Правовий режим карантину тварин

Законодавство регулює також порядок впровадження правового режиму карантину тварин. Закон "Про ветеринарну медицину" визначає його особливий режим на певній території щодо тварин, спрямований  на локалізацію і ліквідацію спалахів небезпечних інфекційних захворювань; він полягає також у тимчасових обмеженнях прав фізичних і юридичних осіб з покладанням на них додаткових обов'язків. України. 
   У разі виникнення на території нашої держави особливо небезпечних інфекційних хвороб тварин, у тому числі таких, яких раніше не реєстрували, за рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України хворих тварин з підозрою на хворобу враженої ферми, отари, гурту, а в разі потреби — тварин інших ферм, отар, гуртів, що мали прямий або непрямий контакт, який може призвести до передачі збудника інфекції, забивають (дорізують), а їхні туші, а також малоцінний реманент, транспортні засоби, інші предмети, які можуть бути чинником такої передачі, знищують шляхом спалювання, закопування або іншим способом, що гарантує припинення поширення зазначених хвороб. Перелік карантинних захворювань, у разі виникнення яких встановлюється карантин тварин затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 448. До переліку входять ящур, чума, віспа, сибірка, сап, трихінельоз, губчаста енцефалопатія тощо. 
   Карантин триває протягом доби після виявлення карантинної хвороби тварин. Попередні карантинні обмеження до прийняття рішення щодо встановлення карантину можуть бути введені приписом головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області або його заступника. Орган, що прийняв рішення про встановлення карантину, негайно повідомляє про це підприємства, установи, організації та населення карантинної зони і відповідні органи виконавчої влади суміжних районів, областей. 
   Обов'язковому профілактичному карантину підлягають також усі тварини, що надходять до господарств. Такі тварини утримуються в період карантину окремо, в спеціально відведених, ізольованих місцях (карантинні пункти) і піддаються ветеринарно-санітарному обстеженню, після закінчення якого з дозволу державного інспектора ветеринарної медицини допускаються до загальної отари. Тварини, що їх завозять з-за кордону, підлягають профілактичному карантину в карантинному пункті під наглядом спеціалістів ветеринарної медицини протягом періоду, який визначається згідно із законодавством. 
   У разі встановлення карантину може запроваджуватися повна або часткова заборона: 
   - провозити або переганяти тварин через карантинну зону, ввозити (заводити) в неї, вивозити (виводити) з неї тварин; 
   - вивозити або виносити (в тому числі для пересилання посилками) з карантинної зони продукцію тваринного і рослинного походження, корми; 
   - перегруповувати, переводити (перевозити) тварин у межах карантинної зони, а також використовувати спільні пасовища, місця водопою для хворих і здорових тварин без дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області; 
   - доступу сторонніх осіб, тварин (у тому числі домашньої птиці) та транспорту на територію ферми і до тваринницьких приміщень, де запроваджено карантин, крім обслуговуючого персоналу (за умови додержання ним спеціального режиму); 
   - організовувати ярмарки, аукціони, семінари, виставки тварин, масові спортивні заходи, торгівлю на ринках тощо; 
   - пересуватися на транспортних засобах у карантинній зоні; 
   - заготовляти, торгувати тваринами, продукцією тваринного й рослинного походження в карантинній зоні. 
   На дорогах біля в'їзду в населені пункти, на ферми виставляють охорону, сторожові або ветеринарно-міліцейські пости, встановлюють знаки обов'язкового об'їзду карантинної зони. Положення про карантинний ветеринарно-міліцейський пост затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 394. Вивезення тварин, продукції тваринного і рослинного походження з карантинної зони дозволяється лише за рішенням відповідної державної надзвичайної протиепізоотичної комісії. Тварини, що загинули від інфекційних хвороб, гній, підстилка, залишки кормів, а також продукція, одержана від хворих тварин та тих, що утримувалися разом з ними, підлягають знешкодженню або утилізації відповідно до законодавства. На залізничних станціях, у морських та річкових портах, на пристанях, в аеропортах, а також у господарствах, розташованих в карантинній або загрозливій зоні, припиняється вантаження та розвантаження тварин, продукції тваринного і рослинного доходження, кормів та іншої продукції, яка може бути носієм збудника інфекційної хвороби. 
   Особам, які постраждали під час карантину або під час ліквідації та профілактики карантинних хвороб тварин, збитки відшкодовуються згідно з Порядком відшкодування матеріальних збитків особам, які постраждали внаслідок введення карантинного режиму для тварин або у зв'язку з проведенням робіт, спрямованих на ліквідацію та профілактику карантинних хвороб тварин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 р. № 798. Методика розрахунку відповідних збитків затверджена наказом Мінагрополітики України від 29 грудня 2001 року № 395. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Види відповідальності за порушення ветеринарно-санітарних норм

