Управлінська звітність

                                                                    Вступ 

     Управлінська звітність — це звітність про стан та результати діяльності органів Державного казначейства, яка використовується керівництвом Державного казначейства України для планування, контролю та прийняття відповідних управлінських рішень. Метою управлінської звітності є надання можливості оперативно управляти бюджетними ресурсами та оцінювати ризики. 
     Звітність про виконання державного та місцевих бюджетів України надається Державним казначейством України зовнішнім користувачам (Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Міністерству фінансів України та Рахунковій палаті) відповідно до вимог статей 59, 60, 61, 80 Бюджетного кодексу України. Державне казначейство України, відповідно до вимог цих статей, подає фінансову та статистичну звітність зовнішнім користувачам у межах чинного законодавства. 
       Інформація щодо виконання державного та місцевих бюджетів відображається у відповідних формах звітності органів Державного казначейства, які враховують національні особливості країни та розробляються відповідно до міжнародних стандартів та досвіду країн з розвинутою ринковою економікою. 
      У зв'язку із запровадженням в органах Державного казначейства України нової технології надання звітності, яка базується на економічних показниках, що беруться безпосередньо з баз данних органів казначейства, нова звітна інформація буде надаватись електронною поштою у вигляді файлів із набором значень економічних показників. Ці файли розроблені на базі показників форм звітності, вміщених у Інструкціях про порядок складання органами Державного казначейства України місячної (квартальної, річної) звітності, що затверджуються наказами Державного казначейства України. Параметри аналітичних рахунків, на базі яких формуються економічні показники, описані в Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій з виконання бюджетів у системі Державного казначейства. Вихідні документи за формами звітності формуватимуться із значень економічних показників.

 

1. Формування системи внутрішньої управлінської звітності

    Важливою передумовою ефективного управління підприємством є формування безперервного потоку узагальнюючих показників на усіх його рівнях на основі форм внутрішньої звітності, тобто раціональної системи управлінської звітності, в якій формується якісна оперативна, поточна та перспективна інформація про витрати, доходи й результати діяльності для ефективного управління підприємством і прийняття стратегічних управлінських рішень.  
    Аналіз літературних джерел із питань формування внутрішніх звітів у сільському господарстві свідчить про те, що вивченням даної проблеми займалися такі науковці, як: Ф.Ф. Бутинець, П.М. Гарасим, Т.Г. Маренич, І.Б. Садовська, П.Я. Хомин, Л.І. Хору-жий, І.М. Яцишин та інші. Однак методика формування системи внутрішньої звітності в сільському господарстві потребує дослідження та вивчення.  
        Всю інформацію, яка використовується для прийняття рішень, можна умовно поділити на дві категорії — вхідну і вихідну. Саме остання являє собою управлінські звіти, підготовлені для прийняття рішення по конкретному питанню та для конкретного користувача, якими виступають керівники відповідних рівнів управління. Для формування внутрішньої звітності використовується вхідна інформація, яка піддається аналітичній обробці. Тому для створення раціональної системи управлінської звітності необхідно визначитися з вхідними інформаційними потоками та формою і змістом звітів.  
    Ф.Ф. Бутинець під внутрішньою бухгалтерською звітністю розуміє таку звітність, яка складається бухгалтером-аналітиком і подається як адміністрації підприємства, так і менеджерам усіх рівнів управління.  
     На думку Л.В. Нападовської, управлінська звітність є гнучкою системою форм інформації, яка складається за центрами витрат і центрами відповідальності. Вона має відображати умови, специфіку, особливості організації виробництва та потреб управлінського персоналу.  
     Управлінська (внутрішня) звітність — це комплекс взаємозв'язаних даних і розрахункових показників, що відображають функціонування підприємства як суб'єкта господарської діяльності, згрупованих у цілому по підприємству й у розрізі структурних підрозділів. Звітність є найважливішим джерелом інформації для аналізу та прийняття рішень.  
     Разом із тим внутрішні звіти готуються різними відділами та у довільній формі. В результаті до користувача потрапляє невзаємозв'язаний набір форм, які часто суперечать одна одній і відображають недостовірні дані про діяльність структурних підрозділів і підприємства в цілому.  
     Створити цілісну систему внутрішньої звітності можна лише за наявності відповідної інформаційної бази, узгодженості змісту та форми звітів. 
     Внутрішня звітність формується відповідно до характеру діяльності підприємства, цілей і завдань управління в цілому та його рівнів. Тому форма звітності повинна максимально розкривати зміст її показників. Вимоги до змісту висувають безпосередньо користувачі управлінської звітності, які повинні пояснити працівникам, що її складають, яка інформація, у якому вигляді, обсязі й у які терміни необхідна.  
    Оскільки основним завданням управлінського обліку є забезпечення внутрішніх користувачів усіх рівнів управління повною та достовірною інформацією, то важливе значення мають порядок і принципи підготовки звітності як елемента методу бухгалтерського й управлінського обліку.

