Державний контроль у сфері національної безпеки та оборони

Міністерство освіті і  науки України

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

 

 

 

 

 

 

«Державний контроль у сфері національної безпеки  та оборони»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків 2010

 План

Вступ

1. Основні завдання державного контролю, суб’єкти, функції;
2. Контроль за  реалізацією   Стратегії   національної   безпеки України, суб’єкти, функції;

Висновок

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Під національною безпекою розуміють стан захищеності державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу України, законних інтересів держави  та прав громадян від розвідувально-підривної  діяльності іноземних спеціальних  служб, посягань з боку окремих організацій, груп і осіб.

Безпеки досягають проведенням  єдиної політики в галузі її забезпечення, системою заходів економічного, політичного, організаційно-правового та іншого характеру адекватно загрозам життєво  важливим інтересам особи, суспільства  й держави. Вона охоплює заходи не тільки політичного, економічного, правового, а й екологічного, медичного, воєнного, а також спеціального характеру. Тому законодавством передбачено, що в  здійсненні заходів щодо національної безпеки беруть участь органи законодавчої, виконавчої і судової влади, недержавні організації та громадяни. В своїй індивідуальній роботі я хотів би дослідити більш ретельно саме державний контроль у сфері національної  безпеки та оборони.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Захист суверенітету  і  територіальної  цілісності України, забезпечення її економічної та  інформаційної  безпеки  є найважливішими  функціями  держави,  справою  всього  Українського народу.

Оборона  України,  захист  її  суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і  захист  державного  кордону України  покладаються  на  відповідні військові формування та правоохоронні органи держави,  організація  і  порядок  діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові  формування  ніким  не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення  органів  влади  чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист  громадян  України,  які перебувають на  службі  у Збройних  Силах України та  в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких  збройних  формувань,  не  передбачених   законом. На території України не допускається  розташування  іноземних військових баз.

Виключно законами України  визначаються Основи національної безпеки. Об'єктами національної безпеки є:

1. людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи;
2. суспільство -   його   духовні,  морально-етичні,  культурні,
3. історичні,  інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і

навколишнє природне середовище і природні ресурси;

4. держава - її конституційний лад,  суверенітет,  територіальна

цілісність і недоторканність.

Суб'єктами забезпечення національної безпеки є:

1. Президент України;
2. Верховна Рада України;
3. Кабінет Міністрів України;
4. Рада національної безпеки і оборони України;
5. міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
6. суди загальної юрисдикції;
7. прокуратура України;
8. місцеві державні   адміністрації    та    органи    місцевого

самоврядування;

9. Збройні   Сили   України;
10. Служба  безпеки  України;
11. Служба зовнішньої  розвідки  України;
12. Державна прикордонна служба України та  інші  військові формування, утворені  відповідно  до законів України;

 

 

1. Президент України   як   глава   держави,  гарант  державного суверенітету,  територіальної   цілісності   України,   додержання Конституції України ,  прав  і свобод  людини  і громадянина,  Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України і Голова  Ради  національної  безпеки і оборони України здійснює загальне керівництво у сферах  національної  безпеки та  оборони України;
2. Верховна Рада  України  в   межах   повноважень,   визначених Конституцією України ,  визначає засади внутрішньої та  зовнішньої  політики,  основи  національної  безпеки,   формує законодавчу базу  в цій сфері,  схвалює рішення з питань введення надзвичайного і воєнного стану,  мобілізації, визначення загальної структури,  чисельності,  функцій Збройних  Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України;
3. Кабінет Міністрів  України  як  вищий орган у системі органів виконавчої влади забезпечує  державний суверенітет і економічну самостійність України,  вживає  заходів щодо забезпечення прав і свобод  людини  і громадянина,   обороноздатності,   національної безпеки України, громадського порядку і боротьби із злочинністю;
4. Рада національної безпеки  і  оборони  України  вносить  пропозиції  Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої  політики  у сфері національної безпеки і оборони; координує  та  здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час; координує  та  здійсненює контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного  або надзвичайного стану та  при виникненні  кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України;
5. міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією і  законами  України, актами Президента України, Кабінету   Міністрів   України   завдань,   здійснюють  реалізацію концепцій,  програм  у  сфері  національної безпеки, підтримують у стані  готовності  до  застосування  сили  та  засоби забезпечення національної   безпеки;
6. суди загальної юрисдикції здійснюють  судочинство у справах про злочини, що завдають шкоди національній безпеці України;
7. діяльність  органів  прокуратури  спрямована   на    всемірне утвердження верховенства  закону,  зміцнення правопорядку  і має своїм завданням захист від неправомірних посяганьизакріплених  Конституцією України   незалежності   республіки,   суспільного   та   державного   ладу, політичної   та  економічної  систем,  прав  національних  груп  і територіальних утворень;
8. місцеві державні    адміністрації    та    органи   місцевого самоврядування забезпечують вирішення питань у сфері національної безпеки, віднесених законодавством до їхньої компетенції;
9. На Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
10. Збройні Сили  України   забезпечують   стримування   збройної агресії проти України та відсіч їй,  охорону повітряного простору держави та  підводного  простору  у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах,  спрямованих на боротьбу з тероризмом.
11. Служба зовнішньої розвідки України є державним органом,  який здійснює   розвідувальну діяльність  у політичній,  економічній, військово-технічній,    науково-технічній,    інформаційній     та екологічній сферах.
12. На Державну прикордонну службу України покладаються  завдання щодо  забезпечення  недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її  виключній (морській)  економічній зоні.

