Звітність підприемства

 

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  РОЗВИТКУ

ЛЮДИНИ  ”УКРАЇНА” 
 

Контрольна  робота

з дисципліни «Звітність підприємств» 
 
 

                

      Виконав: Зубар А.Г.

                                                                                    студент групи ЗОА-62

                                                        

                                                                                    Перевірив: 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ-2011

  ВСТУП

  План

1. Завдання обліку праці та її оплати. Нормативна база по регулюванню питань з оплати праці.
2. Класифікація та облік персоналу підприємства. Документальне оформлення руху особового окладу.
3. Види, форми і системи оплати праці. Склад фонду оплати праці.
4. Документальне оформлення та облік використання робочого часу.
5. Табельний облік.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  ВСТУП 

  Надзвичайною  подією кінця 20 століття та початку  нового тисячоліття є розпад радянської імперії та створення суверенної і незалежної Української держави, що кардинально змінило її політичний устрій та економічний розвиток.

  Виникнення  та розвиток ринкових відносин в Україні  поклали край раніше існуючим умовам роботи, як окремих підприємств, галузей  та в цілому економіки держави. Саме це зумовило зміну форми власності, а отже і вимоги до роботи підприємств, підвищення ефективності їх виробництва, конкурентоспроможності продукції, послуг та інше на підставі введення нових  досягнень науково – технічного прогресу.

  В умовах переходу до системи ринкового  господарювання відповідності до змін, що виникли в економічному та соціальному  розвитку України, суттєвих змін набула також політика в області обліку праці та заробітної плати, соціальної підтримки і захисту прав працюючих. Значна кількість функцій держави  по реалізації цієї політики була переданою  безпосередньо самим підприємствам, котрі самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, матеріального заохочення та стимулювання її результатів.

  В умовах економічної кризи, спаду  виробництва, зниження продуктивності праці, звільнення з виробництв значної  кількості робітників та службовців, інженерно – технічних працівників  в організації праці і її оплати відбуваються значні зміни.

  Підвищення  ефективності виробництва, дійсну і  достовірну інформацію про витрати  праці на кожній виробничій дільниці, використання робочого часу і його оплати повинен забезпечити бухгалтерських облік.

  Поняття «заробітна плата» набуло нового змісту, воно охоплює всі види заробітку (а також різні форми премій доплат, надбавок, соціальних пільг  та інше), що може бути нарахованим, як в грошовій так і натуральній  формах (незалежно від джерел фінансування), включаючи грошові суми нараховані працівником в відповідності  з чинним законодавством за невідпрацьований час (щорічні відпустки, святкові дні  та інше).

  Таким чином, трудові доходи кожного працюючого стали визначатися за власними вкладами та з урахуванням кінцевих результатів  роботи підприємства, регулюватися податками  і максимальними податками не обмежуватися. Мінімальний розмір оплати праці працівників всіх організаційно  – правових форм власності встановлюється та регламентується відповідно до норм чинного законодавства.

  Виходячи  з попередньо зазначеного суттєвих змін набули облік праці та її оплати. Це питання займає одне з центральних  місць в системі ведення бухгалтерського  обліку кожного підприємства, установи або іншого об’єкту.  
 
 
 
 

  

1. Завдання  обліку праці та її оплати. Нормативна база по регулюванню питань з оплати праці.

 

    Процес регулювання оплати праці  почався з 1991р., коли було прийнято  ЗУ “Про підприємства в Україні” і їм було надано право самостійно встановлювати системи, форми, визначати розмір оплати праці.

  У 1992р. затверджено декрет КМУ “Про оплату праці”, на підставі якого у 1995р. прийнято ЗУ “Про оплату праці”, що регламентує питання тарифікації та оплати праці.

  З 1993р. введено в дію ЗУ “Про колективні договори і угоди”, якими передбачено порядок укладання угод і договорів з питань організації праці, визначення умов та порядку встановлення розміру оплати праці.

  Здійснення  будь-якого господарського процесу  обов’язково пов’язане із застосуванням  праці та її оплатою. Облік цього процесу має забезпечити контроль за використанням праці, рівнем її оплати, здійсненням розрахунків з робітниками і службовцями. Зрозуміло, що саме цей облік потребує особливої точності, оскільки він зачіпає матеріальні інтереси людей.

  Праця – це цілеспрямована свідома діяльність людини в результаті якої утворюються споживчі вартості: продуктом праці є створення всіх матеріальних і духовних цінностей. Вона спрямована на здійснення процесу виробництва і на доведення продукту до споживача.

  Зарплата  – це винагорода обчислена, як правило, у грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникам за виконану ним роботу.

  Основними показниками праці і заробітної плати є:

  чисельність робітників;

  фонд  оплати праці;

  їх  професії та кваліфікації;

  преміальні виплати;

  витрати робочого часу тобто кількість відпрацьованих годин;

  кількість виготовленої продукції або обсяг  виконаних робіт;

  розрахунки  з кожним працівником згідно діючого  законодавства.