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Принципи формування внутрішньої управлінської звітності:  
1) Принцип Адресності - звітність складається на запити відповідних її користувачів. 
2) Принцип Достовірності - інформація, представлена у звітності, повинна бути підтвердженою відповідними первинними і внутрішніми документами та викликати довіру у її користувача.  
3) Принцип Повного відображення - повинна містити всю необхідну інформацію, але не бути перенавантаженою зайвою інформацією.  
4) Принцип Періодичності - використання різних періодів часу (декада, місяць, квартал, рік).  
5) Принцип Оперативності - складається в міру її необхідності, інформація, відображена в звітності, повинна випереджати будь-які рішення.  
6) Принцип Конкретності - містить лише ту інформацію, яка визначена метою її складання. 
7) Принцип Варіативності - містить кілька варіантів подій, які можуть впливати на рішення, що приймається на її основі, та сприяти вибору найкращого.  
8) Принцип Аналітичності - містить детальну аналітичну інформацію по відповідних її об'єктах.  
9) Принцип Корисності - витрати на складання звітності не повинні перевищувати ефекту (вигоди), від її використання.  
10) Принцип «Психології людини» - повинна враховувати психологічні особливості й рівень підготовки її користувачів.  
     При складанні управлінської звітності слід використовувати принципи складання фінансової звітності, які визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».  
   Для кожного з видів виробництва доцільно використовувати окремі форми управлінської звітності, склад якої повинен включати:  
- накопичувальні звіти (оперативні) — складаються окремо по видах виробництва, біологічних активах, продукції (групах і видах), структурних підрозділах, центрах відповідальності, сегментах підприємства за короткі проміжки часу (тиждень, місяць тощо);  
- зведені звіти (поточні) — складаються на основі накопичувальних форм звітності та містять систематизовані дані по видах виробництва, об'єктах обліку, про діяльність підрозділів (показники сегмента) на певну дату (місяць, квартал); 
підсумкові звіти — від ображають результати діяльності структурних підрозділів, центрів відповідальності (сегментів) та підприємства в цілому за певний період (квартал, рік).

     Внутрішню управлінську звітність залежно від періоду її складання і використання поділяють на оперативну, поточну та стратегічну.  
   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Складання управлінської та податкової звітності банків.

      Ринкові відносини і посилення конкуренції у сфері банківської діяльності зумовили посилення аналітичної функції бухгалтерського обліку та її реалізацію через  ведення управлінського обліку та  формування  управлінської звітності.

      Управлінський облік – це процес ідентифікації, оцінки, збору, аналізу та інтерпретації інформації, необхідної керівництву та менеджерам для управління банком. Тому у системі управлінського обліку передбачається складання внутрішніх звітів для потреб планування, контролю, аналізу й оцінки, що допомагає приймати обґрунтовані рішення за стандартних і нестандартних ситуацій.

     У положенні «Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» надано таке визначення управлінської звітності:

    «Управлінська звітність – це звітність про стан та результати діяльності банку, яка використовується керівником (Правлінням банку) для планування, контролю та прийняття відповідних управлінських і економічних рішень», а метою управлінської звітності є надання можливості оперативно управляти банківськими ресурсами та оцінювати ризики.

     Загальні методологічні підходи  до організації процесу формування управлінської звітності в банках України визначені у Методичних рекомендаціях щодо організації процесу формування управлінської звітності в банках України.

     Управлінська звітність містить фінансові, операційні та інші нефінансові показники діяльності банку за різними об'єктами управління, тому її формування  потребує більш детальної інформації, ніж та, що подається у фінансовій звітності, тому у банку  може виникнути потреба в розширенні внутрішнього плану рахунків з метою деталізації обліку доходів і витрат, резервів, активів та зобов'язань за об'єктами управління. Ефективно сформована система управлінської звітності дає можливість керівникам усіх рівнів отримувати дані, потрібні для прийняття рішення в оптимальний строк.

      Управлінська звітність повинна давати можливість порівнювати фактичні дані із запланованими, перевіряти на відповідність фактично досягнуті результати установленій меті та цілям діяльності банку,  бути достатньою для проведення моніторингу основних показників діяльності, а також  вчасно виявляти значні відхилення.

      Відповідно до Методичних рекомендацій  щодо організації процесу формування управлінської звітності в банках України банку рекомендовано регулярно складати повний пакет управлінської звітності та щонайменше раз на місяць подавати його виконавчому органу банку, а також готувати спеціальні (щоденні, щотижневі, щомісячні) управлінські звіти, з метою здійснення поточного управління ризиками та операційною діяльністю.