Суб'єкти цивільного контролю здійснюють свої  повноваження  у  сфері  контролю з дотриманням  встановленого законодавством України  режиму доступу до інформації, яка  віднесена до державної таємниці, а  також  обмежень,  встановлених законом для захисту стратегічних інтересів держави,  у тому числі  в разі введення  надзвичайного  і воєнного стану.

 Оперативні та мобілізаційні  плани Збройних Сил України,  інших військових        формувань,        правоохоронних        органів, оперативно-розпорядчі  дії  їх  посадових  осіб  контролю  з  боку громадян  та громадських організацій не  підлягають.

Державна політика національної безпеки України  формується  і реалізується  за умов,  коли у сучасному світі нівелюється  різниця між внутрішніми та  зовнішніми  аспектами  безпеки,  зростає  вага несилових   (політичних,  економічних,  соціальних,  енергетичних, екологічних, інформаційних тощо) складових  її забезпечення.

2. Однією з   ключових  умов  для  досягнення  цілей  і  завдань політики   національної   безпеки,   визначених   Стратегією,    є запровадження  дієвого  державного  та громадського контролю за її реалізацією.

Контроль за  реалізацією   Стратегії   національної   безпеки України  здійснюють  Президент  України,  Верховна  Рада  України, Кабінет Міністрів  України,  Рада національної  безпеки  і  оборони України   в   межах  їхніх  повноважень,  визначених  Конституцією  і законами України.

1. Президент України     як     глава     держави,     Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України і Голова Ради національної безпеки і оборони України здійснює керівництво процесом реалізації Стратегії,  у разі  потреби вносить до Верховної Ради України для першочергового   розгляду   законопроекти,   необхідні   для    її імплементації.
2. Верховна Рада України формує законодавчу базу,  спрямовану на реалізацію   Стратегії,   здійснює   відповідний    парламентський контроль.
3.   Кабінет Міністрів України як  вищий орган у системі органів виконавчої влади, керуючись Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України,  актами Президента України та рішеннями Ради національної безпеки   і оборони України,  забезпечує  реалізацію  Стратегії, щорічно затверджує плани заходів на її виконання.
4. Рада національної  безпеки і оборони України координує та контролює діяльність  органів виконавчої  влади із   реалізації Стратегії та,  з урахуванням змін у зовнішньому або внутрішньому середовищі,  вносить Президентові  України пропозиції  щодо   її уточнення та ресурсного забезпечення для врахування при підготовці проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік.
5. Секретар Ради національної безпеки і оборони України щорічно, а  в  разі потреби - невідкладно,  інформує Президента України про хід виконання Стратегії та подає відповідні висновки і пропозиції.
6. Центральні органи  виконавчої  влади  України,  Збройні  Сили України та   інші   військові   формування,   правоохоронні   і розвідувальні органи,  утворені відповідно до законів  України,  в межах   своїх   повноважень  забезпечують  виконання  передбачених Конституцією і законами України,  актами Президента України,  Кабінету Міністрів України,  рішеннями Ради національної безпеки і оборони України завдань щодо реалізації Стратегії.

Інші органи виконавчої влади,  місцеві державні адміністрації  та  органи місцевого самоврядування забезпечують вирішення питань, що стосуються реалізації Стратегії,  віднесених законодавством  до їхньої компетенції.

 

 

 

Таким чином, надійність захисту життєво важливих інтересів України залежить:

• по-перше, від вироблення науково обгрунтованої концепції національної безпеки;
• по-друге, від створення ефективної системи гарантування НБ і механізму її реалізації;
• по-третє, від розвитку законодавства в галузі НБ;
• по-четверте, від практичної координації діяльності органів державного управління з метою відвернення виявлення і усунення явних і потенційних внутрішніх і зовнішніх загроз Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Коституція України;
2. Закон України  «Про основи національної безпеки України»;
3. Закон України  «Про Раду національної безпеки і оборони України»;
4. Закон України  «Про Службу безпеки України»;
5. Закон України «Про Збройні Сили України»;
6. Закон України «Про Службу зовнішньої розвідки України»;
7. Закон України  «Про оперативно-розшукову діяльність»;
8. Закон України «Державну прикордонну службу України»;
9. Закон України  «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави»;
10. Указ Президента України від 12.02.07  «Про Стратегію національної безпеки України».