Отчет по практике в Садгорском районном суде по ул. Хотинский в г. Черновцы

- органи судового  виконання.

2. Особи, які  беруть участь у справі:

- з метою захисту  своїх прав і охоронюваних  законом інтересів сторонами,  третіми особами у справах  позовного провадження, заявниками  та заінтересованими особами  у справах з адміністративно-правових відносин і окремого провадження;

- з метою захисту  прав інших осіб, державних і  громадських інтересів: органи  прокуратури процесуальні представники, органи державного управління, підприємства, установи, організації і окремі  громадяни, а також громадськість.

3. Особи, які  залучаються до участі у справі  для сприяння у здійсненні  правосуддя:

- особи, які сприяють судові у розгляді справи – свідки, експерти, перекладачі, особи, які мають письмові і речові докази;

- особи, які сприяють  судовому виконанню – громадяни, організації, у яких є майно і грошові кошти боржника;

- фінансові і житлово-комунальні  органи, органи нотаріату, які  виконують допоміжні дії по  забезпеченню виконання тощо.

Відповідно до розгляду справ, що стосуються цивільних відносин, учасники ( цивільний позивач та відповідач ) на користь якого вирішується дана справа повинен сплатити так звані державне мито , та понести певні витрати пов'язаних із розглядом даної справи. В цивільному судочинстві — державне мито — грошовий збір, що справляється в судових органах з заяв і скарг, котрі подаються громадянами і юридичними особами до суду, та за видачу їм копії документів — судових рішень, ухвал, постанов, і який зараховується до бюджету місцевого самоврядування.

Відповідно до цього рішення, ухвали, постанови судів  є як процесуальна гарантія діяльності по застосуванню цивільного права.

 Рішення, ухвали, постанови  судів виступають процесуальною  формою вираження діяльності  по застосуванню права і мають  узагальнюючу назву — судові  постанови.

Постанови суду, якими  вирішуються лише окремі питання, заявлені перед судом особами, котрі беруть участь у справі, в заявах і клопотаннях, і що виникли самостійно в процесі  порушення, розвитку і припинення судочинства  у справі, називаються ухвалами.

Судові рішення —  акти правосуддя у справі ґрунтуються  на встановлених в судовому засіданні  фактах і застосуванні норм матеріального  і процесуального права.

Згідно зі ст. 209, 210 ЦПК , суди України постановляють рішення  ім‘ям України негайно після  розгляду справи. Судове рішення постановляють судді, які входять до складу суду в даній справі, а при одноособовому розгляді справи – суддею, який розглядав дану справу. Судове рішення постановляється  більшістю голосів при колегіальному розгляді справи. При постановленні судового рішення ніхто не має права бути присутнім в нарадчій  кімнаті, крім складу суду в даній справі. Судді не мають права розголошувати міркувань, що були висловлені в нарадчій кімнаті.

Відповідно до ст. 203 ЦПК  у рішенні суду зазначається:

1. час та місце його постановлення;
2. назва суду, що його ухвалив;
3. прізвище та ініціали судді та секретаря судового засідання;
4. сторони та інші особи, які брали участь у справі;
5. вимоги позивача, заперечення відповідача, узагальнений виклад пояснень інших осіб, які брали участь у справі;
6. встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини;
7. наявність порушення прав і свобод, за захистом яких спрямоване звернення до суду, чи невиконання зобов‘язань або інших підстав щодо задоволення вимог;
8. назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, за яким вирішено справу, норми процесуального закону, якими суд керувався;
9. висновок суду про задоволення позову або відмова в позові повністю чи частково, вказівка на розподіл судових витрат, строк і порядок оскарження рішення.

За письмовою заявою, що подається протягом 10 днів з дня  проголошення рішення, сторони чи іншої  особи, яка бере участь у справі, суд у десятиденний строк з  дня заявлення вимоги обґрунтовує  висновки суду в окремому процесуальному документі, оформленому до вимог цієї статті.

           Протягом даного періоду був присутнім на судовому засіданні по цивільній справі за позовом ВАТ ЕК « Чернівціобленерго » до Маслей Ганни Михайлівни про відшкодування збитків, але справу залишено без руху.