За порушення  ветеринарно-санітарних норм законодавства  громадяни і посадові особи притягуються до таких видів юридичної відповідальності як кримінальна, адміністративна, дисциплінарна та матеріальна.

Відповідно до ст. 104 згаданого Закону за правопорушення в галузі ветеринарної медицини на фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької  діяльності, чия діяльність пов’язана  з вирощуванням (розведенням) тварин, виробництвом та обігом об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, а також з наданням послуг лабораторної діагностики та веденням ветеринарної практики, накладається штраф відповідно до закону.

Сплата штрафів  не звільняє юридичних та фізичних осіб від усунення у порядку, встановленому законодавством, допущених порушень і відшкодування завданої ними шкоди.

Відповідно до ст. 107 КпАП, порушення правил щодо карантину  тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог, передбачених Законом України „Про ветеринарну медицину”, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з епізоотіями, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, на посадових осіб - у розмірі від трьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Одним із порушень, передбачених ст. 1071 КпАП, є недодержання встановлених технологічних  та  ветеринарно-санітарних  вимог  і  правил  щодо  отримання, зберігання та використання племінних (генетичних) ресурсів, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі діяння, вчинені особою, яку протягом р. було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, -тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КК України порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення  епізоотії або інші тяжкі наслідки, — карається штрафом від ста  до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Основним безпосереднім  об’єктом злочину є встановлений порядок захисту тваринного світу в частині дотримання ветеринарних правил, попередження і боротьби із заразними хворобами диких і свійських тварин, Додатковим факультативним об’єктом можуть бути здоров’я населення (у разі поширення безпосередньо або через інфіковані продукти тваринництва хвороб, здатних передаватись від тварин людям), інші блага.

Предметом злочину  є:

1. тварини (свійські, дикі, сільськогосподарські, зоопаркові, циркові, лабораторні тощо), птиця, інші представники фауни, здоров’я яких охороняється спеціальними правилами (зокрема, бджоли, риби, раки, молюски, шовкопряди), їхні ембріони, запліднена ікра;
2. продукти тваринного походження (наприклад, м’ясо і м’ясопродукти, молоко і молокопродукти, рибопродукти, яйця, продукти бджільництва);
3. сировина тваринного походження (шкіра, кістки, кров тощо);
4. корми тваринного походження і кормові добавки.

Об’єктивна  сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння —  порушення ветеринарних правил; 2) тяжкі  наслідки; 3) причинний зв’язок між діянням і наслідками.

Під ветеринарними  правилами слід розуміти вимоги, які  регулюють діяльність фізичних і  юридичних осіб в галузі ветеринарної медицини і містяться в ряді нормативних  актів. Ветеринарними є правила, які встановлені для боротьби з епізоотіями, заразними та масовими незаразними захворюваннями тварин, правила проведення протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших заходів, зокрема карантинних.

Карантин тварин - особливий правовий режим, який застосовується в інфікованій та буферній зонах і в разі необхідності - у зоні спостереження з метою локалізації спалаху хвороби тварин і ліквідації такої хвороби згідно із законами, відповідними ветеринарно-санітарними заходами та нормативно-правовими актами, виданими відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину».

Ветеринарні правила  можуть бути порушені шляхом вчинення дії або бездіяльності (виробництво  або продаж заражених продуктів  чи сировини тваринного походження, продаж хворих тварин; неповідомлення або несвоєчасне повідомлення органів державної ветеринарної медицини про виникнення захворювання тварин, непред’явлення тварин для проведення ветеринарного огляду, профілактичних і лікувально-профілактичних оброблень, досліджень або щеплень; недотримання вимог правового режиму карантину тварин; використання хворих або підозрюваних у захворюванні тварин та їх приплоду для відтворення стада).