  Основними завданнями обліку праці і заробітної плати є:

  документальне оформлення відпрацьованого часу;

  контроль  за використанням фонду оплати праці  і премій;

  контроль  за дисципліною праці і повним використанням робочого часу;

  контроль  за виконанням завдань по росту продуктивності праці;

  своєчасний  і правильний розподіл нарахованої  заробітної плати і відрахувань  на соціальне страхування по напрямках затрат при визначенні вартості продукції;

  здійснення  правильних і своєчасних розрахунків  по заробітній платі;

  збір інформації і групування показників по праці заробітної плати для складання бухгалтерської і статичної звітності.

  Підвищення рівня заробітної плати на зазначених засадах вимагає здійснення на державному, регіональному, галузевому рівні, а також на рівні підприємництва організаційних та економічних заходів, спрямованих на пошук необхідних для цього коштів.

  Для нагромадження коштів, спрямованих  на оплату праці, необхідно:

  знижувати витрати матеріалів, енергії, палива;

  переходити  на погодинну оплату праці;

  відновити нормування праці;

  збільшувати рентабельність виробництва через  механізм зниження собівартості продукції;

  підвищувати продуктивність праці;

  використовувати сучасні мотивації та стимулюючи механізми високопродуктивної праці. 

2. Класифікація  та облік персоналу підприємства. Документальне оформлення руху особового окладу.

 

       Однією із складових виробничого процесу є наймані працівники, які називаються персоналом. Від кількісного і якісного складу персоналу значною мірою залежить продуктивність праці, випуск і реалізація продукції, фінансові результати.

  Облік персоналу забезпечує інформацію про списків склад у розрізі категорій, професій, кваліфікації, освіти, стажу роботи, віку, національності та інших показників. Аналіз даних про персонал дає можливість виявити основні кількісні та якісні характеристики трудового колективу, знайти резерви для подальшого поліпшення щодо чисельності та якості його складу, цілеспрямовано формувати команду управлінців та виконавців високого рівня, які здатні забезпечити успішне функціонування й тривале існування підприємства.

  Особовий  склад персоналу обліковується відділом кадрів, який фіксує його наявність, зміни у складі працівників та їх причини.

  Відділ  кадрів відкриває особову справу на кожного працівника, веде облік приймання переміщення та звільнення особового складу, оформляє надання відпусток, присвоєння кваліфікації, змін тарифних ставок і окладів та інші оперативні дані. Такі дані відображаються в особових справах на основі записів про приймання, переміщення чи звільнення, наказів і розпоряджень адміністрації та інших документів. Накази щодо руху персоналу обов’язково доводяться до відома працівників бухгалтерії, які ведуть облік розрахунків з оплати праці.

  Персонал  підприємства поділяється на промислово-виробничий і персонал неосновної діяльності.

  До  промислово-виробничого відносять  працівників основних і допоміжних цехів, підсобних виробництв, заводських лабораторій.

  До  непромислового персоналу відносяться  працівники зайняті обслуговуванням  житлово-комунального господарства, торгівлі, закладів дошкільного виховання, культури, музичного обслуговування.

  Всіх працюючих на підприємстві поділяють на списків і несписковий персонал. Загальна кількість працюючих, яка значиться в списках підприємства називається спусковою. В списків склад не включаються працівники, які тимчасово залученні для виконання окремих робіт.

  За  категоріями працівники підприємства поділяються на : робітники, керівники, спеціалісти, інші працівники, що відносяться до службовців.

  На  кожну особу відкривається трудова  книжка й алфавітна картка (ф.П-3). На працівників з вищою освітою відкривається особова картка (ф.П-2), а на спеціалістів, що виконують науково-дослідні, технологічні роботи – особова картка (ф.П-4), наказ про приймання (ф.П-1), наказ на переведення на іншу роботу (ф.П-5), наказ про припинення трудового договору (ф.П-8), список про надання відпусток (ф.П-7) та інші документи.

  Особливе  значення для бухгалтерії має  табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати (ф.П-12), в якому відображаються дані про кожного працюючого щодо явок і неявок на роботу за кожен і разом за місяць.

  Табелі  ведуться в розрізі цехів, відділів, дільниць та інших структурних підрозділів підприємства. Табелі здаються в бухгалтерію для нарахування заробітної плати, а тому доцільно їх складати за окремими категоріями працюючих, за окремими категоріями працюючих, за місцями роботи, виконуваними функціями, за виготовлення замовлень, робіт чи послуг. Ці дані потрібні для складання бухгалтерських проводок і внесення заробітної плати за призначенням на ті чи інші види продукції, статті витрат.

  Праця обумовлюється трудовим договором. Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу зазначену цією угодою, а власник зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умовами праці. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, а також умови розірвання договору можуть встановлюватися угодою сторін. Право прийому працівників на умовах контракту надане усім підприємцям незалежно від форм власності і характеру діяльності. За трудовою угодою між сторонами визначається перелік робіт, послуг, що підлягають оформленню та здачі виконавцем замовнику на окремих етапах виконання та по закінченні договору, а також технічні, економічні та юридичні вимоги до виконуваних робіт. Крім цього трудовою угодою обумовлюється порядок здачі та приймання робіт, форма розрахунків та оплата.