           Суд залишає заяву без розгляду:

1. якщо заінтересованою особою, яка звернулась до суду, не                    додержано встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення справи і можливість застосування цього порядку не втрачена;
2. якщо заяву подано недієздатною особою;
3. якщо заяву подано від імені заінтересованої особи особою, яка не має повноважень на ведення справи;
4.   у випадку неявки у судове засідання позивача за викликом суду без поважних причин або повторної неявки позивача за викликом суду незалежно від причин;
5. якщо спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав знаходиться на розгляді в іншому суді.

Після усунення умов, що були підставою для залишення  заяви без розгляду, заінтересована особа має право звернутись до суду з заявою в загальному порядку.

Також мала можливість ознайомитись із практикою застосування чинного законодавства України в справах по спорах, що виникають із сімейних відносин. Сімейні правовідносини — це наслідок застосування до конкретних відносин в сфері шлюбу і сім'ї норм шлюбно-сімейного законодавства. Основу сімейних правовідносин складають немайнові особисті відносини. В сімейному праві особисті права не пов'язані з майновими, але вони займають основне місце в усій системі правовідносин. Такі відносини регулюються Шлюбно-Сімейний законодавством України (далі КпШС).

Суди держави в основному  правильно вирішують такі справи. Разом з тим у роботі судів  по розгляду спорів, які випливають із шлюбно-сімейних відносин, мають  місце і недоліки. А також по-різному вирішуються окремі питання. А саме: суди не завжди проводять належну підготовку справ до судового розгляду, не витребовують письмових висновків органів опіки і піклування при розв'язанні спорів про дітей, допускають помилки при розв'язанні спорів про поділ майна, стягнення аліментів і зменшення їх розміру. У даній постанові роз'яснюються аспекти застосування КпШС з певних питань.

Пленум Верховного Суду України роз'яснює, що є спільною сумісною власністю подружжя та особистою  власністю кожного з них. Суди при поділі майна, відступаючи від начала рівності часток подружжя, в своїх рішеннях повинні зазначати, які саме інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу, при цьому враховані.

Пленум роз'яснює питання оспорювання батьківства та стягнення аліментів на дітей. У судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадку запису про батьківство, зробленого на підставі свідоцтва про шлюб, так і тоді, коли запис був зроблений на підставі спільної заяви батька і матері дитини, які не перебувають у шлюбі між собою. Щодо стягнення аліментів на дітей, суди повинні з'ясовувати дійсні причини пред'явлення позову і в певних випадках допускається зменшення розміру аліментів, коли частка заробітку позивача, що припадає на кожного з дітей, які живуть з ним, виявиться меншою, ніж аліменти, які він сплачує.

Часто суди недооцінюють виховного значення шлюбно-розлучних  процесів, зокрема суди приймають  позовні заяви, в яких не викладено  обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про розірвання шлюбу, не завжди враховують значення особистої присутності подружжя в судовому засіданні та інше. при подачі заяви на розірвання шлюбу потрібно вимагати від позивача повного викладення обставин, якими обґрунтовується позов, потрібно ретельно з'ясувати взаємини сторін, мотиви, з яких ставиться питання про розірвання шлюбу, і вжити заходи до примирення подружжя, зокрема, можливо відкладати розгляд справи строком до 6 місяців. Не виключається й скорочення встановленого судом строку, якщо про це просять сторони і на це є поважні причини.

25 березня 1988 року прийнята  Постанова Пленуму «Про практику  розгляду судами справ про  розірвання шлюбу», до якої в  1992 р. були внесені зміни. У  даній постанові зазначається, що  висновок суду Про задоволення позову про розірвання шлюбу має бути обґрунтований, перевірений на доказах, і у рішенні суду повинна міститися вказівка про час припинення шлюбних відносин.

Відповідно до даної  теми , впродовж 12 травня я була присутнім  в залі судового засідання Садгірського райсуду м. Чернівці, де розглядалась справа щодо сімейних правовідносин, тобто про сплату аліментів після розірвання шлюбу.

 

 

 

                                           6. Робота в архіві.

23.01.- 24.01 Працюючи із завідувачем архіву суду, мені стало відомо, що завідуючий архівом є службовцем апарату суду, призначається і звільняється з посади наказом голови відповідного суду з дотриманням вимог трудового законодавства України. На посаду завідуючого архівом призначаються особи, які мають повну загальну середню освіту, без вимог до стажу роботи. Безпосередньо завідуючий архівом підпорядкований керівникові апарату суду та координує свою роботу з відповідним консультантом суду. Детальніше про посаду завідуючого архівом йдеться у його Типовій посадовій інструкції.