До тяжких наслідків  належить епізоотія. Іншими тяжкими  наслідками можуть визнаватися, зокрема, масове отруєння людей або захворювання на відповідну хворобу хоча б однієї людини, масове захворювання або падіж худоби за відсутності ознак епізоотії, що завдало істотної шкоди тваринному світові, великі матеріальні втрати, пов’язані із запровадженням карантинних заходів, зниженням якості або втратою продукції і сировини тваринного походження.

Для притягнення  особи до відповідальності за ст. 251 КК України потрібно встановити, що тяжкі наслідки перебувають у  причинному зв’язку з порушенням ветеринарних правил, а не викликані іншими факторами, наприклад природними чинниками або діями, які не пов’язані з порушенням таких правил (скажімо, використання води із джерела, забрудненого токсичними речовинами).

Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків. Порушення ветеринарних правил, що не спричинило вказаних наслідків, тягне за собою адміністративну відповідальність (ст. 107, 107-1 КпАП).

Суб’єкт злочину  загальний.

Суб’єктивна сторона  злочину визначається психічним  ставленням особи до наслідків і, за загальним правилом, характеризується необережною формою вини. Проте не виключається можливість порушення ветеринарних правил з непрямим умислом.

Дисциплінарна і матеріальна відповідальність за порушення ветеринарно-санітарних норм регламентується відповідними нормами законодавства України про працю. Дисциплінарна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності працівника за порушення трудової дисципліни. Дисциплінарними стягненнями є догана або звільнення.

Фахівці ветеринарної медицини, згідно з вимогами трудового законодавства, не є матеріально відповідальними особами і несуть обмежену матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству (господарству). Але вони можуть нести і повну матеріальну відповідальність у разі, якщо майно та інші товарно-матеріальні цінності передані їм під звіт та за іншими разовими документами (п. 2 ст. 134 КЗпП України).

Органи, уповноважені розглядати справи про правопорушення у галузі ветеринарної медицини

Справи про  правопорушення, передбачені Законом  України «Про ветеринарну медицину», розглядають Департамент (нині – Державний комітет ветеринарної медицини України), його територіальні органи і регіональні служби не пізніш як протягом двох місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі тривалого правопорушення - двох місяців з дня його виявлення.

Державний комітет  ветеринарної медицини України (Держкомветмедицини) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується  і координується Кабінетом Міністрів  України через Міністра аграрної політики.

Комітет є правонаступником Держветмедицини в галузі ветеринарної медицини і здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за здоров’ям тварин, безпечністю та якістю харчових продуктів, підконтрольних державній службі ветеринарної медицини, неїстівних продуктів тваринного походження, кормів та інших товарів, охорони території України від занесення збудників особливо небезпечних хвороб, включених до списку, що затверджений Міжнародним епізоотичним бюро, з територій інших держав або карантинних зон.

Накладати штрафи від імені Держкомветмедицини, його територіальних органів і регіональних служб мають право головні  державні інспектори ветеринарної медицини та їх заступники.

На вимогу спеціалістів державної служби ветеринарної медицини виконання заходів щодо припинення порушень законодавства з питань ветеринарної медицини в необхідних випадках здійснюється із залученням працівників органів внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури.

Згідно із ст. 238 КпАП органи державного ветеринарного  контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушеннями правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог (ст. 107).

Від імені органів  державного ветеринарного контролю розглядають справи про адміністративні  правопорушення і накладають адміністративні стягнення:

1. головний державний інспектор ветеринарної медицини України та його заступники - штраф на громадян до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, на посадових осіб - до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2. головні державні інспектори ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, головний державний інспектор ветеринарної медицини на транспорті і державному кордоні та їх заступники -штраф на громадян до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, на посадових осіб - до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
3. головні державні інспектори ветеринарної медицини міст, районів, районів у містах, залізниць, транспортних і прикордонних пунктів - штраф на громадян до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, на посадових осіб - до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
4. завідуючі дільничними лікарнями державної ветеринарної медицини, дільницями ветеринарної медицини, начальники ветеринарного нагляду на дезинфекційно-промивальних станціях і пунктах, завідуючі лабораторіями ветеринарно-санітарної експертизи на ринках - штраф на громадян до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, на посадових осіб - до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.