      Управлінська звітність має розкривати інформацію про:

- фінансові результати діяльності банку;

- ризики та результати управління активами і зобов'язаннями;

- результати діяльності, пов'язані з продажем продуктів і послуг;

- управління матеріальними та трудовими ресурсами;

- відхилення фактичних результатів діяльності банку від планових

показників  банку та надання поновлених прогнозів щодо очікуваних

результатів;

- моніторинг стратегічних ключових показників діяльності банку.

     Управлінська звітність складається відповідним підрозділом банку шляхом корекції та деталізації фінансової звітності, наприклад, виключеннямзалишків за взаємними розрахунками при консолідації; перекласифікацією за суттю значних сум, що обліковуються на транзитних та технічних рахунках абокорекцією відповідності звітних періодів тощо.

     Податковий облік ведеться з метою нагромадження даних про валові доходи та валові витрати і використовується для складання податкової звітності.  Порядок складання декларації про прибуток банку та інших форм податкової  звітності  встановлюється Державною податковою адміністрацією України.   Достовірність даних податкової звітності підтверджується підписами керівника банку і головного бухгалтера та засвідчується печаткою. Основним нормативним актом. який регулює питання оподаткування є -Податковий кодекс України.

    Порядок ведення податкового обліку визначається банком самостійно, але при цьому податковий облік  має бути відокремлений від фінансового обліку та передбачати можливість внесення змін у будь-які операції.

    Банк є платником таких податків, як: податок на прибуток, податок з власників транспортних засобів, податок на землю, ПДВ, відрахування до фонду гарантування вкладів фізичних осіб (якщо є учасником фонду), єдиний соціальний внесок, а також таких місцевих податків, як: комунальний податок та податок з реклами.

    Банк зобов’язаний за кожним податком, платником якого він є, за звітний період подавати податкові декларації до органу державної податкової служби, в

якому перебуває на обліку платник податків.

    Згідно з Податковим кодексом, податкова декларація або розрахунок  –документ, що подається платником податків, у т.ч. відокремленим підрозділом, контролюючому органу в строки, визначені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку (збору). Додатки до декларації є її невід’ємною частиною.  Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Разом з податковою декларацією до  органу державної податкової служби подається квартальна або річна фінансова звітність. У складі фінансової звітності платники податку визначають тимчасові та постійні податкові різниці. Якщо податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, то податкова декларація за останній податковий період прирівнюється до річної, а річна податкова декларація не подається. Податковим періодом можуть бути календарний рік, календарний квартал, календарний місяць, календарний день.

    Однією з основних форм податкової звітності банку, є  декларація з податку на прибуток банку. Починаючи з 1 січня 2012 року  банківські установи, які є платниками податку на прибуток підприємств, складають звітність наростаючим підсумком з початку року. Форма Податкової декларації банку має основні узагальнюючі рядки, складові яких розкриваються у відповідних додатках. Окремо визначаються операційні доходи та витрати банківських установ.

Декларація  має наступні 14 додатків:

-доходи від операційної діяльності банківських установ;

- розрахунок фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами;

- інші доходи банківських установ;

- розрахунок доходів та витрат, пов’язаних з урегулюванням сумнівної (безнадійної) заборгованості;

-витрати від операційної діяльності банківських установ;

- інші витрати банківських установ;

- розрахунок амортизації;

- розрахунок витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості  витрат товарів (робіт, послуг), придбаних у нерезидентів, що мають офшорний статус;

- розрахунок податку на прибуток, отриманий від діяльності, що підлягає патентуванню;

- розрахунок зменшення нарахованої суми податку на прибуток;

- розрахунок податку на прибуток, що сплачується до бюджетів

територіальних  громад за місцезнаходженням відокремлених  підрозділів;

- розрахунок авансового внеску з податку на прибуток на суму виплачених дивідендів;

- звіт про виплачені нерезидентам доходи та утриманий з них податок;

- розрахунок  податкових зобов’язань за період, у якому виявлено помилку(и).

    За неподання, порушення строків подання, порушення порядку заповнення та за недостовірність інформації наведеної у податковій звітності банки несуть відповідальність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Рекомендовані форми управлінської звітності.

     Періодичність   і  рівень деталізації управлінської  інформаціїзалежать  від  внутрішньої організації банку та вимог менеджменту.

     Зміст  звітів  може  змінюватися залежно від призначення та потреб користувача.

     Управлінська  звітність розкриває інформацію  про:

- фінансові результати діяльності банку;

- ризики та результати управління активами і зобов'язаннями;

- результати діяльності,   пов'язані з продажем  продуктів іпослуг;

- управління матеріальними та трудовими ресурсами;

- відхилення фактичних   результатів   діяльності   банку   від планових  показників  банку  та  надання поновлених прогнозів щодоочікуваних результатів;