. Система та види  адміністративних  стягнень, що застосовуються  за порушення митних  правил.

     Адміністративні стягнення за порушення митних правил — це заходи відповідальності за митні правопорушення, що передбачені санкцією норми митного права. Вони застосовуються митними органами (посадовими особами митних органів) і поряд із загальними мають ряд спеціальних характерних ознак. По-перше, адміністративні стягнення за порушення митних правил завжди відбивають реакцію держави на правопорушення у вигляді негативної оцінки як зробленого правопорушення, так і самого правопорушника. По-друге, адміністративно-правові стягнення за порушення митних правил за своєю соціальною сутністю є засобами примусу. По-третє, у МК України міститься вичерпний перелік стягнень за порушення митних правил. Інші стягнення, крім тих, що передбачені в МК України, посадові особи митних органів застосовувати не можуть.

     Накладення  стягнення за порушення митних правил окрім загальних спричиняє певні  спеціальні правові наслідки. Особа, яка була піддана адміністративному  стягненню за порушення митних правил, протягом року з дня закінчення виконання  стягнення вважається покараною в адміністративному порядку. Повторне ж здійснення протягом року порушення митних правил визнається обставиною, що обтяжує відповідальність за порушення митних правил із усіма наслідками, що звідси випливають, у тому числі тягне застосування більш суворого адміністративного стягнення.

     За  порушення митних правил ст.388 МК України  встановлені такі види стягнень, які  накладаються на винних у скоєнні  порушень митних правил:

     1) попередження;

     2) штраф;

     3) конфіскація товарів[3;С.56].

     До  того ж попередження або штраф можуть застосовуватися тільки як основний вид стягнення за вчинене правопорушення. Конфіскація товарів — безпосередніх предметів порушення вимог митного законодавства, товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення від митного контролю, а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушень через митний кордон України, застосовується як основний або як додатковий вид стягнення.

     Варто зауважити, що за одне і те саме порушення  митного законодавства може накладатися  тільки основне або основне і  додаткове стягнення. Якщо статтею, якою встановлюється відповідальність за порушення, передбачається основне  і додаткове стягнення, застосування лише додаткового стягнення без основного не допускається. Виняток припускається, коли у разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення стягнення у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніше одного місяця з дня надходження до митного органу матеріалів про припинення кримінальної справи.

     Одним з найбільш м'яких видів адміністративного  стягнення, застосовуваного за порушення  митних правил, є попередження. Воно безпосередньо спрямоване на особистість правопорушника, його застосування має в основному моральний характер і не пов'язане з обмеженням яких-небудь прав винної особи. На практиці попередження застосовується у випадку здійснення незначних митних порушень і щодо осіб, які їх здійснили вперше або з необережності. Попередження як стягнення за порушення вимог митного законодавства застосовується найчастіше і по своїй суті є офіційним попередженням правопорушника стосовно недопустимості таких діянь у подальшому. Рішення про попередження ухвалюється начальником митного органу або його заступником у формі постанови, що приймається з дотриманням встановлених вимог. Постанова оголошується правопорушникові. Відповідно винесення особі попередження фіксується митними органами і має у подальшому преюдиціальне значення.

     Але найбільш поширеним засобом покарання  порушників у митному праві є  штраф. Більшість санкції статей, що установлюють відповідальність за порушення митних правил, передбачають штрафи. Нагадаємо, відповідно до ст. 27 Кодексу про адміністративну відповідальність штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і в розмірі, встановлених чинними законами України. Таке визначення відтворено і в МК України, де зазначено, що штраф є грошовим стягненням, що накладається на осіб за порушення вимог митного законодавства у визначених випадках і встановлених межах.

     Штраф виражається в одержанні з  порушника в дохід держави  визначеної суми грошей в кратному до розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян. При встановлені видів штрафу і його розмірів митне законодавство враховує специфіку окремих видів порушення митних правил, особливість цих діянь з погляду всіх елементів складу правопорушень, особливість осіб, що заподіюють збиток економічним інтересам держави.

     Конфіскація товарів і транспортних засобів, що с безпосередніми знаряддями порушення  митних правил. Конфіскація як стягнення  за порушення вимог митного законодавства  полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів і безоплатній передачі їх у власність держави [7;С.500].

     Це  стосується товарів і транспортних засобів зі спеціально виготовленими  схованками, що використовуються для  переміщення через митний кордон України і слугують для приховання предметів чи товарів. Конфіскації підлягає лише предмет, який є в особистій власності порушника, якщо інше не передбачене чинним законодавством України.

     Конфіскація провадиться незалежно від того, чи є ці товари та засоби власністю особи, що скоїла порушення митних правил, а також незалежно від того, встановлена ця особа чи ні. Наприклад, при контрабанді транспортом загального користування (залізницею) часом неможливо встановити особу, яка поклала контрабанду в тайник. Така контрабанді підлягає вилученню і конфіскації. Тобто конфіскувати можна тільки ті предмети, що ховалися від митного контролю, а не всі предмети, у тому числі і заявлені в поданих на вивезення документах.

     З метою підвищення гарантій законності конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються МК та іншими законами України.