Я мала можливість попрацювати  із архіваріусом і меня стало відомо, що архіваріус є службовцем апарату  суду, призначається і звільняється з посади наказом голови відповідного суду з дотриманням вимог трудового  законодавства України. На посаду архіваріуса призначаються особи, які мають повну загальну середню освіту, без вимог до стажу роботи. Безпосередньо архіваріус підпорядкований завідуючому архіву, а в суді, штатним розписом якого посаду завідуючого архівом не передбачено, - керівникові апарату суду, та координує свою роботу з відповідним консультантом суду. Детальніше про посаду архіваріуса йдеться у його Типовій посадовій інструкції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Правосуддя в Україні  здійснюється виключно судами. Делегування  функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Суди як органи судової влади повинні на рівних із законодавчою та виконавчою владами здійснювати свої повноваження. Специфіка діяльності судів полягає в тому, що сама їх діяльність по застосуванню законів при розгляді конкретних справ (судочинство) відбувається у певних процесуальних формах, визначених законом.

Основним завданням  Садгірського районного суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права; забезпечувати захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини, і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Апарат Садгірського районного суду м. Чернівці складається з: голови суду та його заступника; чотирьох суддів; п’яти помічників суддів; керівника апарату суду; п’яти  секретарів судового засідання; двох секретарів суду; діловода; архіваріуса та судового розпорядника. Режим роботи Садгірського районного суду м. Чернівці: 9.00 -  18.00; обідня перерва: 13.00 – 14.00; вихідні дні: субота, неділя. Всього  в Садгірському районному суді м. Чернівці п’ять суддів, з яких два судді спеціалізуються на розгляді  кримінальних справ, пов’язаних з неповнолітніми, два судді –  на адміністративних спорам. На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України,  не  молодший  двадцяти  п'яти років,  який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє  державною  мовою. Необхідною умовою для  зайняття  посади  судді є складання кваліфікаційного екзамену.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Державне управління:  теорія  і практика  // За редакцією Авер'янова В.Б. - К.: Юрінком Інтер, 1998. – 259 с.
2. Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар // Ківалов С.В., Харитонова О.І., Пасенюк О.М., Аракелян М.Р. та ін.. – Х: ТОВ «Одісей», 2008 – 552 с.
3. Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процес України: Навчальний посібник – К: Прецедент, 2008 – 531 с.
4. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст.141.
5. Кримінально-процесуальний кодекс України: станом на 19 травня 2011 р. / Україна. Кодекси. – К. : Велес, 2011. – 172 с.
6. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар // За редакцією Маляренка В.Т. та Апеніна Ю.П. – Х: Одісей, 2010. – 1120 с.
7. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник // Чернишова Н.В. – К: Атіка, 2009. – 288 с.
8. Кримінальний кодекс України: із змінами і доповненнями станом на 19 травня 2011 р. / Україна. Кодекси. – К. : Велес, 2011. – 160 с.
9. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар від 05 квітня 2010 року // За редакцією Коржанського М.Й. – К: Атіка, 2010. – 756 с.
10. Правова статистика // Навчальний посібник за редакцією І.В. Качалова,  Г.Г. Трофімова, 2006 року.
11. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року, із змінами та доповненнями на 09 червня 2010 року.
12. Про державну службу: Закон України зі змінами та доповненнями на 01 грудня 2011 року //за редакцією  № 3723-XII.
13. Про органи і служби в справах неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1995 року.
14. Про органи суддівського самоврядування: Закон України від 2 лютого 1994 р., втратив чинність з 1 червня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 22.
15. Про практику застосування судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 // http://nau.com.ua.
16. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 05 квітня 2011 року, на пiдставi № v003p710-11.
17. Цивільний кодекс України: станом на 12 травня 2011 р. / Україна. Кодекси. – К. : Велес, 2011. – 288 с.
18. Цивільний процесуальний кодекс України: станом на 12 березня 2011 р. / Україна. Кодекси. – К. : Велес, 2011. – 120 с.
19. Цивільне процесуальне право України // Навчальний посібник Комаров В.В. - Х. – 2009 р.