Порука і гарантія

В умовах переходу молодої Української держави до ринкової економіки належне регулювання зобов’язальних відносин набуває неабиякого заначення. Це зумовлене тим, що зобов’язання є досить поширеним явищем у суспільстві. Взагалі зобов’язання визначається як угода, за якою одна сторона (боржник) зобов’язується вчинити на користь іншої сторони (якусь) дію, виконати послугу чи передати гроші, а кредитор, в свою чергу, зобов’язується зобов’язується належно її прийняти і в передбачених випадках здійснити оплату. Зрозуміло, що кредитор, оплачуючи послугу повинен мати певні гарантії, що дану послугу, зокрема, буде виконано. Для цього цивільне законодавство і визначає способи забезпечення виконання зобов’язань. І серед них порука і гарантія займає досить важливе місце. Проте, констатація факту наявності таких способів в даному випадку була б недоцільною, оскільки в цивільно-правовій науці Українидане питання є недостаньо висвітленим. При цьому діючий ЦК УРСР від 18 липня 1963 р. належним чином також не врегулював відносини, що стосуються поручительства та гарантії. В даному випадку мається на увазі те, що дані способи забезпечення виконання зобов’язань довгий час (в тому числі і за радянської України) сприймалися досить примітивно і на низькому рівні.

Вступ_____________________________________________________________

Розділ 1. Порука, як спосіб забезпечення виконання зобов’язань.
Поняття поруки_____________________________________________
Правові наслідки укладення договору поруки____________________

Розділ 2. Гарантія, як спосіб забезпечення виконання зобов’язань

2.1 Поняття гарантії____________________________________________

2.2 Правові наслідки гарантії_____________________________________

Висновок__________________________________________________________

Список використаних джерел_________________________________________