Неповнолітній як суб єкт адміністративного правопорушення

    Вступ.

    Україна стала на шлях побудови правової держави  та створення демократичного суспільства, в якому провідне місце займають загальнолюдські цінності. Необхідною умовою побудови демократичної правової держави є забезпечення прав і  свобод людини, особливо дитини, чітке правове визначення статусу неповнолітніх, як суб’єктів адміністративної відповідальності, підвищення ефективності заходів, спрямованих на надійне забезпечення їх правового захисту, підвищення ефективності діяльності державних органів щодо попередження правопорушень серед цієї категорії осіб.

    Питання адміністративно-правових проблем  правосуб’єктності неповнолітніх  у разі притягнення їх до адміністративної відповідальності, їх правове становище  залишаються майже не дослідженими, їм присвячені лише окремі статті або фрагменти розділів у наукових роботах чи підручниках. Правовий статус неповнолітнього як суб’єкта адміністративної відповідальності, врахування його вікового стану, рівня психологічної самооцінки власної поведінки в суспільному житті в разі притягнення його до адміністративної відповідальності є науковою проблемою, яка визначає актуальність її наукового дослідження в комплексі з розробкою більш загального питання адміністративної відповідальності.

    Актуальність  дослідження полягає в тому, що притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітніх, як суб’єктів адміністративної відповідальності має певні особливості, які повинні бути відображені в законах. У першу чергу, – це приведення законодавства України та формування нової державно-правової політики у відповідності з сучасними умовами і міжнародними нормами щодо захисту неповнолітніх безпосередньо до вимог Мінімальних стандартних правил Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя відносно неповнолітніх (Пекінські правила 1984 р.). Неповнолітні як суб’єкти відповідальності повинні, з одного боку, знати і розуміти, що вони, як і всі громадяни, зобов’язані дотримуватись встановлених правил поведінки, поважати закони, тому що в разі їх порушення будуть відповідати згідно із законом. А з іншого боку, застосування адміністративного впливу до неповнолітніх повинно здійснюватись на засадах неухильного дотримання процесуальних норм, гуманного ставлення до їх духовного стану, забезпечення їх права на захист, справедливої оцінки скоєного проступку і невідворотного застосування заходів відповідного адміністративного примусу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Зміст правового становища неповнолітніх як суб’єктів адміністративної відповідальності, характеризуються ознаками, що дозволяють виокремити їх в особливу соціальну групу: вік неповнолітнього є обставиною, що пом’якшує відповідальність; до них не можуть застосовуватись деякі види адміністративних стягнень (адміністративний арешт); неповнолітні не можуть бути суб'єктами деяких адміністративних правопорушень; особи віком з 16 до 18 років притягуються до адміністративної відповідальності на загальних підставах лише в спеціально передбачених законом випадках; як правило, до таких осіб застосовуються заходи виховного впливу (ст. 24¹ КУпАП ); до неповнолітніх встановлений особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності; справи про адміністративне правопорушення, вчиненні особами від 16 до 18 років, розглядає тільки суд (судді);

    Індивідуалізація відповідальності неповнолітніх повинна розглядатись як один із принципів адміністративного права, що ґрунтується на врахуванні їхнього вікового розвитку, обумовленого особливостями психіки та соціального положення, та на встановленні конкретного складу проступку і особистої вини в діях неповнолітнього правопорушника, його індивідуальних якостей;

    Проаналізован стан та характер найбільш поширених адміністративних правопорушень серед неповнолітніх в Україні за період з 1998 по 2005 р.р. і виявлені найбільш тривожні тенденції в даному напрямку. Особлива увага повинна приділяєтися такому суспільному явищу як безпритульність. Причинами безпритульності є неблагополучність у сім’ї, першопричину якої необхідно шукати в соціально-економічних та інших негативних процесах, що відбуваються в Україні. На основі аналізу можно зробити висновок, що більшість адміністративних правопорушень чиниться неповнолітніми не в одиночку, а групою осіб.

    З метою з’ясування причин деліквентної поведінки та досягнення найбільш простого і ефективного способу впливу на правопорушників, а в деяких випадках для попередження злочинів чи адміністративних правопорушень була досліджена протиправна поведінка різних типів неповнолітніх.

    Взявши  за основу кваліфікацію таку ознаку як ступінь (рівень) деформації особи неповнолітнього, запропоновано наступні групи адміністративних деліквентів: 1) випадкові; 2) ситуативні; 3) нестійкі; 4) активні; 5) злісні.

    Досліджуючи ознаки неблагополучних сімей, їх вплив на поведінку неповнолітніх можна зробити висновок, що неблагополучна сім’я – це соціально неповноцінний, нефункціональний інститут соціалізації особистості неповнолітнього.

     Охарактеризувавши специфічні особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх, можна зробити висновок про те, що неповнолітні займають особливе місце в системі адміністративної відповідальності, оскільки за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24¹ КУпАП, а за правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 13 КУпАП, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

       Адміністративна відповідальність неповнолітніх є частиною загального інституту адміністративної відповідальності та має всі ознаки даного інституту (суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна сторона, об’єктивна сторона, зміст правового регулювання і процедура провадження), що підтверджується низкою статей з різних розділів Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 12, 13, 24¹, 32, 34, 35, 180, 184, 219, 221, 247, 261, 270 та ін.).

• Віднесення протиправного діяння до певного виду правопорушень – необхідна умова законного та обґрунтованого застосування заходів юридичної відповідальності до неповнолітніх.

     Також треба наголосити, що не у всіх випадках, у тому числі при наявності фактичних підстав, неповнолітні можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності. Обставинами, що виключають адміністративну відповідальність, у тому числі неповнолітніх, є крайня необхідність, необхідна оборона, стан неосудності.

     Актами порушення справ про адміністративні порушення неповнолітніх можуть бути такі дії:

     складання протоколу про адміністративні  правопорушення;

     рішення компетентної особи ( резолюція на заяві, повідомленні чи інших документах) про порушення адміністративного  провадження;

     постанова органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, ухвала суду про відмову у порушенні кримінальної справи й передачу матеріалів щодо неповнолітніх для застосування заходів адміністративного стягнення.

     Одним із проблемних питань є здійснення судочинства у справах про правопорушення неповнолітніх у спеціалізованих судах.

     Для цього треба розглянути історію створення ювенальних судів в США, Франції, Канаді, Німеччині, Японії та інших країнах, розглянути специфічні принципи, форми і методи функціонування спеціальних судів для неповнолітніх.  Дослідити такі питання: відмінність спеціальних судів для неповнолітніх від судів загальної юрисдикції; ефективність спеціальних судів для неповнолітніх у світовій практиці; аналізуються перспективи створення вказаних судів в Україні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Міністерство науки та освіти України

     Національний  університет юридична академія імені Ярослава Мудрого.

     Кафедра адміністративного права 
 
 
 
 
 
 

     Індивідуальна робота 

     Тема: неповнолітній як суб’єкт адміністративної відповідальності. 
 
 
 

     Студент: 
 

     Науковий  керівник:

     Сорокун Ірина Миколаївна,

     ассистент 
 
 

    2010